Друга світова війна

Докорінний перелом у Другій світовій війні сприяв розширенню антигітлерівської коаліції. В 1942-1943 рр. цілий ряд раніше нейтральних країн, у тому числі Мексика, Бразилія, Іран, Ірак, Болівія, Колумбія, вирішили оголосити війну державам фашистського блоку, приєднатися до антигітлерівської коаліції і підписати Декларацію Об’єднаних Націй. До кінця 1943 р. Декларацію підписали 32 держави. У жовтні 1943 р. в Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР, США і  Великобританії, яка фактично підготувала першу зустріч керівників трьох великих держав – Сталіна, Черчіля і Рузвельта – у листопаді-грудні 1943 р. в Тегерані.

Тегеранська конференція прийняла узгоджене рішення здійснити висадку англо-американських військ у Північній Франції в травні 1944 р. і підтримати її операцію в Південній Франції. Радянський Союз, у свою чергу, обіцяв організувати великий наступ на Східному фронті й підтвердив своє рішення після війни в Європі вступити у війну проти Японії.

 

 

 

2.4. Розгром фашизму  в Європі

 

У 1944 р. Друга світова війна вступила в завершальний період. Керівництво Німеччини і Японії переглянуло плани ведення війни, перейшовши до стратегічної оборони.

Наступ радянських військ на всьому протязі Східного фронту в 1944 р. став головною передумовою остаточного рішення США й Англії про відкриття другого фронту, яке відбулося 6 червня 1944 р. Союзники розпочали операцію «Овердорд» - висадку своїх військ у Північній Франції. Це була найбільша десантна операція Другої світової війни: 6 тис. військових, десантних і торгових суден доставили до берегів Нормандії 3 армії союзників, до складу яких входило 10 танкових дивізій, повітряна  армада – 11 тис. літаків – прикривала їх з повітря; разом з англійськими й американськими військами в десанті брали участь канадські війська, а також французькі військові частини, сформовані Французьким комітетом національного визволення, який напередодні висадки проголосив себе Тимчасовим урядом Франції.  Основним силам гітлерівців чудом вдалося уникнути оточення і вони відступили з півночі на схід.

15 серпня 1944 р. союзники приступили  до операції «Енвіл». Вони висадили  на півдні Франції дві армії, які незабаром з’єдналися з  військами на півночі. В результаті  уже до вересня майже всю  Францію було очищено від окупантів. Англо-американські війська вступили  на територію Бельгії і Нідерландів.

Висадка союзників у Франції і наступні воєнні дії в Західній Європі привели до відкриття другого фронту. На радянсько-німецькому фронті аж до кінця війни воювало від 60 до 70 % військ фашистської Німеччини, а дії англо-американських військ у Західній Європі відтягнули на себе до 1/3 сухопутних військ Німеччини.

Правителі фашистської Німеччини, розуміючи повну безнадійність суто оборонної тактики, вирішили організувати контрнаступ на Західному фронті і примусили Великобританію і США укласти сепаратний мир. У грудні 1944 р. німецькі війська завдали нищівного удару військам союзників під Арденнами і просунулись вперед на 100 км. Потім почався наступ гітлерівців в Ельзасі. У зв’язку з цим 12 січня 1945 р. на прохання союзників радянські війська почали наступ на всьому протязі радянсько-німецького фронту і відтягнули на себе 16 дивізій із Західного фронту. Успіхи Червоної армії дали можливість союзників відновити фронт і підготуватись до нового наступу.

За перші шість наступу радянські війська прорвали оборону на 500 кілометровому відрізку фронту і стали рішуче наближались  до кордонів рейху, а на початку лютого 1945 р. вийшли на Одер за 60-70 км від Берліна. На південному відрізку радянські війська спільно з югославськими, болгарськими і румунськими частинами завершили визволення Угорщини.

Останні надії гітлерівці тепер покладали на розкол антигітлерівської коаліції і сепаратний мир із Великобританією і США. Але вони були розвіяні Кримською (Ялтинською) конференцією глав урядів трьох держав (Сталін, Рузвельт і Черчіль), що відбулася в лютому 1945 р. Учасники конференції  погодили плани розгрому Німеччини і домовились про спільну політику стосовно переможеної Німеччини і визволеної Європи. Союзники прийняли рішення роззброїти і розпустити всі німецькі збройні сили, знищили німецький генеральний штаб, ліквідувати або взяти під контролем військову промисловість Німеччини, покарати військових злочинців і т. д. Для досягнення цієї мети союзники вирішили на тривалий час окупувати Німеччину, поділивши її на відповідні зони. Кримська конференція постановила скликати 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско Установчу конференцію ООН. Учасниками її могли стати всі держави, які оголосили війну Німеччині і Японії до 1 березня 1945 р. Було досягнуто домовленості про те, що членами ООН разом із Радянським Союзом стануть Українська і Білоруська РСР. Секретною угодою керівників трьох держав визначились умови, на яких СРСР мав вступити у війну з Японією.

Після Кримської конференції спроби гітлерівців вступити в офіційні переговори із західними державами зайшли в глухий кут. 8 лютого 1945 р. англо-американські війська перейшли в наступ на Західному  на  й на початку квітня оточили угруповання німецько-фашистських військ у районі Руру. Німецьку оборону на Західному фронті було прорвано, і союзні війська, не зустрічаючи серйозного опору, стали швидко просуватись вглиб Німеччини.

2 травня капітулював гарнізон  Берліна, а 8 травня в Берліні під  головуванням маршала Г. К. Жукова  відбулось урочисте підписання  акта про беззаперечну капітуляцію  фашистської Німеччини. 9 травня  радянські війська визволили  повсталу Прагу. Воєнні дії в  Європі закінчились.

 

 

 

2.5. Розгром Японії

 

Після завершення  війни в  в Європі 17 липня 1945 р. почалася Постдамська конференція «великої трійки», в якій США представляв президент Трумен, а Великобританію – прем’єр-міністр К. Еттлі (У. Черчілль був відкликаний у зв’язку з поразкою консерваторів на виборах). На конференції було вирішено питання про майбутнє Німеччини, в якій мала проводитися денацифікація, демілітаризація та демократизація. Для суду над головними військовими злочинцями створювався Міжнародний військовий трибунал. Репарації країни-переможниці мали отримувати кожна зі своєї окупаційної зони. Виняток становив СРСР, який крім цього ще отримував 25 % репарацій із західних зон. Для підготовки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками  створювалася Рада міністрів іноземних справ головних учасників коаліції. СРСР знову підтвердив намір вступити у війну проти  Японії.

Відповідно до рішень Кримської та Постдамської конференцій 8 серпня 1945 р. СРСР оголосив війну Японії і приєднався до Постдамської декларації. Розгромивши мільйонну Квантунську армію, радянські війська визволили Північно-Східний Китай і Північну Корею, оволоділи Південним Сахаліном і Курильськими островами. Чимало істориків вважають, що атомні в бомбардування Хіросіми і Нагасакі, жертвами яких стали сотні тисяч мирних японців, були викликані невоєнною необхідністю, а скоріше демонстрацією сили американців. Деякі історики вважають, що це був початок «холодної війни» проти СРСР.

2 вересня 1945 р. в Токійській  затоці на борту американського  лінкора «Міссурі» під головуванням  головокомандувача союзних військ  генерала Д. Макартура відбулося  підписання Акта про капітуляцію  Японії. Згідно з цим актом, японські  війська в Японії і на окупованих  територіях складали зброю. Південний  Сахалін і Курильські острови  передавались Радянському Союзу. Американські війська окупували  японію. Друга світова війна скінчилася.

Перемогу над Німеччиною, Італією, Японією, їхніми союзниками і сателітами було досягнуто спільними зусиллями СРСР, США, Великобританії, Китаю, Канади та інших країн антигітлерівської коаліції – недовговічного, але великого бойового союзу народів і держав, що об’єдналися для  боротьби з агресією.

 

РОЗДІЛ ІІІ. ПІДСУМКИ ТА УРОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

 

 

 

3.1. Підсумки війни

 

Головним підсумком Другої світової війни полягає у всесвітньо-історичній перемозі над фашизмом. Перемога врятувала світову цивілізацію, зруйнувала претензії Німеччини на світове панування. Фашистські держави -  Німеччина, Італія, Японія і їх союзники були розгромлені. Їх збройні сили, економіка, політика, ідеологія зазнали повного краху. Фашистські режими було ліквідовано, партії заборонено, фашистські ватажки зазнали заслуженої кари. Країни і народи, яким загрожував фашизм, відстояли свою незалежність і демократичні свободи.

Друга світова війна була найжорстокішою і найкровопролитнішою в історії людства. Якою ж ціною здобуто перемогу над фашизмом? Під час війни загинуло близько 60 млн. осіб, в тому числі більше 27 млн. радянських людей. Десятки мільйонів людей були поранені, стали інвалідами. Війна спустошила цілі країни, перетворила в руїни багато міст і сіл.

Не можна забути і про такий звірячий оскал фашизму, як концентраційні табори і табори знищення, в яких за роки війни були 18 млн. осіб, 11 млн. з них знищено гітлерівцями.

Трагічні сторінки Другої світової війни закликають народи світу до пильності.

Війна показала здатність демократичних сил Землі згуртувалися перед загальною смертельною небезпекою. У ході війни було створено антигітлерівську коаліцію, до якої на початку 1942 р. входило 25 держав, а наприкінці війни -  56. Перемога у війні – це спільна заслуга і загальний капітал всіх держав і народів. Тут слушно нагадати, що до збройних формувань багатьох держав антигітлерівської коаліції входило чимало українців, і вони зробило свій внесок у перемогу. Як стверджують відомі історики І. Муковський та І. Лисенко у своїй книзі «Звитяга і жертовність: українці  на фронтах Другої світової війни», тільки у канадській армії у часи війни служило від 35 до 50 тис. українців, причому 11,4 % із них одягли військову форму добровільно. Близько 40 тис. американців українського походження воювали в Азії, Північній Африці, Європі, допомагали здійснювати поставки до СРСР за ленд-лізом, брали участь в операції «Оверлонд» і, нарешті, зустрілися зі своїми земляками – бійцями Червоної армії на Ельбі в 1945 р. Безперечно, Німеччина зазнала на Східному фронті найбільших втрат і в живій силі, і в техніці. Але це не дає підстав для применшення внеску союзників, країн великих і малих у досягнення перемоги.

Друга світова війна стала одним із переломних етапів історії сучасного світу. Змінилася політична карта світу, утворилася нова світова структура, змінилося співвідношення сил у капіталістичних країнах. Іншими словами, перемога намітила основні тенденції післявоєнного розвитку. І, нарешті, з’явилася нова міжнародна організація – ООН, яка проголосила, що її основна мета  - підтримання міжнародного миру і безпеки. У Статуті ООН, який нині є одним із найважливіших документів міжнародного права, було зафіксовано принципи мирного співіснування; рівноправність і самовизначення народів; невтручання у внутрішні справи інших держав; розв’язання міжнародних спорів мирними засобами і т.д. Особливо акцентувалась увага на міжнародному співробітництві з питань прав людини. Інакше кажучи, закладено підвалини демократичного розвитку сучасного світу. ООН  було засновано на Установчій конференції, що відкрилась 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско,а з 26 червня вже відбулася урочиста церемонія підписання Статуту ООН.

В ході Другої світової війни почався розпад колоніальної системи. Багато колоніальних країн – Сирія, Ліван, В’єтнам, Камбоджа, Індонезія, Бірма, Філіппіни, Корея – проголосили себе незалежними.  Рішуче вимагали незалежності патріоти Індії й Малайзії. Хоч колонізатори відновити своє панування, все ж вони не змогли придушити волі до незалежності. Цей процес продовжувався у повоєнному світі й закінчився повним крахом колоніальної системи.

На фронтах війни, в німецьких концтаборах загинуло понад 50 млн. чол., у т. ч. в СРСР більше 26 млн. чол., в Німеччині – 13 млн. чол., Польщі – 6 млн. чол., Франції – 600 тис. чол., Англії – 370 млн. чол., США – 400 тис. чол., Італії – 500 тис. чол. Було зруйновано 21 млн. будинків, сотні міст, десятки тисяч сіл.

Воєнну і політичну поразку потерпів блок фашистських держав і їх сателітів. Перемогу здобули держави антигітлерівської коаліції. Плани Гітлера про знищення СРСР і завоювання  світового панування провалилися.

Наслідком війни було встановлення нових кордонів в Європі, ліквідовано фашистські режими в усі європейських країнах. Значна роль у  цьому належала збройним силам СРСР, які втратили вбитими за звільнення  Європи 3 млн. чол., у т. ч. в Польщі – 600 тис. чол., Чехословаччині – 140 тис. чол., Румунії – 69 тис. чол.

У  результаті Другої світової війни значно посилилась роль у світі двох держав - США і СРСР. Відмінність їх політичних курсів у подальшому призвела до невтримної гонки озброєнь, зокрема виробництва нових видів зброї. Закінчення Другої світової війни не привело до миру і спокою у світі. Протистояння двох наддержав – СРСР і США, яке розпочалося після завершення війни, започаткувало третю, «холодну війну».

 

 

3.2. Уроки Другої  світової війни

 

Перший і головний урок Другої світової війни полягає в тому, що третьої світової війни не повинно статися, тому що в ній не було переможців, залишаться тільки лиш руїни людської цивілізації.

Другий урок – за іншої передвоєнної політики війни можна було б уникнути. І якщо цього не сталося, то перш за все внаслідок кризи довіри між державами, особливо між СРСР і західними демократіями. Не вдалося створити системи колективної безпеки, що породило ситуацію поступового втягування  людства у війну.  В сучасних умовах, коли скінчилася «холодна війна», є всі умови для будівництва не тільки європейського, а й світового дому, в якому б не було місця не лише тотальній, а й малим війнам, тероризму і т. д.

Третій урок – досвід війни показує, що  політика  Мюнхена,  тобто «умиротворення» агресора, безпринципних угод і секретних протоколів, непорозуміння різниці між демократією і фашизмом не до чого доброго не приводить. Навпаки -   створює умови для виникнення війни.