Види позакласної роботи з іноземної мови у школі

Зміст

Вступ                                                                                                                     2

Глава I. Методика формування навички говоріння:

1. Говоріння як мета і засіб комунікативного навчання                     5
2. Розвиток навичок говоріння учнів іноземною мовою                   8

Глава II. Теоретичні основи позакласної роботи з іноземної мови:

2.1. Мета і психолого-педагогічні аспекти позакласної роботи з ІМ   17

2.2. Принципи організації позакласної роботи з ІМ                             19

2.3. Зміст, мотиви, форми і методи позакласної роботи з ІМ               21

Глава III. Види позакласної роботи з іноземної мови у школі

3.1. Ігрові форми позакласної роботи з іноземної мови                       26

3.2. Види позакласних заходів:                                                              29

а) Ранки, вечори, концерти;                                                                  29

б) Конкурси і олімпіади                                                                          31 

3.3. Проведення заходу: Турнір допитливих “Books in our life”.         38

Висновок                                                                                                                53

Література                                                                                                              55 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   Тема даної дипломної роботи «Розвиток навичок говоріння під час проведення позакласних заходів» є однією з найактуальніших тем в сучасній методиці навчання англійської мови. Основне призначення іноземної мови як предметній області шкільного навчання - оволодіння учнями умінням спілкуватися іноземною мовою. Говоріння роль якого нині  стало особливо значною, неможливе без розуміння співрозмовника, оскільки в процесі мовної взаємодії кожен виступає як в ролі мовця, так і в ролі слухача. Вчителі іноземної мови стали знаходити більш дієві і цікавіші методи навчання, значно покращуючи знання, навички і уміння учнів з іноземної мови, особливо з говорінню. Навчаючи англійську мову, необхідно звернути особливу увагу на правильність вимови, наголосу, інтонації слів, словосполучень і цілих пропозицій; усе це краще засвоюється в процесі роботи над усним мовленням. Завдяки говорінню, проводять позакласні заходи з англійської мови.

   Позакласна робота з іноземної мови має велике загальноосвітнє, виховне і розвиваюче значення. Ця робота не лише поглиблює і розширює знання іноземної мови, але і сприяє також розширенню культурологічного кругозору школярів, розвитку їх творчої активності, естетичного смаку і, як наслідок, підвищує мотивацію до вивчення мови і культури іншої країни. При організації і проведенні позакласного заходу від вчителя вимагається тонке і уміле спостереження і вивчення інтересів учнів, облік їх вікових і психологічних особливостей, їх інтересів. Вибір теми розвиток навичок говоріння під час проведення позакласних заходів, для того або іншого рівня навчання визначається, з одного боку, об'ємом мовного матеріалу, з іншого боку, рівнем загальноосвітньої підготовки учнів, можливістю реалізації деяких між предметних зв'язків. Необхідно максимально використовувати знання і уміння учнів, придбані ними в процесі навчання і участі в позакласній роботі, мінімально завантажувати їх заучуванням нового

матеріалу, особливо такого, який містить незнайомі лексичні одиниці і граматичні явища. У роботі розглянуті основні цілі і завдання говоріння, позакласних заходів методика їх проведення, вимоги до них,  а також сучасні методи і засоби в проведенні факультативних занять. В цьому полягає актуальність нашого дослідження.

   Об'єкт дослідження. Процес розвитку навичок говоріння, як продуктивного виду мовної діяльності під час проведення позакласних заходів.

   Предмет дослідження. Говоріння як вид продуктивної мовної діяльності.

 

   Метою цієї дипломної роботи є розробка методик проведення позакласних заходів: конкурсів, олімпіад.

   Завдання:

1. Вивчити теоретичні джерела з данної теми.
2. Вивчити досвід вчителів та методистів з проведення.
3. Вивчити літературу з теми..
4. Визначити принципи навчання говоріння.
5. Розглянути позакласні заходи з іноземної мови.
6. Розробити власний позакласний захід.

 

Структура і обсяг дипломної роботи:

Зміст роботи викладений на 55 сторінках основного тексту й включає вступ, три розділи, висновки по кожній главі, висновок, список використаної літератури.  У вступі обґрунтовується актуальність теми дипломної роботи, визначаються цілі й завдання, формулюється гіпотеза дослідження, його практична значимість. Розділ І Методика формування навички говоріння. Розділ ІІ Теоретичні основи позакласної роботи з іноземній мові. Розділ III Види позакласної роботи з іноземної мови у школі.

   Гіпотеза: Припускаємо, що проведення таких позакласних заходів як

вікторини, конкурси, олімпіади – сприятимуть підвищення зацікавленості у

вивченні іноземної мови, заохочуватимуть їх до процесу говоріння цією мовою та до пізнання звичаїв культури, географічної історії країн мови, яка вивчається, розширення їхнього світогляду.

   У зв'язку з основною гіпотезою дослідження на захист виносяться наступні положення:

1. У середній школі масова форма позакласної роботи узагальнює результати індивідуальної та групової роботи школярів з іноземної мови;
2. У процесі говоріння, школярі дістають додаткову інформацію про  сфери застосування іноземної мови, з користю проводять свій вільний час;
3. При проведенні позакласних заходів слід використовувати конкурси, олімпіади, вечори, ігрові форми, концерти.

 

   Теоретична значимість дипломної роботи полягає в розробці методів формування навичок говоріння,розвиток навичок говоріння учнів іноземною мовою та види позакласних заходів.

   Практична цінність дослідження полягає: у розробці проведення позакласного заходу з іноземної мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава I. Методика формування навички говоріння:

1. Говоріння як мета і засіб комунікативного навчання

      Говоріння - продуктивний вид мовної діяльності, за допомогою якої (спільно з аудіювання) здійснюється усне вербальне спілкування. Змістом говоріння є вираження думок в усній формі. У основі говоріння лежать вимовні, лексичні, граматичні навички. У більшості методів навчання говорінню є одним з найважливіших напрямів викладання. По більшій або меншій ролі програмування висловлювання розрізняють ініціативну (активну) мову, реактивну (відповідь) мову, репродуктивну (стохастичну) мову. Для навчання говоріння призначені спеціальні вправи, що підрозділяються на підготовчі і мовні. Навички і уміння непідготовленої мови, її реактивність, спонтанність, тема виробляється в діалозі; уміння і навички підготовленої мови з її ініціативністю, логічністю, послідовність - в монологу.  Говоріння може мати різну складність, починаючи від вираження ефективного стану за допомогою простого вигуку, назви предмета, відповіді на питання і кінчаючи самостійним розгорнутим висловлюванням.

     На думку Ф. Кайнца, наприклад, найдосконалішою є та мова, користуючись якою той, що говорить свідомо співвідносить мовні знаки з відповідним змістом обумовленим мовною ситуацією. Ф. Кайнц виділяє у виробництві мови два етапи:

1. Перший - формування мовної інтенції (мовного наміру) - включає дві фази: так зване мовне стимулююче переживання; фази формування судження;
2. Другий етап говоріння також складається з двох фаз: 1. Формування внутрішньомовного конспекту; 2. Вимовляння.

      Розумовий внутрішньомовний конспект формується на основі двох перших фаз мовного наміру. За допомогою асоціацій і детермінуючої установки виникають образи слів як єдність знаків і смислового змісту. На етапі вимовляння формується сенсорний і моторний образ слова, здійснюється синтаксичне розставляння слів і їх сполучуваність.

      А.А. Леонтьев представляє структуру мовної дії як взаємини трьох фаз:

1) Планування мовної дії;

2) Здійснення мовної дії;

3) Зіставлення і контроль, усередині яких виділяються наступні етапи: а)

формування мовної інтенції, б) побудова внутрішньої програми (задуму) майбутнього висловлювання, в)граматична реалізація висловлювання і вибір слів, г) зовнішнє оформлення висловлювання. [6, 55]

      На основі мотиву і інших чинників формується мовний намір, опосередкує мовним, суб'єктивним (предметним) кодом і формується як задум (чи програма) мовного висловлювання. У цих компонентах відсутні ще зведення про граматичну структуру і усіх наступних компонентів виробництва мови. На початковому етапі навчання з іноземної мови переведення програми у власну мовну форму відрізняється від такого переведення на рідній мові і виробляється за схемою: програма - висловлювання на рідній мові - висловлювання на іноземній мові.

      Відповідно до "Програми навчання іноземним мовам в початковій школі" усна іншомовна мова розцінюється, з одного боку, як мета, а з іншої - як засіб навчання. У програмі не лише вказується на коротке утримування навчання усної мови на кожному етапі, але і приводяться зразкові параметри володіння аудіювання, говоріння у формах діалогічної і монологічної мови для кожного етапу. Ця спроба - встановити кінцеві вимоги до умінь і навичок, якщо навіть вони запропоновані на основі узагальнення позитивного досвіду викладання заслуговує на схвалення, оскільки подібний підхід робить можливим здійснювати дієвий контроль в процесі формування відповідних умінь і навичок і виявляє конкретні вимоги у вигляді норм володіння іноземною мовою на кожній стадії навчання. У методичному відношенні істотним є те, що аудіювання і говоріння, знаходячись в тісному взаємозв'язку, сприяють розвитку один одного в процесі навчання, "для того, щоб навчитися розуміти мову, необхідно говорити, і тому, як буде прийнята ваша мова, судити про своє розуміння".

   Важливе значення для вирішення методичних завдань в області навчання говоріння, придбавають положення про результат говоріння, який визначається як дія у відповідь учасника спілкування незалежно від того, чи має воно зовнішнє вираження або ні, чи здійснюється воно відразу ж або через деякий час. Здатність до спілкування, яке зачіпає сферу соціальних стосунків між людьми самим природним чином має "вихід" на особові якості учнів, що дозволяють їм успішно взаємодіяти один з одним, з дорослими, з різними засобами масової інформації, незалежно від того, на якій мові або в якій предметній області ця взаємодія протікає. Розвиток здатності до спілкування на іноземній мові пов'язаний, в першу чергу, з формуванням у навчених комунікативній компетенції. Оскільки початкова школа є першою ланкою в загальній системі шкільної освіти, то її завдання - закласти основи комунікативної компетенції, що дозволяють здійснювати іншомовне спілкування і взаємодію дітей (у тому числі реальних потреб і інтересів в спілкуванні і пізнанні дітей молодшого шкільного віку). [6, 80]

   Як відомо, говоріння включає різні акти, які протікають в конкретних ситуаціях спілкування і є його продуктом. В той же час в структурі усно-речового спілкування комунікативна ситуація виникає в певних сферах спілкування: соціально-побутовий; навчально-трудовий; соціально-культурний; ігровий. Відбір мовного (фонетичного, лексичного і граматичного) матеріалу для говоріння здійснюється в програмі відповідно до завдань спілкування і припускає логічний, послідовний і динамічний вихід на планований результат навчання. У новій програмі зроблена спроба показати динаміку "приросту" підмета засвоєнню матеріалу на кожному наступному етапі навчання.   Таким чином, узявши за основу певне завдання навчання і орієнтуючись на передбачуваний результат, виражений в здатності школяра реалізувати той або інший комунікативний намір, конкретний споживач програми може вносити необхідні зміни до компоненту змісту навчання говорінню.

 

2. Розвиток навичок говоріння учнів іноземною мовою

      Учителі іноземної мови стали знаходити більш дієві і цікавіші методи навчання, значно покращуючи знання, навички і уміння учнів з іноземної мови, особливо з говорінню. Навчаючи англійську мову, необхідно звернути особливу увагу на правильність вимови, наголосу, інтонації слів, словосполучень і цілих пропозицій; усе це краще засвоюється в процесі роботи над говорінням. Усі етапи мовної роботи (пояснення, закріплення, контроль і повторення) повинні сприяти розвитку навичок говоріння, а усна мова у свою чергу допомагає засвоєнню навчального матеріалу. Різні види роботи з говорінню (приклади на правила, питання, відповіді, бесіди, діалоги, інсценування і так далі), що проводяться в процесі навчання фонетиці, лексиці і граматиці, є доступними для учнів формами практики з мови. Усі види роботи говоріння, як в класі, так і в позакласних заходах, підвищують інтерес учнів до англійській мові, оскільки вони бачать застосування теоретичних знань з практики. Передаючи вчительська думка працює зараз над тим, яким чином при існуючій сітці годинника і підручниках, мало розрахованих на роботу по розвитку навичок усної мови, і великому об'ємі граматичного матеріалу, успішно проводити роботу по усній мові з учнями.