Інтеграція різних видів діяльності на уроках іноземної мови у початкових класах

Висновки

Ефективно навчати, не зацікавивши, неможливо. Вчитель  повинен бути творцем-модельєром кожного  етапу спілкування дитини з предметом. Загальновідомий факт: через особистість  вчителя дитина або ж любить предмет, або ж залишається байдужою до нього.  
Відмінність між аутсайдером і відмінником у класі часто полягає в тому, що вчитель свого часу підмітив останнього, похвалив за виконану роботу, переможець захотів ще раз і ще раз пережити це солодке відчуття – перемогу, саме воно спонукало дитину до більшої старанності. В аутсайдера ж такого досвіду позитивних переживань при навчанні не було. Тому важливо заохотити до навчання всіх учнів у класі. Педагогічна майстерність вимагає від вчителя диференційованого підходу в спілкуванні з учнем, розуміння індивідуальності кожного вихованця.  
Проте сьогодні, як і в усі часи, актуальною є проблема зацікавлення учня. Саме цікавість, інтерес є невід’ємною складовою розвиваючого навчання, а часто й високої успішності учня. Не кожен вчитель готовий до нових вимог, які висуваються до його професії сьогоденням. Для цього вчителю необхідно перш за все оволодіти прийомами педагогічної техніки, мати неабиякий творчий потенціал і конструювати свої, індивідуальні, прийоми. Якщо вчитель – творча особистість, яка любить свою професію і любить дитину, визнає і шанує в ній особистість, то завдання такого рівня для нього є посильним.  
Пропонуємо нестандартні прийоми педагогічної техніки, які можна застосовувати на уроках рідної мови з метою активізації пізнавальної діяльності учнів.  

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ Шляхи інтеграції видів навчальної діяльності на різних структурних компонентах уроку іноземної мови. 

Всі ми добре розуміємо, що ефективність навчання іноземній мові в значний  мірі залежить від чіткої та гнучкої  організації навчального процесу на уроці, від вміння вчителя враховувати реальне засвоєння матеріалу кожним учнем та їх індивідуальні особливості.     

 Методика сучасного уроку  іноземної мови тісно пов’язана  з інтеграцією різних видів  діяльності: розробленням проектів, парною та груповою роботою, вирішенням проблемних питань та ситуацій, прес-конференціями та ін. Це – робочі зошити, аудіо - та відео матеріали, книжки для домашнього читання, тестові завдання й багато іншого.[6, 111]

До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відноситься використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку учнів; постановка цілей, що спонукають учнів до вирішення комунікативних завдань, до висловлювання власних думок; застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшують їх активний час на уроці (самостійна робота, колективні форми навчання тощо)

 

2.1 Диференціація  навчання як необхідна умова формування творчих здібностей молодших школярів

Учитель в навчальній діяльності керує роботою кожного  учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які  регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають  характеру співпраці, тому що безпосередньо вчитель втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо у учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Вище зауважувалося, що під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності – це і є диференціація. На прикладі уроку іноземної мови запропонуємо підготувати декількох сильних учнів( з метою введення в атмосферу іноземного мовлення) до виконання парами короткі оповідання чи жарти, огляд поточних подій, розучування римівки, вірша, прислів’я, фонетичну зарядку тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки, бо це притупляє інтерес до іноземної мови. Ось тут можна залучити всіх учнів, даючи їм попередні завдання стосовно підготовки тексту. Новизна кожного уроку, невимушеність атмосфери, в якій мовленнєва зарядка проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.

В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти: подача нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього  матеріалу в мовленні, практика в  мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення засвоєного і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення нового матеріалу важливо  правильно визначити обсяг матеріалу  для цього уроку, послідовність  його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення нового матеріалу  та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину  уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю  навчального процесу з іноземної  мови є те, що на уроці має місце  тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи. Вчитель ретельно продумує завдання для кожного учня за рівнем складності. Завдання повинні виконуватися від легких до складних, щоб учні поступово включалися в процес пізнання, не втрачаючи зацікавленості.

Саме на цьому  етапі стимулюються моральні переживання  взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша, формуються комунікативні  вміння молодших школярів тощо і створюються  найліпші умови для здійснення диференціації. Звичайно, для кожного класу можна придумати свою назву ролі, більш зрозумілу молодшим школярам. Вчитель при цьому лише організатор спілкування, доброзичливий слухач. Учні вносять та приймають пропозиції,обробляють відомості, думки, а вчитель підтримує починання, спонукання до висловлювань, прийняття чужих думок тощо. [12, 297]

Пам’ять дітей  молодшого шкільного віку має  великі можливості. Вони досить легко  запам’ятовують окремі іншомовні слова, словосполучення, фрази, вірші, пісні  тощо. Запам’ятовують вони міцно і вчителеві слід цим користатися. Особливу увагу вчитель має звернути на високоефективні імітативні здібності дітей. Проте закарбування в свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу. Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, римовок, віршів тощо. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація тощо. Вчитель пропонує завдання, які стосуються вмінь малювати, співати, танцювати, грати на будь-якому інструменті, імітувати будь-кого або будь-що.

Наведемо приклад. У другому класі, задаючи домашнє  завдання, вчитель пропонує на вибір  індивідуально наступні завдання: намалювати улюблену іграшку, принести її до класу, підготувати (декільком дівчаткам) танець ляльок, звірят; пісеньку, яку б могла заспівати улюблена іграшка тощо. Учням, які грають на музичному інструменті, пропонується вивчити нескладну мелодію дитячої хорової пісеньки і принести, якщо можливо, до кабінету свій музичний інструмент. Також клас розбивається на групи, які повинні розіграти сценку святкування дня народження (сторінка 90 підручника Оксани Карп’юк, другий клас). Це завдання учні отримують за два тижні до уроку.

2.2 Ігрова діяльність  молодших школярів під час  засвоєння нового матеріалу

Вище зазначалася  необхідність і можливість диференціації  завдань. Вона надає можливість зацікавити в вивченні іноземної мови всіх дітей. Доведемо це на прикладі, продовжуючи  урок 14 у другому класі за підручником  Оксани Карпюк, до якого діти отримали диференційні завдання. [18, 30]

На етапі  вивчення нового матеріалу вчитель  пропонує дітям показати свою улюблену іграшку. Опрацювавши текст на сторінці 96 "Look, listen and repeat", вчитель пропонує працювати парами над завданням "Look and say". Потому хором вчиться пісенька на сторінці 97. Вчитель пропонує дітям прослухати музику учнів (як правило, хоча б 2 учні в класі навчаються в музичній школі) і обрати, яка сподобалася більше, тим самим поділивши клас на групи. Якщо такий учень один, або клас великий за кількістю, пропонуємо як альтернативу музичним інструментам дитячі долоні чи голоси. В цьому випадку задіюємо учнів, які приготували пісеньку іграшки або про свою іграшку. Використовуються для завдання "Talk with your friend" діти, які вдало імітують іграшок для гри "Пізнай мене". З цією ж метою можна використати малюнки.

Л. М. Комарова в  посібнику "English Land" пропонує навчати  дітей правил читання в мовленнєвих  ситуаціях за комунікативною методикою. Учні вивчають правила читання в  іграх, казкових історіях, де літери весело спускаються з гірки (ee, ea), вигукуючи [i:]; відпочивають (ar, or), співаючи [a:], [o:]; хворіють (ng), розмовляючи при цьому в ніс [n] і т.д. Слова, в яких живуть літери, є героями казкових подій. Незвичайні історії з проблемними ситуаціями спонукають дітей до співпраці. Перемога сил добра над силами зла і докладені до цього зусилля на уроці сприяють позитивному утвердженню особистості.

Одним з найважливіших  аспектів оволодіння англійською мовою  для дитини є ознайомлення її з  алфавітом – чітким порядком розташування літер будь-якої мови. Отже, вчитель має проводити систематичну цілеспрямовану роботу з учнями, метою якої є ознайомлення з алфавітними назвами літер, порядком їх розташування, навчання правильного читання і грамотного письма, а паралельно – вміння користуватися іншомовним словником. Така робота має стати для маленьких школярів цікавою, захоплюючою, розвивати у них фантазію, нестандартне мислення.

Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій  і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу роботу для учнів, що розпочали вивчати англійську мову.

Наведемо приклади дидактичного матеріалу, який можна  використовувати для застосування ігрових моментів під час вивчення алфавіту, наприклад.

1. 5 карток. Мета: контроль засвоєння алфавіту.

Хід гри: вчитель  показує кожному з учасників  гри 5 карток із літерами алфавіту. Виграє той, хто правильно та без пауз називає усі 5 літер.

2. Хто швидше? Мета: контроль засвоєння алфавіту.

Хід гри: учням  роздають по 3-5 карток із літерами та пропонують уважно їх розглянути. Потім учитель називає букву, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують іншим. Той, хто запізнився, не має права підняти картку. Учитель проходить між рядами та збирає картки. Виграє той, хто швидше від інших залишається без карток.

3. Перша літера. Мета: тренування, орієнтоване на  засвоєння алфавіту.

Хід гри: учні поділяються  на команди. Учитель по черзі називає  по 3 слова кожній команді. Учасники гри мають швидко назвати перші літери цих слів. Виграє той, хто правильно виконав завдання.

4. На одну літеру. Мета: формування навичок добору лексики  за словниковим (орфографічним)  принципом на основі тренування  пам’яті та спостережливості.

Хід гри: вчитель пропонує знайти та запам’ятати усі предмети в кімнаті, назви яких починаються з літери …, поки він рахує до 30. Виграє той, хто назве більше слів, які починаються з цієї літери, або той, хто назве останнє слово з цією буквою.

5. Слова з певною буквою. Мета: формування навичок орфографічної пам’яті.

Хід гри: учням пропонується швидко проглянути список слів, а потім  назвати з них ті, у яких є  задана літера. Виграє той, хто зможе  назвати більше слів.

6. Зіпсований комп’ютер.  Мета: формування орфографічних  навичок.

Хід гри: вчитель розподіляє усі букви алфавіту між учнями. Потім пропонує кожному натиснути на свою "клавішу", тобто назвати свою букву. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їм пропонується "надрукувати" (сказати по літерам) слова, спочатку показані вчителем на картках, а потім вимовлені вголос. Перемагає той, хто припуститься менше помилок.

7. Букви-картки. Мета: формування  співвіднесення орфографічних знаків  із лексичними значеннями. [9, 69]

Хід гри: учням даються 3-4 картки з друкованими та писаними літерами.

Варіант 1. Учитель показує  малюнки і називає зображені  на них предмети іноземною мовою, а учні піднімають картки з першою буквою названого слова. Проходячи  між рядами, вчитель збирає картки з правильними відповідями. Виграє той, хто раніше від інших залишиться без карток. Можна ускладнити гру: вчитель показує малюнки мовчки, а учні називають їх уголос, а потім піднімають потрібну картку з літерою.

Варіант 2. Учням пропонують 3-4 картки з малюнками, на яких зображені відомі предмети. Вчитель показує букву і вимовляє звук, а учні мають показати картки, на яких зображені предмети, які починаються з цієї літери, і назвати ці предмети іноземною мовою. Підсумок гри підбивається так само, як у варіанті 1.

Варіант 3. Можна показувати букви мовчки або називати, не показуючи їх, що ускладнить гру. За правильну відповідь нараховується очко. Виграє той, хто набере більшу кількість очок.

8. Де літера? Мета: формування  навичок диференціації звуко-буквених  відповідностей.

Хід гри: учитель пише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква … читається як … . Виграє той, хто найшвидше це зробить.

Для навчання учнів  алфавіту можна використовувати  наступні вправи:

1)         Напишіть букву, кількаразово повторюючи її в ізольованому положенні, потім – у поєднанні з іншими літерами.

2)         Знайдіть серед поданих пари великих та рядкових літер, з’єднайте їх олівцем між собою.

3)         Напишіть усі літери алфавіту.

4)         Розташуйте усі літери в алфавітному порядку та запишіть їх у зошит.

5)         Знайдіть подану букву в словах, випишіть ці слова.

6)         Знайдіть звуко-буквені відповідності (певний звук та відповідні йому літери) у поданих словах,прочитайте та запишіть ці слова.

7)         Згрупуйте подані слова за літерами алфавіту, з яких починаються слова, за другою літерою слова, за останньою літерою слова.