Формотворчі моделі іменників в сучасній англійській мові

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ……………………………………………………….….6

1.1. Іменник в англійській  мові………………………………………..……6

1.2. Проблеми дослідження  словотворчих моделей іменників в сучасній англійській мові………………………………………………………….…10

Висновки до 1 розділу………………………………………………...……14

РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ  ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ  МОВІ………………………………………………………………………..……17

2.1. Внутрішні способи……………………………………………….……17

2.1.1. Афіксація………………………………………………………..……18

2.1.2. Конверсія………………………………………………………..……24

2.1.3. Складання основ…………………………………………………..…30

2.1.4. Словоскладання ………………………………………………..……33

2.1.5. Скорочення…………………………………………………..………34

2.2. Зовнішній спосіб. Запозичення………………………………….……39

Висновки до 2 розділу………………………………………………...……41

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..……43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….…47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   

                                                    ВСТУП

 

Вивчення словникового складу сучасної англійської мови є однією з найважливіших задач вітчизняного та зарубіжного мовознавства. Словниковий  склад мови постійно змінюється. Цей  процес відбувається безперервно, відображуючи зміни в світі, що нас оточує, і тим самим вдовольняє потреби носіїв мови. Одні слова виходять з ужитку, а інші  з’являються та поповнюють собою словниковий склад мови. Характерною рисою будь-якої мови є її здатність миттєво реагувати на найменші зміни в громадському, культурному на повсякденному житті її носіїв. Саме тому вивчення продуктивних способів творення нових лексичних одиниць та типів тих моделей, за котрими вони творяться має дуже велике значення.

Поповнення словникового складу відбувається за тими моделями та словотворчими типами, які вже встановились в мові чи знову виникають в зв’язку з виділенням основ і використанням нових афіксальних елементів, в зв’язку з розвитком та вдосконаленням системи словотворення. Поповнення словникового складу мови відбувається різними способами: за рахунок творення нових слів від вже існуючих, за рахунок розширення семантичної структури вже існуючих слів і утворення омонімів, за рахунок запозичення нових слів з інших мов чи з діалекту тієї самої мови.

Іменник – одна з найважливіших  частин мови, що має значення предметності. Формування нових іменників здійснюється в умовах тісного зв’язку з  розвитком суспільства.

Нові іменники в сучасній англійській мові творяться за певними  моделями – типами, що склалися у  мові: за допомогою продуктивних словотвірних морфем, афіксів, конверсії, за допомогою складання основ (коли  в одне ціле об’єднуються дві чи більше основи слів), словоскладання, скорочення. Кожен із цих способів має свою типологію, котра залежить від загальної типологічної характеристики мови.

Актуальність  досліджуваної теми в результаті короткого огляду літератури полягає в систематизації знань про продуктивність творення іменників за певними моделями як однієї з найважливіших частин мови, що гостро реагує на зміни в громадському житті в якості показника тенденції розвитку сучасної англійської мови.

Об’єктом  дослідження є процес творення нових іменників в сучасній англійській мові, типологія та характеристика словотворчих моделей, які є продуктивними та актуальними на сьогоднішній день та функціонування новоутворених іменників.

Предметом дослідження є словотворчі моделі іменників, що є актуальними для сучасної англійської мови.

Метою дослідження є систематизовані знання про словотворчі моделі іменників та виявлення найбільш продуктивних способів творення іменників в сучасній іноземній мові. Цієї мети можна досягнути шляхом послідовного розв’язання таких завдань:

- розкрити особливості структури іменників в англійській мові;

- проаналізувати різноманітні  словотворчі моделі іменників, що є актуальними в сучасній англійські мові;

- виявити найбільш продуктивні  словотворчі моделі іменників  в сучасній англійській мові;

- розглянути творення  нових іменників за словотворчими  моделями як одне з джерел  поповнення словникового складу  сучасної англійської мови.

Методи дослідження і  прийоми обиралися відповідно до постановлених завдань та етапів проведеної роботи. У дослідженні використовувались описовий метод, прийоми граматичного і морфологічного аналізу, прийом аналізу морфологічної структури, конструктивний метод.

Наукова новизна одержаних  результатів визначається дослідженням проблеми активності та продуктивності словотворчих моделей іменників в сучасній англійській мові тому, що це питання залишається на сьогоднішній день малодослідженим з точки зору процесів словотворення, а також цій проблемі до сих пір майже не надавалось особливої уваги в лінгвістиці.

Для виконання дослідження було проаналізовано певні періодичні видання, а також праці таких лінгвістів як Г.Б. Антрушина, І.В. Арнольд, Р.О. Будагов, Б.О. Ільїш, Н.М. Раєвська, О.І. Смирницький за допомогою яких проаналізовано процес творення нових іменників в сучасній англійській мові, типологія та характеристика продуктивних та актуальних словотворчих моделей, та функціонування новоутворених іменників в сучасній англійський мові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ПРОБЛЕМИ ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ  В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

1.1. Іменник в англійській  мові

Іменник – це повнозначна  частина мови, що має значення предметності. “Предметність – це граматичне значення, завдяки якому словесні одиниці – назви як предметів, так і не предметів (абстрактних понять, дій, властивостей і т.п.) – функціонують в мові подібним чином з назвами власне предметів” [17, с. 73, переклад мій – Я.В.]

Творення нових іменників  є відображенням потреби суспільства  у вираженні нових понять, що постійно виникають в результаті розвитку науки, техніки, культури, суспільних відносин тощо. Саме тому нові іменники стають об’єктами  пильної уваги лексикологічних досліджень.

Способи творення іменників  багато в чому залежать від їх морфологічної  структури (кількості складів, наявності  суфіксів, префіксів тощо). За своєю  структурою іменники в англійській  мові поділяються на три групи: прості, похідні та складні.

Прості іменники (Simple Nouns) – це іменники, в складі яких немає суфікса чи префікса, наприклад: pen (перо), rod (стержень), rock (гірська порода) і т.п.

Похідні іменники (Derivative Nouns) – це іменники у відношенні яких було зроблено якийсь словотвірний акт. В їх складі присутній суфікс чи префікс, чи і суфікс і префікс одночасно, наприклад: worker (робітник, працівник – від дієслова to work – працювати), freedom (свобода – від прикметника free – вільний), friendship (дружба – від іменника friend – друг), misprint (друкарська помилка – від іменника print – відбиток, друкування), inflexibility (жорсткість, негнучкість – від прикметника flexible – гнучкий) і т.п.

Складні іменники (Compound Nouns) – це іменники, що складаються з двох чи більше основ, що позначають одне слово з єдиним значенням, наприклад: shadowgraph (рентгенівський знімок), penknife (складний ніж), railway (залізниця), bluebell (пролісок), breakstone (щебінка) і т.п.

За значенням іменники поділяються на загальні та власні.

Загальні іменники (Common Nouns) позначають цілі класи предметів: a book, a house, a day і т.п.

Власні іменники (Proper Nouns) є іменами та назвами одиничних осіб та предметів. Сюди можна віднести імена та прізвища людей (Mary, Jack London, Peter Norton); географічні назви (the Pacific Ocean, Britain, the United States, London, the Great Lakes); назви вулиць, будівель, підприємств тощо (the Kremlin, Trafalgar Square, the Economist).

Так як іменники предметно  називають будь-які явища мовної діяльності, вони представлені найрізноманітнішими  групами. Іменник як частина мови характеризується наявністю граматичної  категорії та залежних граматичних  значень. У взаємодії з граматичними категоріями ці групи створюють  розгалужену польову структуру  іменника.

Набір граматичних категорій  іменника є досить бідним.

Граматична категорія  числа іменника передає граматичне значення однини чи множини. Це значення регулярно виражається за допомогою протиставлення форм без суфікса та форм з суфіксом. Іменники з суфіксом у множині представляють собою відкритий ряд, тобто вони мають формозмінювану модель (за якою змінюється більшість іменників сучасної англійської мови). Їм протиставляють іменники закритого ряду, тобто іменники у котрих форми множини утворюються не за загальною моделлю, наприклад: man – men, foot – feet і т.п. Також виділяють іменники, що були запозичені з інших мов. Вони, в багатьох випадках, зберігають форми множини, що є характерними для тієї мови, з якої вони були запозичені, наприклад: datum – data, phenomenon – phenomena.

Надзвичайно суперечливим є  існування категорії відмінка іменника в англійській мові. З точки зору форми відмінок – категорія морфологічна (вона виражається формами іменника), в той час як за змістом є категорією синтаксичною, так як відмінок слугує для позначення відносин між іменником і синтаксично пов’язаним з ним іншим словом. В сучасній англійській мові існує два відмінки: загальний (Common case) та присвійний (Possessive чи Genitive case). Ряд функцій відмінка в сучасній англійській мові виражається за допомогою порядку слів, який є строго фіксованим, та прийменників.

Система відмінків в сучасній англійській мові має ряд своєрідних особливостей. “По-перше, система відмінків іменника (загальний та присвійний) не співпадає з системою відмінків займенників (називний, Nominative case, та об’єктний, Objective case), що не є властивим іншим мовам і свідчить про певне розхитування системи відмінків в англійській мові в цілому. Далі, можливість вживання англійського іменника в формі присвійного відмінка залежить від лексичного значення слова, що також не є характерним для відмінків в інших мовах.” [13, с. 124, переклад мій – Я.В. ]

Присвійний відмінок в  основному є допустимим для іменників  на позначення живих істот  і в  деяких випадках – для іменників  на позначення неживих істот; наприклад, для географічних назв (town, country, London, England, world, Earth, Moon, Sun), назв транспортних засобів (ship, car, aeroplane), для слів, що позначають міру часу чи відстані (an hourwalk, a mile's distance); у мові поезії ця форма зустрічається в абстрактних іменників (music's voice, life's joys); ряд іменників на позначення неістот виступають в формі присвійного відмінка тільки в сталих виразах (within a stone's throw, at one's wit's end, to one's heart's content, for convenience's sake).

Незвичайним є й той  факт, що англійські іменники в присвійному  відмінку вживаються тільки в атрибутивній функції і тільки в препозиції стрижневому слову, що також не є  властивим іншим мовам. І, нарешті, в англійській мові існує так  званий «груповий присвійний відмінок (group possessive)», який оформлює цілу групу слів (somebody else's child; the Prime-Minister of England's speech; the man I saw yesterday's son), що не є властивим відмінкам в інших мовах, так як граматичне закінчення в принципі не може відділятися від іменника  та переміщуватись у кінець синтаксичної конструкції. У зв’язку з цим деякі дослідники взагалі заперечують наявність будь-яких відмінків в англійській мові, розглядаючи закінчення як деякий синтаксичний елемент, що передає значення «належності».

Граматичної категорії роду в англійській мові не існує. Проблема ідентифікації родових маркерів в англійській мові має свою досить примітну та довгу історію. Категорія  граматичного роду – чоловічий, жіночий, середній – була колись властива іменникам  давньоанглійського періоду. Категорія  роду іменників остаточно зникла за рахунок багатьох граматичних спрощень в мові другої половини XVII століття. Чоловічий рід зберігся тільки за чоловіками, жіночий – за жінками, а всі поняття та предмети і навіть тварини стали вважатися іменниками середнього роду, які передаються займенником it. Таким чином, історичний розвиток морфологічної структури англійської мови призвів до того, що категорія граматичного роду істотно модифікувалась. “Похідні жіночі форми у сучасній англійській мові утворюються від форм чоловічого роду за допомогою суфіксів –ess, -ette, -ine. Наприклад, author – authoress, cop – copette (woman police officer), doctor- doctorine.

Стосовно морфемної структури  іменника, то тут варто зазначити  те, що дуже поширеною односкладова структура, в котрій співпадають  за звуковим оформленням (хоча функціонально  відрізняються) корінь, основа та слово. Це дає можливість отримувати нові іменники шляхом конверсії від дієслів  чи прислівників. Так, наприклад, від  дієслів утворені іменники find (знахідка), catch (вилов) ; від прислівників – іменники ins and outs (входи та виходи). Однак поряд з великою кількістю односкладових слів існують також похідні та складні. Більшість з них, на відміну від простих слів, марковані з точки зору належності їх до розряду іменників. Додавання словотвірного афікса ускладнює структуру англійського слова, але при цьому воно зберігає свою відносну простоту.

Словотвірний апарат іменника в англійській мові значно переважає  за різноманітністю апарат його словозміни. В граматичному плані це є важливим тому, що суфікси, окрім своєї семантичної функції, є показниками належності даного слова саме до іменників.