Особливості життєдіяльності сучасної молоді

На думку Світлани Баранової, куріння – це повільне самовбивство, шкідлива та небезпечна звичка, яка розвивається за принципом умовного рефлексу. Кожна цигарка коштує курцеві 15 хвилин життя, а сигарета з фільтром – 5 хвилин.

Дехто з людей вважає, що куріння підвищує розумову працездатність. Але підвищення збудливості кори головного мозку під час паління швидко змінюється пригніченням нервових клітин, що потребує повторення вживання тютюну.

Під час паління навіть сигарети з фільтром в організм разом  з табачним димом надходять більше 300 шкідливих хімічних речовин, які пошкоджують тканини. Серед них смоли та спорідненні сполуки, нікотин, оксид вуглецю, синильна кислота, ацетон, етиламін та інші. У тому ж ряду і полоній-210, який, випромінюючи альфа-частини, піддає організм радіоактивному опроміненню.

Паління викликає близько 25 різних захворювань. Від паління страждають практично всі органи та системи організму людини, особливо легені, серцево-судинна система, кров, печінка, репродуктивні органи, мозок та нервова система в цілому.

Паління призводить до розвитку трьох основних захворювань з летальним результатом: рак легень, хронічний бронхіт та емфізема легень, коронарна хвороба [8, 15].

Усім відомо, що паління  тютюну небезпечне для здоров’я дорослої людини. А отже для організму дитини це небезпека зростає в декілька разів. За даними І. І. Беляєва, непоправна шкода наноситься майбутній дитині, якщо палить вагітна жінка. Дослідження, які були проведені в різних країнах, показали, що маса тіла дітей, які були народжені жінками, що палили під час вагітності, в середньому на 150-240 г менша, ніж маса тіла дітей жінок, які не палять. Було встановлено, що у вагітних які палять, в 2-3 рази частіше бувають передчасні пологи. Також підраховано, що кожна п’ята із мертвонароджених дітей була б живою, якби не палили їх батьки.

Маленькі діти, які  знаходяться в накуреному приміщення, погано сплять, у них знижений апетит, часто з’являються розлади кишечника. Діти відстають від своїх ровесників у фізичному та розумовому розвитку. Підлітки, які тільки починають палити, стають роздратованими, у них розвивається недокрів’я, вони гірше встигають в школі, відстають у спорті, частіше хворіють. Встановлено, що якщо працездатність школярів, які не палять, прийняти за 100, то в осіб, які мало палять, вона тримається на рівні 92, а у осіб, які багато палять, знижується до 77. Серед школярів, які палять, значно більше паліїв-другорічників. Зазвичай підлітки палять потай, поспішно, але ж при швидкому згоранні тютюну в дим переходить у два рази більше нікотину, ніж при повільному. Відповідно, шкода від паління ще більше посилюється. Підлітки, як правило, докурюють цигарку до кінця, не рідко палять недопалки, тобто використовують саме ту частину тютюну, яка містить більше всього отруйних речовин. Часто можна бачити, як діти палять цілою компанією одну і ту ж цигарку, передаючи її із рота в рот. Такий спосіб паління сприяє передачі інфекційних захворювань. Іще небезпечнішим є допалювання піднятих із землі чи підлоги або викинутих у дорослих недопалків [2].

За даними Ірини Трущ, паління викликає такі захворювання як:

1. Рак легень – часто  хворіють люди, які щоденно випалюють  більше однієї пачки цигарок.  Крім того, якщо у людини спостерігається  схильність до онкологічних захворювань  чи в організмі уже утворилася  злоякісна пухлина, паління тільки  збільшує розвиток ракових клітин. Існує думка, що нікотин сприяє поділу та утворенню ракових клітин в організмі людини.

2. Інфаркт міокарду  – характеризується ураженням  серцевого м’язу, або міокарду. Виникає в результаті закупорювання коронарної артерії чи будь-якої її гілки, а також через спазми коронарної артерії. Окрім інших причин, інфаркт міокарду може виникнути і в результаті паління цигарок.

3. Атеросклероз – хворі на  нього зустрічаються серед чоловіків  старших 50 років і жінок старших  60 років. Курці можуть захворіти атеросклерозом набагато раніше.

4. Бронхіт – мало хто знає, що паління також сприяє виникненню та загостренню бронхіту. Паління є причиною виникнення хронічного бронхіту в більше ніж у 80% випадків.

5. Виразка шлунка та дванадцятипалої  кишки – хвороба виникає внаслідок підвищеної активності шлункового соку, який сприяє порушенню функції слизової оболонки шлунка. Активність шлункового соку можуть спровокувати різні зовнішні фактори, у тому числі і паління тютюну.

6. Рак підшлункової залози –  регулярне паління може сприяти розвитку раку не лише легень, але й інших внутрішніх органів, у тому числі підшлункової залози.

7. Рак порожнини рота – внаслідок  регулярного паління може виникнути  рак порожнини рота. В клітинах  слизової оболонки порожнини рота в результаті впливу тютюнового диму відбуваються певні зміни, які провокують розвиток ракових клітин.

8. Інсульт – захворювання головного мозку, яке проявляється в ішемії судин та їх наступним розривом. Супроводжується крововиливами в оболонках мозку.

1.3. Наркоманія

За визначенням Всесвітньої  організації охорони здоров’я, наркоманія – це хронічне захворювання, яке  виникає внаслідок зловживання  наркотичними речовинами.

Масове вживання наркотиків в Європі почалося в ХІХ столітті, коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, які були привезені з Єгипту та Індії. На початку ХХ століття зросла цікавість до речовин, які здатні змінювати стан психіки.

На сьогодні наркоманія утратила свою «містичність» і стала соціальною проблемою, яка негативно впливає на особистісне та суспільне життя людей. Сьогодні, зберігання та вживання наркотиків є кримінальною справою. Останнім часом відмічається толерантне відношення до наркоманії та наркотиків [18].

Етимологічний термін «наркоманія» пов’язаний з поняттям «наркотик» (від грец. narkotikos – той, що усипляє). Однак термінологічна невизначеність виникає одразу ж , як тільки мова починається про препарати, які не відносяться до групи опію, так як серед речовин, віднесених до наркотиків, лише опіанти та ноксирон володіють снодійним впливом [11].

У структурі наркоманії виділяють основні складові, які  проявляються у ході розвитку хвороби.

1. Синдром психічної залежності. Людина перестає відчувати сама себе – менше вливатися в життя без наркотиків. Наркотик стає найважливішою умовою комфортного контакту людини з життям, собою, іншими людьми.
2. Синдром фізичної залежності. Поступово наркотик вбудовується в різні ланцюги обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотику, то він відчуває різні за ступенем виразності фізичні страждання: ломоту, сухість шкіри (або, навпаки, надмірна пітливість). Це явище називається абстинентним синдромом. Для його зняття необхідно прийняти наркотик, дози якого постійно зростають.
3. Синдром змінної реактивності організму до дії наркотику. Важливу роль у структурі даного синдрому грає толерантність (терпимість). Її зростання, стабілізація на високому рівні, зниження відносять до основних симптомів наркоманії [9, 14].

За даними Березина С. В. та Лісецького К. С., у сферу незаконного систематичного вживання наркотиків залучаються переважно підлітки та юнаки чоловічої статі. Співвідношення наркоманів чоловічої та жіночої статі складає приблизно 10:1. Формування наркотичної залежності призводить до порушення статево-рольової поведінки та згасанню сексуальних інстинктів. З іншої сторони, смерть від передозування та нещасних випадків, які пов’язані з наркоманією, призводить до налаштування диспропорції у співвідношенні статей. У результаті цих процесів вже у найближчій час відбудеться значне зниження народжуваності, збільшиться кількість жінок та неповних сімей [3].

Серед наркоманів значний  відсоток складають діти із неповних сімей чи сімей, які мають одну дитину. Висока смертність серед наркоманів призводить до значного зростання числа «бездітних» та «безпритульних» старих, про яких нікому буде потурбуватися. Якщо врахувати крайнє недорозвинення системи соціальної підтримки старих у нашій країні, то очевидно, що поява великої кількості старих, які не отримують допомоги та підтримки загрожує серйозними гуманітарними проблемами [5].

Дослідження, які були присвячені підлітковій наркоманії, показали, що виділення окремих конкретних причин наркотизації підлітків та старшокласників є неможливим. Поширення наркоманії пов’язане з одночасним існуванням деяких груп факторів, кожна з яких, якщо взяти окремо, не є визначальною. Якщо узагальнити причини, які перераховують автори, виходить список, який, однак, не буде повним.

1. Наслідування дорослих, специфіка соціалізації та пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері.
2. Стрес, сугестивність, цікавість, педагогічна занедбаність, наслідки травми.
3. Економічні причини, недосконалість законодавства, традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої).
4. Сімейні проблеми, спадковість, психопатології, неповна сім’я, деструктивна сім’я ригідна сім’я.
5. Особливості характеру, такі як поступливість, почуття провини, нерішучість, навіюваність, тривожність.
6. Особистісні особливості, пошук покровителя, необхідність у визнанні, придушення душевних та сексуальних переживань, психологічний захист, стиль поведінки та мислення [3, 7].

Здавна робилися спроби зрозуміти, чому люди приводять себе в стан одурманення та оп’яніння, що змушує їх добровільно віддаватися некерованій стихії безумства. Наркотики давали можливість зануритися в цілком інший досвід, звільнитися від звичних зв’язків, від повсякденного порядку форм, відкривати невичерпність значень та образів. Сучасні науковці досить детально розробляють пояснення виникнення наркотичної залежності та виділяють три основні напрямки, три групи факторів наркотизації: соціологічні, які включають вплив суспільства та сім’ї; біологічні, які пояснюють схильності до зловживання особливостями організму та особливою схильністю; і психологічні (або психічні), які розглядають особливості та відхилення в психіці.

Процес звикання до наркотиків та до іншого способу життя розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити часову межу, на якій людина стає наркоманом. Але навіть не дивлячись на терміни появи залежності, життя наркомана кардинально змінюється, коли це відбувається.

Тоді усі дії направлені на те, щоб добути наркотики, які стають єдиною річчю на світі, яка може принести їй задоволення. Сім’я, друзі, робота, секс, їжа та здоров’я – усе це відходить на другий план. Усі наркомани, не дивлячись на те, що вони займаються, де живуть, скільки у них грошей, який їх рівень розумового розвитку, у цьому відношенні живуть однаково. Перша їхня думка одразу після пробудження – де і як дістати наркотик. Немає такої жертви, яку не можна було б принести, щоб його отримати.

З часом наркомани  перестають реагувати на інші види задоволення. Ніщо для них не може бути кращим наркотичного «кайфу», і ніщо не може бути страшнішим абстинентного кризису, тобто ломки. Усі дні життя наркомана, по суті є однаковими.

Для наркомана, який вживає опіанти, новий день означає новий укол, добре ще, якщо один. Якщо йому вдається дістати якісний опіум і зробити довгоочікуваний укол, день вважається вдалим і здається йому більш коротким. Коли опіуму немає або його потрібно довго чекати, день триває як тиждень або навіть місяць.

Через відсутність опіуму він ковтає або вприскує собі усе, що потрапить під руку. Дехто намагається  боротися з ломкою, палячи гашиш  або вживаючи велику кількість алкоголю. Якщо у них цього немає, вони готові колотися пустим шприцом або брати  кров із однієї вени та вводити її в іншу. Цю особливість наркоманії, коли біль від уколу голкою може принести полегшення, називають голкоманією [4].

У колі людей, які не цікавляться  наркоманією та не вживають їх, наркомани  почувають себе невпевнено та дискомфортно. Із точки зору владної безпеки вони вимушені уникати цієї теми, єдиної, з якою вони добре знайомі і на яку полюбляють поговорити у «своїй» компанії. Часто вони виявляють необізнаність в питаннях повсякденного життя, в питаннях політики та в інших важливих галузях. У них немає інших щирих інтересів, окрім наркотиків.

В безпеці вони почувають  себе лише серед подібних. Окрім  цих, суто психологічних причин мають  місце і практичні мотиви об’єднання наркоманів у групи. Під час зустрічі вони випалюють по декілька цигарок з марихуаною, домовляються про купівлю-продаж наркотиків, обмінюються інформацією про ситуацію на чорному базарі.

Коли у них достатня кількість опіуму або якого-небудь іншого, більш рідкого, наркотику, наркомани  розділяються на невеликі групи та йдуть в парк чи до чиєїсь порожньої квартири.

Місця їх зустрічі особливо нічим не виділяються. Це можуть бути кафе, дискотеки, парк, вулиця, сквер, підвал, навіть шкільне подвір’я, – тобто, вони можуть зустрічатися де-завгодно. Єдиною особливістю цих місць є те, що там завжди крутяться наркомани. Коли після збігу деякого часу їх зібрання починають привертати увагу оточуючих, наркомани залишають їх і починають шукати нові місця для своїх зустрічей [14].

Також відбуваються зміни  й у самому організмі наркомана. Близько 90% людей, які вживають наркотики, не можуть мати дружну міцну родину через те, що вони страждають статевими розладами.

Наркотики вражають усі  органи людського тіла, викликаючи у них важкі порушення. У першу  чергу страждають нервова, статева  системи, печінка та нирки. Як правило, люди з міцним здоров’ям при регулярному вживанні наркотиків живуть в середньому не більше 10 років від початку їх прийому, а більшість помирає ще раніше.