Суспільний лад Київської Русі

       МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ  ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

КРИМСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ 
СІМФЕРОПОЛЬСЬКИЙ ТЕХНІКУМ

 

ЦИКЛОВА КОМІСІЯ

ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНИХ  ДИСЦИПЛИН

      

 

КУРСОВИЙ    ПРОЕКТ

з дисципліни

 

ИСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА  УКРАЇНИ

на тему: «СУСПІЛЬНИЙ ЛАД  КИЇВСЬКОЇ РУСІ».

 

                                                                                              Студентки 1 курсу 11 групи

                                                                                                напряму підготовки Право

                                                                                               спеціальності «правознавство»

                                                                                                Шуригіної Ганни Петрівни

                                                                                                Керівник_____________________

                                                                                               ______________________________

 

 

                                                         Члени комісії :        _________                     ________________

                                                                                            _________                     ________________  

                                                                                            _________                    _________________

 

 

 

 

                                                              м.Сімферополь-2012 рік.

 

 

 

 

П Л А Н

 

Вступ 3

1. Розвиток феодального землеволодіння і феодальних відносин у Київській Русі. 4

1.1. Феодальне землеволодіння. Розвиток сільського господарства

1.2. Розвиток феодальних відносин у Київській Русі 

2.  Правове становище феодалів. Привілеї знаті

за  «Руською Правдою» 

3.  Правове становище   смердів і закупів за «Руською Правдою».  

3.1. Правове становище смердів  

3.2. Правове становище закупів 

4.  Правове становище челяді й холопів 

Висновок 

Список   використаної  літератури  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Вступ.

 

          Актуальність теми курсової роботи полягає у детальному вивченні цивільного права за "Руською Правдою". Руська Правда - справжній пам'ятник права в історії російської та української культури, а в оточенні інших законодавчих пам'ятників, вона представляється зрозуміліше, ясніше і величніше. Знання історії права своєї країни допомагає зрозуміти як історичні події, що відбувалися в країні, так і витоки сучасного права.     

            Проте, не можна забувати, що в законі встановлювалася лише належна поведінка людей. Часом норми, закріплені в законі, і їх реальне втілення на практиці були вельми різними. Проте, зіставлення одного закону з іншим, з історичними джерелами, та і сам аналіз того або іншого закону, дозволяють з високою мірою достовірності відновити істинну картину суспільства. "Руська Правда"- є офіційним актом княжого права. В самому її тексті містяться посилання на князів, що приймали або змінювали закон (Ярослав Мудрий, Ярославичи, Володимир Мономах).        

            "Руська Правда"- пам'ятник феодального права. Вона всесторонньо захищає інтереси пануючого класу і відверто проголошує безправ'я скованих трудівників - холопів, челяді. Цивільне право в "Руській Правді "описане достатньо чітко і докладно для свого часу.

           Теоретичною основою дослідження були теоретичні роботи вітчизняних і зарубіжних вчених: Карамзина, Мейера, Ясинського, Яковкіна та інших.

         Метою дослідження є детальне вивчення цивільного права за "Руською Правдою".

           Ця мета конкретизована у комплексі науково-дослідницьких завдань. До них належать:

         -розкритття принципів розподілу влади тих часів; 
         -з’ясування основних законів та особливостей "Руської Правди"; 
         Об’єктом дослідження є кодекс законів "Руська Правда" . 
             Предметом дослідження є цивільне право в "Руській Правді ". 
Методологічною основою дослідження: цивільного права в "Руській Правді" стало комплексне поєднання загальнонаукових і спеціальних дисциплін.  
             Системний метод застосовувався, зокрема, в аналізі понять "права людини", «цивільного права ", "феодальний лад " і полягав у залученні категоріального апарату теорії систем держави і права. На підставі методу прогнозування формулювалися висновки щодо побуду та прав громадянина в феодальні часи згідно цивільного права в "Руській Правді ". 
            Вивчення питань соціально-економічного розвитку Русі неможливе без залучення археологічних джерел. Їх незнання або ігнорування, що, на жаль, також має місце, призводить до значних дослідницьких втрат. Нерідко в історичних працях повторюються висновки, висловлені ще в XIX ст., але давно вже спростовані археологією.

             Для розуміння правових відносин  в широкому розумінні цього  слова, необхідно звернутися в глибину історії формування суспільства, держави і звичайно ж формування правових відносин на тому чи іншому етапі розвитку людства.

             Згідно з міфологічними уявленнями наших предків порядок установлений на землі, розглядається ними як складова всесвітнього порядку, започаткованого Творцем. З огляду на це і формувались уявлення людей про їхнє місце у світі, про взаємини з іншими людьми, про права та обов’язки, державний устрій тощо.

              Таке розуміння було характерним для більшості народів, про що свідчать перші літературні пам’ятки Стародавнього Сходу, Греції, Риму, а також Київської Русі, але це поняття мало місце тільки на початковій стадії виникнення цього світогляду.

              З розвитком суспільства розвивались погляди на державні відносини, набували свого напрямку і етнічного відтінку. Це сталося на етапі з’ясування питання про взаємний зв’язок порядку небесного і відносин на землі, тобто – велика роль у формуванні та становленні поглядів на державу і право відведена релігії.

            "Руська Правда"- є важливим писемним джерелом з історії Київської Русі. «Руська Правда» - звіт юридичних законоположень, чинних на території всієї держави. В статтях "Руської Правди" містяться цікаві дані, що мають безпосереднє відношення до досліджуваної теми. Це матеріали про розвиток сільського господарства, ремесла, торгівлі, грошовий обіг.     

              Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань, об’єкта й предмета дослідження курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, та переліка використаних джерел з декількох найменувань.

            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               1.Розвиток феодального землеволодіння і феодальних відносин у Київській Русі.   

              1.1.Феодальне землеволодіння. Розвиток сільського господарства.

 
         В Київській Русі верховне право володіння всіма землями належало главі держави - князю. Князь наділяв підлеглих йому бояр і дружинників великими ділянками землі. В результаті поступово виникли дві форми великої феодальної власності: "жизнь" (аллод) - вільно відчужувана земельна власність, основа особистого багатогалузевого господарства князів і бояр і "волость" - тимчасова власність, дарування на умовах несення військової служби, що не передавалась у спадщину (бенефіцій).¹

             Поряд з князівським і боярським землеволодінням, з XI століття виникають і розширюються земельні володіння церкви. Основною формою організації великого феодального господарства була вотчина - володіння, що значилось в особистій власності феодала і передавалась у спадщину.  

           Вотчина включала господарський двір з житловими будівлями, підсобними приміщеннями для челяді, коморами, хлівами для худоби, стайнями, пташниками також ріллі, луги, ліси, залежні села.  
            Поряд з основною галуззю - землеробством, тут були представлені скотарство, полювання, ремесло, рибальство, бортництво, птахівництво. У вотчині вироблялось все необхідне для існування феодала і його челяді, тобто її господарство мало натуральний характер і було слабко зв'язане з ринком. Зміцнення феодальної вотчини, водночас означало посилення її натурального характеру і відповідь тенденції до замкнутості та відокремлення, протилежно централізаторським зусиллям київських князів.

 ______________¹       

 Царенко О.М., Захарчук А.С. Економічна історія України і світу. - С.: Проща, 2001. ст. 83-86 

          "Руська правда" встановлюва особливо жорстокі покарання за підпал, зазіхання на чужу власність, приховування рабів-утікачів. Літописні джерела свідчать: як тільки вмирав князь, починалися хвилювання і грабежі. Сільське господарство було головною, визначальною галуззю. Переважало виробництво зернових культур - жита, ярової і озимої пшениці, вівса, ячменю, гречки, проса. Вирощувались технічні культури - льон і коноплі, що давали сировину для виробництва тканин ірослинної олії. Широко розповсюдженими були також городні культури: цибуля, часник, огірки, буряк, капуста, ріпа, кавуни, хміль, горох, боби.

              Продовжувався процес вдосконалення землеробських знарядь. В господарствах феодалів поширювався плуг з залізним лемешем, що забезпечував глибоку оранку, знищення бур'янів, збереження в ґрунті вологи і корисних речовин. Його використанню в селянських господарствах перешкоджала значна вартість заліза і необхідність додаткової тяглової сили. Тому найбільш розповсюдженими орними знаряддями тут були соха і рало. Причому в лісових районах на зміну однозубій приходить двозуба соха з асиметричними сошниками, що дозволяли збільшити ширину борозни і, отже, підвищити продуктивність праці хлібороба.²

              Водночас здійснився перехід від вузьколопатного до широко лопатного рала. Вузьколопатне рало робило неглибоку бороздну вимагало додаткової поперечної оранки. Широкополе рало розширило борозну, забезпечило знищення бур'янів та усунуло необхідність поперед оранки. В результаті, продуктивність праці орача підвищилась. Вдосконалені орні знаряддя       застосовувались     ряд     із      старими:    однозубою    сохою,

______________²

Грушевський М.С. Історія України - Русі. - К.: Теза, 1992. Т.2, ст.136-139 

 

 

вузьколопатним  ралом, заступом, мотикою. Більш ефективна обробка землі скоротила терміні перебування ґрунту в перелозі. Поширені плуга з залізним лемешем сприяло становленню ще би продуктивної системи землеробства трипілля.            

            Трипілля включало озиме, ярове і тимчасово не оброблюване поле (пар). Озиме поле підготовлялось і засіювалось на зиму, ярове - навесні, пар являв собою зорану, не використовувану в даному році землю. Таким чином, трипілля вводить в господарський обіг 2/3 землі проти в умовах двопілля. Воно більш прогресивне і з точки агротехніки та результатів праці. Однак розглянута тема землеробства тільки складалася, її остаточне становлення і поширення приходиться на більш пізній період ХІ-ХШ століття.

            Водночас відбуваються зміни в тяговій силі. Поряд з биком, все більше використовується кінь. Цьому сприяв винахід у Західній Європі і поширення її межами нового упряжу і його головного елемента, хомута.

                 Феодальна земельна власність на Русі засвідчена писемними джерелами починаючи з IX ст. Феодали були пов’язані між собою системою васальних відносин, заснованих на ієрархічній структурі феодального землеволодіння.

            Васальні відносини всередині феодального класу відбиті у договорі Русі з Візантією 911 p., де перелічуються руські посли, які послані від «Олга, великого князя рускаго, и от всіх, иже суть под рукою его, светлых и великих князь и его великих бояръ»³. «Великий князь руський» вважався власником всієї землі й держави. Залежні від нього «світлі князі» і бояри володіли    князівствами і    землями,   а    також       містами — Черніговом,

______________³

Михасюк С.С. Економічний  розвиток Давньоруської держави. - К.: Освіта, 2003. ст. 19-25

 

 

Переяславом, Полоцьком  та ін. Дрібніші феодали, що перебували у залежності від них, володіли меншими містами чи окремими селами. Нижчий щабель цієї ієрархічної драбини займали виробники — селяни, об'єднані у сільські територіальні общини.⁴

          Середина І тис. н. е. стала початком становлення феодального (середньовічного) господарства на українських землях, що було органічною частиною загальноєвропейського процесу. Немає єдиного погляду щодо завершення його формування. Переважає думка, що основні риси феодального господарства сформувалися за часів роздроблення Київської Русі (із середини XII ст.). Дехто стверджує, що збірники законів України-Русі «Руська Правда» і «Правда Ярославичів» (друга половина XI ст.) свідчать про завершення його формування. Утвердження феодальних відносин в Україні пов'язують також з початком польсько-литовської доби (із середини XIV ст.).