Формування політичної культури молоді

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Февраля 2015 в 21:15, дипломная работа

Описание работы

Метою дипломної роботи є аналіз процесу становлення політичної культури молоді в умовах демократизації сучасного українського суспільства, а також з’ясування ролі освіти, в тому числі вищої освіти, як соціального інституту в процесі формування політичної культури студентської молоді, специфічної соціально-демографічної групи.
Для досягнення поставленої мети у дисертації визначені такі завдання:
- проаналізувати проблеми становлення політичної культури в умовах переходу до демократичних політичних інститутів та впровадження демократичних процедур;
- розглянути теоретичні підходи до вивчення феномена політичної культури;
- окреслити найсуттєвіші риси сучасної політичної культури громадян України, та особливо молоді;
- узагальнити дані емпіричних соціологічних досліджень політичної культури сучасної молоді України;
- здійснити аналіз існуючих концептуальних підходів до визначення змісту та психологічних компонентів політичної культури особистості.
- дослідити механізм та специфіку політичної соціалізації сучасної української молоді, визначити основні чинники, канали формування політичних знань, форм політичної участі;
- визначити соціально-педагогічні умови ефективності формування політичної культури у навчально-виховному процесі.

Содержание работы

Вступ ………………………………………………………………………….
Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти дослідження політичної
культури молоді
1.1. Політична культура в українському суспільстві: стан та перспективи її
демократизації………………………………………………………………..
1.2. Формування політичної культури молоді на сучасному етапі та її
психологічні аспекти……………………………………………………….
1.3. Національна ідея та її значення у формуванні політичної культури
молодих громадян………………………………………………………….
Розділ ІІ. Процес соціалізації української молоді як об’єкт
політологічного аналізу
2.1. Сутність та особливості соціалізації української молоді…………………
2.2. Формування політичної культури молоді у навчально-виховному
процесі……………………………………………………………………….
2.3. Особливості формування політичної культури української молоді в
умовах нестабільного суспільства та шляхи її реформування…………..
Висновки………………………………………………………………………..
Список використаної літератури……………………………………………

Скачать архив (109.66 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Файлы: 1 файл

формування політичної культури молоді.doc

— 450.00 Кб (Скачать файл)

Отже, формування політичної культури молоді — це цілеспрямований процес навчання і виховання, що включає освоєння соціального досвіду, виробленого людством, розвиток відповідного нормам сучасного демократичного суспільства свідомості і підготовку до адекватної реальності конвенціональній поведінці. Іншими словами, це процес становлення особи учнів як суб'єкта і об'єкту політичних відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Особливості  формування політичної культури  української 

   молоді в умовах нестабільного суспільства та шляхи її          

                                            реформування.

Маємо брати до уваги найперше ту обставину, що Україна нині, як і більшість посттоталітарних держав, знаходиться на етапі так званого перехідного періоду, коли формуються принципово інші: політична система суспільства; економічні макро- і мікроструктури; різноманітні інститути соціалізації особи.

Радикальні політичні, соціальні зміни, структурна перебудова економіки в Україні сьогодні супроводжуються паралельним і досить складним процесом - формуванням відповідного громадянина. Тобто сьогодні мова йде не про виховання чи адаптацію людини, що вступає до життя, відповідно до умов та вимог стабільного суспільства (адже поки що такого суспільства просто немає), а про соціальне формування та становлення особи одночасно зі становленням соціальних, суспільних відносин.

Це складний і дуже суперечливий процес. Принципового значення на тлі вище зазначеного набуло те, що молодій людині нині доводиться швидко переходити від пасивної, виконавської життєвої установки, що існувала ще недавно, до активної та самостійної, і найперше у сфері економічних стосунків на ринку праці.

Відомо, що нестійкому, дестабілізованому, як і так званому соціалістичному суспільству, притаманні дисциплінарні форми і методи виховання громадян. Однак, нам іти цим шляхом не можна, попри навіть високу криміногенну ситуацію, велику кількість антигромадських проявів серед молоді в Україні. Бо це один із шляхів повернення до так званого "комуністичного виховання", що нівелює особу, ставить на перший план не її інтереси, а інтереси суспільства. У такий засіб сформувати справді демократичне суспільство практично неможливо.

 Наголосимо ще раз на тому, що не може бути активної  громадянської позиції особи, якщо вона не поважає державних інституцій, таких символів, як Герб, Гімн, Прапор, якщо вона не виявляє сумлінності щодо праці як у власних інтересах, так і в ім'я своєї держави. Звичайно, суспільні настрої людей надто вже залежні від соціально-економічної ситуації, від умов життя громадян. Але це зовсім не означає, що ідейний, виховний процес повинен бути призупинений до часів економічної стабілізації. Зовсім навпаки: саме через брак виховної роботи з молоддю ми втрачаємо її творчий потенціал, її участь у всіх процесах розбудови української державності. [11; 30 - 38].

Сама ж молодь при цьому стикається з тим, що раніше існуючі моделі поведінки, соціальні ролі, нині не можуть бути придатними, оскільки вони вимагають від особи найперше виконавської позиції. Відтепер виникла реальна потреба саме в соціальній активності особи і перш за все у сфері економічних відносин. У цьому складність, суперечливість поведінки самих молодих людей, повне нерозуміння їх життєвого кредо дорослими, старшим поколінням, особистий радикалізм, надмірно критична, а іноді й агресивна, позиція молодої людини.

Дається взнаки й така досить суперечлива ситуація. Сьогодні для молодих людей в Україні, здавалося б, відкривається все більше можливостей задовольняти свої інтереси та потреби, але, одночасно, ускладнюються й умови для такої самореалізації. Складний і суперечливий процес переходу до ринку призвів до того, що маємо нині такі проблеми, як зниження зайнятості молоді, зростання безробіття, підвищення професійної кваліфікації та перекваліфікації, соціального захисту окремих соціальних груп, в тому числі й молоді. Одночасно, дещо інших форм набули й такі "старі" форми експлуатації молоді, як економічна та сексуальна злочинність, наркоманія. Цілком закономірно, що суттєву зміну ми спостерігаємо в характері та особливостях і міграційних процесів серед молоді.

"Включення" молоді до активного суспільного, в тому числі й політичного, життя має два щільно пов'язані один з одним аспекти - соціалізація молоді й оновлення суспільства. Включаючи молодь у систему існуючих суспільних відносин, суспільство змінюється й само: процес соціалізації переростає в процес оновлення суспільства. У свою чергу, змінюючи суспільство, молодь змінюється й сама, стаючи активною часткою суспільства, включаючись у суспільний механізм.

Але високо оцінюючи роль молоді як суб'єкту соціальної дійсності, не варто впадати до крайнощів і пускати процес її політичної соціалізації на самоплив. Умовою успішної політичної соціалізації є зміна поведінки особи відповідно до потреб суспільства і згідно з бажанням самого індивіда. Будь-яке суспільство завжди буде прагнути виховати таку особу, яка б підтримувала ті суспільно-політичні процеси, що в ньому розвиваються.  [18; 94 - 123].

На розвиток української політичної культури в історичній ретроспективі впливали такі чинники:

  1. довга багатовікова бездержавність, упродовж якої народне мав можливості брати участь у політичному житті;
  2. розчленування української території різними державами з окремими культурами, політичними системами, що вело до психологічного, побутового та культурного відчуження між певними частинами українського народу;
  3. денаціоналізація провідної верстви українського народу. У XVII—XVIII ст. українська шляхетська верства спольщилася. У XVIII — XIX сторіччях нащадки козацьких старшин зрусифікувалися, а ті, хто не зробив цього, були фізично винищені. Більшість українських гетьманів були закатовані у чужоземних в'язницях — Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Іван Самойлович, Павло Полуботок та ін. У XX сторіччі провідна верства або винищувалася в радянських концтаборах, або ж йшла на службу до радянсько-російської імперії. Це були втрати освічених носіїв політичної культури;

4) відсутність сильної національно  свідомої середньої верстви — фахової інтелігенції, чиновників, громадян, господарників тощо.

Важливе місце в формуванні та вихованні політичної культури громадян України належить - політико правовій ідентифікації їх. Кожна людина має потребу в уподібненні до інших, у пошуках ідентичності, так зазначав Е. Фромм, називаючи потребу в ідентичності фундаментальною людською потребою.

Проблема ідентичності — це проблема пошуку відповіді на запитання: «Хто я?», «Куди належу?», «Де моє коріння?», «Як я ставлюся до інших людей?». «Якою є мета мого життя?», «Яке моє місце в політико-правових процесах великого українського політикумі?

Політико-правова ідентифікація, тобто відчуття приналежності до певної політико-правової спільноти, є важливою складовою формування політичної культури. [30; 373 - 379].

В сучасній Україні йдуть процеси руйнації старої політико-правової ідентичності та пошук нової. Поява такого нового політико-державного утворення, як суверенна Україна, зумовлює потребу пошуку шляхів до творення нової політико-правової ідентифікації населення нашої країни. Переважна більшість населення починає долати національну відчуженість і відчувати себе частиною такої спільноти, як український народ.

Однак слід мати на увазі, що є і люди, які вважають, що колишній СРСР зруйновано тимчасово, вони й далі відчувають себе «радянськими людьми».

Що стосується різних регіонів України, то слід зазначити, що у Західному регіоні цей процес йде значно інтенсивніше, ніж на Сході і Півдні України. Для цього є історичні причини та кризовий стан українського суспільства. Кому хочеться ідентифікувати себе із злиденною державою, яка не може надати елементарних засобів для існування мільйонам своїх громадян. Яку правову захищеність може відчувати пересічний громадянин у шкалі цінностей, в якій людині не складено ціни.

Важливо мати на увазі, що політична культура не є чимось вродженим, вона формується в процесі виховання, навчання, праці, спілкування. З психологічної точки зору тільки ці чинники можуть привчити більшість населення до норм демократичного життя, ознайомити його із структурою політичного життя, конституційними правами та обов'язками громадян.

Кожна держава створює свої підходи до системи виховання, такі підходи повинні бути теж і у нас в Україні. Виробляти рівень національної свідомості та політичної культури повинні не «мітингові оратори», а фахівці: політологи, філософи, соціологи, історики, психологи, юристи, культурологи. Потрібна велика праця, щоб рівень масової культури народу підносився до рівнів елітарної політичної культури початку XXI століття.[27; 234 - 245].

Отже, проблему формування політичної культури молоді в Україні сьогодні маємо розглядати з урахуванням як суттєвих змін у суспільстві, так і особливостей молодих громадян, як суб'єктів усіх державотворчих процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Аналіз фактичного матеріалу дає всі підстави для висновку:

- політична культура характеризується як частина загальної культури, яка формується і виявляється в процесі політичного життя; історично і соціально зумовлений продукт політичної життєдіяльності людей, їх політичної творчості, який відбиває процес опанування суспільством, націями, класами, іншими соціальними спільнотами та індивідами політичних відносин, а також розвиток їх власної сутності і діяльнісних здатностей як суб’єктів політичного життя.

- складне  соціально-економічне становище  країни призводить до загострення  молодіжних проблем, негативно впливає на всі сфери життєдіяльності молоді: можливості задоволення матеріальних і духовних потреб, професійне і громадянське становлення. Ці та інші причини накладають своє відображення на характеристики політичної культури молоді, що в кінцевому рахунку виявляється в оцінці нею своєї ролі в державному будівництві як незначної;

- загалом  молодь стурбована станом суспільно-політичного  життя в Україні, цікавиться проблемами  політики, але простежується поверховість, епізодичність звернення до політичних проблем, недооцінка політичного фактора, як чинника виникнення і розв’язання соціально-політичних конфліктів;

- політична  культура молоді як органічна  складова її загальної культури  є виявом її індивідуальної  спрямованості на участь (або  ігнорування) у політичному житті суспільства, яка базується на певному рівні політичної самосвідомості, духовності й цілеспрямованості;

- важливу  роль у становленні політичної  культури молоді відіграє політична  освіта та виховання. Освіта є  важливою основою фахового, політичного рівня та процесу духовного формування молодої людини, її світогляду, а також показником рівня суспільно-політичного розвитку суспільства;

- стосовно  концепції політичної соціалізації  молоді важливо відмітити, що  це відносно нова концепція. Найважливішою особливістю політичної соціалізації молоді є те, що сьогодні вона не зводиться до збереження цінностей політичного устрою, який панував раніше. Мета політичної соціалізації молоді полягає у формуванні особистості, умінні адаптуватися в суспільстві, у процесах, що відбуваються не тільки у політичній сфері; в умінні засвоїти досвід, який був накопичений старшими поколіннями; в умінні знайти своє місце в конкретному суспільстві, а також умінні висловлювати власну думку;

          - в результаті емпіричного дослідження виявлено психологічні 
особливості політичної культури молоді на сучасному етапі 
суспільно-політичного розвитку, які полягають у низькому рівні практично- 
дійової реалізації політичної культури молоді, відсутності адекватних 
поведінкових моделей реалізації політичної культури при досить високому 
ступені політичного інтересу й електоральної активності; у низькому рівні 
актуалізації політичного ціннісного рівня у структурі свідомості молоді; у непослідовності і суперечливості актуалізації ідейно-політичних настанов.

Результати дослідження дають змогу окреслити перспективи подальших теоретичних і практичних розробок, що випливають із його контексту. Перспективними, зокрема, можуть стати лонгитюдні дослідження динаміки формування та прояву політичної культури студентської молоді, більш детальний аналіз когнітивно-рефлексивних механізмів її актуалізації, визначення особливостей прояву політичної культури у різних вікових, статевих, регіональних, професійних групах.

 

 

 

 

 

 

                                      Список використаної літератури:

 

  1. Алмонд А., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. - 1992. - № 2. - С. 25-31.
  2. Алмонд Г. Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительна политология сегодня: Мировой обзор: Учеб. пособие / Сокр. пер. с англ. А.С.Богдановского, Л.А.Галкиной; Под ред. М.В.Ильина, А.Ю.Мельвиля. – М.: Аспект Прогресс, 2002. – 537 с.
  3. Андронова І. Культура вітчизняної історіографії гендерного аспекту політичної культури // Вісник книжкової палати: Науково-практичний журнал. – Київ, - 2006. – с. 47 – 49.
  4. Андронова І. Тенденції розвитку зарубіжної історіографії політичної культури // Вісник книжкової палати: Науково-практичний журнал. – Київ, 2004. - № 3. – с. 96 – 105.
  5. Андрущенко В. "Погляд влади і прогресивних сил звертається до молоді" // Освіта України. – 1997.– №25.
  6. Барабаш В. Інституалізація молодіжного руху України // Людина і політика. – 2004. – №3. – С. 98 – 111.
  7. Баталов Э. Советская политическая культура (к исследованию распадающейся парадигмы) // Общественные науки и современность. - 1994. - № 6.
  8. Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді //Соціальна психологія: Український науковий журнал. — Киiв, 2008. — №4. — С. 96-105.
  9. Бебик В.М., Головатий М.Ф. “Політична культура сучасної молоді”. – Київ, А.Л.Д.. – 1996. – с. 112.
  10. Бебик Я М., Головатий М. Ф., Ребкало В. А. Політична культура сучасної молоді. — К.: У НДІПМ, 2004.
  11. Бебик В. Політика і політична діяльність // Політологічні читання. – 1994. –№3. – С.115-130.
  12. Бебик В. Політологія глобального світу: проблеми теорії і практики // Персонал. – 2005. - № 5. с. 28 – 32.
  13. Ваторопин А.С. Политические ориентации студенчества // Социс. – 2000. – № 6. – С. 39 – 43.
  14. Вашутін О. Політична соціалізація молоді в сім'ї і становлення політичної психології індивіда // Людина і політика. – 2000. – № 5. – С. 67 – 71.
  15. Верба І. Українське відродження неодмінно розпочнеться // Пам'ять століть. Україна. – 2006. – N6. – С. 146-148.
  16. Вибори 2002: погляд молодих // Видання ГО "Молодіжна Альтернатива". Випуск 4. – К.: 2002.— 86 с.
  17. Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Київ 11-13 жовтня 2005 р. – К.: А.Л.Д., 2006
  18. Виховання національне свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: інформаційно-аналітичні матеріали / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін. — К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. – 191с.
  19. Вовк В. Соціокультурні чинники формування масових умонастроїв в Україні // Політична думка. – 1998. – № 1. – С. 40 – 51.
  20. Вовканич С. Політична культура: націоналізм чи регіоналізм // Сучасність, 2004. - № 6 с. 105 – 115.
  21. Гавра Д. П, Соколов Н. П. Исследование политических ориентации // Социс. – 1999. –   № 1. – С. 69 – 84.
  22. Гаджиев К.С. Политическая культура: концептуальний аспект //Полис.  –  1991. – № 6. – С. 22 – 34.
  23. Гедікова Н.Ф. Основні фактори політичної соціалізації особи та їх прояв в Україні. – Одеса, 1999. – 365 с.
  24. Гозман Л. Я, Шестопал Е. Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 446 с.
  25. Головатий М Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. — К.: Наук. думка, 2005.
  26. Головатий М.Ф. “Політична психологія”. Навчальний посібник для студентів Вищого навчального закладу / МАУП. – Київ, 2001. – с. 134.
  27. Головатий М.Ф. Проблеми формування політичної культури молоді в контексті трансформаційних процесів в українському суспільстві // Політична культура і політичні партії в Україні: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Кер. авт. кол. А.І.Комарова, О.М.Рудакевич. - К., 1997. - Т. 6. - С. 16-19.
  28. Головатий М Ф., Цибульник В. С. Проблеми молодіжної політики // Філософ. і соціол. думка. — 2002. — № 4.
  29. Головаха Е. И. Политический выбор молодежи Украины // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави / За ред. В. М. Литвина, М. М. Слюсаревського. – К.: Знання, 2001. – Вип. 3. – С. 174 – 178.
  30. Головенько В. А. Молоде покоління України в алгоритмі суспільних процесів // Український соціум. – 2006. – N 2. – С. 20-34.
  31. Головуха С. Теоретико методологічні засади вивчення феномену політичної культури // Людина і політика. – Київ, 2003. - № 4. – с. 135 – 141.
  32. Горбатенко В. Принципи, методи і основні етапи політичного прогнозування // Людина і політика. – 2003. – №5(29). – С. 46-55.
  33. Громадська думка в Україні 2003. Результати загальнонаціонального дослідження. – К.: IFES, 2007. – 43 с.
  34. Дембицька Н. М. Проблема політичної соціалізації молоді в умовах трансформації українського суспільства // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матеріали Міжн. наукової конф. – К.: Міленіум, 2002. – С. 48 – 51.
  35. Демидов А.И., Долгов В.М., Вилков А..А. Политология. – Саратов, 1997.
  36. Демидов А.И., Малько А.В. Политология в вопросах и ответах. – М., 1998.
  37. Демидов А.И. Политология. – М: Гриф УМО, 2005. – 397 с.
  38. Деркач Ж.В. Політична культура як інтегральна характеристика процесу формування і розбудови держави: Автореф. дис ….  канд. політ. наук. - Х., 1999. - 20 с.
  39. Дмитренко М. Особливості сучасної політичної культури і проблема визначення // Політичний менеджмент: Український науковий журнал. – Київ, 2005. - № 5. – с. 134 – 138.
  40. Карнаух А.А. Роль політичної освіти і виховання у формуванні політичної свідомості студентської молоді // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Філософія. Соціологія. Політика. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – Випуск 38. – С.160 – 166.
  41. Карнаух А. Роль політичної освіти у формуванні політичної свідомості української молоді // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість. Збірник матеріалів VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції (12-13 травня 2005 року). – К.: Видавництво Європейського університету, 2005. — У 6 т. – Т.5. – С.154 – 156.
  42. Карнаух А. Політична освіта у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу // Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи. Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції (16-18 березня 2005 року). – К.: НАУ, 2005. –  Т.1. – 256 с. — С.238 – 239.
  43. Карнаух А. Проблеми молодіжної політики в сучасній Україні // Політичний менеджмент. – 2005. - № 4. – С.63 – 69.
  44. Карнаух А.А. Формування національної свідомості та духовності молоді як важлива потреба державотворення в Україні // Матеріали третіх ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань на тему: проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти . – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – С.332 – 334.
  45. Карнаух А. Формування політичної культури молоді на сучасному етапі // Людина і політика. – 2008. — №5. – С.134 – 139.
  46. Коваленко А. Українська політологія: проблеми та крайні періоди встановлення // Сучасність. – 1994. - № 10. – с. 71 – 77.
  47. Кокорська О.І. Політична культура: теоретико-методологічні проблеми // Наукові записи. Т. 20. Політичні науки. – Київ, 2002. – с. 24 – 28.
  48. Кравченко Ю.І. Політична культура та політична свідомість як детермінанти розвитку демократично-орієнтованої держави // Укр. політ. нація: генеза, стан, перспективи: Монографія / За заг. ред. В.С.Крисаченка. - К.: НІСД, 2004. - С. 323.
  49. Лісовий В. Культура - ідеологія - політика. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997.
  50. Левінська А.А.(Карнаух) Становлення сучасної політичної культури України // Другі юридичні читання. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції (18 травня 2005 року). – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – С.81 – 84.
  51. Лепіхова Л. Онтогенетичні соціально-психологічні властивості громадської та політичної культури // Педагогіка і психологія: Вісник Акад. пед. наук України. – Київ, 2003. - № 1. -  с. 30 – 38.
  52. Мартинюк І.О. Проблеми життєвого самовизначення молоді (досвід прикладного дослідження).–  К., 2003.
  53. Марчук П.П. “Політологія”. – Київ, 2001. – с. 437.
  54. Матвєєв С.Д. “Політична психологія” Навчальний посібник. – Київ,: ЦУЛ, 2003. – с. 216.
  55. Матеріали конференції «Сучасне і майбутнє трьох ключових пострадянських країн (Азербайджан, Росія, Україна). Погляд молодих» / Фонд «Демократичні ініціативи», Інститут євроатлантичного співробітництва. – К.: 2003. – 20 с.
  56. Матеріали круглого столу «Україна у ХХІ сторіччі – погляд молодого покоління» / Фонд «Демократичні ініціативи», Київський міжнародний інститут соціології. – К.: 2003. – 25 с.
  57. Матусевич В. Політична культура: теоретично-методологічні проблеми дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 1998. — №4-5. — С.5-20.
  58. Медуниця О. Державна молодіжна політика в Україні/ О. Медуниця //Визвольний шлях: Суспільно-політичний, науковий та літературний. — Киiв, 2003. — №3. — С. 13-19.
  59. Михальченко М. Україна XXI століття: і знову пошук шляхів розвитку // Віче. – 2001.– №1. – С.3-15.
  60. Михальченко, М. Політична наука і політична освіта: міра теоретизації та ідеологізації // Вища освіта України. – 2003. – №1. – С.50-58.
  61. Молоде покоління нової України: Ескіз соціального портрету / О. М. Балакірєва, Л. О. Волинець, М. Ф. Головатий та ін. — К., 1995.
  62. Молодежная субкультура / Одесский гос. ун-т им. И. И. Мечникова. — Одесса: Астро-Принт, 1999.
  63. Молодь України: Стан, проблеми, шляхи розв'язання. — К.: УНДІПМ, 1992-1997. — Вип. 1-6.
  64. Моніторинг громадської думки населення України (вересень 2001) — К., 2001.
  65. Москаленко В. В. Проблема ідентичності в політичній соціалізації особистості // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – Вип.17. – С. 65 – 69.
  66. Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. – К.: Стилос, 1998. – 278 с.
  67. Нечай В.І., Остапенко М.А. Громадські організації і рухи // Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. — К.: Видавничий центр «Академія», 1998. — 368 с. — С. 194-204.
  68. Ольшанський Д.В. “Основы политической психологии”. – Москва. – 2001. – с. 365 .
  69. Остапенко М.А. Політична культура студентів у суспільстві перехідного типу / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 4. — К., 1999. — С. 372-382.
  70. Остапенко М.А. Політична свідомість студентської молоді в сучасній Україні // Нова політика. — 1999. — № 4. — С. 28-32.
  71. Остапенко М.А. Політична соціалізація студентської молоді в Україні (стислий огляд) // Нова політика. — 1999. — № 6. — С. 61-63.
  72. Павлишин М.І. Майбутнє України – в руках молоді.// Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку. Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів, Ч.ІІ. – Львів: ІРД НАН України. — С.116-120.
  73. Пірен М.І. “Основи політичної психології”. Навчальний посібник. – Київ, “Міленіум”, 2003. – с. 418.
  74. Пірен М. Проблеми формування сучасної української еліти // Соц. психологія. - 2004. - № 2 (4). - C. 38-48.
  75. Пірен М. І. Формування політичної культури в українському суспільстві – важливий фактор подолання психології тоталітарного мислення // Політична культура демократичного суспільства: Стан і перспективи в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: Гнозис, 1998. – С. 110 – 112.
  76. Піча В.М. Політична культура // Політологія:Конспект лекцій. – К.,1999. – С.109-113.
  77. Петрунько О.В. Особливості формування образу сучасного політика в учнівський молоді // Педагогіка і психологія: Вісник Акад. пед. наук України. – Київ, 2005.- № 1. – с. 97 – 102.
  78. Політична культура населення України: – К.: Наукова думка, 1993. –136 с.
  79. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К: Генеза, 1997. – С. 328.
  80. Політологія: Підруч. для вищ. навч. закл. / А.Колодій (наук. ред.). - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Ельга ; Ніка-Центр, 2003. - 664 с. “Політологія”. Підручник / С. Дзюбко. – Київ, Вища школа. – 2001. – с.
  81. Політологія: наука про політику” за ред. проф. Кремень В.Г., М.І. Горлач “Єдінорог”. – Київ, 2002. – с. 348.
  82. Поліщук В.В. Концепція політичної культури:  структурний аспект // Персонал .- 2005.- №6 .- с.94-123.
  83. Поліщук І. Концепція політичної культури: структурний аспект // Персонал. – 2005. - № 6. – с. 26 – 30.
  84. Порфірова О.Л. Органи державної виконавчої влади: Політична культура та імідж // Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал товариства «Знання».- Київ, 2005.- №11/12.- с.34-36.
  85. Порфірова О.Л. Взаємозв’язок політики, права та політичної культури у процесі формування демократичних інститутів // Трибуна: Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал. – 2004. - № 2. – с. 45 – 53.
  86. Поснова Г. Особливості політичної культури молоді // Соціальна психологія: Український науковий журнал. – Київ, 2004. - № 6. – с. 17 – 26.
  87. Проскуріна О.О. Формування політичної культури українського суспільства: проблеми та перспективи розвитку: Автореф. дис. … канд. політ. наук. - К., 2001. - 25 с.
  88. Ребкало В.А. Политическая культура личности: теоретико-методологические основания исследования и формирования: Автореф. дис. … д-ра филос. наук. - М., 1991. - С. 25.
  89. Ребкало В.А. Політична культура // Політологія: історія та метедологія / В.П.Андрущенко, В.Г.Антоненко, Л.О.Ануфрієв та ін. / За ред. Ф.М.Кирилюка – К.: Здоров’я, 2000. – 632 с.
  90. Рудакевич В.А. “Ментальність і політична культура української нації”. – Київ, 2001. – с. 317.
  91. Рудакевич О. Політична культура України: руйнація та шляхи  відродження  // Розбудова держави. – 1995. – № 10. – С. 26 – 30.
  92. Рудакевич О. Проблема українізації політичної культури української нації (теоретико-методологічний аспект) // Розбудова держави. – 1996. – №9. – С.7-9.
  93. Рудич Ф.М. Формування політичних структур в сучасній Україні: політологічний аналіз// Український історичний журнал. – 1994.–№2-3. – С.51-66.
  94. Рябов С. Основи політичної культури: виборчий процес: Аналітичні розвідки // Розбудова держави. – 1997. – №10. – C.59-64.
  95. Рябов С. Структура і функції знань про політику // Політологічні читання. – 1994.– №1. – С.167-196.
  96. Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець ХVІ- перша половина ХVІІ ст.) / Міжнар. фонд “Відродження”. - К.: Либідь, 1998. - 296 с. .
  97. Сміт Е. Національна ідентичність. - К.: Основи, 1994. - С.10-27.
  98. Старинец А.Г. Молодежь Украины в политическом и правовом пространстве в период трансформации украинского общества // Перспективи (серія політологія) — № 3(19) — 2002. — С. 62—68.
  99. Стегній О. Регіональний чинник розвитку політичної культури населення України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- Київ, 2005. - № 3. – с. 94 – 123.
  100. Титма М.Х., Саар Э.А. Молодое поколение. – М.:Мысль, 2006.

101. Циганенко Г.В. Соціально-психологічні особливості молоді з різним ступенем інтересу до політики // Психологічні перспективи, Випуск 4. – 2003. – С.70-76.

102.Цимбалістий Б. Політична культура українців // Сучасність. – 1994. – №  3. – С. 94 – 105;           № 4. – С. 77 – 90.

103.Чальцева О.М. Прівняльний аналіз політичних культур: особливості, проблеми // Трибуна: Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал. – Київ, 2004. - № 5-6. – с. 29 –   31.

104.Шестопал Є.Б. “Політична психологія”. – Ростов на Дону: “Фенікс”. – 1996.

105.Щегорцев В.А. Политическая культура: модели и реальности. – М., 1990.

106.Щербак М. Соціально-класові характеристики політичної культури в Україні: досвід застосування соціального тесту. Типи політичної культури // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – Київ, 2006. - № 3. – с. 153 – 161.

Информация о работе Формування політичної культури молоді