Якість продуктів харчування як національна ідея

Біотехнології продовжують трансформувати сільське господарство з 1996 року, коли почалося їхнє комерційне впровадження у цій галузі та стрімке поширення біоінженерних розробок у фермерських господарствах США та інших країн. Проте ця технологія не позбавлена суперечностей і викликає політичний резонанс у світі.

Незважаючи на те, що біотехнології обіцяють небачене збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та заощадження помітно виснажених земельних і водних ресурсів, вони викликають занепокоєння у деяких споживачів і природоохоронних організацій. З розвитком науки для всіх зацікавлених сторін, що мають відношення до виробництва і споживання продуктів харчування, стають зрозумілішими як переваги біотехнологій, так і пов’язані з неми проблеми.

Сучасні біотехнології є засобами, що дають ученим змогу відбирати окремі гени, які відповідають за формування бажаних властивостей, впроваджувати їх у рослинну клітину і вирощувати рослину з заданими характеристиками. У багатьох аспектах це не що інше, як високотехнологічна версія традиційної селекції. Цей набагато ефективніший процес допомагає уникнути рекомбінації мільйонів генів, яка може призвести до формування у гібридів небажаних властивостей. Біотехнології вирізняються ще й тим, що дозволяють інкорпорувати у клітину одного виду гени, запозичені з клітини іншого виду, що неможливо здійснити засобами традиційної селекції. Це робить біотехнології надзвичайно потужним і корисним знаряддям для фахівців, які займаються створенням нових сортів рослин.

Якщо перше “покоління” продукції біотехнологічного походження привертало до себе увагу фермерів завдяки високій економічній ефективності її вирощування, то сьогодні на перший план все активніше починають виходити такі аспекти, як безпечність продукції та екологічність сільськогосподарського виробництва.

Фермери засвідчили своє визнання сортів, одержаних за допомогою біотехнологій, небувалими темпами їхнього впровадження. Згідно з даними Міністерства сільського господарства США, у Сполучених Штатах у 2003 році біотехнологічними (БТ) сортами було зайнято 80% площ, засіяних соєю, 38% - кукурудзою, та 70% - бавовником. Сполучені Штати – не єдина держава, у якій має місце ця сільськогосподарська еволюція. Інтенсивність впровадження біотехнологій в інших країнах, де їх було схвалено, зокрема в Аргентині, Канаді та Китаї, є приблизно такою ж високою.

Як повідомляє Національний центр проблем харчування та сільськогосподарської політики у Вашингтоні (округ Колумбія), американські фермери відчули користь від біотехнології завдяки впровадженню:

• біотехнологічного сорту сої «Раундап Реді» (скорочення витрат гербіцидів на 28,7 мільйона фунтів (13018,3 тони) за рік; зменшення вартості продукції на 1.1 мільярда доларів за рік).
• БТ-бавовнику (скорочення витрат інсектицидів на 1,9 мільйона фунтів (861,8 тони) за рік; зростання обсягів виробництва на 185 мільйонів фунтів (83,916 тон) за рік;
• БТ-сортів кукурудзи (скорочення витрат інсектицидів більше як на 16 мільйонів фунтів (7257,6 тони) за рік; зростання валового збору зерна на 3,5 мільярда фунтів (1587600 тон) за рік;
• БТ-папайї (завдяки впровадженню сорту, стійкого до спустошливого ураження вірусом кільцеподібної плямистості, скорочення витрат на виробництво цієї культури на Гаваях у 1998 році становило 17 мільйонів доларів.

Ці результати однаковою мірою свідчать як про дуже істотне скорочення застосування пестицидів з одночасним зменшенням негативного впливу на довкілля, так і про різке підвищення продуктивності і скорочення витрат виробництва. Незважаючи на те, що здобутки, одекржані за допомогою біотехнологій, у кожному господарстві різні, загальний економічний ефект від їх впровадження залишається очевидним.

Зменшення залежності БТ-сортів від хімічних засобів захисту рослин призводить до зменшення ступеню забруднення води.

Скорочення використання отрутохімікатів супроводжується підвищенням рівня безпеки водопостачання та поліпшенням якості питної води, а також оздоровленням природного середовища.

Підвищення врожайності завдяки впровадженню БТ-сортів сільськогосподарських культур зменшує навантаження на земельні ресурси, запобігає подальшому вторгненню у вразливі екосистеми та сприяє збереженню дикої природи.

Вирощування БТ-культур супроводжується меншими енерговитратами, оскільки обробку хімічними засобами захисту рослин проводять рідше. Заощадження пального призводить до скорочення викидів в атмосферу вуглецевих сполук, зокрема диоксиду вуглецю (СО2).

Використання сортів, стійких до гербіцидів, дозволяє запроваджувати нові технології обробітку землі, що зменшують ерозію ґрунтів, особливо безорне рільництво.

Учені з багатьох країн світу вивчають також «друге покоління» біотехнологічних продуктів, тобто таких, що мають покращені споживчі властивості, зокрема підвищену поживність. Рослини здатні продукувати і вакцини, а це могло б відкрити шлях до медицини, яка не вимагатиме значних витрат для підтримки своєї інфраструктури. Це лише кілька з багатьох прикладів того, як передові наукові дослідження можуть поглибити зміни, які ми сьогодні спостерігаємо у сфері виробництва продуктів харчування. Можливості величезні.

Самі лише біотехнології не здатні нагодувати завтрашній світ. Проте ці надзвичайно перспективні технології у поєднанні з політичними та економічними реформами можуть підвищити продуктивність сільського господарства у країнах, що розвиваються. Вони також допоможуть забезпечити дешевшими продуктами харчування людей з низькою платоспроможністю. Впровадження такої корисної технології у країнах, що розвиваються, без перебільшення, може мати далекосяжні наслідки.

Щорічне зростання врожайності і продуктивності тваринництва в Африці на 3-4% збільшило б доходи на душу населення майже втричі і зменшило б кількість дітей, які потерпають від недоїдання, на 40%. Підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва стимулювало б економічне зростання і розширило б можливості для торгівлі, що супроводжувалося б створенням нових високооплачуваних робочих місць і позитивними зрушеннями у сферах охорони здоров’я та освіти.

У країнах, що розвиваються, споживачі витрачають на харчі значну частку своїх доходів, проте її можна було б скоротити завдяки ефективнішій системі виробництва продовольчих товарів, що заощадило б кошти громадян для інших цілей і підвищило б якість їхнього життя.

Найкритичнішими регіонами світу, які конче потребують економічного добробуту і стабільності, є країни, що розвиваються. Ефективність сільського господарства у цих країнах повинна підвищуватися більш високими темпами, аби задовольнити потребу у продуктах харчування, збільшити доходи населення та зберегти навколишнє середовище для прийдешніх поколінь. Біотехнологі мають у собі потенціал, який відіграватиме важливу роль у досягненні цієї мети.

Всесвітня програма з продовольства, Всесвітня організація охорони здоров’я (World Health Organization – WHO) та Організація продовольства та сільського господарства (Food and Agriculture Organization – FAO) влітку 2002 року виступили зі спільною концепцією ставлення до біотехнології. Вони констатували, що, виходячи з наукових даних, наявна на сучасному продовольчому ринку генетично модифікована продукція не несе жодної з відомих загроз здоров’ю людини. Європейська комісія у серпні 2002 року також виступила з заявою, в якій погодилася з тим, що нема свідчень про шкідливість генетично модифікованих сортів кукурудзи. Навіть запеклі опоненти біотехнології, зокрема організація «Ґрінпіс», з великим запізненням порекомендували африканським країнам прийняти генетично модифіковану кукурудзу як альтернативу голоду.

Маркування. Однією з найважливіших проблем, які постають перед біотехнологічною індустрією, є маркування. Згідно з Актом FD&C, харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо інформація, зазначена на його етикетці, не відповідає дійсності, або у будь-який спосіб вводить в оману споживача.

FDA не вимагає, щоб маркування  продукції містило інформацію  відносно того, чи є вона, або її компоненти генетично модифіковані, так само, як і не наполягає, аби було зазначено, якою саме традиційною методикою користувалися селекціонери, які її розробили. Проте, якщо генетична модифікація істотно впливає на якості харчового продукту, всі особливості повинні бути відображені у маркуванні. Це стосується поживного складу продукції, зокрема підвищення вмісту в ній олеїнової кислоти або амінокислоти лізину, умов її зберігання та приготування, недотримання яких може позначитися на безпечності або харчових властивостях продукту.

Якщо генетично модифікований продукт містить алерген, не знайдений у традиційних аналогах, і якщо FDA вирішить, що відповідної інформації на маркуванні достатньо, аби цей продукт можна було б безпечно продавати на ринку, то вимагає від компанії-виробника, щоб вона за допомогою адекватного маркування повідомляла споживачеві про наявність цього алергену.

Безпека продуктів через призму ГМО

Небезпека ГМО полягає в тому, що наслідки їх впливу на навколишнє природне середовище, на людину, її життя i здоров'я досі не досліджені. Український споживач, як і кожен громадянин світу повинен бути попереджений. Якщо там є генетично модифікованйи організм і цей продукт дешевий, мешканець може його купити. В іншому разі, якщо людина дізналася з телебачення, що ГМО має деяку шкоду і вважає, що це негативно позначиться на власному здоров'ї та здоров'ї рідних, він матиме змогу відмовитися від цього продукту". Наразі лікарі побічних ефектів від споживання генетично модифікованих продуктів не виявили. Втім ефекти можуть проявитися через десятки років. Тому мешканці повинні знати що вони споживають. Між тим Урядова постанова забороняє ввезення, виробництво та реалізацію продуктів дитячого харчування, що містять генетично модифіковані організми, а також передбачає розміщення інформації про якісний склад ГМО, вміст яких перевищує 0,9%.

«Людина є тим, що вона їсть». Для споживача важливо мати певні критерії добору продуктів. По-перше, на упаковці повинна надаватися найповніша інформація про продукт. Цим виказується повага до споживача і бажання виробника відкрити природу продуктів харчування.

Громадськість багатьох країн виявляє серйозне занепокоєння щодо Гм-продуктів як недостатньо вивчених і які становлять ризик і небезпеку для всіх живих організмів.

Альтернативою «новій їжі» є органічна продукція, яка останнім часом впевнено посувається на ринки розвинутих країн, і попит на яку постійно зростає. Сучасне органічне виробництво побудоване на поєднанні традиційних, «дідівських» методів і сучасних технологій, що дозволяють вести масштабний виробничий процес.

Однією з проблем України є відсутність процедури сертифікації органічної продукції.

НАССР (ХАССП)

Концепція НАССР була розроблена спільними зусиллями збройних сил США і Національного управління аеронавтики і космонавтики (NASA) під час роботи над американською космічною програмою як механізм, який виключає утворення токсинів у харчовій продукції, яку споживають астронавти в космосі. Згодом Національна академія наук США запропонувала впровадити цю систему і «на Землі». Поступово система безпеки стала транснаціональною. Зараз нею користуються всі країни Європи, а також США і Канада, діє вона і всередині країни, і зовні, тобто при експорті чи імпорті увагу звертають насамперед на наявність у підприємства, що виготовляє продукцію, ліцензії НАССР. Цією проблемою, слід зауважити, переймаються лише переробники продукції. Первинної сировини — свіжого м'яса, пшениці, овочів, фруктів — ці вимоги не стосуються.

 Загальні положення

НАССР – концепція, яка передбачає систематичну ідентифікацію, оцінку і управління небезпечними факторами, які впливають на безпеку продуктів харчування. Це превентивна система в галузі харчової продукції. Її особливістю є вивчення кожного етапу проходження харчової продукції.

 Методы НАССР охоплюють: 
- аналіз ризиків і небезпек; 
- визначення потенціальних дефектів продукції; 
- превентивний контроль; 
- відповідальність і звітність.

Система НАССР призначена для зменшення ризиків і є ефективним механізмом для захисту торгової марки при просуванні на ринок та захисту технологічних процесів від ризиків забруднення продукції..

Історія створення

Спочатку головною задачею концепції було створення безпечної продукції для астронавтів. В період 1960 – 1980рр. виникає необхідність у створенні упрерджувальної системи безпеки продуктів харчування. Для цього було створено:

• керівні вказівки Національної консультативної ради з мікробіологічних критеріїв для продуктів харчування США (NACMCF);
• Спільна комісія ФАО та ВООЗ;
• Codex Alimentarius;
• Директива ЄС з гігієни продуктів харчування.

 
Нормативна база НАССР базується на:

• роботі спільного комітету FAO / WHO Codex Alimentarius (1993);
• стандарті ISO 15161«Вказівки до застосування ISO 9001:2000 в харчовій промисловості;
• роботі Національної консультативної ради з мікробіологічних  критеріїв для продуктів харчування США (NACMCF);
• роботі CACFH - Комітету Codex Alimentarius з гігієни продуктів харчування ICMSF - Международноі комісії з мікробіологічних специфікацій для продуктов харчування.