Соціальне служіння Російської православної церкви

Окрім індивідуальної форми  ведеться соціальне служіння і з  організаціями біженців - «Загальний дім», Російський фонд допомоги біженцям «Співвітчизники», «Патріотичний союз жінок».

Але ці успіхи зовсім не означають, що православна церква своїм  соціальним служінням намагається  підмінити соціальну роботу держави. Держава вдосконалюючи соціальну  роботу своїх служб і органів має забезпечувати гідний рівень вирішення соціальних проблем зі свого боку, а церква ж за допомогою свого вчення буде сприяти підтримці в суспільстві споконвічної традиції православного християнського життя з свого  традиційного боку - з розвитку соціального служіння членів суспільства.

 

      2.5. Практична реализація форм та змісту соціального служіння Російської православної церкви на прикладі Свято-Покровського Собору Запорізької єпархії

Аналіз практичної реалізації форм та методів соціального служіння Російської православної церкви було здійснено за допомогою аналізу річного звіту роботи відділу церковної благодійності та соцільного служіння Свято-Покровського Собору за 2011 рік, та інтерв’ю з головою відділу  - Іриною Марущак.

Свято-Покровський храм був відновлений у жовтні 2007 року на місці зруйнованого у тридцяті роки колишнього кафедрального собору. Першу церкву на місці нинішнього головного собору міста побудували ще в 1778 році, стара церква Покровськая була переважно дерев'яною. А 5 травня 1986 року на місці вже розібраної будівлі заклали новий Свято-Покровський кафедральний собор. Зовнішній вигляд і місце розташування Свято-Покровського храму тотожні колишньому Олександрівському кафедральному собору. Під час освячення серед парафіян були ще ті, хто зберіг спогади про зруйновану святиню. Щоб відтворити первозданний вигляд церкви, головні проектанти собору з інституту «Запорожгражданпроект» працювали в історичних архівах Москви та Санкт-Петербургу. Зараз Свято-Покровський собор - п'ятибаштовий храм заввишки 36 метрів, що став справжньою перлиною Запоріжжя.[5]

Довго, з великими зусиллями  відновлювався храм. Будівництво майже точної копії зруйнованого собору почалося в 1993 році і продовжувалося 14 років. Воістину, це було народне будівництво - протягом  років фонд з відродження святині «Собор», створений з благословення архієпископа Запорізького і Мелітопольського Василія і очолюваний почесним жителем Запоріжжя, героєм України Л. Хаджиновим, буквально по крихтах збирав кошти. Багато робіт власним коштом виконав генеральний підрядчик, будівельна фірма «Форт», очолювана Є. Першиним. Благоустроєм території храм завдячує меру Запоріжжя Є. Карташову і його заступнику В. Грищенку. Однак завершити будівництво за такий короткий термін, звичайно ж, було б неможливо без серйозної фінансової підтримки, яку забезпечив заступник губернатора В. Кальцев. Завдяки його турботам відбулось відкриття собору на честь Покрова Пресвятої Богородиці саме у 2007 році.[5]

Діяльність відділу церковної благодійності з соціального служіння Свято-Покровського Собору будується відповідно до традицій Російської Православної Церкви. У 2011 р. відділ активно працював над здійсненням поставлених перед ним завдань, продовжуючи реалізацію наявних соціальних проектів і програм, спрямованих на надання допомоги нужденним.

Також були прийняті до уваги  нові, актуальні на сьогодній день соціальні проблеми та методи і форми їх розв'язання, виражені в поєднанні ефективних сучасних технологій благодійності зі справді християнським служінням ближньому. 

У роботі відділу необхідно виділити наступні традиційні напрямки: 

• освітні проекти та програми навчання священнослужителів та мирян основам і різними напрямками церковної соціальної роботи;
• проведення курсів для керівників соціальних проектів з ведення проектної, звітної фінансової документації; 
• співпраця з вузами України в проведенні соціально-освітньої програми по ознайомленню із соціальною діяльністю церкви зокрема і організацій з соціальною спрямованістю взагалі;
• координування та курирування сестринств, що знаходяться в різних регіонах України, які надають безоплатну сестринську допомогу незахищеним верствам населення: людям похилого віку, інвалідам, сиротам і бідним. 

Координуються відділом такі програми РПЦ, як ВІЛ-програми:

• освіта духовенства та мирян з питань ВІЛу;
• організація церковних центрів профілактики ВІЛу;
• проведення освітніх занять з питань ВІЛу в Духовних школах РПЦ;
• проведення тематичних семінарів, конференцій, круглих столів з цього питання;
• розробка і видання методичних матеріалів для церковної аудиторії, пов'язаних з цією проблемою. 

Під опікою відділу знаходяться:

• благодійні їдальні;
• церковні будинки для престарілих;
• церковні дитячі притулки та будинки сімейного типу;
• центри реабілітації наркозалежних;
• шість центрів по роботі з важкими підлітками.

Також відділ опікується скаутським рухом.

Для педагогів церковних  дитячих притулків та будинків сімейного типу були організовані освітні заходи з засвоєння методів проведення виховних бесід з дітьми, що включають цикл з 10 виховних уроків, таких як: "Ми з майбутнього", "Де ховається щастя?", "Дезертирство з життя", "Батьки теж люди", "Пошук самого ближнього"​​, "Хто в домі хазяїн?", і т.д.[5]

Ці матеріали можуть бути використані як у загальноосвітній, так і в недільній школах. Даній розробці присуджено перше місце в Першому Всеукраїнському конкурсі програм, сценаріїв, проектів недільних шкіл України (2011 р.), номінація "Виховна робота" (російською та українською мовами).[5]

Відділом церковної  благодійності з соцільного служіння Свято-Покровського Собору до свята Великодня було подаровано загальноосвітній міській школі №5 повністю відремонтований математичний клас. Співпраця Собору зі школою триває не перший рік. В кінці 2011 року на кошти цього ж храму у школі був обладнаний логопедичний кабінет. При школі створено наглядову раду, до складу якої входить завідувач церковним господарством Собору Сергій Володимирович Цебенко, клірик храму ієрей Олег Шабалін, випускник Запорізького університету, який проводить з учнями школи заняття з «Основ православної культури» і «Етики і психології сімейного життя».

Проводяться заняття  з Закону Божого в спеціальному ліцеї  № 11 і в загальноосвітній школі  № 5.

Храм опікується про  православний дитячий сад, в якому  виховуються 15 дітей. Регулярно, один раз на тиждень діти відвідують храм, де відповідно до програми православного виховання їм викладають основи Православної культури для самих маленьких. Дітки ходять на Богослужіння і причащаються. Керує «Малишкіною школою» Баландіна Тетяна Володимирівна, завдяки її кропіткій роботі і за її ініціативою спільно із зусиллями Свято-Покровського Собору з благословення архієпископа Запорізького і Мелітопольського Високопреосвященнійшого Луки вдалося здійснити проект створення недержавного психолого-педагогічного центру Запорізької єпархії.

При храмі працює православна  бібліотека, фонд якої налічує понад 2500 екземплярів книг, брошур, і журналів православної тематики. У бібліотеці є велика кількість періодичних  видань єпархіальних, а також ряд аудіо та відеокасет православного змісту.

Вже багато років ведеться активна співпраця між відділом Собору і Центром соціального  обслуговування Жовтневого району міста. Храм надає фінансову підтримку  при організації багатьох проведених Центром заходів та свят для малозабезпечених сімей, інвалідів та дітей дитячого будинку «Сонечко». Благодійна допомога надається і деяким виправним закладам.

Таким чином, можна зробити  наступні висновки пов’язані з соціальним служінням Свято-Покровського Собору, що був збудований на місці храму, зруйнованого в радянські часи. Діяльність відділу Собору з церковної благодійності і соціального служіння будується відповідно до традицій Російської православної церкви, у напрямках благодійних проектів, втілених в наступних формах:

• надання освітніх послуг священнослужителям та мирянам з соціального служіння;
• надання освітньої інформації керівникам соціальних проектів з проектної, звітної фінансової документації;
• узгодження соціально-освітньої програми по ознайомленню із соціальною діяльністю церкви з вузами України;
• консультування та керування діяльністю сестринств, які безпосередньо здійснюють соціальне служіння.

Відділ приймає участь в програмах  РПЦ щодо ВІЛу, у  формах:

• надання знань з ВІЛу;
• організація центрів;
• проведення освітніх заходів в церковних школах РПЦ приходу;
• проведення соціальних заходів з інформування;
• розробка і видання спеціальної тематичної методичної літератури.

Відділ також навчає педагогів церковних притулків  та будинків сімейного типу методам  виховних бесід з дітьми. Крім того, відділом ведеться соціальне служіння в школах міста.

Соціальне служіння ведеться також і в формі роботи в  православному дитячому садку, опікування православною бібліотекою та співпраці  з Центром соціального обслуговування району міста.

На базі вищезазначеного можна підсумувати, що соціальне служіння Російської православної церкви сьогодні ведеться згідно з історично сформованих традицій благодійності, взаємодопомоги та милосердя. Воно ведеться в формах такої допомоги:

• духовно-моральної;
• психологічної;
• виховної;
• виправної;
• трудової;
• у створенні основ системи піклування нужденних; 
• у благотворному впливі на вітчизняну культуру і розвиток системи освіти.

Отож відділ користується новими, актуальними на сьогодняшній день методами вирішення соціальних проблем, виражених в поєднанні ефективних сучасних технологій благодійності зі справді християнським служінням ближньому. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Соціальне служіння Російської православної церкви - це безоплатна й безкорислива соціальна діяльність. Воно у всіх своїх формах є специфічною діяльністю з властивими їй принципами, закономірностями та характером розвитку. Його специфіка тісно пов'язана з особистими якостями тих, хто здійснює це служіння. Соціальне служіння пов’язане з соціальною роботою, хоча перше провадиться на засадах тих історичних традицій, що вже були накопичені багатолітньою історією російської православної церкви.

Церква і церковне вчення на протязі багатьох поколінь виробили основні традиції служіння тим, хто цього потребує. Це - взаємодопомога, милосердя і доброчинність.

Східнослов'янська язичеська «ґедзя», найдавніша форма підтримки, з перших років введення християнства переродилася в милостиню. Церковна ж практика милосердя й благодійності розвивалася по двох основних традиційних напрямках:

• монастирська традиційна система допомоги, що здійснювалась в основному в закритих формах;
• парафіяльна система, де допомога здійснювалася у відкритих формах.

Пріоритетними формами соціального служіння РПЦ, здійснюваними через своїх вірних незалежно від їх рангу і статусу («макродіменціональна диаконія»), були в XIX столітті наступні:

• благодійність;
• організація соціальної допомоги і підтримки малозабезпечених;
• піклування про жебраків, немічних та сиріт;
• матеріальна допомога і надання можли