Внутрішня політика Російської імперії на початку ХХ століття

Відповідно до вирішення Архієрейського Собору Російської Православної Церкви від 20 серпня 2000 Микола II, цариця Олександра Федорівна, Цесаревич Олексій, царівни Ольга, Тетяна, Марія, Анастасія зараховані до лику святих новомучеників Російських. День пам'яті: 4 (17) липня (1918) Дане рішення викликає неприйняття у багатьох православних, оскільки Микола II відрікся від царства, що вважається за тяжкий гріх – російські самодержці традиційно вінчалися на царство з Росією.

У грудні 2005 року голова імператорського дому в Мадриді (об'єднує нащадків царської сім'ї по всьому світу) велика княгиня Марія Володимирівна Романова (насправді не має ніяких прав на російський престол через низку обставин, зокрема неравнородного шлюбу свого батька і позбавлення її діда прав на престолонаслідування особисто імператором Миколою II) направила в Генеральну прокуратуру РФ поводження з вимогою реабілітувати розстріляну в 1918 році царську сім'ю.

У лютому 2006 року Генпрокуратура, проте, відмовилася визнати імператора Миколу II і членів його сім'ї жертвами політичних репресій, оскільки не змогла виявити «офіційних вирішень судових  або несудових органів про застосування до загиблих репресії по політичних мотивах» і «формальних звинувачень властей на адресу імператора». На думку Генпрокуратури, вбивство імператорської сім'ї – це кримінальний злочин, а тому царська сім'я не підпадає під дію Федерального Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій».

Представники російського імператорського  дому подали судову скаргу на це рішення.

Росія. Влада. Час. Магічний взаємозв'язок цих категорій створив  дивовижну і нерозгадану панораму історії. Як не дивно, але Миколу II звинувачували в тому, що він не здійснював, але здійснювали по відношенню до нього... Останній російський імператор був таким, яким був – не ангел, але і не диявол. Розглянуті приклади допомагають зрозуміти головне: ніщо і ніколи не повторюється буквально в історії, але зв'язок часів поза сумнівом існує, тому, усвідомивши помилки, допущені раніше, ми зможемо їх більше не здійснювати, тим самим забезпечуючи країні МАЙБУТНЄ...

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аврех А. Я. П. А. Столыпин и судьбы реформ в России [Текст] / А. Я. Аврех. – М., 1991. – 175 с.
2. Аврех А. Я. Царизм накануне свержения / А. Я. Аврех. – М.: Наука, – 1989. – 276 с.
3. Анфимов А. М. Власть и реформы. П. А. Столыпин и российское крестьянство [Текст] / А. М. Анфимов. – М., 2002. – 273 с.
4. Бойко О.Д. Історія України: навч. посіб.: [для студ. вищ. навч. зал.] / О. Д. Бойко. – К.: Академвидав, 2003. – 656 с.
5. Боровикова В. Г. Спаситель русской деревни? [Текст]:/ В. Г. Боровикова // История Отечества в портретах политических и государственных деятелей. – Брянск, 1994. – С. 59–70.
6. Бородин А. П. Столыпин. Реформы во имя России [Текст] / А. П. Бородин. – М., 2004. – 189 с.
7. Боханов А. Н. Николай II / А. Н. Боханов. – М.: Вече, – 2008. – 528 с.
8. Бочаров В. В. Столипінська аграрна реформа в Катеринославській і Харківській губерніях (1906 – 1916 рр.) [текст]: дис… канд. істор. наук: 07.00.01. / В. В. Бочаров – Донецьк, 2001. – 171 с.
9. Власюк І. М. Вплив столипінської аграрної реформи на соціально-економічний розвиток Правобережної України (1906-1914 рр.) [текст]: дис... канд. іст. наук: 07.00.01. / І. М. Власюк – Житомир, 2000. – 179 с.
10. Глаголев А. И. Формирование экономической концепции П. А. Столыпина (1885 – 1905 гг.) [Текст] / А. И. Глаголев // Вопросы экономики. – 1990. – № 10. – С. 56–63.
11. Зырянов П. Н. Крестьянская община Европейской России, 1907 – 1914 гг. [Текст] / П. Н. Зырянов. – М., 1992. – 198 с.
12. Зырянов П. Н. Петр Столыпин [Текст]: политический портрет / П. Н. Зырянов. – М., 1992. – 205 с.
13. Ігнатова Л. Р. Аграрна реформа П. А.Столипіна та її здійснення в Україні (1906-1914 рр.) [текст]: дис… канд. істор. наук: 07.00.01. / Л. Р. Ігнатова – Одеса, 2002. – 180 с.
14. Иоффе Г. З. Великий Октябрь и эпилог царизма / Г. З. Иоффе. – М.: Наука, 1987. – 366 с.
15. Иоффе Г. З. Крах российской монархической контрреволюции / Г. З. Иоффе. – М.: Наука, 1977. – 320 с.
16. Иоффе Г. З. Революция и семья Романовых / Г. З. Иоффе. – М.: Эксмо (Серия: Гибель династии Романовых), 2012. – 368 с.
17. Ковальченко И. Д. Столыпинская аграрная реформа [Текст]: мифы и реальность / И. Д. Ковальченко // История СССР. – 1991. – № 2. – С. 52–72.
18. Коновалов В. С. Крестьянство и реформы ( Российская деревня в начале ХХ в.) [Текст]: Аналит. Обзор / РАН ИНИОН. Центр социал. науч. информ. исслед. Отдел отеч. и зарубеж. истории, Отв. ред. Шеверин В. М. – М., 2000, – 130 с.
19. Майстренко В. С. Столипінська аграрна реформа в Харківській губернії [текст]: дис… канд. істор. наук: 07.00.01. / В.С. Майстренко – Х., 1997. – 195 с.
20. Ольденбург С. С. Царствование Императора Николая II / Предисловие Ю. К. Мейера – СПб.: Петрополь, 1991. – 672 с.
21. Приймак О. М. Столипінська аграрна реформа на півдні України (1906 – 1917 рр.) [текст]: дис… канд. істор. наук: 07.00.01. /О. М. Приймак – Запоріжжя, 2002. – 169 с.
22. Реєнт О. Україна в імперську добу ( кін. ХІХ – початок ХХ ст.) [Текст]:/ О. Реєнт. – К., 2003. – 309 с.
23. Румянцев М. Столыпинская аграрная реформа [Текст]: предпосылки, задачи, итоги / М. Румянцев // Вопросы экономики. – 1990. – № 10. – С. 63–74.
24. Смирнов А. Ф. П. А. Столыпин как реформатор [Текст]:/ А. Ф. Смирнов // Журнал российского права. – 1998. – № 3. – С. 126–146; № 4/5. – С. 245–256.
25. Тюкавкин В. Г. Великорусское крестьянство и Столыпинская аграрная реформа [Текст] / В. Г. Тюкавкин. – М.: Знание, 2001. – 219 с.
26. Федоровский В. М. Император Николай II и его флот / В. М. Федоровский // Николай II в воспоминаниях и свидетельствах. – М.: Вече, 2008. – С. 54–85.
27. Якименко М. А. Переселення селян з України на Далекий Схід в епоху ринкових реформ кінця XIX – початку XX ст. [Текст]:/ М. А. Якименко. – Полтава, 2003. – 130 с.