Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2012 в 16:07, курсовая работа
Актуальність обраної теми пов’язана, перш за все, із зростаючими вимогами до рівня оволодіння французькою мовою та міжкультурною комунікацією учнями сучасної загальноосвітньої школи на середньому етапі навчання та підвищенною зацікавленості до пошуку ефективних засобів навчання французької мови та міжкультурної комунікації
Виходячи із цього, мета роботи – обґрунтувати використання країнознавчого матеріалу як дидактичнтй та мотиваційний засіб в процесі навчання французької мови та міжкультурної комунікації на середньому етапі ЗОШ.
Для виконання мети постають наступні завдання:
- провести системний аналіз країнознавства як науки та діяльності;
- визначити методичні задачі використання країнознавчого матеріалу;
- дослідити роль країнознавчого матеріалу у забезпеченні міжкультурної комунікації;
- проаналізувати мотиваційну дію країнознавчого матеріалу у формуванні міжкультурної компетенції;
- дослідити країнознавство як спосіб викладання іноземної мови.
ВСТУП …………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні передумови використання країнознавчого
матеріалу в процесі викладання іноземних
мов
1. 1. Країнознавство як наука та діяльність…………………………6
1. 2. Цілі та методичні завдання використання країнознавчого
матеріалу……………………………………………………………….9
РОЗДІЛ 2. Мотиваційна дія країнознавчого аспекту при навчанні
французької мови на середньому етапі ЗОШ
2. 1. Країнознавчий матеріал як фактор забезпечення міжкультурної
комунікації……………………………………………………………. 17
2. 2. Модель формування міжкультурної компетенції з використанням знань із країнознавства……………………………...22
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………… .31
ДОДАТКИ …………………………………………………………………….. 33
Додаток А………………………………………………………………………...34
Країнознавчий матеріал наближує іншомовну комунікацію до особистісного досвіду учнів, дозволяє їм орієнтуватися в учбовій розмові на ті факти та відомості, з якими вони зіштовхуються у повсякденному житті, в умовах існування в рідній для них культурі. Наприклад, знайомлячись з французькою культурою, учні постійно порівнюють її з рідною культурою. Саме тому, чим ширше та галузь знань про факти рідної культури, якою оперують учні, тим продуктивніше та результативніше праця по ознайомленню з культурою Франції [22,с. 20].
Концепція діалогу культур припускає наявність як мінімум двох різноманітних культур в процесі навчання. Вивчення рідної культури являє собою невід’ємну частину процесу навчання французької мови та культури, тому що саме країнознавча інформація є ключом до розуміння іншомовної культури. Таким чином, вивчення французької культури становиться можливим лиш за тих умов, коли в учнів сформована національно-культурна база рідної мови. Будь-які знання, що набуваються за рахунок вивчення французької мови, будуть сприйматися тільки через призму знань, що сформувалися в процесі оволодіння рідною культурою.
Нарівні з цим, країнознавча інформація дозволяє значно розширити та поглибити знання та уявлення учнів про навколишнє середовище, використовувати методи різноманітних дисциплін
Також треба зауважити, що в теперішній час досить бурхливо розвивається самосвідомість народу, йде цілеспрямоване використання регіонального компоненту на уроках французької мови, що стимулює учнів не тільки в інтелектуальній сфері, але й в емоційній сфері діяльності. При використанні регіонального компоненту у навчанні іноземній мові, як правило, виділяють наступні групи країнознавчих даних: географічні, історичні, суспільні, економічні [19, с. 13-16].
У навчанні французькій мові на середньому етапі в основному використовується матеріал географічного характеру (природа, культурні пам’ятки, зовнішній вигляд населенного пункту). Матеріали, що пов’язані з історичними, соціальними фактами, знаходять пристосування набагато рідше та, в основному, на старшому ступені навчання. Проте значущість країнознавчих матеріалів такої спрямованності набагато вище при їх використанні у середній ланці навчання, коли здійснюється активне становлення особистості учнів, формується їх світогляд, стверджується соціальна позиція. При виборі країнознавчого матеріалу враховується:
- реальність матеріалів для учнів, тобто учні повинні точно мати уявлення, про що йдеться мова;
- зацікавити учнів в данному матеріалі;
- наявність повноти інформації про данний матеріал;
- узгодженність країнознавчої інформації із програмною темою;
- соціальна цінність данного матеріалу.
Наприклад, рольова гра для учнів 8-9 класів з використанням прагматичного матеріалу, а саме, рекламного проспекту товарів французької фірми, візитної картки та/або зразка замовлення. Під час гри учні можуть мінятися між собою ролями. Діючі особи: пан Іван Бондаренко (ім’я учня), який є комерційним директором однієї з українських фірм, та мадемуазель Артіньє, яка є менеджером французької фірми “Pulverix”. Ця фірма бере участь у виставці в “Salon International” у Парижі. Пан Бондаренко відвідує виставку з метою побачити стенд французьких партнерів. Він розмовляє з мадемуазель Артіньє:
- Bonjour, Mll Artinier, je cherchais justement votre stand. J’ai recu votre carte d’invitation il y a quelques jours. Je suis directeur commercial d’une companie ukrainienne. Voisi ma carte de visite.
- Bonjour, M.Bondarenko. Enchantee de faire votre connaissance. Je suis contente de votre visite. Est-ce que vous avez déjà vu notre documentation publicitaire: depliants, catalogues, tarifs?
- Oui, un de vos standistes mes les a donnes. Vraiment, votre stand est tres bien amenage. A qui puis-je m’adresser pour discuter les questions de commande?
- Adressez a M.Laroche, directeur commersial de notre compagnie.
- Merci bien, Mademoiselle, je ne fais mes adieus pas encore.
Гру на цю тему можна повторювати, продовжувати та розширювати, залучаючи нові матеріали та інших учнів, більш того, нові лексичні одиниці будуть повторюватися учнями і таким чином краще закріплюватися.
Таким чином, так звані прагматичні матеріали допомагають вирішувати методичні та загальноосвітні задачі, які спрямовані на формування комунікативної компетенції учнів.
Таким чином, на погляд багатьох дослідників, у зміст освіти необхідно включати елементи країнознавства на кожному етапі розвитку, враховуючи вікову специфіку та інтелектуальну зрілість учнів. Країнознавство як дидактичний засіб в процесі навчання французької мови та культури виступає в ролі зв’язуючого елементу, що сприяє проникненню в культуру, що вивчається. Включення країнознавчого компоненту у зміст навчання французької мови та культури підвищує не тільки якість освіти, а й благотвірно впливає на мотивацію навчання учнів [20,с. 143].
2. 2. Використання країнознавчого матеріалу на уроках французької
мови з метою підтримки мотивації учбової діяльності учнів
Питання про мотивацію навчальної діяльності на уроках іноземної мови, окремо, французької мови залишається завжди актуальним, не зважаючи на велику кількість теоретичних досліджень та практичних робіт психологів, педагогів та методистів в даній області. Відомі й загальновизнані класифікації мотивів, що є передуючими факторами впливу на продуктивність дидактичного процесу [18,с 351]. Тим не менш, викладачі іноземних мов продовжують відмічати стійке зниження зацікавленності учнів до вивчення мови. Пояснюється це тим, що мотиви найвищих рівнів, а саме, комунікаційні, пізнавальні та утилітарно-практичні, що використовуються в області мови, не знаходять практичної підтримки в рамках учбового процесу. Дійсно, у вирішенні комунікаційних та пізнавальних задач на уроці французької мови власне французька мова є скоріш перешкодою, ніж інструментом. Утилітарно-практичні ж мотиви взагалі зникають, тому що вони спрямовані на віддалену перспективу, що мало пов’язана з навчальним процесом. Навчальні посібники, що використовуються викладачами на уроці, перестають бути джерелом зацікавленності в учнів за цілком об’єктивними причинами: по-перше, підручник, який, як правило, знаходиться в учнів на руках протягом навчального року, втрачає елемент новизни; по-друге, добрий підручник, що був випробуваний, та зарекомендував себе, не може містити новинних матеріалів, які б могли бути актуальними сьогодні в очах учнів [21,с. 16].
Тому як додатковий елемент підтримки мотивації навчальної діяльності на уроках французької мови учнів середньої ланки можна використовувати країнознавчий матеріал. Бажання дітей розповісти та узнати про те, що їм близько та знайомо, підвищує ефективність навчальної мовленнєвої діяльності на уроці французької мови. Деякі методисти та викладачі роблять таке спостереження, що мотивація до вивчення іноземної мови стає практично насичуваною, якщо оволодіння іншомовним спілкуванням супроводжується вивченням власної країни, регіона, міста, района, в якому живуть учні. Тому, робимо висновок, що зміст теми навчально - методичного комплексу з французької мови потребують від вчителя постійного звернення до країнознавчого матеріалу, який допомогає формувати почуття любові до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, усвідомлене відношення до навколишнього світу.
Використання художніх текстів невіддільне від країнознавчого аспекту викладання іноземних мов. Поряд з вирішенням основних мовних і лінгвістичних задач читання, побудоване на здобутках художньої літератури, може сприяти здійсненню важливої освітньої мети – введенню учнів у світ культури країни досліджуваної мови. Художня література є цінним джерелом країнознавчих знань. Країнознавчу цінність представляє як окремий художній твір, так і вся система запропонованих для читання текстів.
До країнознавчого цінного змісту відносяться також біографія письменника, події, що лежать в основі літературного твору, сама тематика, що має завжди культурно-історичне забарвлення, середовище, в якому відбувається дія, тобто ті фонові знання, що незмінно складають країнознавчий потенціал будь-якого твору високого художнього рівня. Художні твори багаті явищами, в яких найбільш яскраво виявляється взаємозв'язок мови і культури, - реаліями. Особливе місце в ряді реалій, що мають загальнокультурну значимість (стосовно художнього твору), займають імена літературних персонажів. Кожен образ несе в собі визначену кількість інформації, у тому числі і культурно-національної, тобто країнознавчої .
Текст повинен відповідати певним вимогам. Він повинен бути інформативним та цікавим, щоб учні мали змогу задовільнити свої пізнавальні потреби, збагатити своє світосприйняття, отримати задоволення від читання та обговорювання тексту. Але, нам потрібно пам’ятати, текст та інформація, що подається в тексті, буде цікава тільки за тих умов, якщо текст буде посильним, учні його легко зрозуміють та, в деяких випадках, захочуть доповнити своєю інформацією. Роботу над текстом треба завжди починати з пояснення нових слів та виразів, спираючись на вже наявні знання учнів. Треба обов’язково використовувати ілюстрації до тексту, карту , або, краще, запропонувати учням самостійно підготувати картки, листівки, намалювати географічну карту Франції, зробити свої підписи на ній, чи принести фото, які вони мають по темі в домашній галереї. Спираючись на це, діти швидше та краще засвоюють матеріал. На цьому етапі дуже важливо «заінтригувати» учнів, викликати в них зацікавленність до того, що їм предстоїть прочитати та пізнати (див. додаток А).
Після того, як відпрацьована лексика тексту та проведена фонетична робота над текстом на уроці, учням пропонується домашнє завдання для самостійної роботи над текстом [8,с. 41-43]. Опрацювання країнознавчого матеріалу, що стосується звичаїв та традицій французького народу, сприяє комплексній реалізації завдань загальноосвітнього та розвиваючого характеру в середній школі. У процесі навчання здійснюються міжпредметні зв'язки: французька мова – географія, історія, народознавство. Уроки, проведені в нетрадиційній формі, сприяють розвитку інтересу учнів до вивчення французької мови. Наприклад варіант проведення такого уроку.
Тест-опитування ”Чи знаєте ви географію Франції?” (8 клас)
1. La langue nationale de la France est:
a) francais;
b) anglais;
c) allemange.
2. La capital de la France est:
a) Nice;
b) Bordeau;
c) Paris.
3. La France a la forme de:
a) botte;
b) pentagone;
c) hexagon.
4. Le chef de l’Etat en France est:
a) le Roi;
b) le Premier Ministre;
c) le President.
5. Les valeurs nationales de la France sont:
a) le franc;
b) le dollar;
c) la livre.
6. L’industrie la plus developpée en France est:
a) l’industrie légère;
b) la métalurgie;
c) pétrolière.
7. La fleuve la plus longue en France est:
a) la Loire;
b) le Rhône;
c) la Garrone.
8. La fleuve la plus rapide en France est:
a) la Loire;
b) le Rhône;
c) la Garrone.
9. La population de la France dépasse:
a) 55 mln d’habitants;
b) 52 mln d’habitants;
c) 50 mln d’habitants.
В сильних класах, що мають добру підготовку, учні отримують завдання, що потребують певної творчості. Учні обирають самі одну із запропонованних ситуацій, а вчитель чітко формулює завдання для кожного учня з урахуванням його вмінь та навичок. Наприклад, наступні ситуації:
«Школа готується до прийому зарубіжних гостей. Ви бажаєте показати іноземним гостям якомога більше визначних місць Херсона. Із чого ви почнете екскурсію?»
«Друзі з Франції приходять до школи, та в шкільному музеї їх зацікавив стенд про історію Херсона. Яку літературу про Херсон ти їм запропонуєш почитати? Що саме ти можеш розповісти про місто Херсон?»
При опрацюванні теми «Місто» можна запропонувати учням познайомитися з містами Франції або України. Наприклад, зтаким містами, як Київ чи Париж. Під час роботи над текстом учні не тільки отримують нову для себе інформацію, вони вчаться говорити, читати та оперувати новою інформацією. Наприклад, текст про Київ [17,с. 96]:
Kiev est la capitale et la plus grande ville de l'Ukraine, c'est aussi le chef-lieu de la region et une des plus anciennes villes de l’Europe.La ville actuelle s'etend sur les deux rives du fleuve, pres de son confluent avec la Desna. Elle compte 2,6 millions d'habitants. Du point de vue administratif, Kiev est une municipalite independante de l'oblast du meme nom et geree au niveau national. Cependant, le gouvernement de l'oblast est situe dans la ville. Kiev est un centre industriel, scientifique, culturel et d'education important de l'Europe de l'Est. C'est le siege de nombreuses entreprises de haute technologie, d'institutions universitaires, de musees connus mondialement et d'institutions artistiques.
Або текст про Париж:
Paris, ville la plus peuplée et capitale de la France, chef-lieu de la région Île-de-France et unique commune-département du pays, se situe au centre du Bassin parisien, sur une boucle de la Seine, entre les confluents avec la Marne en amont et avec l’Oise en aval. Ses habitants s’appellent les Parisiens. La ville est divisée en 20 arrondissements. Paris est, avec sa banlieue, la capitale économique et commerciale de la France, ainsi que sa première place financière et boursière. Paris, comme la plupart des grandes villes, est un assemblage de quartiers qui ont leur histoire, leur charme, leur mode de vie. Les parisiens sauvegardent les vieux quartiers de Paris, les trésors architecturaux de la ville. Parallèlement, ingénieurs et urbanistes s’cccupent des problèmes d'aujourd’hui: circulation et transport, équipement culturel, équipement sportif. La région parisienne possède environ 100 théâtres qui se trouvent dans les quartiers de l’Opéra, Montmartre, Montparnasse, le Quartier Latin et sur les Bulevards. Il y a aussi près de 400 salles de cinéma. Environ 100 musées, 200 galeries d’art, une trentaine d’expositions temporaires attirent des visiteurs. Aujourd`hui, il n`est pas possible d`imaginer Paris sans la Tour Eiffel. Et pour admirer la beauté de la capitale, on peut monter au sommet de la, s`est a dire il faut gavir 1710 marches. La rive gauche conserve sa vocation intellectuelle née au Moyen Age. Sur cette rive est situé le Quartier latin, le quartier des etudiants. C’est ici que se trouve la célèbre université de Paris - la Sorbonne - fondée en 1257. Dans ce même quartier on voit un édifice d’aspect imposant. C’est la Panthéon. Il est consacré aux grands hommes de France. On y trouve les monuments funèbres de Voltaire, Rousseau, Victor Hugo, Emile Zola et d’autres. La rive gauche est dotée de nombreux espaces verts: le jardin des Plantes, le parc Montsouris et le jardin de Luxembourg. Sur la rive droite, on aperçoit le Louvre, ancien palais des rois de France. Maintenant, c’est un musée qui a une renommée universeile. Sa collection est une des plus riches du monde.