Експериментальна робота з ознайомлення дітей з писанкарством

На цій  же "Бродівській" писанці можна побачити й текст. Він лаконічний, кожне слово пишеться у вигляді квітки. У її центрі розміщується перша літера. Залежно від того, скільки пелюсток квітки писатиме майстриня, стільки буде й радіальних ліній, на які нанизуються літери наступного рівня. Літери певного рівня розміщуються праворуч від радіальних променів і тільки в проміжках між ними за законами симетрії. Орієнтація символів літер довільна. Квітка, утворена написанням власного імені, відокремлюється. При узагальненні напису використовується колір, який полегшує читання писанки [2, C. 65].

Християнські  мотиви у писанковому розписі  з кінця XIX — початку XX ст. в Україні набули значного поширення (мал. 248). Християнські мотиви спочатку обмежувались написами "Христос воскрес" або "X. В.". Тепер такі мотиви найбільш поширені та збагачені на Гуцульщині. Писанки стали справжніми шедеврами декоративного мистецтва. Цікаво вирішені в писанкарстві зображення розп'яття Ісуса Христа, капличок, хоругов, "Серця Христа", які на писанці займають центральне місце в композиції. Здебільшого "їх зображено в оточенні прадавнього орнаменту.

Більшість дохристиянських, символів було пристосовано до нової віри, інтерпретація їх змінилася. Так, крапки, які символізували  зорі на небі або зозулині яйця (символ весни) стали символом сліз Матері Божої, риба — первісне символ здоров'я  — символізує Ісуса Христа, хрест, який колись був суголосним з чотирма  сторонами світу, набув християнського значення. Трикутник спочатку репрезентував  трійцю -землю, небо й вогонь — нині він є символом Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого.

Богиня  Берегиня - символ життя і родючості, матері усього живого на землі. Найдавніший  її культ завжди був пов'язаний з  культом життєдайної Матері-Землі. Образ жінки-праматері був широко відомий у різних народів: Ізіда у єгиптян, Іштар у вавилонян, Гера у греків, Табіті у скіфів-землеробів. Спочатку богиню Берегиню зображали у вигляді перехрещених подвійних рисок ("черепашка"), потім серед багатьох варіантів побутував і такий, де "черепашки" на кінчиках рисок мають надлами, що нагадують руки. Пізніше, коли в наших пращурів запанував матріархат, з'явилися людиноподібні зображення богині Берегині з піднятими догори руками. Наші предки поклонялись Берегині, яку зображали з піднятими вгору руками, що відіграло певну роль і під час переходу українців до християнства. Образ Оранти, запрестольної Божої Матері у київському соборі Святої Софії, яку зображено з піднятими догори руками, мав типовий вигляд великої язичницької богині — богині Берегині. Оранта була близькою для тогочасних людей, хоча собор було побудовано більш як через два століття після запровадження християнства [12, C. 129].

Зображення  сосонки - яскраво-зеленої травички, що однією з перших прокидається після зими і плететься, неначе змійка, сповіщаючи про весняне пробудження землі, характерне для писанкарства. І ця деталь з'явилася невипадково: пов'язана вона з культом Небесного Змія, що, як вважали наші предки, запліднював усе живе жіночої статі. Символічний знак Небесного Змія зображали на писанках і рушниках, а на Великдень писанки обкладали сосонкою.

Сосонка в українських писанках, як правило, комбінується з іншими орнаментами, проте може й домінувати на поверхні всього яйця, як у давні часи Київської  держави. Тепер це характерно для  лемків і поліщуків.

"Дерево  Життя" — цей мотив дерева  в народній орнаментиці, а в  писанковій зокрема, є одним  з найпоширеніших елементів. У  народних віруваннях існував  фантастичний зв'язок між людиною  і деревом, адже дерево —  це диво з див: восени воно  помирає, а навесні оживає. Коли  навесні з бруньок на верхівці  гілки з'являлися три нові пагони, люди сприймали їх як триєдиний  символ продовження роду (батько  — мати — дитина).

"Дерево  Життя" вишивали на великих  рушниках, створюючи неперевершені  українські орнаменти, а на  писанках вони набували лаконічної  форми загальновідомих нині "вазонів"  і "трилисників". Разом з  тим ще в давні часи почало  панувати абстраговане зображення "Дерева Життя" -"Тризуб", що згодом став гербом України.

На українських  писанках крім "сосонки" і "Дерева Життя" дуже часто зображають "ружі", "яблуневий цвіт", "виноград", "огірочки" та інші рослинні символи  Тваринні мотиви писанок мали подвійне значення: вони покликані надати їхнім  власникам найкращих рис звірів, наприклад здоров'я та силу, а  також забезпечити довге й  плідне життя для тварин. Малювали оленів, баранів, коней, риб і птахів абстрактно і по-різному в одному й тому ж регіоні; інколи писанкарки відтворювали лише символічні елементи зображень тварин: заячі вуха, курячі лапки, вовчі зуби, ведмежі лапи. Доволі популярними писанковими мотивами були зображення коня, який символізував силу й витривалість, та оленя, що уособлював довге життя і заможність. Птахів вважали вісниками весни, тому малювали їх на писанках [4, C. 82].

Вдалим  і улюбленим мотивом писанкової орнаментики є ластівка, яка виступає і самостійно (у формі орнаментальної стрічки), і в поєднанні з іншими мотивами. У народному світобаченні ластівка належить до пташок ніжних, милих  і корисних, яких гріх убивати, а  її гніздо заборонено скидати з-під  стріхи. Ластівка є символом весни, урожаю, щастя.

В українському писанкарстві зображали навіть комах. Наприклад, бджола є символом працьовитості, чистоти душі. Працелюбність бджоли відзначено у приказці: "Працьовитий  як бджола". У народному розумінні  бджола належить до тих комах, яких не можна вбивати, а якщо вона впала  у воду — її треба врятувати, покласти на сонце, зігріти. У народній медицині бджола (мед та інші продукти її життєдіяльності) допомагає лікувати людей від  різноманітних хвороб. Отже, найвище  пошанування бджоли породило цей  мотив орнаментального розпису  в народному мистецтві.

Мотив павука — це символ наполегливості, терплячості  та художнього промислу. В минулому ця комаха мала визначне культове значення. Віддавна павука вважали корисним, його наділяли позитивними властивостями, поважали й охороняли.

Метелик символізує радісне, безжурне дитинство, а також перехід душі у вічне  життя.

1.3. Українське писанкарство у  структурі  виховання особистості  дошкільників;

Система національного виховання використовує практично невичерпні можливості народного  професійного мистецтва у формуванні у людини - гуманіста. Історична енергія народу, стійкість, багатство, краса його національного духу трансформувалися і акумулювалися в різноманітних видах і жанрах мистецтва – пісенному, музичному, танцювальному, декоративно-прикладному тощо. Проймаючись чарами естетичних цінностей, дійств, діти переконуються в тому, що мистецькими традиціями пройняті всі сфери життя, діяльності, побуту, дозвілля народу.

Національне мистецтво як найяскравіше втілення творчого потенціалу народу завжди було масовим заняттям, і в цьому  секрет виникнення багатьох мистецьких осередків, появи народних майстрів, оригінальних мистецьких почерків, стилів, напрямів.

У національному  мистецтві нашого народу втілено  багато світоглядних ідей, естетичні  устаткування, потяг до прекрасного, завжди відчувався у творіннях нашого народу.

В наш  час коли Україна розпочала великий  шлях до відродження національної системи  цінностей нашого народу велику роль і значне місце відіграє національне  мистецтво. Це найяскравіше втілення творчого людського потенціалу.

Освітні заклади всіх ступенів і рівнів намагаються  відроджувати та розвивати художню  освіту, охоплювати необхідну суму знань, навичок, умінь у процесі  виховання основ мистецтва.

Для підйому  національного мистецтва, потрібно залучати більше народу. Починаючи  з дошкільних закладів. Маленькі вихованці  приймають спадщину від старших  поколінь і сьогодні, завтра втілюють її в життя, стабілізують розвивають, пишаються, передають наступним  поколінням.

Національне мистецтво дає змогу виховувати любов до рідної землі, природи. Дає  поняття про традиції нашої держави, побут, культуру. Знайомить дітей  з видатними діячами українського мистецтва, з героями життя на протязі багатьох століть, які підтримували та розвивали мистецтво нашої держави.

Мистецтво – є однією із складових частин ланки національної системи відродження . Цей скарб накопичується століттями та передається з покоління у  покоління.

 Мистецтво  – дає змогу зрозуміти і  відчути історію наших пращурів, що є дуже цінним для становлення  нашої суверенної держави, як  окремо одного цілого.

В процесі  виховання дитина поступово вводиться  у світ прекрасного.

Народний  досвід естетичного виховання полягає  у тому, що діти навчаються мистецьких умінь, смаків у практичній діяльності, шляхом продовження творчих традицій батьків, дідів, прадідів.

Мистецтво як могутній засіб виховання, цінне  тим, що в ньому в концентрованому  вигляді, естетичній формі навічно  матеріалізується непомітний для ока  і часто незбагнений для розуму національний дух – вищий вияв творчого генія народу.

Серед різних видів мистецтва образотворче мистецтво  справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсальності  впливає на її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, формує загальну та естетичну культуру. В педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє створенню образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій, виховує в ній здібність  орієнтуватись в навколишньому  житті, пробуджує сприйнятливість  до прекрасного.

Ще до недавнього часу образотворче мистецтво  у дитячому садку, школі було «другорядним»  предметом, а в середніх та навчальних закладах його і зовсім не було, тому наші спеціалісти, навіть з вищою  освітою, часто мають низьку художню  культуру, в них обмежений об’єм  знань в галузі образотворчого мистецтва, не сформована потреба хоч періодично відвідувати художні виставки, галереї, музеї.

Відродження української національної системи  виховання, її окремих ланок, вітчизняних педагогічних здобутків, ідей аж ніяк не означає повернення назад, у минулі історичні часи. Відроджувати національну систему виховання потрібно не лише для того, щоб відновити кращі здобутки минулого, а й для того, щоб наснажити її сучасним науковим змістом, міцно стати на адекватні природі, духу і культурно-історичному досвіду нашого народу шляхи розвитку вітчизняної освіти, виховання і педагогіки, які виведуть незалежну Україну до світових висот цивілізації.

Потрібно  пам’ятати, що мистецтво є ланкою культурно-національної спадщини.

Мистецтво є одним з етапів у становленні  особистості. Ознайомлення дітей з  творами образотворчого мистецтва  допомагає у вихованні патріотичних та гуманістичних рис людини.

Продовження підвищення ролі культури і мистецтва  в ідейно-політичному, моральному і  естетичному вихованні людей, формуванні їхніх духовних запитів – одне з важливих завдань національної системи виховання.

Починати  роботу по формуванню національного  виховання людини належить педагогам  дошкільних закладів.

Дитячі  дошкільні заклади повинні працювати  в тісному зв’язку з сім’єю. Це допоможе здійснити всебічний  гармонійний розвиток і виховання  дітей, зміцнити їхнє здоров’я, прищеплювати їм елементарні практичні навички  і любов до праці, турбуватися  про їхнє естетичне виховання, готувати дітей до навчання у школі, виховувати їх у дусі поваги до старших, до рідного  краю, Батьківщини.

Світ  мистецтва безмежний. Й до пізнання його і розуміння йти слід не день, не рік, а все життя.

Виховати  творчу людину без краси неможливо. Прекрасне – вічне джерело  духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною, бо краса, яка не сприймається – мертва. І  якщо люди втратять здатність відчувати  красу, вона ніколи не зможе врятувати  світ.

Природа щиро піклується про людину. Вона не тільки оточує її прекрасним світом, унікальними побратимами, різнобічними таємницями буття. Вона нагородила сповна саму людину, даючи їй можливість бачити чудові барви цього світу, чути розмаїття голосів, вдихати його пахощі, ласувати плодами, торкатись його.

Тільки  народилась маленька дитина, а її ворота пізнання вже широко відчинені настіж. І стрімким потоком кожна мить вносить інформацію про навколишній  світ. В перші роки життя дитина інтенсивно пізнає світ всіма органами відчуттів. Відчутне сприйняття допомагає  надійно зберігати в пам’яті  інформацію про довкілля. Від народження до першого запитання «чомучки» проходить ціла епоха пізнання.

Враження  дошкільного дитинства відкладаються  в пам’яті на все життя і  вирішують моральний розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства  зароджуються витоки майбутньої творчої  особистості.

Дитина  сприймає світ через призму нашого світосприйняття. Через свою здатність  помічати красу, відчувати і емоційно переживати її ми відкриваємо у дитині почуття сприймання прекрасного. Зображувальна  діяльність має великі можливості для  естетичного і творчого розвитку дитини. Заняття з малювання в  дитячому садку можуть і повинні  стати зустріччю з прекрасним: природою, людиною, світом мислення, мистецтва.