Насильство над дітьми в сімї

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….. .. 3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА НАД ДІТЬМИ.

1. Проблема насильства в сім'ї по відношенню до дітей в науковій літературі………………………………………………………………… 5
2. Насильства над дітьми в сім'ї: умови, причини й фактори виникнення.................................................................................................. 10

РОЗДІЛ ІІ. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА, ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА НАД ДІТЬМИ В СІМ'Ї.

2.1. Нормативно-правова база попередження насильства над дітьми в сім'ї………………………………………………………………………………. 16

2.2. Форми і методи попередження насильства над дітьми в сім'ї…………. 23

 

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ НАСИЛЬСТВА НАД ДІТЬМИ В СІМ'Ї.

 

3.1. Соціологічне дослідження насильства над дітьми в сім'ї………………. 31

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 40

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  дослідження полягає в тому, що показником духовного і соціального розвитку є ставлення до дітей. Вкладаючи сили  та ресурси в розвиток дитини, держава забезпечує гідне майбутнє економічного, соціального та духовного розвитку країни. В суспільстві, яке зорієнтоване на загальнолюдські цінності, не повинно бути жорстокого відношення до дітей, зневажання їх інтересів, бо таке ставлення має тяжкі наслідки : в суспільстві  формуються дезадаптовані, малоосвічені особистості, а головне жорстоке відношення породжує ту ж саму жорстокість.   

 Доведено, що діти, які відчували на собі  жорстокість та насильство підсвідомо  прагнуть відтворити свій життєвий  досвід у дорослому житті, оскільки  не знають іншої моделі поведінки. Віддаленими наслідками насильства є схильність до узалежненостей: алкоголізм, адиктивна, девіантна, делінквентна та асоціальна поведінка. (Т.Я. Сафонова, С.О. Бєліченко, Н.К. Максимова, О.В. Пчелінцева) [11].  

 Кількість випадків  насильства в сім'ї щодо неповнолітніх  збільшується з кожним роком. Однак дані офіційної статистики  не можна вважати абсолютно  точними, оскільки вони фіксують  лише ті випадки, в яких було  офіційне звернення до органів  виконавчої влади. Даних, які б  відображали реальну кількість  випадків насильства в сім'ї  не існують з цілком зрозумілих причин: через закритість сім'ї як системи; взаємозалежність жертв і агресорів; відсутність доступу до сім'ї соціальних робітників, недостатність інформації з медичних закладів та правоохоронних органів, що не дозволяє робити висновків про розміри даного явища в нашому суспільстві. Стереотипні уявлення про стосунки батьків-дітей, де покарання розглядається як природна складова виховання, призводять до того, що про факти насильства дуже рідко повідомляють правоохоронні чи інші органи. 

 

 

  Проблема насильства над дітьми стає ще більш актуальною, якщо її розглядати під кутом зору, що діти – це майбутні дорослі й чим більше вони піддаються насильству, тим більше засвоюють патерни поведінки агресора або жертви. Відповідно, коли вони стануть дорослими, їх поведінка зумовлюватиметься засвоєними навичками реагування на ситуацію. Суспільні проблеми формуються з проблем окремих членів суспільства, а відтак, ті проблеми, що закладаються в дітях, з якими ми стикаємося, з часом визначатимуть умови життя нас і наших дітей в майбутньому. 

Об'єктом нашої курсової роботи є діти, що зазнали насильства в сім'ї.

Предметом курсової роботи – попередження насильства над дітьми в сім'ї.

Мета курсової роботи - висвітлення проблеми насильства над дітьми в сім'ї та його попередження.

Завдання курсової роботи:

- визначити актуальність дослідження;

- дати визначення терміну «насильство», розкрити проблему насильства  в науковій літературі;

- розглянути  насильство в сім'ї, умови,причини та фактори виникнення;

- розглянути нормативно-правову базу, щодо захисту прав дитини;

- ознайомитись формами і методами попередження насильства над дітьми в сім'ї.

- розглянути програму соціологічного дослідження;

- аналізувати результати дослідження;

- дати висновок, щодо насильства над дітьми в сім'ї та його попередження;

РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти дослідження насильства над дітьми.

1. Проблема насильства в сім'ї по відношенню до дітей в науковій літературі.

      Проблема насильства  над дитиною в сім'ї довгий час була закритою для обговорення та висвітлення не лише в Україні, через що їй не приділялося достатньо уваги науковцями, педагогами та органами влади. Не було обліку, щодо жертв сімейного насилля, пошук методів корекційно-реабілітаційної роботи та шляхів вирішення даної проблеми. Останнє десятиріччя насилля над дитиною в родині було визнане суспільством та науковцями як серйозна та масштабна проблема, що породжує множину інших соціально-психологічних, індивідуальних та соціальних проблем. Зокрема сформувалося розуміння того, що вже не достатньо лише наказати винних, а необхідно проводити роботу з тим, хто вчинив насилля, для виключення вірогідності повторення насильницьких актів над дитиною, а також реабілітувати жертву.      

         Дослідження з проблеми насильства, які почали здійснюватися з 80-х років двадцятого сторіччя, були присвячені вивченню основних різновидів насильства, психологічних причин виникнення та прояву насильства між членами подружжя та стосовно дітей, а також шляхи надання психологічної допомоги постраждалим від насильства у сім’ї. Значну увагу такі дослідники як К. Леві-Строс, К. Лоренс, Н. Максимова, К. Мілютіна, С. Палмер, Е. Фромм приділяли вивченню таких різновидів насильства у родині, як фізичне та сексуальне .

Аналіз досліджень А.В. Мудрик, Л.С. Алексєєвої, І.Г. Новосельського, Р.В. Овчарової засвідчив, що наслідки насильства, порушуючи психічне здоров’я дітей, не мають чітко виражених симптомів та ознак, які б вказували на першопричину відхилень. Спостерігаються розлади емоційної сфери, а саме: необґрунтована зміна настрою, тривожність, депресія, які можуть супроводжуватися суїцидальними намірами, особливо в підлітковому віці

[19].

 Великий  вклад в проблему виховання  у дусі ненасильства вніс В. А.  Сухомлинський, якого можна  віднести до сучасної вітчизняної  гуманістично орієнтованої педагогіки , а також педагоги новатори  Ш.Амонашвілі, І.Волков, Є.Ільїн, С.Лисенкова, В.Шаталов.

 Проте при всій безперечній  теоретичній і практичній значущості  цих досліджень і їх важливості  у рішенні насущних завдань, виховання  підростаючого покоління треба  зазначити, що розробка науково  обґрунтованої організаційно –  педагогічної системи соціально  – педагогічного захисту дітей  від насильства в сім'ї є  однією з малодосліджених проблем [14].

      Різні вчені трактують визначення терміну «насильство» по-різному. Згідно з енциклопедією Міллера: «Насильство – це завдання людям шкоди шляхом убивства, калічення чи завдання болю». Його значення може поширюватись і на загрозу завдання такої шкоди, а також на психологічну і на фізичну шкоду. Нерідко буває дуже важко визначити, чи мало місце в ситуації насильства в сім’ї фізичне насильство, чи справа обмежувалася психологічним або економічним насильством.

Перш ніж визначити умови й причини насильства дітей у сім’ї, коротко

розглянемо поняття сім’я, насильство в сім’ї та його форми щодо дітей.

Сім’я – це група осіб, пов’язаних між собою шлюбом, кровним спорідненням, фактом усиновлення (удочеріння) та іншими формами прийняття дітей на виховання, які разом проживають, спільно господарюють і мають взаємні права й обов’язки [17].

 Під насильством над дитиною прийнято розуміти дії дорослих, що негативно впливають на її розвиток, фізичний та психічний стан [2].

Діти, безумовно, є найбільш незахищеною та вразливою частиною населення. Вони повністю залежать від дорослих. Діти так само, як і дорослі, стають жертвами фізичного, сексуального й психологічного насильства.Насильство над дітьми – це проблема, що викликає серйозну стурбованість суспільства. Насильство над дітьми – широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків та опікунів, інших родичів, учителів, вихователів, будь – яких осіб, які старші або сильніші. Жорстоке поводження з дітьми і зневага їх інтересів можуть мати різні види і форми, але їх наслідок завжди наносить: серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко – загрозу її життю або навіть смерті [18].

       Насильство  над дітьми можна розглядати  у межах чотирьох категорій, дві  з котрих, хоча й не є насильством  у прямому значенні цього слова, але також справляють шкідливий  вплив на дітей. Працівники соціальних  та правоохоронних органів, педагоги  повинні мати базові знання  про ці категорії.

А.Стромило та С. Мукомел у статті «Насильство над дітьми в сім'ї та його наслідки»  виділили такі види насильства:

Фізичне насильство – нанесення дитині батьками або особами, які їх заміняють, вихователями або іншими якими-небудь особами фізичних травм, різних тілесних пошкоджень, які заподіюють збиток здоров’ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі биття, катування, струсу, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, підпаленими цигарками, у вигляді укусів і з використанням самих різних предметів як знаряддя знущання. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, отруйних речовин або медичних препаратів, що викликають одурманення, а також здійснюють спроби задушити або втопити дитину. У деяких сім'ях як дисциплінарні заходи використовують різні види фізичного покарання.

Сексуальне насильство – використання дитини дорослою або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб, або з корисливих цілей. Сексуальне насильство включає статеве знущання, оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення відносяться також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона про це не здогадується: під час роздягання, справляння природних потреб [13].

Психічне (емоційне) насильство – постійна або періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, вчителів, вихователів, приниження її людської гідності, звинувачення її в тому, в чому вона не вина, демонстрація нелюбові, неприязнь до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійну брехню дитині (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також якщо пред'являються до дитини вимоги, які не відповідають її віковим можливостям.

Зневага інтересів і потреб дитини – відсутність належного забезпечення основних потреб і потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті, медичної допомоги з боку батьків або осіб, які їх замінюють, через об'єктивні причини і без таких [8].

Описані вище види насильства над дітьми зазвичай здійснюються в таких групах сімей: алкоголіки і наркомани, малозабезпечені сім’ї, сім’ї, у яких один із батьків чи обидва є безробітними; сім’ї, у яких батькам не вистачає педагогічних знань тощо. Потенційними жертвами жорстокої поведінки всім’ї найчастіше є небажані, хворобливі, з хронічними захворюваннями діти [3]. 

На сьогодні існує два підходи, які пояснюють причини насильства й жор-стокості в сім’ї: соціологічний і психологічний.

Соціологічний підхід розглядає жорстокість у сім’ї як прийняту соціо-культурну зумовленість вирішення конфлікту шляхом насильства в соціальній групі. Причинами постають стереотипи сімейних відносин, виховання з дитинства, низьке соціальне й матеріальне положення сім’ї, постійні сварки й проблеми в сім’ї, які, у свою чергу, призводять до стресів, а останні – до жорстокої поведінки зі своїми співмешканцями.

Психологічний підхід пояснюється наявністю психологічних захворювань у членів родини, характерами особистостей, поведінкою дитини або батьків, негативним особистісним досвідом батьків, який вони пережили в дитинстві, а також зловживання алкоголем і наркотиками [3;49]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Насильства над дітьми  в сім'ї: умови, причини й фактори  виникнення.

      Насильство  є порушенням прав людини і  членів сім’ї, показує можливість  переваги несправедливості з  раннього дитячого віку, що суперечить  загальнолюдським цінностям, політиці  культури миру та толерантності. Насильство в сім’ї є сьогодні  в полі спостережень ООН як  одна з основних проблем, що  потребує координації зусиль  усіх країн, це спонукало ООН  з 2008 р. розпочати 7-річну кампанію  проти насильства, до якої приєдналася  і Україна.

Цій проблемі присвячено багато досліджень, але й досі недостатньо розробленими залишаються питання щодо причин, що сприяють формуван-ню, засвоєнню та використанню насильницької поведінки в сім’ї, оскільки розв’язанням проблеми насильства в сім’ї соціальні педагоги почали займатися зовсім недавно, після введення в дію Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 р. [3].

Російськими вченими (С.В. Ільїної, А.Д. Кошелева, О.С. Лобза, Є.Т. Соколової та ін) виявлені «сензитивні до насильства» періоди розвитку дитини, коли анатомо-фізіологічні, гормональні, емоційно-особистісні та психосоціальні зміни роблять його легко враженим. Такими вважаються, перш за все, дошкільний та підлітковий періоди. Дорослим у цей час необхідно виявляти максимум розуміння і чуйності. Однак саме незрілість батьківських почуттів, невміння або небажання контролювати власні емоції і невротичні стани не дозволяють виробити терпимість і чуйність до тих змін, які відбуваються з дітьми [11]. І тоді, як ніби несподівано для всіх, раптом, у дитини з'являються агресія, грубість, різкість, непокори, що провокують фізичні покарання. Висновки цих вчених підтверджують дані загальнонаціонального дослідження проблем сімейного насильства над дітьми в США. Так, найчастіше жертвами фізичного насильства з боку батьків стають діти саме від 12 до 17 років. Ситуація погіршується з віком дітей, досягаючи піку для 15 - 17-річних (14,2 випадку на 1000 досліджуваних). Той же показник  нижче для дошкільнят (6,3 на 1000). У той же час, випадки поганого догляду та нехтування з боку батьків, навпаки, частіше фіксувались в молодшій віковій групі (23% випадків стосувалися дітей від народження до двох років). Цікавий і примітний той факт, що хоча частіше діти винними визнають обох батьків (94,2% всіх випадків), в цілому насильні методи виховання частіше допускають жінки (60,8%), а не чоловіки (39,2%). Рідні матері винні в 66% випадків фізичного насильства і в 75% фактів поганого догляду і зневаги дітьми, рідні батьки - в 45 і 41% відповідно. Сімейне виховання і догляд за дитиною - в більшій ступеня материнська, а не батьківська сфера [9].