Соціальний супровід умовно засуджених неповнолітніх центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

 

Кафедра соціальної роботи

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з технологій соціальної роботи

на тему: Соціальний супровід умовно засуджених неповнолітніх центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

 

 

 

Студентки курсу 4 групи Д

Денного відділення

Напряму підготовки 6.130102 „Соціальна робота”

Спеціальності „Соціальна робота”

Кононович Дар’ї Олександрівни

 

Керівник: к.п.н, доцент  Жевакіна Н.В.

 

 

Національна шкала_____________

Кількість балів:________________

Оцінка: ECTS _________________

 

Члени комісії:               ________________ Л.Ц.Ваховський

________________ І.П. Акіншева 

________________ Н.В. Маркова 

 

 

м. Луганськ, 2013 рік

ЗМіСТ

ВСТУП	………………………………………………………………….	3
РОЗДіЛ I	Теоретико-методологічні основи соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх ……………………...	8
	1.1. Історико-педагогічний аналіз теорії та практики з питань соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх ……………………………………	8
	1.2. Сутність та зміст соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх …………………………..	12
	1.3. Висновки до розділу І …………………………………….	15
РОЗДіЛ II	Розробка, впровадження та експериментальна перевірка методів соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх …………………………………	17
	2.1. Визначення та обґрунтування методів та технологій соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх	17
	2.2. Аналіз ефективності впроваджених у діяльність центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді методів соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх	23
	2.3. Висновки до розділу ІІ…………………………………..	25
ВИСНОВКИ  ………………………………………………………………… СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  …………………………………... ДОДАТКИ…………………………………………………………………….		26 28 31

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Питання перевиховання правопо-рушників завжди було актуальними. Варто зазначити, що від того наскільки вдало пройде цей процес, залежить добробут більшості оточуючих. Суспільство зацікавлене в тому, щоб ті, хто скоїв злочин, стали на шлях виправлення, адже тим самим вони не будуть загрожувати життю і здоров’ю законослухняних громадян.

Україна посідає одне з перших місць серед країн Європи за високим рівнем притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності. Дитяча злочинність сьогодні мало чим відрізняється від дорослої за складом правопорушень. Однак, на відміну від дорослих, неповнолітні важче переживають ізоляцію від суспільства, позбавлення волі для них стає “школою життя” до якої їм краще не потрапляти. Тому, враховуючи особливості їхнього віку, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, судові інстанції намагаються застосовувати такі покарання, які б відповідали, з однієї сторони принципу соціальної справедливості за вчинене, а з іншої сторони давали шанс неповнолітньому правопорушнику усвідомити скоєне і в подальшому такого не робити.

Станом на 1 жовтня 2013 року у підрозділах кримінально-виконавчої інспекції на обліку перебувало 3619 неповнолітніх осіб що складає  68 % усіх засуджених неповнолітніх [9]. Після винесення судом вироку ці діти продовжують перебувати в тих самих умовах, що й у період скоєння злочину.  Тому сьогодні у сфері соціальної роботи з неповнолітніми особами, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, набувають поширення відновлювальні технології у наданні соціальної підтримки. Метою їхнього застосування є створення належних умов для розвитку та соціалізації дитини, яка скоїла протиправні дії, та усунення чинників, що призводять її до соціальної дезадаптації. Саме до таких технологій на сьогодні належить ведення соціального супроводу, здійснення якого покладено на спеціалістів кримінально-виконавчої інспекції та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

  Однак, незважаючи  на чітку регламентованість діяльності  цих установ, досі  відсутня практична  соціально-педагогічна складова  процесу соціального супроводу  умовно засуджених , оскільки супровід  сприймається лише як каральний  елемент і не має за головну  мету перевиховання правопорушника  і створення виховуючого середовища.

Питання організації виховної роботи із умовно засудженими неповнолітніми була предметом дослідження юристів, педагогів та психологів. Юристи в основному обґрунтували доцільність застосування такої міри покарання (Г.Гаверов, А.Примаченок, В.Сидорова, В.Скибицький, В. Фетисов), практику її застосування (В.Ломако, В.Марченко, В.Ніколюк, В.Сташис), окремі аспекти профілактики рецидиву (Г.Попова, Є.Стумбіна, І.Туркевич). У психолого-педагогічному аспекті ця проблема торкається: профілактики правопорушень неповнолітніх (М.Аванесов, Ю.Александров, І.Дегтярьов, Т.Лихолат, В.Оржеховська, А.Селецький, А.Тарас, А.Харшак), методики виховання важковиховуваних підлітків (Н.Краснова, В.Баженов, А. Макаренко, З.Зайцева,  М.Фетюхін, М.Фіцула), перевиховання неповнолітніх злочинців в умовах виховної колонії (О.Караман, І. Парфанович, І.Башкатов, П.Вівчар, В.Кривуша, В.Кудрявцев, Г.Потанін, В.Синьов, М. Фіцула), діяльності як державних, так і неурядових організацій країни у сфері підтримки дітей, засуджених до покарань, які не пов’язані з позбавленням волі (І. Звєрєва, З. Кияниць, В. Лютий, О. Безпалько, О. Радченко).

Отже, після попереднього ознайомлення з науковими джерелами та суспільною практикою здійснення процесу соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх виникає низка протиріч:

• між існуючими в педагогіці, соціології, кримінології, психології, пізнавальними уявленнями, реально втілюваними державними інституціями заходами, які не відповідають сучасності, часто орієнтованими на пережитки радянської системи та сучасною діяльністю, напрацьованими інноваційними технологіями адаптації правопорушників, а також дефіцитом наукових розробок, які б дозволяли застосовувати інноваційні технології  в сучасних умовах.
• між необхідністю гуманізації виконання покарання, тобто надання переваги засудженню без ізоляції і поверненням правопорушника до дезадаптуючого впливу сім’ї чи оточення.
• між функціонуванням кримінально-виконавчої інспекції, центрів соціальної адаптації, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, як суб’єктів ресоціалізації правопорушників та підвищенні кількості рецидивних злочинів в Україні.

Таким чином, не зважаючи, на велику кількість наукових досліджень у галузі перевиховання умовно засуджених, досі залишається не обґрунтованим організаційний та технологічний аспект процесу соціального супроводу цієї категорії, що зумовило вибір теми нашого дослідження, а саме : «Соціальний супровід умовно засуджених неповнолітніх центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді».

Об’єкт дослідження: процес соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх.

Предмет дослідження: методи соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні, змістовній розробці та експериментальній перевірці ефективних методів соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх, а також розробці практичного заходу для роботи з неповнолітніми правопорушниками.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що ефективність процесу соціального супроводу і виправлення умовно засуджених неповнолітніх можливо підвищити та зробити найбільш ефективним якщо:

• діяльність спеціалістів, які здійснюють соціальний супровід буде мати єдиний педагогічний, психологічний та практичний характер;
• відбудеться впровадження інноваційних методів роботи, завдяки яким буде усунено причини та обставини, які можуть сприяти скоєнню повторних злочинів, створено необхідні умови для процесу перевиховання в сім’ях неповнолітніх, в учнівських і трудових колективах, сформовано в неповнолітніх правопорушників критичного ставлення до власної поведінки, прагнення до вдосконалення своєї особистості.

Відповідно до мети й гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні та практичні здобутки з питань соціально супроводу умовно засуджених неповнолітніх
2. Визначити сутність, зміст й особливості соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді .
3. Визначити та обґрунтувати інноваційні методи і технології соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх.
4. Розробити, апробувати та проаналізувати тренінговий захід як один з методів соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді .

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз соціально-педагогічної, психологічної, педагогічної, соціологічної, юридичної літератури, узагальнення; емпіричні: діагностичні (анкетування, бесіда), соціально-педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий) та моніторинг для вивчення стану досліджуваної проблеми, перевірки ефективності системи соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх; статистичні: кількісна і якісна обробка даних за допомогою методів математичної статистики для порівняння і підтвердження отриманих результатів дослідження. Для вивчення стану агресивності та конформності неповнолітніх були використані: тест - опитувальник Є. П. Ільїн - П.А.Ковальова, модифікований метод «20 позицій Куна М.», методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що на основі вивчення наукової літератури були розкриті методи соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх.

Практичне значення дослідження полягає в розробці тренінгового заходу для соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх . Розроблений захід може бути використаний соціальними працівниками та соціальними педагогами в установах, які працюють з неповнолітніми правопорушниками та їх сім'ями.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, рисунків,  списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг курсової роботи  42 сторінок. Основний зміст викладено на 27 сторінках.

 

 

 

 

 

 

РОЗДіЛ I ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ УМОВНО ЗАСУДЖЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ

1.1. Історико-педагогічний аналіз теорії та практики з питань соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх

Перш ніж перейти до історичного аналізу соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх, слід розібратися з самим поняттям супроводу. Не можна обійти той факт, що науково-методичні та навчальні посібники містять різні трактування терміну «соціальний супровід».

Так, соціальний супровід сім’ї (за І.Д.Зверєвою, О.В.Безпалько) — це вид соціальної роботи, спрямованої на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності сімей, дітей і молоді, шляхом надання необхідних соціальних послуг, допомоги та здійснення відповідних заходів. Його здійснює соціальний працівник, діяльність якого спрямована на підтримку сім’ї в різних видах її життєдіяльності, формуванні здатності сім’ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім’ям з метою розв’язання різних проблем [7, с.93]. Завданням соціального супроводу передбачається зовнішня підтримка сім’ї, спрямована на формування умов самостійного вирішення членами родини сімейних проблем.

Соціальний супровід (за Комаровою Н.М., Пєшою І.В.) — це діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників) спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей-вихованців у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Причому завданнями соціального супроводу є створення позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов для розвитку дітей з урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей [22,  с. 59].

Соціальний супровід – це тривалий процес, здійснення якого у відповідній громаді (тобто за місцем проживання) забезпечують спеціальні заклади – Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. В Україні створена і функціонує мережа центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, до роботи в яких можуть залучатися суб’єкти різних галузей (психологи, педагоги, юристи, медичні працівники та ін.). Залежно від особливостей людини, типу сім’ї соціальний супровід має свою специфіку щодо змісту, технологій та процедур, які застосовуються. Вони викладені у відповідних нормативних документах [1, с. 32].

Відповідно до Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту №1795 від 25.04.2008 року, соціальний супровід визначається як «вид діяльності, що передбачає надання конкретній особі впродовж певного (тривалого) терміну комплексу соціальних послуг (правових, соціально-педагогічних,  соціально-економічних,  соціально- медичних, інформаційних, інших), спрямованих на поліпшення життєвої ситуації, мінімізацію негативних наслідків чи навіть розв’язання проблем сім’ї або особи та попередження нових» [17].