Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Апреля 2014 в 02:16, курсовая работа
Переклад - це складний і багатогранний вид людської діяльності. Хоча зазвичай говорять про переклад «з однієї мови на іншу», але, насправді, в цьому процесі відбувається не просто заміна однієї мови іншою. У перекладі стикаються різні культури, різні особистості, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи, різні рівні розвитку, різні традиції та установки. Перекладом цікавляться культурологи, етнографи, психологи, історики, літературознавці, і різні боки перекладацької діяльності можуть бути об'єктом вивчення в рамках відповідних наук.
ВСТУП
Переклад - це складний і багатогранний вид людської діяльності. Хоча зазвичай говорять про переклад «з однієї мови на іншу», але, насправді, в цьому процесі відбувається не просто заміна однієї мови іншою. У перекладі стикаються різні культури, різні особистості, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи, різні рівні розвитку, різні традиції та установки. Перекладом цікавляться культурологи, етнографи, психологи, історики, літературознавці, і різні боки перекладацької діяльності можуть бути об'єктом вивчення в рамках відповідних наук.
Згідно з Бархударовим, переклад-це процес перетворення мовного твіру з однієї мови на мовний твір іншою мовою. При цьому слід пам’ятати про певні особливості процесу перекладу, а саме те, що під час міжмовного перетворення неминучі втрати в плані неповної передачі значень, виражених текстом-оригіналом. Виходить, що текст перекладу не може бути точним еквівалентом тексту оригінала, і перед перекладачем постає завдання як умога точніше та повніше передати значення тексту, тобто знати відповідні еквіваленти, а про абсолютну відповідність значень виражених в тексті оригіналі і тексті перекладу не може й мови йти. Тобто, метою перекладу є встановлення відносин еквівалентності між вихідним і перевідним текстом (для того, щоб обидва тексти несли в собі однаковий зміст). Ці обмеження включають контекст, правила граматики вихідної мови, традиції письма, її ідіоми , реалії і т. і.[16, с.10-11].
Проблеми перекладу виявляються дуже актуальними саме в теперішній час, оскільки зростає потреба в якісному перекладі у різноманітних сферах діяльності з огляду на розвиток промисловості, ствронення нових винаходів тощо. Разом з тим підвищується значення наукового перекладу, який може реалізувати себе у таких спеціалізованих галузях науки як лінгвістика, літературознавство, лінгвокраїнознавство, перекладознавство та багатьох інших. Так, є ряд робіт українських авторів, які присвячені питанням перекладу в різноманітних його аспект: Коваленко А.Я. "Загальний курс науково-технічного перекладу", Карабан В.І. "Переклад англійської наукової та технічної літератури".
Пізнання нової мови - це засвоєння саме цієї формальної, специфічної, якісної особливості - граматичної будови. Тому легко можна уявити значний мовний бар'єр, який потрібно здолати носію одного типу мови при засвоєнні протилежної системи. Виходить, що теорія перекладу, яка набула в наш час статусу офіційної науки, є, по суті, «науково обґрунтованим зіставленням систем двох мов» [3, с. 92].
Труднощі у процесі перекладу з англійської мови на українську виникають, головним чином, через розходження в граматичному ладі англійської й української мов. Англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов, а й до різних структурних типів мов: перша – переважно аналітична мова, а друга – флективна мова.
Відомо, що повнота, точність і правильність перекладу науково-технічного тексту значноє мірою залежить від того, наскільки правильно перекладач визначає і розуміє граматичні форми, синтаксичні конструкції та структуру речення. Дещо спрощуючи, можна сказати, що для виконання перекладу знання граматики та способів передачі граматичних явищ важливіше за знання термінології, тому що відповідники термінів можна достатньо швидко знайти в спеціальному перекладному словнику, тоді як пошук відповідника граматичної форми або синтаксичної конструкції може виявитися досить довгим, якщо не знати перекладного відповідника певного граматичного елементу [6, с.11]. Виходить, що саме знання відповідних моделей або шаблонів перекладу різноманітних форм і конструкції, не лише граматичних, а й синтаксичних, становить основу адекватного перекладу і таким чином, допомагає уникнути грубих помилок перекладачів- початківців.
Одним із актуальних і важливих питань, пов'язаних із проблематикою адекватного перекладу граматичних конструкцій, є вживання та переклад англійських інфінітивних зворотів українською мовою.
Не випадково питання про інфінітив особливо хвилювало граматистів. Частина їх рішуче відокремлювала інфінітив від дієслова, посилаючись на те, що за своїм походженням інфінітив є ім'ям з дієслівною основою, що інфінітив не належить до числа ні предикативних, ні атрибутивних форм дієслова. Інфінітив був оголошений особливою частиною мови й розглядався як слово, не причетне до дієвідміни [13, c.43].
Вивчення інфінітивних конструкцій було завжди предметом дослідження вчених різних країн: Бархударова Л., Голікової Ж., Каушанської В., Комісарова В., Мальчевської Т., Карабана В., Корунця І., Шпака В. та ін..
Курсова робота «Інфінітивні конструкції в англійській мові та засоби їх перекладу (на прикладі текстів з факультету АПП)» також торкається питання вживання і перекладу інфінітивних конструкцій, але у достатньо вузькому аспекті. Данна тема є актуальною, оскільки немає прямих відповідників таким специфічним інфінітивним утворенням, як конструкції із вторинною предикацією, типу об'єктний інфінітивний зворот, суб'єктний інфінітивний зворот та ін. Також можливості використання інфінітиву у тій чи іншій функції для кожної мови специфічні [c. 12]. Існують певні правила перекладу таких утворень, але вони не завжди є діючими.
Об'єкт дослідження - інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові.
Предмет дослідження - структурні особливості інфінітивних конструкцій в англійській мові та засоби їх перекладу з англійської на українську мову на прикладі тексту з факультета АПП.
Основна мета даної роботи полягає в тому, щоб відповідно до сучасних наукових принципів дати всебічний аналіз структурі англійських інфінітивних зворотів та засобів їх перекладу, дослідити на практичному матеріалі можливості застосування не тільки встановлених правил перекладу, а й інших трансформацій та проаналізувати вибір способу перекладу.
Завдання, що випливають із мети:
1. Описати інфінітивні конструкції.
2. Дослідити засоби перекладу інфінітивних конструкцій.
3.Проаналізувати речення, що містять інфінітивні конструкції у оригінальному тексті та їх переклади та надати аналіз перекладу, послуговуючись відомостями про загальноприйняті норми.
Теоретична значимість - результати роботи можуть бути використані для вирішення проблем, пов'язаних з аналізом та перекладом інфінітивних конструкцій.
Практична значимість - результати практичного дослідження можуть бути використані під час вибору засобів перекладу інфінітивних конструкцій, для аналізу перекладів конструкцій .
Методи дослідження - описовий та зіставний. Описовий метод використовується для визначення специфіки структури інфінітивних конструкцій в обох мовах, надає можливість схарактеризувати функціональні і стилістичні особливості конструкцій. За допомогою зіставного методу вдається встановити наявні сходження/розбіжності у побудові речень з використанням словосполучень із інфінітивом та проаналізувати переклади.
Фактичним матеріалом дослідження послужили науково-теоретичні роботи українських і закордонних лінгвістів.
Робота складається з вступу, теоретичної і практичної частин та висновків.
I ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ІНФІНИТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ТА ЗАСОБИ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ
1. Інфінітивні звороти із прийменником for (For-to-Infinitive Construction)
Інфінітивні звороти із прийменником for являють собою сполучення, до складу якого входить: прийменник for плюс іменник у загальному відмінку (або займенник в об'єктному відмінку) плюс інфінітив [].
Інфінітив, що стоїть після іменника або після займенника в об'єктному відмінку з передуючим прийменником for, виражає дію, яку виконує предмет або особа, позначена даним іменником або займенником.
Зворот “for + іменник + інфінітив” виконує функції різних членів речення (у науковій літературі найчастіше функції обставини мети або наслідку).
For this argument to work, we need to know the exact statement of the relevant rules.- Для того,щоб цей аргумент спрацював, потрібно знати точне формулювання відповідних правил.
1.1. Переклад інфінітивного звороту з прийменником for
Переклад звороту залежить від виконуваної їм функції, при цьому прийменник for опускається, а весь зворот - інфінітив з іменником (займенником) з for - перекладається повним підрядним реченням відповідно до виконуваним даним зворотом функції, що зазвичай вводиться за допомогою сполучника що, щоб, до того ж іменник (або займенник) цього звороту разом із передуючим прийменником for перекладається іменником (або займенником) у функції підмета підрядного речення, а інфінітив - дієсловом-зв'язкою в особовій формі:
The period T is the time required for a particle to make one complete vibration. - Період Т - це час, необхідний для того,щоб частка зробила одне коливання.
Підрядним реченням перекладається конструкція for + інфінітив, де зустрічається інфінітив у ролі означення, інфінітив результату або наслідку (після слів so, to, only) [2, c.343]. Іноді, залежно від моделі, цей інфінітивний комплекс може перекладатися інфінітивом або іменником чи займенником у давальному відмінку з інфінітивом. Розглянемо детальніше засоби реалізації деяких моделей в українській мові:
It's enough for the system to pass through what is known as an activated state. - Системі достатньо пройти через стадію, відому як «активований стан».
There is no sense in waiting for the Third World to realize that they will have to restrict themselves to local effects in environmental protection.- Немає сенсу чекати, аби країни Третього Світу зрозуміли, що у захисті довкілля їм доведеться обмежуватися місцевими діями [13, c.162].
Thus, it is erroneous for Cooperman 1992 to refer to the construction as complex.-Куперман (1992) помилково називає цю конструкцію складною.
(Можливий також інший варіант перекладу: Куперман помиляється, коли називає цю конструкцію складною).
У випадку інтродуктивного безособового звороту з наступним прийменниковим інфінітивним зворотом переклад передбачає такі трансформації англійського речення: іменник після прийменника for стає підметом, а безособовий зворот і інфінітив становлять модальний дієслівний присудок:
Suppose, however, it is possible for matter to become very dense. - Припустимо, однак, що матерія може стати дуже щільною.
Ще один спосіб перекладу полягає у перетворенні англійського речення з такою конструкцією у складнопідрядне речення зі з’ясувальним підрядним, що вводиться сполучником «щоб», де безособовий інфінітивний зворот стає головним реченням, а інфінітивна конструкція – підрядним реченням, тоді як інфінітив трансформується у форму умовного способу дієслова- присудка (особливо у випадку таких інтродуктивних зворотів, як it is important, it is necessary тощо):
It is important for this theory to be well-grounted. - Важливо, щоб теорія була достатньо обґрунтованою.
For this argument to work, we need to know the exact statement of the relevant rules. – Для того, щоб цей аргумент спрацював, потрібно знати точне формулювання відповідних правил.
Слід зауважити, що іноді вказана інфінітивна конструкція може вводитися сполучниковою фразою in order :
In order for any process to take place, it is necessary for the system to pass through what is known as an activated state. – Для того, щоб відбувся будь-який процес, необхідно, аби ця система пройшла через стадію, відому як «активований стан».
Інфінітивні конструкції цього
типу у функції обставини
The suggestion is both attractive and interesting, but the work is not sufficiently advanced for any definite opinion of its validity to be formed. – Ця ідея приваблива і цікава, проте праця ще такою мірою завершена, щоб можна було сформувати хоч якусь певну думку про її правильність.
При перекладі підрядним реченням часто важливим є вибір сполучника: що, як, щоб; те, як.
Таким чином, інфінітивні звороти із прийменником for являють собою сполучення, до складу якого входить: прийменник for плюс іменник у загальному відмінку (або займенник в об'єктному відмінку) плюс інфінітив. Ці сполучення мають низку варіантів перекладу залежно від ситуації і від виконуваної ними функції. Але головним прийомом залишається переклад підрядним реченням, яке вводиться сполучниками що, щоб, як.
2. Об'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction)