Особливості життєдіяльності сучасної молоді

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний  педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

Інститут фізичної культури

Кафедра логопедії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

Особливості життєдіяльності сучасної молоді

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки ІІІ курсу

Інституту фізичної культури

936л групи

Пірятинець ЮліяїОлегівни

Науковий керівник

к. пед. наук, доцент

Мороз Людмила Василівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. Шкідливі звички ……………………………………………………. 6

1. Алкоголізм …………………………………………………………. 6
2. Тютюнопаління …………………………………………………... 13
3. Наркоманія ………………………………………………………... 20

РОЗДІЛ 2. Дослідження  рівня обізнаності та наявності шкідливих звичок у студентів ………………………………………………………………………... 27

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………. 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………... 37

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………… 39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Проблема охорони здоров’я дитячого та підліткового населення, важлива роль у вирішенні якої належить гігієні дітей та підлітків, у кінці ХХ століття набула особливої актуальності.

Науково-технічний  прогрес сприяв соціально-економічному розвитку суспільства, розвитку освіти, медичної науки. У той же час зросло техногенне навантаження на людину та природу, погіршилася екологічна ситуація.

Зміни, які відбувалися в освіті, привели до зменшення віку початку систематичного навчання, якісної та кількісної інтенсифікації навчальної діяльності, зростання ролі технічних засобів навчання, зменшення рухової активності дітей, часу їх перебування на відкритому повітрі, що необхідно для росту та розвитку організму.

Рання соціалізація дітей супроводжувалася ростом поширеності шкідливих звичок.

Особливістю ж дитячого організму на відміну від дорослих є підвищена чутливість до дії чинників навколишнього середовища. Чутливість до дії тих чи інших чинників відрізняється на різних етапах росту і розвитку.

Враховуючи той факт, що здоров’я дітей є інтегральним параметром, який поєднує вплив різних чинників (генетичних задатків, соціальних, культурних, екологічних, медичних та інших чинників), тобто формується у результаті складної взаємодії організму з навколишнім середовищем, більш складні завдання постали перед гігієною дітей та підлітків як профілактичною дисципліною у цей період.

Наукові дослідження з проблем гігієни дітей та підлітків у 80-90-ті роки XX століття, мали важливе значення для розвитку гігієнічної науки та практики охорони здоров’я. Основні напрямки цих досліджень визначалися завданнями, які були спрямовані на формування здорової дитини, вдосконалення її функціональних і фізичних можливостей, не порушуючи при цьому природних процесів росту і розвитку, шляхом цілеспрямованого впливу середовищем та вихованням.

Проблема вживання алкоголю, тютюну та наркотиків дуже актуальна в наші дні. Сьогодні їх вживання характеризується величезними цифрами. Від цього страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу стає підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також здоров’я майбутніх матерів. Адже алкоголь, тютюн і наркотики особливо активно впливають на несформований організм, поступово руйнуючи його.

Наслідки шкідливих звичок очевидні. Доведено, що при їх потраплянні всередину організму, він розноситься по крові до всіх органів та згубно діє на них навіть до руйнування. Особливо це впливає на м’язові тканини та розумову діяльність.

Наприклад, при систематичному вживані алкоголю розвивається небезпечне захворювання – алкоголізм; при тривалому палінні – рак легень та хвороби ясен; при навіть короткочасному вживанні наркотичних речовин – руйнація мозку і, відповідно – особистості.

Мета – дослідити особливості прояву впливу шкідливих звичок (вживання алкоголю, тютюнових виробів, наркотиків) на організм людини (дітей та підлітків зокрема).

Завдання:

1. опрацювати наукову та методичну літературу з питання шкідливих звичок;
2. висвітлити вплив шкідливих звичок (алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії) на організм молодої людини (студента);
3. визначити рівень обізнаності з проблемою шкідливих звичок (алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії) та рівень вживання алкоголю, тютюнових виробів та наркотиків серед студентів Інституту фізичної культури СумДПУ ім. А. С. Макаренка.
4. Визначити рівень зайнятості вільного часу серед студентів.

Об’єкт – підлітки та студенти

Предмет – вплив шкідливих звичок на організм дітей та підлітків.

Методи  дослідження: аналіз науково-методичної літератури, анкетування.

Наукове значення – полягає в тому, що за даними, які будуть отримані у ході анкетування студентів, можемо визначити рівень обізнаності студентів із інформацією про шкідливі звички, рівень наявності шкідливих звичок серед молоді. Що допоможе визначити адекватність інформації, яка надходить до сучасної молоді з питань впливу шкідливих звичок на молодий організм та визначити подальший шлях профілактичних заходів проти вживання алкогольних, тютюнових та наркотичних речовин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ

1. Алкоголізм

Звичка – це автоматична  дія, специфічна форма поведінки  людини в певних умовах, яка здобуває характер потреби. Задоволення потреби, у свою чергу, супроводжується задоволенням.

Шкідливими слід вважати такі звички, які заважають людині або не дають їй можливості протягом життя успішно реалізовувати свою індивідуальність і своє людське призначення. Якщо ж будь-які звичні дії людини сприяють погіршенню її здоров’я і раніше призначеного часу зводять її в могилу, то це також шкідливі звички.

Як стверджує Кондрашенко Т. В. алкоголізм – це захворювання з прогресуючим протіканням, яке виникає на основі надмірного вживання спиртного і проявляється характерними психічними та неврологічними розладами, ураженням внутрішніх органів, а також супроводжується порушенням різних соціальних функцій хворого. Таким чином, поняття «алкоголізм» включає в себе два основні критерії – медичний та соціальний. Соціальний критерій алкоголізму – це та духовна матеріальна та біологічна шкода, яку наносить надмірне вживання алкоголю як самому п’яниці, так і всьому суспільству. Медичний критерій – це патологічні зміни в організмі, які безпосередньо пов’язані з хронічним алкогольним отруєнням або наступають у його результаті .

П’янство не є захворюванням  і цим відрізняється від алкоголізму, хоча соціальні критерії п’янства та алкоголізму співпадають. П’янство – це антигромадська форма поведінки, яка проявляється переважно у зловживанні алкоголем. У той же час п’янство – предтеча захворювання, основа, на якій розвивається алкоголізм [10].

Як стверджують Гур’єва В. О. та Гіндікін В. Я., п’янство й алкоголізм у підлітків часто поєднуються з межею нервово-психічних порушень, особливо з неврозами та психопатіями. Дослідники відмічають, що ознаки психопатії серед вивчених ними підлітків-п’яниць спостерігалися у 35,2%, у той час як серед дорослих – у 17,2%. Характерно, що підлітки-психопати починають пити раніше своїх однолітків, а час формування алкоголізму у них у середньому рівно 1,3 роки, тобто в 3,8 рази менше, ніж у дорослих [8].

У підлітковому віці межа між п’янством та алкоголізмом нестійка і провести чітку межу між цими станами буває надзвичайно важко, особливо якщо мова йде про початкову стадію захворювання.

Алкоголізація підростаючого покоління більшістю дослідників розглядається як суттєвий індикатор психологічного здоров’я нації. Цим у відомому ступені визначається постійний інтерес до вивчення підліткового алкоголізму. Зростаючий рівень вживання спиртних напоїв, збільшення кількості хворих алкоголізмом, негативний плив зловживання алкоголем на здоров’я молоді, велика економічна та моральна школа від п’янства висунули цю проблему в більшості країн у число найважливіших, маючих не тільки медичне, але й соціальне значення [12].

Узагальнені дані досліджень дають можливість виділити наступні основні медико-соціальні особливості  розвитку раннього алкоголізму.

1. Ранній початок алкоголізації в асоціальному підлітковому середовищі. Середній вік, у якому відбулося перше оп’яніння, складає 13,1 рік.
2. Некритичне, терпляче або відверто поблажливе відношення до вживання спиртних напоїв зі сторони батьків та рідних.
3. Висока соціально-моральна толерантність до п’янства через зловживання спиртними напоями в сім’ї та в компанії, що призводить до швидкої втрати значення протидії мікросоціальному середовищу, тобто затухають і без того недосконалі соціально-захисні механізми.
4. Своєрідність алкогольного оп’яніння у підлітка, що проявляється короткочасною ейфорією, швидким настанням депресивно-злісного афекту, психомоторним збудженням, різної глибини виключення свідомості, що провокувало асоціальну поведінку в стані інтоксикації.
5. Груповий характер вживання, само- та взаємоіндукція у розвитку ранніх проявів алкоголізму: форми вживання та оп’яніння, залежності, придушення захисних біологічних та соціальних механізмів.
6. Підлітки, хворі на алкоголізм, відрізняються попередньо більшою (в 2-3 рази) добовою переносимістю алкоголю і невисокою кратністю збільшення толерантності. На початковій стадії алкоголізму зберігається лабільність рівня толерантності, що проявляється її зниженням при стримані, що очевидно, свідчить про збереження компенсаторних механізмів.
7. Різке зниження кола активного соціального життя до проблем та інтересів алкогольної компанії, частішання та затягування кримінальних форм поведінки в стані оп’яніння. Алкоголізація стає невід’ємною частиною асоціальної поведінки.
8. Наявність двох варіантів кількісного контролю: а) позитивного – алкоголізація тривала до комфортного стану («уже добре і більше не хочу»); б) негативного – до комфорного («уже погано і більше не можу»). Другий варіант прогностично менш сприятливий.
9. Ранні спроби (з 15,5 років) ранкового прийому спиртного (17,2%) в алкогольній компанії («індуковане похмілля»), які потенціюють істинні біологічні механізми формування фізичної залежності.
10. Часте поєднання ранньої алкоголізації зі зловживанням лікарськими препаратами, сурогатами етанолу та засобами побутової хімії (39% у ІІ стадії, 14,4% в І стадії алкоголізму).
11. Вживання ординаторських міцних спиртних напоїв та прийом алкоголю у великих дозах, яке приводить до сопорозного та коматозного оп’яніння, яке пришвидшує появу енцефалопатичного синдрому.
12. Абсолютна більшість підлітків, хворих на алкоголізм, виявляють повну танозогнозію, яка пов’язана з віковими особливостями відношення до свого здоров’я  та особистісною зміною [10, 12, 16, 18].

Як зазначає Колесов Д. В., вжитий алкоголь швидко всмоктується в шлунку та тонкому кишечнику, а також поступає у кров. Особливо швидко він всмоктується із напоїв, які містять вуглекислий газ (пиво, шампанське). Максимальна концентрація алкоголю в крові встановлюється уже через пів години, якщо він був ужитий натщесерце, і через годину-півтори при ґрунтовній закусці.

Із крові алкоголь потрапляє в тканини, де розподіляється нерівномірно. Оскільки він добре  розчиняється в ліпідах – жироподібних речовинах, на які багаті нервові  клітини, то концентрація його в тканині  головного мозку виявляється  у півтора рази вище ніж у інших тканинах. Доволі висока його концентрація й у печінці, оскільки вона активно поглинає та нейтралізує будь-які речовини, які знаходяться в крові та перевищує норму концентрації [9].

Чутливість людини до токсичної дії алкоголю тим вища, чим вона молодша. Так для дітей смертельна доза алкоголю близько 3 г/кг маси тіла (що для дитини 1 року становить приблизно 100 мл горілки), для підлітків – 4-5 г/кг маси тіла (для підлітка віком 12-13 років це складає 0,25-0,5 л горілки).

Найбільш характерний  вплив алкоголю на центральну нервову систему. Після прийому алкоголю в людини виникає безтурботність, безпечний, піднесений настрій, з’являється балакучість. Але це пов’язано не з посиленням процесів збудження, а з ослабленням процесів гальмування, внаслідок чого процеси збудження починають домінувати.

Під впливом алкоголю порушується процес самосприйняття – п’яний не може контролювати свою поведінку. Характерним для стану  оп’яніння, особливо при доволі значному стажі п’янства, є випадіння зі сфери сприйняття людиною деяких елементів конкретної ситуації, у тому числі й смислу деяких сказаних нею слів.

Стан легкого оп’яніння  не супроводжується порушенням поведінки, людина лише дещо «навеселі», так як при легкому оп’янінні відбувається порушення процесів гальмування  тільки в корі великих півкуль головного мозку.

При оп’яніння середнього ступеня відбувається більш значне ослаблення процесів гальмування в  ЦНС, до того ж тепер воно відбувається й у підкірковій області: внаслідок порушення функцій кори великих півкуль вона тимчасово втрачає здатність гальмувати підкірку, і остання виходе з-під її контролю – відбувається те, що І. І. Павлов назвав «бунтом підкірки».

При тяжкому ступені  оп’яніння після короткого періоду  сильного збудження внаслідок ослаблення процесів гальмування в корі та підкірці настає істинне гальмування, тобто ослаблення процесів збудження у різних відділах головного мозку. Збудження при сильному оп’янінні відрізняється особливим безглуздям та абсурдною поведінкою.