Колірна номінація в англійській мові та особливості її перекладу

 

Колірна номінація в англійській мові та особливості її перекладу

Колірна номінація  та особливості її перекладу в  англійській мові

Зміст

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИКМЕТНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ 6

1.1. Основні характеристики прикметників кольору та їх сполучуваність в англійській мові 7

1.2. Структурно-семантичні та прагматичні особливості кольоронайменувань  9

1.3. Морфологічні та словотвірні особливості прикметників, що позначають

колір 18

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 22

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛІЙСЬКИХ КОЛЬОРОНАЗВ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ 23

2.1. Переклад та функції номінації кольору у мовленні та в художній

літературі 23

2.2. Особливості перекладу англійських кольороназв на українську мову у номінаціях виразу обличчя 26

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 32

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 34

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

 

 

 

ВСТУП

 

Кольороназви – один із найдавніших пластів лексики – характеризуються місткою семантичною структурою та великою стильовою активністю в художньому тексті. Виконуючи різні аспектні та творчі завдання (від простого найменування забарвлення кольору до засобу виявлення глибинних емоційно-експресивних нюансів авторського задуму), вони часто дуже складні з перекладацького погляду.  

     Сучасні парадигми теорії художнього перекладу відзначаються особливою увагою до семантичного, лексичного, лінгвостилістичного аспектів дослідження, адже саме тут виявляються основні риси взаємодії контактуючих мов і культур. Майже всі напрями перекладознавства розглядають позалінгвальну специфіку концептів та їхній вплив на поведінку мовних знаків в оригінальному та цільовому художніх текстах. Важливими для перекладознавчого аналізу лексичного рівня мовної структури, його семантичних характеристик та стилістичної значущості в тексті є методика дослідження реалії (А. В. Федоров, Р. П. Зорівчак), художньої деталі в перекладному тексті (В. А. Кухаренко), лінгвокультурологічного фону слова (Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров), текстового символу (М. О. Новикова), естетичного наповнення текстових елементів (В. Д. Радчук), відтворення словесного образу в перекладі (В. В. Коптілов, О. І. Чередниченко, В. І. Карабан, Р. П. Зорівчак, П. О. Бех), ритмомелодійних особливостей оригіналу (В. В. Коптілов, О. Я. Івасюк), семантики синтаксичних конструкцій (О. М. Старикова), виділення та аналізу етномовного компонента значення (Б. М. Ажнюк, Н. І. Кушина).

Останніми роками дослідження лексики зосереджене  на когнітивній та прагматичній функціях слів, а також їхній ролі у створенні мовних картин світу. Кольороназви позначають вагомий елемент мовної картини світу, адже саме зорова інформація переважає у сприйнятті дійсності. Попри ізоморфність і  універсальність колірної характеристики як такої, її трактування та важливість окремих колірних концептів у різних культурах виявляють і конвергентні, і дивергентні ознаки. Саме конотативна значущість лексем, зумовлена культурною надбудовою концептів, і викликає  особливий інтерес філологів.  

      Філологічні дослідження колористики мають тривалу історію та представлені різними підходами, методами і завданнями. Аналіз лексико-семантичної групи кольору проводиться на матеріалі багатьох мов у таких напрямах: зв’язок і взаємодія між концептуалізацією кольору носіями мови і розвитком словника кольороназв у мові (Б. Берлін, П. Кей, Т. Прістлі), колір у світлі психолінгвістики (О. П. Василевич, Р. М. Фрумкіна, А. А. Залєвська), структурний і семантичний аналіз кольоропозначень (А. П. Кириченко, В. Ю. Франчук, Т. В. Пастушенко), історія виникнення та розвитку колірних лексем (М. І. Чикало, О. М. Дзівак), кольоропозначень у художньому мовленні (Д. Ален, Г. Еліс, А. П. Критенко, І. М. Бабій) та ін. Попри такий широкий спектр дослідження колористики, проблеми її перекладознавчого аналізу залишаються ще на периферії наукових пошуків.

Актуальність нашої роботи визначається необхідністю комплексного дослідження лексики на позначення кольору, виявлення семантичної структури кольоронайменувань, які  відбивають специфіку уявлень людини про колірний простір, який є важливою складовою універсуму. У курсовій роботі вивчається інформаційний та комунікативно-прагматичний потенціал найменувань кольору (а також окремих складових колірного блоку) і семантичні способи його реалізації.

Метою роботи є виявлення і детальний аналіз такого шару лексики сучасної англійської мови як кольороназви, а також дослідження засобів їх відтворення українською мовою.

Досягнення  поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

• визначити засоби, які використовуються у мові для вираження номінації кольору;
• встановити співвідношення колірного концепту і значення кольоронайменування, визначити прагмасемантичний потенціал колірного блоку;
• виявити основні типи конотацій, характерних для семантики кольоронайменувань;
• описати основні семантичні механізми зміни та перетворення структури під час перекладу змісту кольоронайменувань.

Об’єктом цього дослідження є слова будь-якої частиномовної приналежності та словосполучення, що містять у своїй семантичній структурі колірний компонент.

Предметом аналізу в роботі є лексеми з колірним компонентом та їх відтворення.

Матеріал дослідження складають фрагменти художніх текстів сучасних американських та англійських авторів, а також дані словників.

Використані нами методи дослідження мають комплексний характер. У роботі використані описовий, зіставний методи, метод компонентного аналізу та метод порівняння.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні лінгвістичних характеристик, основних понять термінології, а також у тому, що спостереження й узагальнення, зроблені під час дослідження, можна використати при перекладі англійських колірних номінацій на українську мову.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її матеріали і результати можуть бути використані при написанні курсових та дипломних робіт, наукових статей, у викладанні курсів теорії та практики перекладу сучасної англійської мови.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИКМЕТНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ

 

Кольоровий  континуум у природі безперервний, але люди дискретно розрізняють  та позначають кольорову гаму. Людське  око здатне розрізняти 10 мільйонів кольорів [3, с. 433]. Проте мови мають набагато менше слів для їх позначення. В одному з кольорових атласів зібрано понад 4 тисячі назв кольорів [7, с. 86]. В українській, російській та англійській мовах зібрано понад 400 найменувань кольорових відтінків [2, с. 7]. Лексичний шар кольоропозначень – один з найбільш досліджуваних у мовознавстві. Інтерес до лексики кольоропозначень не згасає і в наші дні [4, с. 146].

Вивчення цього лексичного ряду слів дає можливість глибше проникнути в численні проблеми семасіології, лексичних систем, семантичних полів тощо.

В усіх мовах світу існує  колірна тріада. Іванов В.В. називає  позначення цих кольорів “мовними універсаліями” і зазначає: “Три основних кольори (чорний – білий – червоний) є в усіх мовах світу; відмінності цих кольорів використовуються в усіх міфологіях та інших символічних системах” [4, с. 146].

До уваги дослідників потрапляють і власні назви-колоративи [6, с. 155]. Проте ця тема ще далеко не вичерпана і заслуговує на подальшу розробку. Кольорові преференції в топонімічної системи відбуваються за різними причинами, як психолого-символічними, так і суто ономастичними. Наприклад, разючий контраст у використанні кольорових термінів у топонімічній номенклатурі тюркських і монгольських мов в порівнянні з топонімічними системами європейських мов знаходить своє етнопсихологічне пояснення.

Лінгвісти вважають дослідження  лексичного складу мови через виокремлення та всебічне вивчення окремих лексичних  мікросистем надзвичайно важливим для подальшого здійснення систематизації лексики. Вивчення кількісного та якісного складу множини колірних позначень у тій чи іншій мові та їхньої співвіднесеності з колірним досвідом носіїв мови займає одне з чільних місць у різних галузях науки й у сучасній лінгвістиці зокрема. Колірна лексика часто слугувала об’єктом дослідження в лінгвістиці. Її розглядали в різноманітних аспектах: вивчалися механізми номінації колірного простору носіями різних мов, походження кольороназв, особливості їхнього функціонування. Робилися спроби дослідити появу колірного вокабулярію в мові як такого, порівняти колірні лексикони різних мов і дослідити еволюцію їх виникнення в мовах світу, розроблялися різноманітні класифікації позначень кольору, проводився зіставний аналіз лексичних мікросистем кольороназв різних мов, досліджувалися можливості адекватного добору лексичних одиниць при перекладі на інші мови та стилістичні особливості їхнього вживання тощо. Кольороназви стали об’єктом численних наукових розвідок у психолінгвістиці та фоносемантиці.

Незважаючи на суттєвий науковий доробок, отриманий у різний час у межах даної проблематики, слід зауважити, що ці дослідження загалом не демонструють цілісності. Історія вивчення колірної лексики засвідчила, що спершу вчення ґрунтувалися здебільшого на антропологічних, фізіологічних та психологічних засадах і лише у ХХ столітті акцент змістився до суто лінгвоструктурних досліджень.Так, послідовники відомої гіпотези Сепіра-Ворфа стверджують, що культурні моделі втілені в лінгвістичних символах (включаючи внутрішньомовні символи) і застовуються в організації та інтерпретації досвіду. Інші культури можуть використовувати відмінні моделі внутрішньомовних символів. Однак слід зауважити, що спроби навести експериментальні докази гіпотези в цілому виявили свідчення, які насправді суперечать їй.

 

1. Основні характеристики прикметників кольору та їх сполучуваність у сучасній англійській мові

Питання семантичної  структури кольороназви, зокрема, з’ясуванню критеріїв розмежування типів лексичних мікросистем та визначенню типу лексичної мікросистеми, до якого належить колірна лексика – надзвичайно важливе для виконання інвентаризації лексичної мікросистеми позначень кольору на належному рівні, адже лексичне угруповання кольороназв інколи розлядається дослідниками як лексико-семантична група, семантичне поле, терміносистема. Для розрізнення типів лексичних мікросистем пропонуються такі основні критерії: 1) тип зумовленості зв’язків між членами лексичного угруповання (внутрішньомовні/позамовні зв’язки); 2) тип структурних відношень у межах лексичного угруповання (комутація в межах семантичного поля/субституція в синонімічному ряду); 3) локалізація й тип ідентифікатора угруповання. Виходячи з цих критеріїв, ми розглядаємо досліджувану лексико-семантичну мікросистему позначень кольору як таку, що за своєю структурою та типом відношень між її елементами відповідає моделі семантичного поля, оскільки ідентифікатор семантичного поля кольороназв розміщується за межами поля і являє собою словосполучення “слова, що позначають колір” (“позначення кольору”) [1, с. 1].

Лексична сполучуваність англійських прикметників кольору  на рівні слова загалом виявилася  підпорядкованою впливові колірної семантики іменника. Оскільки об’єкти  дійсності мають досить чітко  визначені колірні характеристики та іноді входять до складу асоціативних наборів на ідентифікацію того чи іншого кольору, вибір прикметників кольору для їхнього опису в тексті зумовлений цими традиційними колірними ознаками. Тому саме в таких сполученнях зафіксовано найсильніші статистично значущі зв’язки між лексичними одиницями, що сполучаються. Так, наприклад, стандартні синтагматичні зв’язки зафіксовано в прикметниках кольору blue в сполученні з іменниками sky та sea, green – з іменником grass [1, с. 14]

Прикметники кольору найчастіше вживаються в атрибутивних конструкціях, тобто в синтаксичній функції означення іменника. В англійській мові існують численні деривативи кольороназв, які належать до інших частин мови (іменники та дієслова). Відповідно, в тексті вони трапляються в складі граматичних конструкцій, характерних для цих частин мови.

“Польовий”  принцип вивчення мовного матеріалу  дозволяє досліджувати мову як систему, тобто виявляти смислові зв’язки  між мовними одиницями зокрема  та досліджувати системність лексики  через лексичні угруповання загалом [8, с. 67]. Дібраний та опрацьований фактичний матеріал засвідчив, що номінація кольорового континууму в англійській мові здійснюється через розгалужену лексико-семантичну мікросистему позначень кольору, кваліфіковану нами як семантичне поле. В результаті інвентаризації було виявлено, що семантичне поле кольороназв англійської мови містить 11 семантичних мікрополів з домінантами. Кількісний та якісний склад мікрополів неоднорідний, що пояснюється належністю прикметників кольору до первинних (white, black, red, green, yellow, blue – білий, чорний, червоний, зелений, жовтий, синій), які локалізуються в центральному складі і номінують значний діапазон колірного простору, чи вторинних (brown, orange, purple, pink, grey – коричневий,  рудий, фіолетовий, рожевий, сірий), що належать до периферії (частота вживання в текстах нижче 100) [14, с. 5]. Прикметники кольору, які позначають хроматичні кольори, характеризуються наявністю значно ширшого переліку відтінкових прикметників кольору, ніж ахроматичні. Отже саме прикметників кольору (як відображення засобами мови основних перцептуальних колірних категорій) займають чільне місце при номінації носіями англійської мови колірного простору в їхній мовній картині світу [1, с. 7].

Використовуючи об’єктивні методи обробки отриманого фактичного матеріалу, в результаті дослідження нами було виявлено такі якісно-кількісні характеристики прикметників на позначення основних кольорів англійської мови.