Соціально-політичний розвиток Птолемеїв

       Слід зазначити і той факт, що в торгово-економічну зону впливу Птолемеїв входили Палестина, фінікійські приморські міста - Тир, Сидон, Берит, якими управляв стратег. Для Птолемеїв особливо важливого значення набувало утримання під своїм контролем Ліванських гір. Єгипет завжди був скудним на ліс, а Птолемеям був необхідний ліванський кедр, особливо для будівництва власного флоту.

   Також в сферах інтересу Єгипту знаходилися Кіренаїка та острів Кіпр. Перший - важливий оплот грецької культури в Африці, другий – за наявністю значної кількості лісу та мідних копалень. Кіпрська мідь потрібна була Птолемеям для виробництва власної монети.

    Значні опорні пункти Птолемеїв існували на західному узбережжі Малої Азії. Серед них слід виділити в першу чергу велике торгівельне місто Мілет та острів Самос. В Єгипет періодично направлялися звідти великі партії рабів, ліс для будівництва, мідь, пурпурова фарба, мурмур, вино, меблі, худоба. На вироби єгипетських ремісників - скляний посуд, мазі, папірус та зерно - завжди був великий попит у всіх середземноморських країнах.

   Економічна політика та дипломатія Птолемеїв вдало доповнювали один одного, і сфера їх дії виходила далеко за межи Передньої Азії та Середземномор'я. Так, Птолемей відправив спеціального посланця Діонісія до правителя індійської держави Маур'їв Віндусару. Діонісій повинен був забезпечити запрошення до Єгипту спеціалістів з навчання бойових слонів. Без них Птолемей не зміг би обійтись у протистоянні з Селевкідами.⁴²

    На Піфомській стелі можно прочитати, що Птолемеї відновили канал між Нілом та Червоним морем. Прокладання каналу пов'язане ще з ім'ям Дарія І, пізніше його відновив імператор Траян. З новим відкриттям каналу, Птолемеї почали проявляти велику цікавість до Червоного моря та прилеглим країнам. На узбережжі Червоного моря були засновані нові порти - Міос-Гормос та Береника. Тоді греки ще не наважувалися пересікти це море та вийти у відкритий океан. Тому посередниками в торгівлі Єгипту з Індією були південноарабські купці, які транспортували звідти слонову кістку, ароматичні засоби, тканини та інші товари.

   Треба також згадати ще й Птолемаїду - місто, засноване для відлову слонів; тому він мав офіційну назву "Птолемаїда для вилову слонів". Африканські слони відігравали дуже важливу роль в армії Птолемеїв, тому що останні вели безперервні війни з Селевкидами, які використовували слонів з Індії.

   Птолемеї чеканили монети з золота, срібла та міді, так як розвиток обміну вимагав налагодженої монетної справи. На початку свого правління Птолемей І чеканив монету згідно атичному зразку. Однак пізніше він перейшов до чеканки монет родоського та фінікійського типу, так як торгівля з Родосом та Фінікією відігравали для Єгипту особливо велику роль. Головною одиницею в грощовій системі Єгипту була срібна тетрадрахма. В країні також у широкому вжитку була й мідна монета. Господарському оберту допомагала ціла низка мереж державних кас - "трапез".⁴³

      Але найважливіше було те, що Єгипет, який до цих пір обмежувався майже одним лише вивозом хліба, зробив себе шляхом всесвітньої торгівлі.Перші Птолемеї вельми піклувалися про те, щоб провести через Єгипет торгівлю Індії, Аравії, Ефіопії. Само собою розуміється, що велика частина тих, що привозяться предметів супроводилася далі.Єєгипетські кораблі ходили до Чорного моря.Ззворотна поклажа звідти більшою частиною негайно ж провозилася вгору по Нілові, з тим, щоб доставити її до Червоного моря і розіслати по південних країнах. При другому Птолемеї Александрія без сумніву була вже найобширнішим торгівельним містом на світі. Через Александрію пролягала найкоротша і зручна дорога з південних країн до    Середземного моря. Тому-то Родос і вступив в такий тісний зв'язок з Птолемеєм Сотером, Сиракузи підтримували з ним дружні стосунки, а також і з Філадель-фом. Цей же, у свою чергу, після перемоги, взятої Римом над тарентінцамі, вступив крім того в переговори з римським сенатом, з Карфагеном поміщений був такий же союз.

      Інакше розташувалися умови на берегax Середземного   моря. Кірена і Келесирія були аванпостами Єгипту проти суміжних сусідів.. Завдяки володінню Кіреною Єгипет оволодів великою індо-аравійською торгівлею, яка до Олександра належала пунічній метрополії.

     У таких же стосунках до Єгипту, як Кирена на Заході  знаходилися сирійські приморські країни на Сході. Вони у всі часи служили як би мостом між Азією і Африкою.⁴⁴

        Отже, Птолемеї вели активну зовнішню політику. Вони прагнули розширити свої володіння в Малій Азії, втручалися у справи Греції. Особливо запеклою була боротьба Птолемеїв з елліністичних правителями з династії Селевкідів за Південну Сирію, через яку проходили важливі торговельні шляхи (всього було п'ять так званих сирійських воєн). Найбільших успіхів домігся Птолемей III в період III Сирійської війни: він захопив всю Сирію і Фінікію; єгипетські війська навіть увійшли до столиці Селевкідів - Антіохію на Оронті. Хоча якісь внутрішні події в Єгипті змусили Птолемея III відступити, тим не менш значна частина завойованих територій залишилася у Єгипту. Аж до початку II ст. до х.е. під контролем Єгипту знаходився торговий шлях з Індії, що проходив через Раббаті-Аммон (або Філадельфії - нині Амман в Йорданії) до Акрі (Птолемаїду) і фінікійського узбережжя. Контролюючи важливі морські і сухопутні шляхи, Єгипет ввозив все необхідне: дерево, метали (центром видобутку міді був Кіпр, що належав Птолемеям), коней, найкращі сорти вин, мармур, прянощі, рабів. Єгипетські купці, які були агентами царської скарбниці, вивозили зерно, масло, тканини, парфуми, слонову кістку, отриману з Африки.  Монополія зовнішньої торгівлі приносила царської скарбниці величезні доходи.⁴⁵

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, розглянувши соціально-економічний  розвиток Птолемеївського Єгипту, автор  курсової роботи прийшов до наступних висновків :

Еліністичні держави і  Єгипет зокрема, як одна з найбільш типових еліністичних держав, відзначилися в історії і залишили по собі не тільки добру згадку, але й певні  зміни і досягнення в житті  людей.

Процес елінізації Сходу  мав двоїстий характер. Нівелірування  місцевих і племінних відмінностей, поступове подолання колишньої  полісної замкненості, розширення економічних  і культурних зв’язків були невід’ємні від факту завоювання громадних  територій. Еліністична культура сприяла  розповсюдженню досягнень грецької філософії та мистецтва, а також  культурному обміну Між Сходом та Елладою. Але в масі землеробського населення продовжувало стійко триматися місцеві культурні та релігійні традиції.

Утворені після розпаду імперії Олександра Македонського еліністичні держави (в тому числі і Єгипет) надали сильного впливу на розвиток племен, які проживали за їх межами. Це багатообразна за рівнем свого суспільного розвитку племенна перефірія так чи інакше втягувалася в сферу товарного оберту. З часом починає рухатися вся перефірія середземноморського світу – від великих пустель, які межують з Китаєм, до західної оконечності Європи. Ці великі політичні, соціальні та економічні зрушення призвели в подальшому до занепаду еліністичних держав, і до швидкого поглинання їх Римом.

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І. ДЖЕРЕЛА

1. Страбон. География в 17кн. // Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Д. П. Каллистова. - М.: Мысль, 1964. – С. 557 - 559.
2. Полибий. Всеобщая история // Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П. - М.: Мысль, 1964. – С. 574-576.
3. Плутарх. Сравнительные жизнеописания. В 2-х т., Т. 2. – М.: Изд-во Правда, 1987. – 608 с.

ІІ. МОНОГРАФІЇ, СТАТТІ, ПОСІБНИКИ

4. Бенгстон Г. Правители епохи еллинизма. – М.: Наука, 1982. – 391 с.
5. Грант М. Клеопатра. Последняя из Птолемеев.– М.: Центрполиграф, 2002. – 349 с.
6. Дройзен И.Г. История эллинизма. В 3-х т., Ростов - на Дону: Феникс, 1995. – Т. 3. – 608 с.
7. Жигунин В.Д. Международные отношения в эллинистических государствах в 280 - 220 гг.до.н.э. – Казань.: Изд-во Казан, ун-та, 1980. – 192 с.
8. Ейне А. Дельфы, Кирена и Птолемеи // Вопросы истории. – 1971. – №2.– С. 214-218.
9. Кравчук А. Закат Птолемеев / Пер. с польського Д.А. Гальпериной. – М.: Наука, 1973. – 216 с.
10. Левек П. Эллинистичский мир. – М.: Наука, 1989. – 252 с.
11. Пикус Н.И. Переломный момент истории эллинистического Египта // ВДИ. – 1951. – №1. – С. 53-64.
12. Пикус Н.И. Царские земледельцы и непосредственные производители и ремесленники в древнем Египте 3 в. до н.э. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 255 с.
13. Ранович А.Б. Эллинизм и его историческая роль. – М.-Л.: Изд-во Академии Наук СССР, 1950. – 381 с.
14. Струве В.В. Общественный строй эллинистического Египта // ВИ. – 1962. – № 2. – С. 67-95.
15. Эллинизм: экономика, политика, культура / Под ред. Е.С. Голубовой. – М.: Наука, 1990. – 373 с.
16. Шово М. Повседневная жизнь Египта во времена Клеопатры. – М.: Молодая гвардия, Палимпсест, 2004. – 294 с.

17. Історія Сходу; Видавнича фірма "Східна література" РАН, Москва, 1997-223с.

18. Монтэ П. Египет Рамсесов-с 125.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.

Економічні взаємовідносини  з країнами елліністичного Сходу  і Заходу

      Завдяки багаточисельним грецьким та демотичним папірусам, які збереглися до нашого часу, про економічні взаємовідносини елліністичного Єгипту відомо більше в порівнянні з рештою елліністичних монархій. Ще до завоювання Александра Македонського греки проникали в Єгипет в якості торгівців або воїнів-найманців вже в часи Саїської династії, в VІІ-VІ ст. до н.е. Геродот ще в середині V ст. д.н.е. навідував цю країну (хоча його перебування було досить нетривалим), і після нього велика кількість греків приїжджала до Навкратиса, щоб зайнятися тут торгівлею.

     На розвиток економіки в епоху еллінізму сприятливий вплив зробило перетворення східній частині Середземного моря у внутрішнє море грецького світу. Крім того, у більшості елліністичних держав була збережена грошова система, уніфікація якої почалася ще за Олександра Македонського: за основу був узятий ваговій Стандарт, прийнятий в Афінах, поряд із срібними стало чеканити золоті монети.⁴⁶

   В кінці ІV-ІІІ ст. д.н.е. в країнах Східного Середземномор'я простежується господарський підйом та розвиток грошового обігу. Єгипет зайняв провідне положення в торгівлі поряд з царством Селевкідів та островом Родос.

    Дуже важливу роль в економічному розвитку зіграв між греками обмін досвідом і східними народами, що сприяв вдосконаленню агротехнічних прийомів, вирощуванню нових культур сільськогосподарських, а також розвитку техніки і подальшої спеціалізації в ремеслі. Все це вплинуло на зростання товарності і збільшення торгового обороту.

     У всі періоди історії Сародавнього Єгипту головною умовою розвитку економіки слугувало зрошення. Від розливів Нілу залежало благополуҹҹя єгипетського населення. Розвиток іррігаційних мереж було однією з важливих функцій деспотичної влади фараонів та еліністичних царів.

     Птолемеї були зацікавлені в розширенні вивозу хліба, а також в забезпеченні грецьких колоністів землею. Кожен рік гігантська кількість зерна збиралась з полів на гумна, а звідти - в розкидані по країні складські приміщення, щоб потім по Нілу бути доставленими в огромні зерносховища Александрії. Зернові - в першу чергу пшениця та ячмінь - були важливими предметами вивозу, кораблі перевозили зерно до Греції, Малої Азії та Італії, де конкурувало з сіцілійським.

     Селян суворо конҭрлювали при сівбі, молотьбі та транспортуванні зерна, ціла армія должносних осіб та тисячі сільськогосподарських робітників постійно привертались для підтримки в порядку полів та дамб на рівнинах. Від торгівлі хлібом цар отримував колосальні доходи, що дозволяло йому тримати величезний флот та значне військо. Щорічний прибуток царя становив 14800 талантів срібла та 1500 тис. артабів зерна (одна артаба – 55 л). Тому вони (царі) енергічно взялися за розширення та покращення зрошувальної системи та збільшення посівної площи. Меліораційні роботи прийняли найбільш широкий розмах у Фаюмському оазісі, де болотяні простори були перетворені в плодородні землі. У Фаюмі були витягнуті тисячі кубометрів землі, збудовані нові канали та плотини, засновано десятки нових поселень.⁴⁷

   Поряд з розвитком сільського господарства в еліністичному Єгипті продовжувало розвиватися ремесло. Реміснича техніка в ряді галузей виробництва значно покращилася. Посилився розділ праці, змінилися форми її організації. Провідними галузями ремесла залишилися ті, які мали в Єгипті багатовікову історію - ткацтво, обробка металу, керамічне виробництво, виготовлення папірусу, обробка шкіри, виробництво скляного посуду, яке почало частково витісняти глиняний посуд.

    Великої майстерності досягли єгипетські ремісники у виготовленні льняних, шерстяних та шовкових тканин. Великими центрами ткацького ремесла були міста Александрія, Мемфіс, Коптос, Гераклеополь, Крокодилополь, Фіви, Панополь. Александрійський скляний посуд отримав широкої відомості за межами Єгипту. ⁴⁸

      На великих земельних володіннях та в численних майстернях вироблялася значна кількість продуктів, які направлялися на ринки. Александрія - великий центр міського життя еліністичного Єгипту - потребувала значних запасів продовольства і, в свою чергу, вивозила вироби своїх ремісників. Загалом ще Птолемей Лаг переніс резиденцію з Мемфіса до Александрії, мотивуючи тим, що Александрія мала важливе місцерозташування для зв'язків з Сирією та Егідою і була одним з найкращих морських портів древнього світу, поступаючись лише Карфагену. Заснувавши у Верхньому Єгипті місто Птолемаїду, Птолемей створив особливий центр, який прийняв на себе функції головного міста провінції. На відміну від Селевкідів єгипетський правитель не був зацікавлений у тому, щоб створювати автономні або напівавтономні центри, оскільки це могло призвести до виникнення нових проблем в управлінні країною.⁴⁹

       Слід зазначити і той факт, що в торгово-економічну зону впливу Птолемеїв входили Палестина, фінікійські приморські міста - Тир, Сидон, Берит, якими управляв стратег. Для Птолемеїв особливо важливого значення набувало утримання під своїм контролем Ліванських гір. Єгипет завжди був скудним на ліс, а Птолемеям був необхідний ліванський кедр, особливо для будівництва власного флоту.

   Також в сферах інтересу Єгипту знаходилися Кіренаїка та острів Кіпр. Перший - важливий оплот грецької культури в Африці, другий – за наявністю значної кількості лісу та мідних копалень. Кіпрська мідь потрібна була Птолемеям для виробництва власної монети.

    Значні опорні пункти Птолемеїв існували на західному узбережжі Малої Азії. Серед них слід виділити в першу чергу велике торгівельне місто Мілет та острів Самос. В Єгипет періодично направлялися звідти великі партії рабів, ліс для будівництва, мідь, пурпурова фарба, мурмур, вино, меблі, худоба. На вироби єгипетських ремісників - скляний посуд, мазі, папірус та зерно - завжди був великий попит у всіх середземноморських країнах.