Соціально-політичний розвиток Птолемеїв

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Ноября 2013 в 14:31, курсовая работа

Описание работы

Є епохи у всесвітній історії, які особливо насичені соціальними і політичними змінами і виявляються особливо плодотворними в плані подальшого розвитку. До числа таких епох древності повинен бути віднесений період еллінізму. Сам термін "еллінізм" було введено в науковий обіг в 30-х рр. ХІХ ст. німецьким істориком Йоганом Густавом Дройзеном. Він перший зайнявся серйозним вивченням післякласичної історії греків і словом "еллінізм" позначав процес всесвітньо-історичного значення - "розповсюдження грецького панування і освіченості серед відживших культурних народів". Іншими словами, еллінізм, по Дройзену, може бути визначений як час проникнення грецької зброї та грецької культури на Схід - до того моменту, коли Рим, насунувшись на греко-македонський світ з заходу, положив кінець незалежному існуванню цього елліністичного світу.

Содержание работы

ВСТУП __________________________________________________________3
РОЗДІЛ І. Соціальні відносини у Птолемеївському Єгипті______________6
РОЗДІЛ ІІ. Економічний лад у Птолемеївському Єгипті________________16
РОЗДІЛ ІІІ. Економічні взаємовідносини з країнами Сходу і Заходу______ 24
ВИСНОВКИ_____________________________________________________30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ_______________31

Файлы: 1 файл

Готова курсова Діма ІІ.docx

— 94.48 Кб (Скачать файл)

   Економічна політика та дипломатія Птолемеїв вдало доповнювали один одного, і сфера їх дії виходила далеко за межи Передньої Азії та Середземномор'я. Так, Птолемей відправив спеціального посланця Діонісія до правителя індійської держави Маур'їв Віндусару. Діонісій повинен був забезпечити запрошення до Єгипту спеціалістів з навчання бойових слонів. Без них Птолемей не зміг би обійтись у протистоянні з Селевкідами.50

    На Піфомській стелі можно прочитати, що Птолемеї відновили канал між Нілом та Червоним морем. Прокладання каналу пов'язане ще з ім'ям Дарія І, пізніше його відновив імператор Траян. З новим відкриттям каналу, Птолемеї почали проявляти велику цікавість до Червоного моря та прилеглим країнам. На узбережжі Червоного моря були засновані нові порти - Міос-Гормос та Береника. Тоді греки ще не наважувалися пересікти це море та вийти у відкритий океан. Тому посередниками в торгівлі Єгипту з Індією були південноарабські купці, які транспортували звідти слонову кістку, ароматичні засоби, тканини та інші товари.

   Треба також згадати ще й Птолемаїду - місто, засноване для відлову слонів; тому він мав офіційну назву "Птолемаїда для вилову слонів". Африканські слони відігравали дуже важливу роль в армії Птолемеїв, тому що останні вели безперервні війни з Селевкидами, які використовували слонів з Індії.

   Птолемеї чеканили монети з золота, срібла та міді, так як розвиток обміну вимагав налагодженої монетної справи. На початку свого правління Птолемей І чеканив монету згідно атичному зразку. Однак пізніше він перейшов до чеканки монет родоського та фінікійського типу, так як торгівля з Родосом та Фінікією відігравали для Єгипту особливо велику роль. Головною одиницею в грощовій системі Єгипту була срібна тетрадрахма. В країні також у широкому вжитку була й мідна монета. Господарському оберту допомагала ціла низка мереж державних кас - "трапез".51

      Але найважливіше було те, що Єгипет, який до цих пір обмежувався майже одним лише вивозом хліба, зробив себе шляхом всесвітньої торгівлі.Перші Птолемеї вельми піклувалися про те, щоб провести через Єгипет торгівлю Індії, Аравії, Ефіопії. Само собою розуміється, що велика частина тих, що привозяться предметів супроводилася далі.Єєгипетські кораблі ходили до Чорного моря.Ззворотна поклажа звідти більшою частиною негайно ж провозилася вгору по Нілові, з тим, щоб доставити її до Червоного моря і розіслати по південних країнах. При другому Птолемеї Александрія без сумніву була вже найобширнішим торгівельним містом на світі. Через Александрію пролягала найкоротша і зручна дорога з південних країн до    Середземного моря. Тому-то Родос і вступив в такий тісний зв'язок з Птолемеєм Сотером, Сиракузи підтримували з ним дружні стосунки, а також і з Філадель-фом. Цей же, у свою чергу, після перемоги, взятої Римом над тарентінцамі, вступив крім того в переговори з римським сенатом, з Карфагеном поміщений був такий же союз.

      Інакше розташувалися умови на берегax Середземного   моря. Кірена і Келесирія були аванпостами Єгипту проти суміжних сусідів.. Завдяки володінню Кіреною Єгипет оволодів великою індо-аравійською торгівлею, яка до Олександра належала пунічній метрополії.

     У таких же стосунках до Єгипту, як Кирена на Заході  знаходилися сирійські приморські країни на Сході. Вони у всі часи служили як би мостом між Азією і Африкою.52

        Отже, Птолемеї вели активну зовнішню політику. Вони прагнули розширити свої володіння в Малій Азії, втручалися у справи Греції. Особливо запеклою була боротьба Птолемеїв з елліністичних правителями з династії Селевкідів за Південну Сирію, через яку проходили важливі торговельні шляхи (всього було п'ять так званих сирійських воєн). Найбільших успіхів домігся Птолемей III в період III Сирійської війни: він захопив всю Сирію і Фінікію; єгипетські війська навіть увійшли до столиці Селевкідів - Антіохію на Оронті. Хоча якісь внутрішні події в Єгипті змусили Птолемея III відступити, тим не менш значна частина завойованих територій залишилася у Єгипту. Аж до початку II ст. до х.е. під контролем Єгипту знаходився торговий шлях з Індії, що проходив через Раббаті-Аммон (або Філадельфії - нині Амман в Йорданії) до Акрі (Птолемаїду) і фінікійського узбережжя. Контролюючи важливі морські і сухопутні шляхи, Єгипет ввозив все необхідне: дерево, метали (центром видобутку міді був Кіпр, що належав Птолемеям), коней, найкращі сорти вин, мармур, прянощі, рабів. Єгипетські купці, які були агентами царської скарбниці, вивозили зерно, масло, тканини, парфуми, слонову кістку, отриману з Африки.  Монополія зовнішньої торгівлі приносила царської скарбниці величезні доходи.53

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, розглянувши соціально-економічний  розвиток Птолемеївського Єгипту, автор  курсової роботи прийшов до наступних висновків :

Еліністичні держави і  Єгипет зокрема, як одна з найбільш типових еліністичних держав, відзначилися в історії і залишили по собі не тільки добру згадку, але й певні  зміни і досягнення в житті  людей.

Процес елінізації Сходу  мав двоїстий характер. Нівелірування  місцевих і племінних відмінностей, поступове подолання колишньої  полісної замкненості, розширення економічних  і культурних зв’язків були невід’ємні від факту завоювання громадних  територій. Еліністична культура сприяла  розповсюдженню досягнень грецької філософії та мистецтва, а також  культурному обміну Між Сходом та Елладою. Але в масі землеробського населення продовжувало стійко триматися місцеві культурні та релігійні традиції.

Утворені після розпаду імперії Олександра Македонського еліністичні держави (в тому числі і Єгипет) надали сильного впливу на розвиток племен, які проживали за їх межами. Це багатообразна за рівнем свого суспільного розвитку племенна перефірія так чи інакше втягувалася в сферу товарного оберту. З часом починає рухатися вся перефірія середземноморського світу – від великих пустель, які межують з Китаєм, до західної оконечності Європи. Ці великі політичні, соціальні та економічні зрушення призвели в подальшому до занепаду еліністичних держав, і до швидкого поглинання їх Римом.

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І. ДЖЕРЕЛА

  1. Страбон. География в 17кн. // Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Д. П. Каллистова. - М.: Мысль, 1964. – С. 557 - 559.
  2. Полибий. Всеобщая история // Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П. - М.: Мысль, 1964. – С. 574-576.
  3. Плутарх. Сравнительные жизнеописания. В 2-х т., Т. 2. – М.: Изд-во Правда, 1987. – 608 с.

ІІ. МОНОГРАФІЇ, СТАТТІ, ПОСІБНИКИ

  1. Бенгстон Г. Правители епохи еллинизма. – М.: Наука, 1982. – 391 с.
  2. Грант М. Клеопатра. Последняя из Птолемеев.– М.: Центрполиграф, 2002. – 349 с.
  3. Дройзен И.Г. История эллинизма. В 3-х т., Ростов - на Дону: Феникс, 1995. – Т. 3. – 608 с.
  4. Жигунин В.Д. Международные отношения в эллинистических государствах в 280 - 220 гг.до.н.э. – Казань.: Изд-во Казан, ун-та, 1980. – 192 с.
  5. Ейне А. Дельфы, Кирена и Птолемеи // Вопросы истории. – 1971. – №2.– С. 214-218.
  6. Кравчук А. Закат Птолемеев / Пер. с польського Д.А. Гальпериной. – М.: Наука, 1973. – 216 с.
  7. Левек П. Эллинистичский мир. – М.: Наука, 1989. – 252 с.
  8. Пикус Н.И. Переломный момент истории эллинистического Египта // ВДИ. – 1951. – №1. – С. 53-64.
  9. Пикус Н.И. Царские земледельцы и непосредственные производители и ремесленники в древнем Египте 3 в. до н.э. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 255 с.
  10. Ранович А.Б. Эллинизм и его историческая роль. – М.-Л.: Изд-во Академии Наук СССР, 1950. – 381 с.
  11. Струве В.В. Общественный строй эллинистического Египта // ВИ. – 1962. – № 2. – С. 67-95.
  12. Эллинизм: экономика, политика, культура / Под ред. Е.С. Голубовой. – М.: Наука, 1990. – 373 с.
  13. Шово М. Повседневная жизнь Египта во времена Клеопатры. – М.: Молодая гвардия, Палимпсест, 2004. – 294 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Полибий. Всеобщая история // Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П. - М.: Мысль, 1964. - С. 574-576.

2 Страбон. География в 17 кн. // Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П. - М.: Мысль, 1964. - С. 557-559.

3 Плутарх. Сравнительные жизнеописания. В 2-х т., Т. 2.-М.: Изд-во Правда, 1987. - 608 с.

4 Ранович А.Б. Эллинизм и его историческая роль.- М.-Л.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1950. - 381 с.

5 Зельин К.К. Исследования по истории земельних отношений в Египте ІІ-І вв. до н.э. - М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1960. – 467 с.

6 Левек П. Эллинистичский мир. - М.: Наука, 1989. - 252 с.

7 Полибий. Всеобщая история // Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П.- с 575.

8 Дройзен И.Г. История эллинизма. В 3-х т., Ростов - на Дону: Феникс, 1995. – Т. 3. – 608 с.

9Жигунин В.Д. Международные отношения в эллинистических государствах в 280 - 220 гг.до.н.э.- 195 с.

10 Шово М. Повседневная жизнь Египта во времена Клеопатры.-с 294.

11Струве В.В. Общественный строй эллинистического Египта-с 88.

12 Шово М. Повседневная жизнь Египта во времена Клеопатры.-c 298.

13 Левек П. Эллинистичский мир.-288 с.

14 Шово М. Повседневная жизнь Египта во времена Клеопатры.-245 с.

15Левек П. Эллинистичский мир.-293 с.

16 Плутарх. Сравнительные жизнеописания. В 2-х т., Т. 2.- с 619.

17Ейне А. Дельфы, Кирена и Птолемеи // Вопросы истории. – 1971. – №2.– С. 214-218.

18 Монтэ П. Египет Рамсесов-с 125.

19Струве В.В. Общественный строй эллинистического Египта // ВИ. – 1962. – № 2. – С. 67-95.

20 Эллинизм: экономика, политика, культура / Под ред. Е.С. Голубовой. – М.: Наука, 1990. – 373 с.

21 Ранович А.Б. Эллинизм и его историческая роль. – М.-Л.: Изд-во Академии Наук СССР, 1950. – 381 с.

22Левек П. Эллинистичский мир. – М.: Наука, 1989.- с 265.

23 Ейне А. Дельфы, Кирена и Птолемеи // Вопросы истории. – 1971. – №2.– С. 214-218.

24 Жигунин В.Д. Международные отношения в эллинистических государствах в 280 - 220 гг.до.н.э. – Казань.: Изд-во Казан, ун-та, 1980. – с 192.

25 Левек П. Эллинистичский мир. – М.: Наука, 1989.-с 232.

26 Кравчук А. Закат Птолемеев / Пер. с польського Д.А. Гальпериной.-с 292.

27Левек П. Эллинистичский мир.-с 236.

28 Шово М. Повседневная жизнь Египта во времена Клеопатры.-с 235.

29 Бенгстон Г. Правители епохи еллинизма.-с 385.

30 Жигунин В.Д. Международные отношения в эллинистических государствах в 280 - 220 гг.до.н.э.-с 165.

31 Кравчук А. Закат Птолемеев / Пер. с польського Д.А. Гальпериной.- с 210.

32 Ейне А. Дельфы, Кирена и Птолемеи // Вопросы истории. – 1971. – №2.– С. 214.

33Бенгстон Г. Правители епохи еллинизма.-с 366.

34 Жигунин В.Д. Международные отношения в эллинистических государствах в 280 - 220 гг.до.н.э.-255 с .

35 Грант М. Клеопатра. Последняя из Птолемеев.с-233.

36 Бенгстон Г. Правители епохи еллинизма.с-321.

37 Бенгстон Г. Правители епохи еллинизма.-с 252.

38 Струве В.В. Общественный строй эллинистического Египта // ВИ. – 1962. – № 2. – С.77-78

39 Пикус Н.И. Царские земледельцы и непосредственные производители и ремесленники в древнем Египте 3 в. до н.э.-с-273.

40 Ранович А.Б. Эллинизм и его историческая роль. Ст.-381

41 Дройзен И.Г. История эллинизма– Т. 3. – 608 с.

42 Левек П. Эллинистичский мир.-с 255.

43 Бенгстон Г. Правители епохи еллинизма.- 391 с.

44 Дройзен И.Г. История эллинизма. – Т. 3. – 43-52с.

45 Історія Сходу; Видавнича фірма "Східна література" РАН, Москва, 1997-223с.

46 Струве В.В. Общественный строй эллинистического Египта // ВИ. – 1962. – № 2. – С.77-78

47 Пикус Н.И. Царские земледельцы и непосредственные производители и ремесленники в древнем Египте 3 в. до н.э.-с-273.

48 Ранович А.Б. Эллинизм и его историческая роль. Ст.-381

49 Дройзен И.Г. История эллинизма– Т. 3. – 608 с.

50 Левек П. Эллинистичский мир.-с 255.

51 Бенгстон Г. Правители епохи еллинизма.- 391 с.

52 Дройзен И.Г. История эллинизма. – Т. 3. – 43-52с.

53 Історія Сходу; Видавнича фірма "Східна література" РАН, Москва, 1997-223с.


Информация о работе Соціально-політичний розвиток Птолемеїв