Види позакласної роботи з іноземної мови у школі

   Практика показує, що роботу по розвитку навичок говоріння можна і треба починати з самого початку навчання іноземної мови, тобто з 5 класу, де ми закладаємо основи говоріння і де ми часто спостерігаємо підвищений інтерес учнів до цього предмета. На підставі досвіду ми вважаємо, що з найперших днів навчання іноземної мови учні повинні чути окремі слова і вирази, вимовні учителем англійською мовою. Спочатку вони чують вирази типу : "Good morning", "Good afternoon", "Good day", "Good-bye", "Please", "Excuse me", "Stand up"!, "Sit down"!, "Stand still"! etc. До кінця навчального року, поступово вводячи слова і вирази, що відносяться до лексики класного ужитку, вчитель домагається того, що урок ведеться англійською мовою, і все учні розуміють англійську мову вчителя. Для перевірки розуміння лексики класного ужитку рядом вчителів практикувався такий прийом: вчитель пропонував учням виконувати його розпорядження, вимовні англійською мовою. Прикладом може служити наступне:

Take out your books (copy-books, pens etc.)

Open your books!

Close them!

Take your pens!

Open your copy-books (note-books)

Write, please!

Close your copy-books!

Put your pens on the desks!

Take your pencils!

Put them on the desks!

      Вчитель спочатку дає накази, які можуть і повинні виконуватися усіма учнями класу. Якщо ж хто-небудь не виконав того або іншого розпорядження, вчитель, який дуже уважно стежить за діями кожного учня, привертає увагу класу і просить, щоб хто-небудь з учнів перевів те або інше вираження. Після вправ, що не вимагають руху учня по класу, вчитель переходить до вправ з усної мови, що вимагають пересування учня по класу. Нижче ми наводимо приклад на вправи такого типу:

Іванова, come to the table.

Give me your day-book.

Go to the blackboard.

Take the duster.

Clean the blackboard.

Go to the window.

Water the flowers.

Now go to the door.

Open the door.

Close it.

Go to your place, etc…[18, 5].

   На перших уроках сам учитель переводить слова, що знову вводяться, і вирази, а на наступних уроках переведення вже чутих слів і виразів роблять самі учні. Якщо учень не сміг перевести знайоме слово або вираження, учитель може понизите оцінку за відповідь. Завдяки такого роду вправам учитель домагається того, що усі учні розуміють його річ англійською мовою. У другому півріччі в 5-му класі урок видеться учителем в основному англійською мовою. Надалі, тобто з 6 по 10 клас, уроки ведуться, як правило, англійською мовою. У старших (8-10) класах слухання і розуміння учнями англійської мови полягає в розумінні мови вчителя на уроці, розповіді вчителя або учня біографії того або іншого письменника або іншої розповіді вчителя, в розумінні із слуху прочитанного учителем тексту.

   Розуміння прослуханої розповіді або прочитаного тексту шляхом переведення на російську. Причому вчитель повинен в цьому випадку запитати спочатку найслабкішого учня, потім середнього і, якщо останній не усе розповів, то запропонувати хорошому учневі додати до того, що було вже сказано до нього. Вчителі на уроці перевіряють розуміння, запитуючи слабких учнів: якщо вони дадуть відповідь правильно, якщо вони зрозуміли, то, як правило, інші учні будуть в змозі викласти той або інший матеріал. До наступного етапу роботи з усної мови ми можемо віднести засвоєння і вживання в мові слів і виразів, що відносяться до лексики класного ужитку.

      До кінця року в 5-му класі учні повинні самі під керівництвом вчителя на уроці давати і виконувати розпорядження. Це робиться зазвичай таким чином: вчитель викликає двох учнів і пропонує одному з них вимовляти окремі пропозиції - накази, а інший - повинен їх виконувати. Крім того, учні до кінця року в 5-му класі і з початку року в 6-му класі повинні уміти ставити по-англійські питання, приблизно, такого типу:

May I come in?

May I go to my place?

Shall I read?

Shall I write?

Shall I count?

Shall I clean the blackboard? 

      У старших класах ця робота триває, і збільшується кількість виразів у міру накопичення лексики. Нам представляється, що в старших класах учень зобов'язаний подібні питання ставити англійською мовою, і вчитель повинен засуджувати тих учнів, які намагаються вимовляти їх російською мовою, аж до зниження учневі оцінку за відповідь.

   Наступним видом роботи  усної мови з учнями ми рахуємо побудову питань і відповідей. Відомо, що в повсякденному житті найбільш поширена діалогічна мова (тобто питально-відповідна форма), а монологічне мовлення зустрічається значно рідше. Від того, наскільки правильно буде проведена робота по постановці питань і відповідей на них, залежатиме надалі уміння учня говорити  іноземною мовою. Вже в 5-му класі вчителя навчають учнів трьом типам питань (загальний, альтернативний і спеціальний) і відповідям на них [18, 7].

      Вчителеві, що працює в 5-му класі, рекомендується мати в збільшеному виді картинки, зображені в підручнику 5 класу. Зазвичай вчителі беруть альбом великого формату і просять учня старшого класу, який непогано малює, намалювати картинки (ілюстрації), дані в цьому підручнику. Таким чином у вчителя є в збільшеному виді усі ілюстрації до підручника 5-го класу, які потрібні для проведення питально-відповідної роботи. Вчитель, показуючи ту або іншу картинку, ставить по ній питання типу:

Is this a book?

Is this a book or a pen?

What is this?

   Учні відповідають на ці питання. Коли така робота проведена з учнями, вчителі використовують такий прийом. Кожен учень 5-го класу зобов'язаний мати на уроці англійської мови намальовану їм самим картинку, що зображує один з предметів, назва якого усім учням класу відома (узято з лексики 5-го класу). Коли ж вчитель викликає учня відповідати, останній бере з собою свої картинки  і ставить по них питання класу. Можуть бути також викликані два учні, і тоді один ставить питання, а інший йому відповідає. Така елементарна питально-відповідна форма може протікати таким чином.

Перший учень: Is this a cat?

Другий учень: No, it is not.

Перший учень: Is this a dog?

Другий учень: Yes, it is.

Перший учень: Is this a cat or a dog?

Другий учень: It is a dog.

Перший учень: What is this?

Другий учень: It is a dog.

Перший учень: Take this dog.

Другий учень бере.

Перший учень: Give it to me.

Другий учень подає і так далі.

      Таким чином може бути проведена робота, коли один учень викликаний до столу учителя. На столі учителі мають бути відібрані до 10 картинок з тих, які підготував кожен учень класу, і викликаний учень, звертаючись до класу, ставить таке питання: What is this?. Учень з класу повинен відповісти.

   Потім він же (чи інший викликаний учень) може задавати іншого типу питання: Is this a cat?. Причому учні можуть ставити питання, що вимагають як позитивний, так і негативних відповідей, якщо на картинці зображене не те, що запитують. Можна викликати іншого учня, який би поставив питання такого типу: Is this a cat or a dog? і так далі.   Цей же прийом може бути і інакше. Окремі учні класу показують свою картинку і по черзі запитують викликаного до столу учня: What is this? Учень, що стоїть біля столу, дає відповідь: It is a cap. It is a book.   Як видно з викладеного вище, питально-відповідна форма проводиться на матеріалі підручника. Але треба, що цілий ряд вчителів вже з 6-го класу вимагали від учнів уміння ставити питання товаришам не лише за текстом, але і не за текстом.

   Слід сказати, що в школах на уроках англійської мови мав широке поширення цікавий прийом роботи, який зазвичай використовувався, починаючи з 7-го класу, аж до 10 класу. Це так звана гра в перекладача. Вчитель викликає учня  до столу і говорить, що це наш перекладач (interpreter). Він знає дві мови: російську і англійську мову. Учні класу - це, ну, скажімо, англійська делегація, а вчитель знає тільки російську мову.

Починається гра. Вчитель просить запитати Іванова (будь-якого учня з класу): Скільки Вам років?, Де Ви живете? і так далі. Перекладач перекладає англійською мовою питання, а учень з класу відповідає по-англійськи (клас має право говорити тільки англійською мовою). Таким чином, через перекладача пропускається уся серія питань, перевірка яких потрібна для вчителя на цьому уроці. Цей прийом успішно сприяє роботі по розвитку навичок говоріння, підвищує інтерес учнів до англійської мови. Кожному учневі хочеться стати хоч на декілька хвилин перекладачем [18, 9].

   Теми для розвитку навичок говоріння учнів можуть бути приблизно такими: “Сім'я”, “Школа”, “Відвідування кіно” (театру, концерту, музею і так далі), “Відвідування хворого друга”, “Як проїхати по місту”, “Подорож” (окремо поїздом, морем, на літаку і так далі).  Нам представляється, що кожна тема з говорінню повинна складатися з лексики і фразеології, питань і відповідей, діалогу, короткої розповіді, розповіді по картинці (у окремих темах), уривки прози або вірша для заучування напам'ять після закінчення вивчення теми і так далі. 

   Вчитель підбирає уривок з прози або вірш (що мають зв'язок з темою) для

заучування напам'ять.

   Найбільш поширеним прийомом в роботі по розвитку навичок усної мови є

переказ тексту. Вчителі вимагають від учнів 5 і 6 класів заучування напам'ять частини текстів. У кінці року в 6-му класі вже починають практикувати перекази окремих текстів і продовжують цю роботу до 10 класу включно.

   Роботу цю починають проводити таким чином. Учні під керівництвом вчителя на уроці ставлять питання до тексту - питання вузлові, що охоплюють основний зміст тексту. Потім вчитель просить учнів відповісти на них і з відповідей складає короткий переказ тексту. Нижче ми наводимо приклад такого виду роботи. Розповідь складена за текстом § 28 підручника для 6-го класу І.А. Нелідової і Л. Р. Тоді [18, 10].

   “The Giant in the Jar”

1. Who sat down near the river and put his feet in the water?
2. What did he see in the water near the feet?
3. What did the man do with it?
4. Who jumped out of it?
5. Did the man grow and grow then?
6. What did the man say to the giant?
7. What did the giant answer?
8. What did the man say then?
9. What did the giant do?
10. What did the man do then?

   Відповіді на ці питання мають бути приблизно такими:

1. A man sat down near the river and put his feet in the water.
2. Suddenly he saw a jar in the water near his feet.
3. The man took it out of the water and opened the jar.
4. A little man jumped out of it.
5. Yes, the little man grew and grew and soon he was a giant.
6. The man said: “Give me some money, some gold”.
7. The giant answered: “I have no money and no gold. I shall kill you”.
8. The man said: “The jar is very small, and you are very big. You were not in that jar”.
9. And suddenly he grew small again and jumped back into the jar.
10. The man shut the jar and put it back in the river.

На підставі відповідей учнів під керівництвом вчителя складається переказ тексту.

 

“The Giant in the Jar”

  A man sat down near the river and put his feet in the water. Suddenly he saw a jar in the water near his feet. The man took it out of the water and opened the jar. A little man jumped out of it. He grew small again and jumped back into the jar. The man said: “Give me some money, some gold”. The giant answered: “I have no money and no gold. I shall kill you”. The man said: “The jar is very small, and you are very big. You were not in that jar”. And suddenly he grew small again and jumped back into the jar. The man shut the jar and put it back in the river.

      Іншим прийомом переказу тексту може також послужити вибір пропозицій, передавальний основний сенс розповіді (тексту). Пропозиції розташовуються в логічній послідовності, складаючи закінчений зміст розповіді (тексту). Крім того, вчителем може бути дан план переказу і на підставі цього плану сам вчитель спочатку переказує текст, а потім пропонує учням зробити переказ. Треба сказати, що в шкільних підручниках дуже мало вправ для розвитку навичок усної мови, переважна більшість текстів цих підручників не підходять для переказу. Враховуючи це, треба дуже строго відбирати тексти для переказу, не задавати, як правило, додому складання переказів, а проробляти цю роботу на уроці, використовуючи для цього різноманітні прийоми (диктант, зворотні переклади і тому подібне).

      Треба сказати, що робота по розвитку навичок усної мови проводилася не лише на уроці, але також доповнювалася, розширювалася в позаурочний час, тобто в позакласній роботі. Найбільш поширеною формою позакласної роботи по розвитку навичок усної мови учнів являється гурткова робота.   У багатьох школах найчастіше використовувалися наступні види гуртків для розвитку навичок усної мови:

1. розмовні гуртки;
2. драматичні гуртки;
3. ігрові гуртки.

   Спочатку знову-таки повторювалася в системі лексика і фразеологія, потім працювали над питаннями і відповідями по ній, потім складався діалог, давалася невелика розповідь по темі, яку вчитель зачитував, а учні повинні були зрозуміти і переказати англійською мовою.  Відомо, що заучування напам'ять є одним з найбільш ефективних засобів при вивченні іноземної мови, тому як в позакласній роботі, так і в класній наслідує це більше приділяти уваги і часу.

   Для проведення роботи в ігрових гуртках можна було б назвати велику кількість ігор, ми лише для прикладу зупинимося на наступних.

Перша гра.

   Учень виходить  до столу вчителя і говорить:

“I have something in my hand. Guess what it is”.

  У руках цього учня має бути який-небудь предмет, картинка, назву яких учні повинні знати по-англійські (наприклад, a pen).