Якість продуктів харчування як національна ідея

Системи управління будь-якого підприємства, чи організації не може ефективно функціонувати у відірваності від систем вищого порядку, наприклад, систем управління міністерств, органів виконавчої влади регіону, врешті соціальних і політичних систем управління у державі взагалі. 
Конкурентоспроможність підприємств визначається якістю влади.

Розвинуті країни світу постійно удосконалюють системи управління органів виконавчої влади. Сучасне розуміння конкурентоспроможності частіше пов'язують із знаннями персоналу та корпоративними знаннями організації Тобто відставання досконалості систем управління державного рівня в Україні від, скажімо, європейських аналогів є одним із основних негативних факторів впливу на конкурентоспроможність країни.

Адаптація українського законодавства до міжнародних норм

Поступ України до Європи не може бути ефективний без цього кроку. основою для цього є ПЛАН ДІЙ "Україна - Європейський Союз", який схвалено КМ України 12.02.2005 р. та Радою з питань співробітництва між Україною  і  
Європейським Союзом: 21.02.2005 р. В цьому документі, зокрема зазначається що «Імплементація Плану дій значно наблизить українське законодавство,  
норми та стандарти до законодавства Європейського Союзу. Він також закладе  міцну  основу  для  подальшої   економічної   інтеграції, включаючи  через  спільні зусилля у напрямку Зони вільної торгівлі».

     Цей План  дій встановлює комплексний перелік  пріоритетів, як в  
рамках,   так   і   поза   рамками   Угоди   про   партнерство  та співробітництво ( 998_012 ). Серед цих пріоритетів, всі з яких мають важливе значення, особливу увагу слід приділити поступовому наближенню законодавства, норм та стандартів України до законодавства,  норм та стандартів Європейського Союзу.

В п.8 документу задекларовано:підвищення  безпеки продуктів харчування для споживачів та спрощення  торгівлі  шляхом  проведення  реформ  та  модернізації санітарної і фітосанітарної сфери:

• Приєднатися  до   Комісії   Кодексу   Аліментаріус   (Codex  
  Alimentarius  Commission)  та  міжнародної  Конвенції  про  захист  
  рослин.
• Здійснити  порівняльну  оцінку   системи   санітарного   та  
  фітосанітарного контролю в Україні та ЄС.
• Здійснити перегляд переліку заходів,  що потрібно вжити для  
  поступового  наближення  до  норм   законодавства   ЄС   у   сфері  
  санітарного та фітосанітарного контролю та відповідних інституцій,  
  зі  створенням  часових  графіків   та   механізму   фінансування.
• Прискорити  здійснення  ефективних  реформ в цій сфері (наприклад, чіткий розподіл повноважень між  окремими  інституціями,  принципи Директиви  96/22  про  заборону  речовин  та  Директиви  96/23 про моніторинг залишкових речовин).
• Провести порівняльний аналіз законодавства ЄС та України  у сфері  гігієни  продуктів  харчування,  у т.  ч.  обробки харчових продуктів. У разі необхідності розробити заходи щодо гармонізації  
  законодавства у зазначеній сфері, а також план їх фінансування.
• Забезпечити  прогрес  у  наближенні  до  законодавства ЄС у  
  сфері відстеження харчового ланцюга "від поля до столу"; загальних принципів  та  вимог  до  безпеки  продуктів харчування (Регламент 178/2002/ЕС);  ефективно імплементувати  систему  Hazard  Analysis Critical  Control  Point  на  підприємствах та в органах контролю, включаючи галузь рибного господарства.
• Забезпечити  перевірку  мережі  державних  лабораторій   та визначити   державні  метрологічні  лабораторії  у  санітарній  та фітосанітарній сфері з особливою увагою до забезпечення необхідним  
  обладнанням і належними методами аналізу (тестування залишків), а також підготовці до їхньої акредитації  відповідно  до  стандартів  
  ISO.
• У  світлі  досягнутого прогресу по викладених вище заходах, спільно визначити кроки щодо угод по санітарії та фіто санітарії.
• Забезпечити ефективну діяльність незалежних та компетентних  
  установ нагляду відповідно до міжнародно визнаних стандартів.  
  

План дій

1. Держстандарт, Мінагрополітики, Мінекономіки, МОЗ повинні гармонізувати існуючі нормативно-правові акти щодо продуктів харчування з вимогами директив ЄС.
2. Забезпечити лабораторії, що здійснюють контроль за безпекою продовольчої сировини і харчових продуктів, необхідним сучасним обладнанням, реактивами, кадрами та методичними розробками проведення лабораторних випробувань.
3. Провести акредитації лабораторій контролю безпеки сировини і харчових продуктів у державній системі сертифікації УкрСЕПРО.
4. МОЗ, Держстандарт, Мінекономіки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації повинні створити національну систему контролю за безпекою харчової сировини і продуктів, особливо одержаних на забруднених ґрунтах. Доповнити показники безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини показниками, встановленими в ряді європейських країн, зокрема стосовно вмісту нітрозодіпропіламіну, бенз(а)пірену, стимуляторів росту поліхлорованих біфенілів, діоксинів, стероїдних гормонів, а також залишків ветпрепаратів.
5. Забезпечити підприємства, що виготовляють продукти дитячого харчування, екологічно чистою сировиною.
6. Мінагрополітики, Держкомінформ повинні організувати реклами продуктів харчування, що сприяють підвищенню резистентності організму до шкідливого впливу чинників довкілля.
7. Забезпечити широке інформування населення щодо профілактики харчових отруєнь, у тому числі дикорослими грибами, а також гострих кишкових інфекційних захворювань.

Успішний процес інтеграції України в світове економічне співтовариство не можливий без координації зусиль з випуску якісної та безпечної харчової продукції. Для реалізації цих задач на підприємствах харчової промисловості розробляються та впроваджуються системи управління якістю і безпечністю, які засновані на принципах НАССР, успішне використання яких неможливе без впровадження та дотримання виконання загальних принципів гігієни харчових продуктів. Такими принципами являється звід Codex Alimentarius, "Рекомендованный международный Кодекс общих принципов гигиены пищевых продуктов", прийнятий в 1969 р. Важливим документом для підприємств Європейського Союзу являється Регламент (ЕС) №852/2004 "О гигиене пищевых продуктов" від 29.04.2004 г.

Законотворчий процес в Україні на сьогодні орієнтований на приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних вимог, визначених такими міжнародними угодами:

• Угода СОТ на санітарні та фітосанітарні заходи;
• Угода про технічні бар'єри в торгівлі;
• Угода про партнерство та співробітництво між Європейським союзом та Україною.

Основною розбіжністю у вітчизняному та європейському законодавстві є відношення до таких категорій як якість та безпека продукту. В країнах ЄС якість харчових продуктів - це категорія суто комерційна, яка не підлягає контролю з боку держави. В Україні якість та безпека харчових продуктів єдине ціле і тільки в такому разі продукція відповідає вітчизняним стандартом. Важливим є збереження українських смакових і технологічних традицій.

 Основні напрямки Європейської  концепції забезпечення безпеки  харчових продуктів такі: виробник несе повну фінансову і юридичну відповідальність за безпеку продукції, яку він виготовляє, та обов'язкове введення системи НАССР. Відсутність в Україні належної виробничої практики та системи НАССР є однією з основних перешкод в гармонізації санітарних норм і державних стандартів щодо європейських вимог.

Кроки, необхідні для успішного впровадження систем НАССР в Україні:

• створення адекватної системи контролю та безпечності харчової продукції;

• гармонізація нормативно-правових актів;

• міжнародне визнання національної системи НАССР;
• акредитація в міжнародних спілках.

Найпоширенішими помилками розробників нормативної документації, вітчизняних виробників є помилки, які пов'язані з обґрунтуванням дозволу застосування конкретних харчових добавок.

На сьогоднішній день постали питання державного технічного регулювання в області підтвердження відповідності і стандартизації, оскільки від їх рішення залежить ступінь підготовки наших підприємств до жорстких конкурентних умов існування на ринку. Це в першу чергу – створення національних стандартів, які гармонізовані з міжнародними та європейськими, в області підтвердження відповідності та безпечності продукції, розроблення та введення в дію технічних регламентів.

Активність підприємств з розроблення та впровадження систем управління якістю за останні роки значно збільшилась. Це обумовлено не тільки політикою в області якості, але й розумінням необхідності високого рівня управлінням виробництвом при входженні на міжнародний ринок та вимогам європейського співтовариства та найближчих географічних сусідів.

Добре розроблена та організована система може і повинна забезпечувати високу якість і безпечність харчових продуктів, умови для підвищення взаємної довіри і створення цивілізованого ринку в Україні.

Література

1. Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”
2. Закон України “Про захист прав споживачів”.
3. Закон України “ Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”
4. Закон України “Про вилучення , знищення та подальше використання неякісної та небезпечної продукції”
5. Закон України “Про відповідальність постачальника за випуск і реалізацію неякісної і небезпечної продукції”
6. Закон України “Про стандартизацію”
7. Закон України “Про підтвердження відповідності”
8. Закон України “Про акредитацію органів з оцінки відповідності”
9. Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність”
10. Закон України “ Про ветеринарну медицину”
11. Закон України “ Про захист рослин”
12. Закон України “ Про пестициди і агрохімікати”
13. Постанова КМУ від 11.05.2006 № 614 «Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади».
14. Менеджмент качества в государственных учреждениях. Обзор // Методы менеджмента качества. — 2005. — 10. — С. 4—7.
15. ИСО 9001—2000 в государственных учреждениях Польши. Обзор // Ежеквартальное приложение к журналу «Стандарты и качество». — 2005. — 3. — С. 19—21.
16. Копнов В. Принципы качества жизни // Стандарты и качество. — 2003. — 2. — С. 37—41.
17. Новиков В. М., Никитюк О. А. Розробка систем якості в лабораторіях та аналіз вимог ДСТУ ISO/ІЕС 17025. — Київ: Нора-Принт, 2002. — 260 с.
18. ДСТУ ISO 9001:2001. Система управління якістю. Вимоги. 
    Модель менеджменту для покращання та модернізації органів виконавчої влади. — Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2007р. — 11с.
19. Quality management systems — Requirements ISO/CD 9001, 2007 (Системи управління якістю. Вимоги).
20. Managing for sustainability – A quality management approach (Настанова для можливості підтримання — Підхід якісного управління) ISO/CD 9004, 2007.
21. Басовский Л.Е., Протасьєв В.Б. Управление качеством: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 212 с.
22. Бичківський Р. Управління якістю: Навч. посіб. – Л.: ДУ „Львівська політехніка”, 2000. – 329 с.
23. Декрет Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”. Чинний від 08.04.93 р.
24. ДСТУ 2296–93. Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування. Чинний від 01.01.94 р.
25. ДСТУ 2708–99. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення. Чинний від 01.07.2000 р.
26. ДСТУ 3410–96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення. Чинний від 04.01.97 р.
27. ДСТУ 3413–96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції. Чинний від 04.01.97 р.
28. ДСТУ 3419–96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення. Чинний від 04.01.97 р.
29. ДСТУ ISO 14001–97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. Чинний від 01.01.98 р.
30. ДСТУ ISO 14004–97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів управління систем та засобів забезпечення. Чинний від 01.01.98 р.
31. ДСТУ ISO 14010–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи. Чинний від 01.01.98 р.
32. ДСТУ ISO 14011–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит систем управління навколишнім середовищем. від 01.01.98 р.
33. ДСТУ ISO 14012–97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології. Чинний від 01.01.98 р. 
    ДСТУ ISO 9000–2001. Системи управління якістю. Вимоги. Чинний від 10.01.2001 р.
34. ДСТУ ISO 9000–2001. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. Чинний від 10.01.2001 р.
35. ДСТУ ISO 9000–2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник. Чинний від 10.01.2001 р.
36. Закон України „Про метрологію та метрологічну діяльність” від 11.02.98 р.
37. Закон України „Про підтвердження відповідності” від 17.05.2001 р.
38. Закон України „Про стандартизацію” від 17.05.2001 р.
39. Закон України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23.12.97 р.
40. Крылова Г.Д. Зарубежный опыт управления качеством. – М.: Изд-во стандартов, 1992 – 140 с.
41. Міжнародна стандартизація та сертифікація систем якості: Довідник / Ю.І. Койфман, О.В. Герус, Т.М. Кисельова та ін. – Львів-Київ, Видання ТК-93: "Управління якістю і забезпечення якості", 1995 – 260 с.
42. Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження плану першочергових заходів щодо впровадження систем управління якістю на підприємствах” від 26.09.2001 р.
43. Сергеев А.Г., Латышев М.В. Сертификация: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Издательская корпорация «Логос», 1999. – 248 с.
44. Указ президента України „Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції” від 23.02.2001 р.
45. Цюцюра В.Д., Цюцюра С.В. Метрологія та основи вимірювань: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003. – 180 с.
46. Шаповал М.І. Менеджмент якості: Підручник. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. – 475 с.
47. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Підручник. – 2-е вид. – К.: Українсько-фінансовий інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – 152 с.