Імідж та його природа. Іміджелогія в комплексі наук

Особистий імідж — це середовищне  явище. У цьому розумінні він виступає як людське визнання, як оцінка певної групи. Не виняток, що те чи інше людське середовище може мати не кращий ступінь вихованості, ерудиції та професіоналізму.

Особистий імідж визначається складним набором внутрішніх і зовнішніх факторів, а саме:

• самоімідж;
• бажаний імідж;
• важливий імідж.

Самоімідж випливає з попереднього досвіду й відбиває нинішній стан самоповаги. Тобто, якщо людина хоче, щоб її поважали, вона передусім повинна навчитися поважати сама себе.

Самоімідж - це візуальна привабливість особистості. Імідж отримують за рахунок свого високого професіоналізму, високої загальної культури, культури управління, вміння самовдосконалюватися, стежити за собою. Без самоіміджу неможливо досягти великих успіхів у будь-якій сфері діяльності.

Самоімідж потрібно формувати для  підвищення ефективності управління своєю поведінкою.

Реальний імідж — погляд на себе збоку. Саме в цій області недостатнє інформування, нерозуміння й упередження  формують імідж політики або організації не менше, ніж реальні вчинки. Це не просто погляд публіки взагалі (хоча він може бути досить істотним для організації або політика), це можуть бути думки виборців, клієнтів, журналістів тощо. І найважливішим завданням тут стає не стільки сприятливий, а правильний тип іміджу.

Корпоративний. Це імідж організації загалом, а не певних її частин або результатів її роботи. Тут мають значення і репутація організації, її успіхи, ступінь стабільності. Особливо важливий тип іміджу для підприємств, об'єднань, партій, які використовують власну символіку тощо.

Корпоративний тип іміджу умовно поділяють  на внутрішній та зовнішній. Іміджмейкер  Е. Дьячкова вважає, що за допомогою правильно збудованого іміджу можна управляти процесом створення враження про фірму як у клієнтів, так і в співробітників. При цьому формування сприятливого враження у співробітників фірми (внутрішній імідж), не менш важливе, ніж у клієнтів, партнерів (зовнішній імідж). Адже працівники, які довіряють керівникам і сприймають цілі організації як свої власні, здатні досягти найвищих результатів.

Носіями корпоративного іміджу виступають організаційно-діяльнісні засоби. Імідж потрібен корпорації для того, щоб люди усвідомлювали і оцінювали її роль у економічному та соціально-політичному житті конкретного регіону. Корпорація повинна бути відомою не лише своєю продукцією чи послугами, ай своїм «его», що формується у свідомості оточуючих як суспільний об'єкт.

Носіями товарного іміджу виступають матеріальні та виробничо-діяльнісні засоби: матеріали, товари, групи виробів тощо.

Додамо в наш список можливих іміджів і закритий імідж, характерний  для багатьох радянських і пострадянських керівників. Він цікавий тим, що кожен зі споживачів може вписувати в нього ті риси, які сам вважає найпереконливішими. Такий Імідж, як «чорна діра», готовий прийняти все. І чим менше інформації буде мати аудиторія, тим серйозніше й значніше починає виглядати фігура такого політика.

Можна внести також поняття міфологічного  іміджу, який будемо розуміти як підведення лідера під ті або інші сформовані • цьому суспільстві міфи. Вільно або мимоволі ми підлаштовуємося у своєму сприйнятті під сформовані стереотипи, лише поодинокі лідери можуть претендувати на те, щоб зруйнувати сформовані уявлення. У цьому плані цікаві фольклорні подання типу казки, оскільки вони мають особливу силу впливу, яку виявляли протягом сторіч.

Імідж е відбиттям вимог масової  свідомості. Він якнайефективніший спосіб повідомлення в цьому виді комунікації спроможний пройти крізь фільтри недовіри й неуважності, характерні для масової свідомості. Консервативний характер масової свідомості дозволяє опиратися на моделі, які вже були апробовані людством. Вони щоразу одержують нову реалізацію, зберігаючи водночас і колишні властивості. Імідж діє в умовах, не дуже сприятливих для його поширення. Із цієї причини він повинен бути вибудуваний так, щоб домогтися однозначної реакції на нього аудиторії.

Крім названих видів іміджу, використовують ще й такі:

• імідж політика — образ-замінник політичного діяча;
• імідж бізнесмена — семіотичний замінник особистості 
  підприємця;
• імідж суспільства — символ громадянської спільноти;
• імідж виробничої фірми — те, що заміняє суть поняття 
  «виробниче підприємство»;
• імідж торгової марки — символ-знак, що символізує по 
  няття торгової марки, бренд;
• імідж викладача — те, що може бути символом понятїл 
  вчителя вищої ніколи;
• імідж творчої особистості — те, що відповідає образу 
  творчої людини;
• імідж нації — знакове заміщення поняття народу тієї чи 
  іншої країни.

Множинний. Цей імідж утворюється за наявності ряду незалежних структур замість єдиної корпорації. Існує проте зворотний процес, коли невдача в одній галузі перекреслює іміджеві характеристики в іншій.

Позитивний. Це імідж особистості, організації, події, який заслуговує суспільне схвалення, корисний та істотний, такий, що має потрібні якості.

Негативний. Він створюється опонентами, суперниками, ворогами, тобто це варіант іміджу, сконструйованого свідомо, а не такого, що виникає спонтанно.

Є й інші підходи до типів іміджу, які залежать від конкретно поставлених  завдань. Так, І. Криксунова говорить про  професійний імідж, якому повинні відповідати представники різних професій: ідеальний спортсмен, ідеальний тренер, ідеальний продавець, ідеальний вчитель, ідеальний рекламний агент.

«Секрет успіху нашого професійного іміджу безпосередньо залежатиме від того, наскільки нам вдасться створити зовнішність, відповідну очікуванням інших людей» , — стверджує вона.

Існує ще безліч окремих типів іміджу (суспільний, середовищний, вербальний)

Існує імідж, без якого не можна уявити людину тієї чи іншої професії. Як правило, особистість створює власний імідж за рахунок свого професіоналізму, культури і вміння завжди контролювати себе. Без створення іміджу неможливо досягти успіхів у жодному виді діяльності.

Уся вищезазначена типологія відбиває погляд на імідж із різних позицій: з боку власного «Я» й з боку інших людей, з боку реалій і з боку бажань.

Імідж є найбільш ефективною подачею  відомостей, яка у змозі обійти наявні в кожної людини фільтри. Звідси й виникає ідея іміджу як публічного або зовнішнього подання «Я», що досить часто, як зазначає професор Г. Почепцов, може відрізнятися від внутрішнього «Я*. Із усього набору наших характеристик ми повинні відбирати ті, що безсумнівно будуть Позитивно оцінені людьми, які нас оточують.

Імідж, що постійно не підкріплюється реальними значними оправами, втрачає  свою актуальність, стає нецікавим. Для  професіонала дуже важливий ефективний взаємовигідний контакт з навколишнім світом, тому визначною частиною його іміджу є:

• висока самооцінка, впевненість у собі;
• віра в доброзичливість Всесвіту і віра в добру людину;
• соціальна й особиста відповідальність («Я» — причина 
  всього позитивного і негативного в моєму житті);
• бажання змінюватися й уміння ризикувати при здорово 
  му почутті самозбереження.

Для того, щоб домогтися успіху, треба постійно покращувати особистий імідж, імідж своєї фірми та якість пропонованих ЯЄЮ товарів чи послуг.

А. Жмиріков у межах цілей виборчої кампанії пропонує розмежовувати типи іміджу на ідеальний, первинний, вторинний. Ідеальний імідж — це образ бажаного предмета чи об'єкту, а тими якостями, які хочуть у ньому бачити. Первинний імідж — це результат першого знайомства з представленим єб'єктом. Вторинний імідж виникає в результаті компромісу між образом ідеальним і образом, що найбільш суперечить ідеальному уявленню.

У наведеній літературі А. Жмиріков розрізняє також внутрішні та зовнішні складові частини іміджу.

Ми пропонуємо класифікацію типів  іміджів з позиції диференціації їхніх носіїв: індивідуальний імідж, корпоративний імідж, імідж територіальної освіти, імідж товару або послуги, імідж різних суспільних сфер (релігії, культури тощо).

Імідж є комплексним поняттям. Г. Почепцов зазначає, що існує три  можливих підходи до іміджу:

• функціональний, за якого виокремлюють різні його типи, виходячи з різного типу функціовання;
• контекстний, за якого ці типи є в різних контекстах реалізації;
• порівняльний, за якого має місце порівняння близьких 
  іміджів.

Усі види іміджу, на думку Ґ. Почепцова, повинні бути керованими. Специфіка управління іміджем полягає в сукупному і синхронному функціонуванні таких його складових частин:

• можливостей самого об'єкта іміджування;
• вимог до вирішення завдань іміджування;
• вимог до каналу, по якому буде «проходити» іміджування;
• вимог аудиторії щодо іміджованого об'єкта. 
          Процесуальність створення іміджу фірми Г. Почепцов розглядає на перетині чотирьох факторів:
• маркетингового;
• комунікативного;
• соціологічного;
• ситуаційного.

При цьому маркетинговий фактор допомагає визначити шкалу відмінностей об'єкта, соціологічний — переваги тієї чи іншої аудиторії. За допомогою комунікативного фактора здійснюється повідомлення, ситуаційний фактор визначає вплив оточення.

Імідж повинен мати цілісний, погоджений характер, окремі його риси не повинні  суперечити одна одній. Системний характер іміджу вигідний для іміджмейкера, оскільки дозволяє завдяки одній введеній рисі, викликати в масовій свідомості потрібні характеристики.

Узагальнюючи сказане, варто зазначити, що імідж являє собою досить складний феномен, в якому переплетені різнорідні фактори. І всі вони повинні братися до уваги під час створення певного образу, оскільки сприйняття людини також відбувається по багатьох каналах, і по кожному з них треба проводити свою роботу.

3. Поліфункціональність  іміджу

За твердженням Г. Почепцова, визначним  для іміджу є його інформаційно-комунікативна  складова частина, саме тому він розглядається  як інструмент спілкування з масовою  свідомістю. м. Правильно підібраний та сформований імідж є найефективнішим способом роботи з масовою свідомістю.

Це твердження він проводить  через призму функціонального апарату іміджу:

• функція ідеалізації — саме завдяки іміджу бажане видається за дійсне;
• функція протиставлення — імідж враховує контрастне
• уявлення про дійсність (лиху людину можна побачити тільки на фоні доброї);
• функція ідентифікації — імідж задає апробовані шляхи 
  ідентифікації об'єкта, отже,  полегшує людині можливість прогнозування дій цього об'єкта.

Імідж — образ повинен враховувати  особливості публічного Чи зовнішнього  «Я» людини, а також те, як вони можуть бути Сприйняті у конкретному  соціальному середовищі. У такому розумінні імідж і виступає як спосіб соціалізації особистості, Адже примушує її грати ту роль, що є найоптимальнішою для ЦИХ соціальних умов.

Розглянута особливість вказує на те, що імідж є засобом акумуляції певної світоглядної інформації. Питання лише 1 тому, в якому ракурсі ця інформація сприймається. Цю Особливість можна простежити крізь призму світоглядних функцій іміджу.

Комунікативна функція. Імідж с віддзеркаленням вимог масової свідомості. Він, як найефективніший вид повідомлення В цьому виді комунікації, спроможний пройти крізь фільтри недовір'я і неуваги, характерні для масової свідомості. Консервативний характер масової свідомості дозволяє спиратися на Моделі, які вже були апробовані людством. Вони мають щоразу Нову реалізацію, але значною мірою використовують старі Штампи. Імідж діє в умовах, які не дуже сприятливі для його розповсюдження. З цієї причини він повинен бути збудований ТІК, щоб добитися однозначної реакції на нього аудиторії.