Соціальне служіння Російської православної церкви

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року №  384

 

Форма № Н-6.01

 

_______ ______________Запорізький національний технічний університет_____________________

(повне найменування вищого навчального закладу)

__________________Гуманітарно-правовий факультет__________________

(повна назва кафедри, циклової комісії)

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

з ___________________Теорії соціальної роботи_____________________

(назва дисципліни)

на тему: « Соціальне служіння Російської Православної Церкви:традиції,форми,методи»

 

 

 

Студентки __2___ курсу _ГП-311_ групи

напряму підготовки__Соціальна робота_

спеціальності____ Соціальна робота____

 ____Кісіль Аліна Андріївна

(прізвище та ініціали)

Керівник ___к.соц.н. Васильченко О.А._

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)  

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

                                                                     Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                       (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                               ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Запоріжжя - 2012рік 
Зміст

Вступ……………………………………………………………………… ……3

Розділ 1. Поняття, історичні традиції, напрямки і форми соціального

служіння Російської православної церкви. ……………………………………..8

1.1 Визначення поняття «соціальне служіння Російської православної Церкви»…………………………............................................................................ 8

1.2 Історичні традиції соціального служіння Російської православної

Церкви……..…….…………………………………………………………..........14

Розділ 2. Форми благодійності і методи соціального служіння Російської православної церкви ………………………………………………..……….…20

2.1 Медична і патронажна допомога Російської православної церкви………………………………………………………………………...…20

2.2 Соціальна діяльність  Російської православної церкви  у сфері освіти…………………………………………………………………………….21

2.3 Робота  Російської православної церкви з ув’язненим.….…….…...22

2.4 Допомога Російської православної церкви дітям,престарілим та інвалідами………………………………………………….……………………23

2.5 Практична реалізація  форм та змісту соціального служіння Російської православної церкви на прикладі Свято-Покровського Собору Запорізької єпархії.………………………………………………………………31

Висновок………………………………………………………………………….37

Бібліографічний список…………………………………………………………43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження. Кінець XX- початок XXI в. в пострадянських країнах ознаменувалися серйозними соціально-економічними та політичними змінами, в результаті яких в житті суспільства виникли такі негативні явища, як безробіття, жебрацтво, професійна і життєва невлаштованість, демографічна криза, зниження авторитету сім'ї, зростання кількості суїцидів та абортів, наркоманія і алкоголізм, зростання злочинності, що дозволяють говорити про духовну деградацію громадян. Головною бідою сучасного кризового суспільства стає стрімка втрата людьми духовних орієнтирів. Егоїзм, жорстокість, розбещеність, вседозволеність, неповага до закону стають буденними, перетворюються в повсякденну норму життя. У сформованій ситуації особливо гостро стоїть проблема соціальної допомоги. Світова практика показує, що максимальної ефективності соціальний захист досягає тоді, коли поряд з державою в нього включені і структури громадянського суспільства.

У сучасній Росії значущим інститутом громадянського суспільства  є Російська православна церква (РПЦ), яка виражає готовність взяти діяльну участь у вирішенні цих проблем. Церква з її досвідом і традиціями, заповідями і приписами може допомогти державі подолати моральну ущербність і частину комплексу соціальних бід. Вона здатна протистояти переліченим вище проблемам шляхом виховання в людині таких духовних якостей як: милосердя, терпіння, співчуття, скромності, чесності, уміння ставити себе на місце інших, любові до людей і поваги інтересів ближнього. Таким чином, актуальність соціального служіння Російської православної церкви визначається існуючою в даний час суспільною потребою різних груп населення в соціальній підтримці.

Тема соціального служіння не залишилася без уваги ні класиків філософії і теології, ні сучасних вчених.  Ступінь розробленості даної теми в досліджуваній літературі досить високий. З християнських авторів середньовіччя в православ'ї основні соціальні постулати були сформульовані Василієм Великим, Іоанном Златоустом, Григорієм Богословом, Єфремом Сиріним, Григорієм Студитом, Іоанном Дамаскіним та ін. Роботи Отців Церкви мали великий вплив на становлення суспільної свідомості в питаннях піклування, допомоги та підтримки. Проблеми милосердя, співчуття, любові до ближнього розглядалися ними на основі коментарів євангельських текстів. Вчення Святих Отців містить ідею рівності багатих і бідних перед лицем смерті і Страшним судом. Так, в проповідях Іоана Златоуста особливе місце займає тема заступництва за бідних, його уявлення про моральну сутність праці, необхідність надання допомоги нужденним.

В кінці XIX – на початку XX ст. великий внесок в осмислення можливості викорінення в світі соціальної несправедливості через принципи християнського милосердя внесли російські філософи В. С. Соловйов, В. В. Розанов, П. А. Флоренський. В їх творах містяться певні теоретичні міркування щодо модернізації соціального вчення РПЦ і її соціального служіння. Про сутність соціального служіння церкви, про участь у благодійних справах писали в своїх філософських творах російські релігійні філософи. Так,          Н.А. Бердяєв вважав, що істинна православна духовність спрямована не тільки на особисте спасіння, але і на соціальне перетворення, бо соціальне життя цілком залежить від змісту моральних пріоритетів, від духовного стану людей.  [7] Слідом за Н. А. Бердяєвим В.В.Розанов підкреслював, що саме церква може зіграти особливу роль в соціальному призрении, тому що в православному російською храмі такі слабкості, як дряхлість, неміч, убозтво і злидні, вважаються певної чеснотою і навіть заслугою перед Богом[6Игумен Лука]. В.В. Розанов зазначав, що добро священика благоухающей добра світського человека. [7]

На думку відомого російського  філософа В. С. Соловйова, імущі повинні  нести релігійну і моральну обов'язок турботи про бідних, і «спонукати їх до цього всілякими моральними засобами складає обов'язок служителів релігії».[7] Видний представник релігійної філософії С.Н.Булгаков вважав, що байдужість з боку Церкви до сучасних соціальних проблем, як до несуттєвого, абсолютно спотворює євангельське вчення про любов і допомогу ближньому, церкві необхідно піклуватися «про ті численні шари народу, які придавила і задавила собою наша цивілізація». [8] Філософ закликає до суспільства соціальної справедливості, адже християнство ніяк не може миритися з суспільством «соціальної неправди». Видатний російський історик В. О. Ключевський у своїй роботі «Добрі люди древньої Русі» приходить до такого висновку: на Русі благодійність була не стільки допоміжним засобом суспільного благоустрою, скільки необхідною умовою особистого морального здоров'я, і ​​сам ніщелюбець потребує її не менше, ніж жебрак. У цьому зв'язку він зазначає: «Благодійність більше потреб народжує, ніж усуває ». [7]

Н. А. Бердяєв, С. М. Булгаков, С. Л. Франк  та ін. робили також спроби створити цілісне православне соціальне вчення, яке відповідає реаліям XX ст., В радянський період висловлювання про позитивну діяльність Церкви були заборонені.

Перший глибокий і багатосторонній  філософський огляд соціальної доктрини РПЦ представлений в колективній  монографії «Про соціальні концепції російського православ'я» під загальною редакцією М. П. Мчедлова. Автори монографії досліджують сучасну соціальну позицію РПЦ і досить докладно аналізують викладені в концепції питання відносин РПЦ до держави, політики, культури, права й інших сфер життя суспільства. [14, 24 c.]

Соціальні функції Російської православної церкви, питання становлення соціального  вчення в православ'ї розглядали Ф. А. Айзятов, В. В. Бобров, Б. Ф. Кевбрін, К. Н. Костюк, А. І. Кирлежев, о. Веніамін (Новік), В. Д. Роїк та ін

Детальну розробку предмет  даного дослідження отримав в  працях з історії соціальної роботи в Росії, в яких соціальне служіння Російської православної церкви розглядається  як основна форма соціальної допомоги населенню в її доінстітуціональний  період. Піклування в богодільнях, сирітських будинках та будинках милосердя, діяльність церковнопарафіяльних попечительств, благодійна діяльність церковних приходів досліджується в роботах Л. В. Бадя, П. В. Власова, Є. А. Воронової, П. І. Нещеретного, М. В. Фірсової та ін.

З історії православної благодійності опубліковано велику кількість робіт відомих авторів, таких як: К. В. Кузьмін, Б. А. Сутирін, П. Д. Павленок, Є. І. Холостова, М. В. Фірсов (серія досліджень з історії соціальної роботи в Росії), В.І. Курбатов. Дослідженням поняття «соціальна справедливість» займалися В.І. Жукова, В.Є. Давидович, А.І. Лященко. Дослідженням історії соціальної допомоги займався вітчизняний вчений А. Стіг. Джерелознавством громадського піклування займалися В. Межов, А. Роговцева. Справу, розпочату в XIX столітті В. Межовим, продовжили Т. Єфремов, Н. Лучинський, А. Селіванов та інші. Сьогодні систематизацією джерел та бібліографією з питань соціальної допомоги починають займатися такі вчені, як Л. Бадя, Н. Єфімова, В. Степанов.

Однак традиції, форми та методи соціального служіння Російської православної церкви поки досліджені недостатньо. Це багато в чому визначило об’єкт, предмет, мету і завдання курсового дослідження.

Об'єкт дослідження: соціальне служіння Російської православної церкви.

Предмет дослідження: традиції,форми та методи соціального служіння Російської православної церкви.

Мета дослідження: визначити основні традиції, форми та методи соціального служіння Російської православної церкви.

Зазначена мета передбачає виконання таких завдань:

1.Дати визначення поняття соціального служіння

2.Дослідити та виявити основні історичні традицій соціального служіння Російської православної церкви та основні форми й методи соціального служіння Російської  православної  церкви.

3.Описати медичну та патронажну допомогу Російської православної церкви як форму благодійності.

4.Описати форму благодійності таку як соціальна діяльність Російської православної церкви у сфері освіти.

5.Описати роботу Російської православної церкви з ув’язненими як форму благодійності.

6.Допомога Російської православної церкви дітям,престарілим та інвалідам як форма благодійності.

7. Аналіз практичної реалізації традицій, форм та змісту соціального служіння Російської  православної  церкви на прикладі Свято-Покровського Собору Запорізької єпархії.

Зіставлення морально-етичних ідей мислителів з ​​реальними проблемами сьогоднішнього дня дозволяє формувати необхідну базу знань, на основі якої можна приймати перевірені, апробовані рішення для досягнення соціальної стабільності в суспільстві та здійснення в ньому перетворень в інтересах людини.

Можливо використання матеріалів курсового дослідження для більш  поглибленного вивчення теми соціального  служіння.

Структура курсової роботи складається зі змісту, вступу, двох розділів висновку та бібліографічного списку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Соціальне  служіння Російської православної Церкви: традиції та сьогодення

1.1 Визначення  поняття соціальне служіння Російської православної Церкви

Перш ніж перейти  до розгляду традицій, форм та методів соціального служіння Російської православної церкви в XIX столітті, зупинимося на лексико-термінологічних особливостях даної проблеми.

Часто можна зустріти у авторів різних публікацій підміну  понять: «соціальне служіння» замінюється  «соціальною роботою». Підкреслимо, це - різні поняття, і вони позначають різні механізми соціальної діяльності. В курсовій роботі ми представляємо соціальне служіння Російської православної церкви наступним чином: це - безоплатна й безкорислива соціальна діяльність, спрямована на надання різних видів і форм соціальної допомоги суспільству [6]:

• духовно-моральної;
• психологічної;
• виховної;
• виправної;
• трудової;
• у створенні основ системи піклування нужденних; 
• у благотворному впливі на вітчизняну культуру і розвиток системи освіти.