Види позакласної роботи з іноземної мови у школі

   Учні, члени гуртка, говорять: It is a box.

   Ведучий відповідає: You are wrong.

   Інший член гуртка говорить: It is a pencil.

   Ведучий відповідає: You are wrong.

   Один з членів гуртка, нарешті, здогадується і говорить: It is a pen.

   Ведучий відповідає: You are right.

Той учень, який здогадався, займає місце ведучого і в такому ж плані продовжує гру. Треба помітити, що окремі ігри, поза сумнівом, можна використовувати не лише в позакласних заходах, але і на заняттях в класі, на уроці. Проведення роботи по розвитку навичок усної мови учнів в комплексі класних і позакласних вправ ще більше підняло інтерес учнів до усної мови, як до одного з важливих мовних розділів.

   Висновки: в першій главі дипломної роботи ми розглянули говоріння це є вираження своїх думок в цілях рішення завдань спілкування. Це діяльність однієї людини, хоча вона включена в спілкування і немислима поза ним, бо спілкування це завжди взаємодія з іншими людьми. Продуктом спілкування є інтерпретація інформації. Розглянули розвиток навичок говоріння учнів іноземною мовою, які завдання використовуються на уроці [18, 16].

Глава II. Теоретичні основи позакласної роботи з іноземної мови:

2.1. Мета і психолого-педагогічні  аспекти позакласної роботи з  ІМ 

    Сучасна школа має великий досвід проведення освітньо-виховної  роботи з іноземної мови, яка становить частину єдиного навчально-виховного процесу.  Позакласну роботу з ІМ можна визначити як систему неоднорідних за змістом, призначенням та методикою проведення освітньо-виховних заходів, що виходять за межі обов’язкових навчальних програм. Позакласна робота з ІМ вирішує такі завдання:

-     удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих на уроках ІМ;

-     розширення  світогляду учнів;

-     розвиток їх  творчих здібностей, самостійності, естетичних смаків;

-     виховання  любові та поваги до людей  свого рідного краю та країни, мова якої вивчається.

      Важливим фактором успішного виконання цих завдань є врахування психолого-педагогічних особливостей навчання ІМ на різних ступенях. Знання властивостей особистості того чи іншого віку дає можливість правильно визначити зміст і форму позакласної діяльності з ІМ.

      На першому етапі (5-6 класи) учням притаманні такі риси як прагнення до конкретної, однак нетривалої діяльності, негайного результату, а також допитливість, інтерес до всього нового, емоційна активність. Проте вони мають завищену самооцінку і ще не вміють керувати своєю поведінкою. Більш розвинена механічна пам’ять учнів цього віку сприяє кращому і швидшому запам’ятовування віршів, пісень тощо.

    На  другому етапі (7-9 класи) підлітки виявляють більшу соціальну активність, спрямовану на засвоєння певних зразків поведінки та цінностей, прагнуть до сприйняття нового, цікавого, їх пам’ять розвивається у напрямі інтелектуалізації, запам’ятовування набуває цілеспрямованого характеру, мовлення стає більш керованим і розвиненим. Підлітки потребують щирого і

серйозного ставлення до своїх інтересів, не люблять обмеження своєї

самостійності з боку дорослих.

   На третьому етапі (10-12 класи) учні прагнуть до всебічного розвитку своєї особистості, поглибленого засвоєння знань. У цьому віці формується науковий світогляд, зростає соціальна активність, збільшується інтерес до проблем людських взаємин, захоплення стають різнобічними, а самооцінка своїх здібностей знижується. Великої ваги для юнаків набуває спілкування зі своїми однолітками. Спілкування для них – невід’ємна частина їх життя, канал інформації та вид діяльності, у процесі якої відбувається формування індивідуального стилю поведінки старшокласників.

      Слід звернути  увагу на те, що у організації  позакласної роботи з ІМ необхідно  враховувати як психологічні  особливості, так і психологічні особливості колективу: рівень його розвитку, ступінь організаційної, психологічної, інтелектуальної та емоційної єдності, спрямованість діяльності колективу на стосунки між його членами, емоційний стан класу під час виконання завдань з позакласної роботи. Знання психологічних особливостей учнів – необхідна передумова успішного виконання вибору відповідних форм позакласної роботи, визначення змісту цих форм, організації та проведення позакласного заходу [19, 148].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Принципи організації позакласної роботи з ІМ

   Принципи позакласної роботи з ІМ – вихідні положення, які визначають вимоги до її змісту, методів та організаційних форм. Вони відповідають цілям та завдання усієї позакласної роботи з ІМ у школі та ілюструють суть педагогічної діяльності вчителя – організатора позакласної роботи. Основними організаційними принципами позакласної роботи з ІМ є принципи добровільності та масовості, принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів, принцип зв’язку позакласної роботи з уроками (В.І.Шепелев).

      Принцип  добровільності полягає в тому, що учні включаються в позакласну роботи за власним бажанням. Цей принцип має свою особливість: учень, який сам визначив свою участь у тому чи іншому виді позакласної діяльності, бере на себе добровільне забов’язання продовжувати вивчення ІМ, що вимагатиме від нього додаткових зусиль. Принцип масовості передбачає активну участь в позакласних заходах якнайбільшої кількості учнів з різним рівнем володіння іноземною мовою. Принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів передбачає врахування в контексті діяльності учнів їх власного досвіду, інтересів, бажань, нахилів, світогляду, емоційно-почуттєвої сфери та статусу особистості в колективі. Принцип зв’язку позакласної роботи з уроками насамперед полягає в тому, щоб забезпечити єдність практичних, розвиваючих та виховних цілей позакласних занять та уроків. Він також передбачає роботи, з матеріалом чинних навчально-методичних комплексів з ІМ [25, 43].

      Позакласна  робота базується на володінні  учнями навичками та вміннями, набутими на уроках ІМ, тому  дуже важливим є те, щоб учні якнайповніше використовували ці навички та вміння під час позакласного заходу. Водночас позакласна робота має позитивно впливати на навчальну діяльність учнів з іноземної мови Г.І.Мокроусова і Н.Ю.Кузовлєва доповнюють вищезгадані принципи принципами комплексності, захопленості та розвитку ініціативи і самодіяльності. Принцип комплексності має забезпечити єдність і взаємозв’язок патріотичного, морального, естетичного, трудового і фізичного виховання. Позакласна робота з ІМ повинна виховувати щирого громадянина, який з повагою ставиться до своєї країни і країни, мову якої він вивчає. Цей громадянин має бути чесним, порядним, розуміти людей, з якими спілкується, поважати і допомагати їм. На позакласних заходах необхідно прищеплювати учням любов до прекрасного, вчити виконувати пісні, слухати і розуміти музику, гарно оформляти альбоми, стінгазети, виготовляти костюми і різний реквізит до вистав.

   Принцип захопленості  пов’язаний з вибором конкретних цікавих прийомів, які сприяють ефективному досягненню поставлених завдань, а також зі змістом навчальних матеріалів, який має бути новим, незвичайним, захоплюючим, здебільшого країнознавчого характеру.

      Принцип  розвитку ініціативи та самодіяльності  передбачає стимулювання й розвиток  у школярів самодіяльності та ініціативи в роботі. Саме в  позакласній роботі вчитель має дати учням можливість самостійно використати свої знання і вміння, дозволити робити все, що стосується підготовки та проведення позакласного заходу, вміло й непомітно керуючи цим процесом. Самодіяльність – це основа творчості, а саме творче задоволення в роботі завжди сприяє бажанню працювати краще, знати творче задоволення в роботі завжди сприяє бажанню працювати краще, знати іноземну мову досконаліше. Ініціатива має стати життєвою позицією кожного учня. Учителю необхідно спонукати своїх учнів до того, щоб вони самі пропонували тематику і форми позакласного спілкування.

      Усі вищеназвані  принципи доповнюють один одного  і в комплексі забезпечують  цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості [25, 100].

 

 

2.3. Зміст, мотиви, форми і методи позакласної  роботи з ІМ 

      В методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальні, групові та масові. В основу такого розподілу покладена ознака кількісного охоплення учасників. Підкреслюючи нечіткість поняття “масовості”, В.І.Шепелева пропонує розрізняти форми позакласної роботи з ІМ за організаційно-структурною ознакою. Відповідно вона відносить групові форми до організаційно-структурних форм, а індивідуальні та масові – до не структурних.

      Індивідуальна позакласна робота проводиться з окремими учнями, які готують повідомлення і доповіді про країну, мову яку вивчають, про знаменні дати і події, видатних людей, розучують вірші, пісні, уривки з літературних творів іноземною мовою, виготовляють наочні посібники, оформляють стінгазети, альбоми, стенди і т.п. Індивідуальна робота може проводитися постійно або епізодично.

      Групова форма позакласної роботи має чітку організаційну структуру і відносно постійний склад учасників, об’єднаних спільними інтересами. До цієї форми належать різноманітні гуртки: розмовні, вокальні, драматичні, перекладачів, філателістів, позакласного читання тощо. Деякі методисти рекомендують організовувати для учнів усіх класів розмовні та хорові гуртки, для учнів старших класів – літературно-перекладацькі та країнознавчі. Позитивно зарекомендували себе комбіновані гуртки, де поєднуються різні види діяльності, наприклад, розучування пісень та підготовка інсценівок, позакласне читання і перегляд діафільмів з подальшим обговоренням переглянутого. Заняття в гуртках, як правило проводяться регулярно.

      Масові форми позакласної роботи не мають чіткої організаційної структури. До них відносять такі заходи як вечори художньої самодіяльності, фестивалі, конкурси, карнавали, тематичні вечори і ранки тощо. Ці заходи проводяться епізодично.  За змістом можна виділити такі форми позакласної роботи з ІМ: 1) змагальні; 2) засоби масової інформації; 3) культурно-

масові; 4)політико-масові. Кожна група зазначених форм передбачає конкретні заходи. Заходи змагального характеру: конкурс, гра, олімпіада, вікторина та інші. Засоби масової інформації – стінгазета, оголошення, бюлетень, усний журнал, дайджест, виставка-вікторина тощо. Заходи культурно-масового характеру: вечір-свято, присвячений народним традиціям рідної країни або країни, мова якої вивчається; вечір-портрет, присвячений життю та діяльності відомих письменників, поетів, композиторів, акторів тощо; вечір-зустріч з цікавими  людьми; вечір - хроніка у зв’язку зі знаменними подіями; ранок казок та інші. Заходи політико-масового характеру: форум, фестиваль, прес-конференція, ярмарка солідарності, телеміст та інші.

      У педагогічній літературі є поняття “об’єднуючі форми позакласної роботи ” (Т.М.Калечиць, З.О.Кейліна). До об’єднуючих форм відносять дитячі та юнацькі клуби за інтересами, шкільні музеї, бібліотеки, кіностудії, кінотеатри та клуби веселих і кмітливих. Клуби є ефективною формою позакласної роботи з ІМ, тому що вони об’єднують учнів різного віку і різних інтересів, створюють широкий простір для спілкування, діють на засадах самоврядування і стають центрами позакласної роботи в школах. Клуби мають свої назви, емблеми, положення і статути. Особливою популярністю серед школярів користуються клуби веселих та кмітливих (КВК), які передбачають проведення цікавих конкурсів, виконання пісень, віршів, розгадування загадок, кросвордів, ребусів із зоровою опорою у вигляді плакатів, картин, діафільмів. Кожна команда, яка бере участь у КВК, має свій девіз, емблему, пісню та форму. Як “домашнє завдання” учасники клубу готують інсценівку за творами відомих зарубіжних письменників та драматургів [25, 117].

   Доцільно виділити  окремо таку форму позакласної роботи як Тиждень іноземної мови у школі. Ця форма за своїм характером є масовою, бо передбачає участь у ній широкого контингенту учнів, а за своєю структурою є комплексною, тому що включає комплекс різних за змістом та формою

заходів, які відбуваються в певний період часу і спрямовані на реалізацію завдань комплексного підходу до виховання учнів.  Тиждень іноземної мови у школі як комплексна форма повинна сприяти цілеспрямованій організації і систематизації усієї позакласної роботи з ІМ у школі, активізації роботи гуртків, для яких Тиждень стає своєрідним творчим звітом, формуванню творчих стосунків між учнями, вчителями і батьками, які взаємодіють у процесі підготовки і проведення Тижня. Тиждень іноземної мови проводять у певний період навчального року за попередньо складеною програмою, яка визначає цілі, зміст і форму кожного з його компонентів. Тематика заходів у рамках Тижня повинна бути цікавою, пізнавальною, доступною, пов’язаною з навчальним матеріалом та відповідати віковим особливостям учнів, рівню їх мовної підготовки.

       Як показує практика, види позакласної роботи, що забезпечують високі результати, повинні мати такі характеристики:

• інформативність і змістовність, які сприяють реалізації практичних та загальноосвітніх цілей позакласної роботи;
• комунікативна спрямованість: усі види позакласної роботи повинні забезпечувати користування іноземною мовою як засобом одержання і передачі інформації в типових природних ситуаціях спілкування;
• ситуативність: переважна більшість видів позакласної роботи повинна включати “набір” ситуацій, які є предметним фоном і стимулом до цілеспрямованих мовних вчинків;
• орієнтація завдань на підвищення мовленнєвої активності учнів;
• емоційність форм і способів реалізації, що сприяє підвищенню інтересу учнів до іншомовної діяльності.

       Важливим елементом пізнавальної діяльності учнів з’являються і її мотиви. Питання про мотиви навчання досить добре розроблене в сучасній педагогічній науці. Спираючись на теоретичні і практичні дослідження А. Маркової, Г. Щукиної і інших дидактів, ми трактуємо мотив як суб'єктну причину (усвідомлену або неусвідомлену) тієї або іншої поведінки, дії людини. Мотив - психічне явище, безпосередньо спонукаючи людину до вибору того або іншого способу дії і його здійснення. У позакласній виховній роботі по ІМ, також як і в будь-якому іншому виді пізнавальної діяльності, ми  розвиваємо як пізнавальні, так і соціальні мотиви навчання. Це означає: