Инфінітивні конструкції в англійській мові та засоби їх перекладу (на прикладі текстів з факультету АПП)

 

Об'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або особистого займенника в об'єктному відмінку) з інфінітивом. В об'єктному інфінітивному звороті іменник у загальному відмінку (або особовий займенник в об'єктному відмінку) позначає особу (або предмет), що виконує дію або піддається дії, позначеній інфінітивом [12,c.74].

Об'єктний предикативний інфінітивний зворот відіграє в реченні роль одного члена речення, а саме складного додатку. Цей зворот дорівнює за значенням додатковому підрядному реченню, хоча він рідко може бути замінений таким реченням [7, c.106].

 

We know gravity to pull on every particle of a body. - Ми знаємо, що земне тяжіння діє на кожну частину тіла.

 

У цьому реченні додатком до присудка know є зворот gravity to pull (що тяжіння діє), а не одне слово gravity, тому що на питання What do you know? (Що ви знаєте?) відповідь буде не gravity, а - gravity to pull, тобто, інакше кажучи, все сполучення gravity to pull є нерозривним і відноситься до присудка як єдине ціле - складний додаток.

Зіставлення звороту “об'єктний відмінок з інфінітивом” з рівнозначним йому підрядним реченням вказує на те, що займенник в об'єктному відмінку hіm відповідає підмету підрядного речення he, а інфінітив to be laughed at - присудку was laughed at.

Інфінітив у звороті “об'єктний відмінок з інфінітивом” може вживатися й у пасивному стані, відповідаючи присудку підрядного речення, вираженому дієсловом у пасивному стані:

We know a vector quantity to be represented by means of a straight line. - Ми знаємо, що векторна величина зображується прямою лінією.

 

У звороті “об'єктний відмінок з інфінітивом” можуть бути два або кілька інфінітивів, що відповідають двом або декілька присудкам підрядного речення [12, c.54].

 

2.1 Переклад об'єктного предикативного інфінітивного звороту

Такі звороти перекладаються переважно п’ятка наступними способами.

1. Коли цей зворот- «складний додаток»-вжито після дієслова у формі наказового способу або коли присудок англійського речення, де  вжито цю конструкцію, виражений такими дієсловами як consider, assume, estimate, know та под.., речення з такими конструкціями перекладаються складнопідрядним з’ясувальним  реченням, де англійському інфінітиву відповідає особова форма дієслова-присудка[7, c.106-108].:

 

Both experiments revealed the rated dimensions to be highly interrelated. -Обидва експерименти показали, що розрахункові парметри дуже сильно пов’язані між собою.

 

2. Коли «складний додаток» з інфінітивом вжито уреченні з дієсловом-присудком, що виражає бажання, вимогу, рекомендацію тощо, інфінітив перекладається формою умовного способу дієслова у складі з’ясувального підрядного речення, яке вводиться сполучником «щоб»:

 

I do not want this criticism to be misunderstood. -Я не хочу, щоб цю критику інтерпретували не так, як я її виклав.

 

У деяких випадках інфінітив може перекладатися також іменником:

 This may require a series of experiments to be carried out.-Це може потребувати проведення серії експериментів.

 

3. Коли інфінітив представлений дієсловом to be з наступним іменником, прикметником або дієприкметником, він може не перекладатися:

 

Some researchers will find the article to be densely packed with theoretical concepts. – Деяким дослідникам може здатися, що стаття занадто переобтяжена теоретичними поняттями.

 

4. Складний додаток моделі «have (get, force) + Object+Infinitive»перекладається аба каузативною конструкцією, де дієслову have відповідає дієслово «примусити», а інфінітивк- неозначена форма дієслова, або з’ясувальним підрядним реченням із сполучником «щоб», причому дієслово have не перекладається або перекладається інфінітивним сполученням «зробити так», а інфінітив перекладається формою умовного способу дієслова;

 

The researcher wants to have the apparatus work under any comditions. -Дослідник хоче (зробити так), щоб апарат працював за будь-яких умов.

 

5. Складний додаток моделі «for +Object+Infinitive» (так званний прийменниковий звотор), вжитий з присудком, що виражає вимогу або дозвіл, у перекладі трансформується такми чином, що відповідником інфінітива стає іменник:

 

The current instruction calls for the result to be sent to the third storage register. – Поточна команда вимагає передачі результатів до третього регістру памяті.

 

3 . Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction)

 

Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку) у функції підмета з інфінітивом як другої частини складеного дієслівного присудка. Службову частину цього присудка становлять в основному дієслова у формі пасивного стану, що примикають до інфінітива, такі, як to see бачити, to say сказати, to think думати, to suppose припускати, to believe вважати, думати, to find знаходити, вважати, to know знати, to make змушувати й ін.

 

All bodies are known to possess weight – Відомо,щ о всі тіла мають вагу.

 

В суб'єктному інфінітивному звороті інфінітив позначає дію або стан особи (або предмета), позначеного іменником (або займенником) у складі цього звороту [12, c.75].

Aвтори “Сучасної англійської мови” розглядають в таких випадках особливий різновид складеного дієслівного присудка, у якому перша його частина - службова - зв'язує підмет з інфінітивом, що виражає очікувану, припустиму, відому якійсь особі, не зазначеній в реченні, дію. Дана побудова синтаксично подільна й утворює не зворот, а двоскладне речення, у якому інфінітив пов'язаний з підметом як значеннєва частина складеного дієслівного присудка [10, с.169].

Інфінітив у суб'єктному інфінітивному звороті може вживатися в різних формах:

1. Інфінітив у формі  Іndefіnіte виражає дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

2. Інфінітив у формі  Contіnuous виражає тривалу дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

3. Інфінітив у формі  Perfect виражає дію, що передує дії дієслова в особовій формі.

4. Інфінітив у формі  Perfect Contіnuous виражає тривалу дію, що відбувалася протягом відрізка часу, що передував дії дієслова в особовій формі [5, c.19].

 

3.1 Випадки вживання суб'єктного  інфінітивного звороту

 

1. Вживається, коли присудок  виражений наступними дієсловами  у пасивному стані: to say говорити, to state заявляти, стверджувати, to report повідомляти, to announce повідомляти,оголошувати, to belіeve вважати, to expect очікувати, to know знати, to understand розуміти, to consіder вважати, думати, to see бачити, розуміти, to hear чути.

2. Суб'єктний предикативний  інфінітивний зворот вживається, коли присудок виражений дієсловами  to seem, to appear здаватися, to prove виявитися, to happen, to chance траплятися.

Hіs manner changed when І happened to mentіon her. - Його поведінка змінилась, коли я випадково згадав її [57, c.137].

3. Суб'єктний предикативний  інфінітивний зворот вживається, коли присудок виражений прикметниками: lіkely імовірний, unlіkely малоімовірний, certaіn, sure безсумнівний, що слідують за дієсловом-зв'язкою. Іndefіnіte Іnfіnіtіve після цих прикметників звичайно виражає дію, що відноситься до майбутнього.

A large proportion of radium is likely to be lost from sea water. - Більша частина радію, ймовірно, буде загублена при одержанні його з морської води [c.41].

 

4. Дієслова, після яких  може стояти інфінітив, поділяються  на такі, що вживаються в цьому  обороті а) у пасивному стані  й б) у дійсному стані. Дієслова  у пасивному стані позначають  розумову діяльність або чуттєве  сприйняття: know - знати, consіder - вважати, belіeve - гадати, thіnk - думати, see - бачити, hear - чути та ін. У дійсному стані  вживається тільки декілька дієслів: seem, appear - здаватися; prove, turn out - виявитися; happen, chance - траплятися, випадково виявлятися. Інфінітив у цьому звороті  може стояти також після словосполучень: be lіkely - імовірно, можливо; be sure, be certaіn - безсумнівно, звичайно [8, c.120].

 

3.2 Переклад речень, що  містять суб'єктний предикативний  інфінітивний зворот

 

Речення з суб'єктним предикативним інфінітивним зворотом перекладається складнопідрядним реченням. Дієслово у пасивному стані перекладається неозначено-особовим зворотом (кажуть, повідомляють...), що грає роль головного речення, за яким йде підрядне речення зі сполучником що.

 

The delegation is reported to have left. - Повідомляють, що делегація виїхала

 

Після слів likely (unlikely), sure, certain, дії виражені інфінітивом відносяться до майбутнього часу:

 

The economic problems facing our country are certain to have strong repercussions. - Економічні проблеми, з якими зіткнулась наша країна, напевно матимуть серйозні наслідки.

Речення зі зворотом “називний відмінок з інфінітивом” можна перекласти й простим реченням з неозначено-особовим зворотом у якості вставного речення.

Переклад речення, що містить суб'єктний інфінітивний зворот, варто починати зі службової частини складеного дієслівного присудка. Значення службової частини передається українською мовою з допомогою неозначено-особовим зворотом, який є головним реченням в українському складнопідрядному реченні. Іменник (або займенник), що виконує роль підмета в англійському реченні, стає підметом в українському підрядному реченн, а інфінітив перекладається дієсловом-присудком українського підрядного речення. Підрядне речення приєднується до головного за допомогою сполучника що [15, c.78].

 

Зворот “називний відмінок з інфінітивом” має певні особливості перекладу.

 

А. Випадки, коли із двох зазначених засобів перекладу жоден неможливо використати.

1. Переклад звороту “називний  відмінок з інфінітивом” неможливий, якщо зворот знаходиться в  означальному або додатковому  підрядному реченні, де відносний  займенник (that, what, whіch) є підметом [11, c.268].

2. Другий засіб перекладу  звороту “називний відмінок з  інфінітивом” неможливий, якщо інфінітив  виражає дію або стан, що суперечить  нашим уявленням.

Б. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” з дієсловами, що стоять у заперечній формі. Якщо перший член складеного присудка виражений заперечною формою дієслова в дійсному стані, то це заперечення при перекладі відноситься до другого члена. Якщо перший член складеного присудка виражений заперечною формою дієслова в пасивному стані, то заперечення, як правило, при перекладі зберігається за ним [11, c.269].

В. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” з модальним дієсловом. Модальне дієслово при перекладі належить, як правило, до дієслова в пасивному або дійсному стані, що стоїть перед інфінітивом.

Г. Переклад групи іменника з прийменником, що стоїть між дієсловом в пасивному стані й інфінітивом. Група іменника з прийменником, що стоїть після дієслова в пасивному стані, належить до останнього.

Ґ. Переклад речень із двома присудками, з яких один є простим, а другий є частиною звороту “називний відмінок з інфінітивом”. Якщо в реченні два присудки й при цьому другий є частиною звороту “називний відмінок з інфінітивом”, то під час перекладу перед другим присудком повторюється підмет.

Д. Зворот “називний відмінок з інфінітивом” у реченнях, що вводяться прислівником there. Речення типу there seems to be, there are belіeved to exіst та ін. Різниця полягає в тім, що в них виражене ставлення автора до змісту висловлення [11, c.270].

Таким чином, суб'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку), який вживається, коли присудок виражений наступними дієсловами у пасивному стані: to say, to state, to report, to announce, to belіeve, to know, to hear, to appear, sure, seem; коли присудок виражений прикметниками: lіkely, unlіkely. Речення з суб'єктним предикативним інфінітивним зворотом перекладається складнопідрядним реченням. Дієслово у пасивному стані перекладається неозначено-особовим зворотом (кажуть, повідомляють...), що грає роль головного речення, за яким йде підрядне речення зі сполучником що.

 

4. Самостійний Інфінітивний зворот (The Absolute Infinitive Construction)

 

В англійській мові існує самостійний інфінітивний зворот, що складається з іменника в загальному відмінку й інфінітива. Іменник у такому звороті позначає особу або предмет, що виконує або піддається дії, вираженій інфінітивом. Такий зворот стоїть наприкінці речення й відокремлюється комою. Перекладається реченням із сполучником причому, у якому дієслово виражає повинність. Самостійний інфінітивний зворот зустрічається в юридичних текстах і в комерційних документах.

Самостійний інфінітивний зворот вводить додаткову інформацію у формі паралельної структури, але не має синтаксичного зв'язку з головним реченням; відокремлюється від нього комою, часто вводиться прийменником wіth і у своєму складі має компоненти, схожі на звичайні члени речення.

Незалежна номінативна конструкція, що зазвичай стоїть в кінці речення, перекладається реченням, що вводиться за допомогою сполучника причому.

Отже, самостійний інфінітивний зворот складається з іменника в загальному відмінку й інфінітива. Такий зворот стоїть наприкінці речення й відокремлюється комою. Незалежна номінативна конструкція перекладається реченням, що вводиться за допомогою сполучника причому.

 

5. Сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases)

 

Сполучникові інфінітивні звороти, що водяться сполучниковими прислівниками (Conjunctive Adverbs) when, where, why, how, сполучниковими займенниками (Conjunctive Pronouns) who, what, which, та сполучниками (Conjunctions) whether, as if, in order, so as у реченні можуть виконувати функцію підмета, предиката, додатка або означення:

 

How to solve the problem is known to nobody yet (subject). - Поки що ніхто не знає, як вирішити це питання.

When to start the talks remains undecided (subject). - Залишається невирішеним питання про те, коли розпочати переговори.