Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2014 в 17:59, контрольная работа
Мета: Всебічне грунтовне дослідження зародження і становлення кіномистецтва на Україні.
Завдання:
- розглянути історичні умови формуванння та розвиту українського кіномистецтва;
- визначити найвизначніших діячів даної епохи та їх внесок до культурної спадщини українського кіно;
- прослідкувати усю розмаїтність жанрів і тем, реалізованих в українському кінематографі 1900-1930-х років;
- виявити національні риси, мистецьку та історичну цінність створених на той час кінокартин;
ВСТУП……......……………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. Початки кінематографа в Україні (1896-1919 рр.)...............……4
РОЗДІЛ 2. Становлення і розвиток українського кіно у 20-х роках ХХ століття ………………………………...……………………………...................17
РОЗДІЛ 3. Хронікально-документальне і наукове кіно..............………..35
РОЗДІЛ 4. Художній фільм ...............................................................………...44
ВИСНОВКИ...………………………………………………………………........59
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ….................……………….........61
Збагачується в цей час й художньо-естетична, жанрова палітра українського кіно. Інтенсивно розвиваються історичний, історико-революційний, історико-біографічний фільм, жанри драми, зокрема революційної мелодрами, пригодницького фільму, політичного детективу, кіноповісті, кінокомедії (сатиричної, ексцентричної, трюкової, побутової), кінолубка та ін. Утверджуються нові для українського кіно жанри кіноепопеї, кінопоеми, політичного памфлету, притчі-плакату, трагікомедії. Перші кроки робить дитячий фільм.
В естетичному розвитку радянського суспільства кіно посідає одне з провідних місць, вносить нову ідейно-художню проблематику, стверджує якісно новий тип героя - творця всіх матеріальних і духовних цінностей. Природно, що для відображення сучасності в усій складності наявних проблем необхідні були дальші пошуки нових специфічних засобів екранної мови, збагачення сценарної поетики.
Процес художнього освоєння нового героя в радянському кіно німого періоду неоднозначний у провідних своїх явищах і тенденціях. В їх оцінці важливо враховувати конкретно-історичний зміст принципів типізації й індивідуалізації, властивих мистецтву в різні періоди його розвитку, ті художні завдання, які воно вирішувало. У цьому плані до 20-х рр. не слід підходити з тими ж критеріями, що й до 30-х.
Нові форми типізації, індивідуалізації образу героя-маси, знайдені в радянському кіно 20-х рр., виявляють певну естетичну закономірність і суспільну потребу доби - їх не можна недооцінювати, маючи на увазі образ-характер у творах психологічного спрямування. Крім того, значення цих форм не вичерпуються вказаним періодом. Художні відкриття 20-х рр. у сфері зображення героя підготували і майбутні перемоги радянського кіно в фільмах братів Васильєвих, Г. Козинцева і Л. Трауберга, О. Зархі й І. Хейфіца, О. Довженка та І. Савченка.
Українське радянське кіно, утверджуючись як самостійне мистецтво, завойовує своє місце у всесоюзному кінопроцесі, в духовному житті радянських людей. Кращі українські фільми здобувають визнання не лише в братніх республіках, а й за рубежем. Вирішальна роль в цьому належить провідним кіномитцям, особливо О. П. Довженку, - визначному художнику-новатору, самобутньому режисерові і кінодраматургу.
Якісно новий етап у розвитку українського кіномистецтва розпочинається з появою звуку, який сприяв утвердженню кінодраматургії як самостійного виду словесного мистецтва, відкрив нові можливості художнього аналізу духовного світу людини праці - героя першої п'ятирічки.
Творчий метод соціалістичного реалізму на кінець німого періоду кіно ще не знайшов остаточного теоретичного визначення (це буде зроблено на І Всесоюзному з'їзді радянських письменників), але він впевнено утверджувався в художній практиці як єдиний метод багатонаціонального радянського кіномистецтва.
Друга світова війна прервала поступальний розвиток радянського кіно, забезпечивши пізніше його новими темами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Безклубенко С.Д. Українське кіно: начерк історії. – К., 2001..
2. Гизнбург С.С. Кинематограф дореволюционной России. – М., 1963.
3. Госейко Л. Історія українського кінематографа 1896-1995. – К., 2005.
4. Жукова А.Є., Журов Г.В. Українське радянське кіномистецтво 1930-1941. – К., 1959.
5. Журов Г.В. З минулого кіно на Україні: 1896-1917. – К., 1959.
6. Капельгорська Н.М., Глущенко Є.С. Начерки далекої кіноісторії. – К., 2005.
7. Капельгорська Н.М. Кіномистецтво України в біографіях: кінодовідник. – К., 2004.
8. Корнієнко І.С. Кіно і роки. Від німого до панорамного. – К., 1964.
9. Корнієнко І.С. Півстоліття українського радянського кіно. – К., 1970.
10. Корнієнко І.С. Українське радянське кіномистецтво. Нариси 1917-1929. – К., 1959.
11. Мощенко М. У нас є велика історія кіно… // Українська культура. – 1998. – №7.
12. Сабуцький М. Літопис першого століття українського кіно // Кіно-Театр. – 2002. – №2.
13. Савченко Я. Народження українського радянського кіно. К., 1930.
14. Тримбач С. Історія українського кіно (1910-1920-ті роки) // Нариси з історії кіномистецтва України. – К., 2006.
15. Шимон О.О. Сторінки історії кіно на Україні. – К., 1964.