Соціальний супровід умовно засуджених неповнолітніх центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Допомогу соціальним службам у здійсненні  соціального  супроводу неповнолітніх засуджених надають такі установи та організації, як: центри соціальної адаптації [23], управління (відділи) у справах сім’ї та молоді, служби у справах дітей, державні заклади охорони здоров’я, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади, органи праці та соціального захисту населення; органи внутрішніх справ, установи виконання покарань, виконкоми сільських, міських, селищних рад [18].

Соціальний супровід спрямовано на забезпечення послідовності й доступності послуг з урахуванням відповідності їхньої інтенсивності до реальних потреб клієнтів та орієнтації на можливості, наявні ресурси стану системи надання послуг. Він є цінною орієнтацією на комплексний міждисциплінарний підхід у наданні соціальних послуг неповнолітній засудженій особі. Послуги, які надаються в ході соціального супроводу, здійснюються як однією службою, так і різними організаціями.

Соціальний супровід визначається як процес ідентифікації засудженої дитини, що має специфічні соціальні потреби, розробки та реалізації плану, за якими соціальні, освітні і медичні ресурси використовують найбільш ефективно з метою досягнення оптимального результату для клієнта.

На думку О. Безпалько, під час здійснення соціального супроводу досить важливим є розуміння впливу факторів соціального середовища на особистість. Поняття «соціальне середовище» охоплює дві складові: фізичну та  соціальну. Завданням соціального працівника (соціального педагога), який здійснює соціальний супровід, є вивчення їх, плануючи роботу з неповнолітньою особою[2, с. 6].

Як вважають науковці І. Звєрєва та Ж. Петрочко, спрямованість соціального середовища може бути:

• позитивною  –  таке  оточення  здійснює  позитивний  вплив  на  соціальну адаптацію засуджених до покарань, які не пов’язані з позбавленням волі;
• нейтральною  –  не  здійснює  ніякого  впливу  на  соціальну  адаптацію неповнолітніх;
• негативною   –   таке   оточення   здійснює   на   засуджених   неповнолітніх деструктивний вплив ( на  жаль це найбільш розповсюджена спрямованість).

Позитивне соціальне середовище у практиці соціальної підтримки засуджених називають соціальною мережею. Відсутність соціальної мережі робить особу неспроможною самостійно розв’язувати свої проблеми. Краще зрозуміти, як планувати, які методи втручання будуть ефективними, дозволяє структура соціальної мережі конкретної особи. Вона показує, хто входить до соціальної сітки. При цьому важливо визначити її обсяг (скільки людей, організацій входять у соціальну сітку). Зазначимо, що сам обсяг соціальної сітки не є діагностичною ознакою (якщо мало, то погано) [20, с. 109].

З моменту взяття неповнолітнього під соціальний супровід, окреслення його прав і обов’язків, розпочинається комплексна оцінка потреб дитини та її сім’ї (триває не більше тридцяти днів) [19]. Комплексна оцінка потреб неповнолітньої особи, яка засуджена до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, передбачає детальний аналіз потреб цієї дитини, здатності її батьків/опікунів задовольняти її потреби, можливості сім’ї та ресурсів громади щодо подолання складних життєвих обставин. При цьому з’ясовуються причини порушення дитиною норм кримінального законодавства, незадоволення її потреб, фактори, що негативно впливають на розвиток дитини та батьківський потенціал; особливості взаємодії дитини у соціальному середовищі, її поведінки тощо.

Комплексна оцінка має зосереджуватися на максимальному виявленні і використанні в подальшій роботі сильних сторін розвитку дитини, активізації позитивного потенціалу здатності батьків, родичів, громади, тому що саме такий підхід сприяє ефективності планування соціальних послуг та проведення подальшої роботи. На кожному етапі проведення оцінки засудженій особі надаються соціальні послуги, яких він потребує [20, с. 207].

Питання про завершення соціального супроводу засудженої дитини обговорюється на засіданні дорадчого органу, де ухвалюється рішення щодо припинення соціального супроводу [20, с. 279].

Аналізуючи вище викладене, соціальний супровід – це складна технологія соціальної роботи, що має плановий характер,  свої  процедури, документацію. Здійснюється за принципами: добровільність у прийнятті допомоги, активна участь сім’ї та особи у подоланні складних життєвих обставин; повага до людини, визнання її цінності незалежно від реальних досягнень та поведінки особистості; індивідуальний і диференційований підхід до кожної особи з урахуванням її потреб та особливостей; системність, комплексність, доступність соціальних послуг; толерантність та гуманізм, відповідальність за дотримання норм професійної етики; пріоритетність інтересів дитини.

 

1.2. Сутність та зміст соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх

Зміст соціального супроводу залежить від проблем, з якими стикається умовно засуджений неповнолітній та його батьки. У цій площині прийнято виділяти дві ознаки проблем зазначеної категорії.  По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридичного та матеріального характеру — відсутність, як правило, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, досвіду спілкування і відстоювання своїх прав у численних інстанціях, брак набутих протягом попереднього життя на волі міцних соціальних зв’язків, які б допомогли у вирішенні проблем, які постають після звільнення з місць відбування покарань. По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціально-психологічних стереотипів, усталених навичок дотримання загальноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Досить часто більшість цих проблем поєднані в комплексі, що вкрай загострює ситуацію клієнта, зумовлює труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевлаштуванні, подальшому навчанні, стосунках з оточенням [15, с.389].

Соціальний супровід здійснюється з метою подолання життєвих труднощів, мінімізації негативних наслідків чи навіть повного розв’язання проблем сім’ї або особи і може передбачати:

• здійснення соціальної допомоги, надання соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості та характеру самих проблем;
• соціальне виховання, що включає створення умов та проведення форм роботи, спрямованих на оволодіння і засвоєння загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування со- ціально-позитивних ціннісних орієнтацій;
• психологічну, соціальну та юридичну підтримку, призначенням якої є надання професійної посередницької допомоги у розв’язанні різноманітних проблем;
• консультування, у процесі якого виявляються основні напрями подолання складних життєвих обставин;
• збереження, підтримку і захист здоров’я сім’ї чи особи, сприяння у досягненні поставленої мети і розкритті їх внутрішнього потенціалу тощо [17].

Основним очікуваним результатом соціальної роботи з умовно засудженими неповнолітніми має стати набуття прийнятного соціального статусу особистості, формування відчуття психологічного комфорту клієнтів від ведення способу життя, сумісного із загальноприйнятими у суспільстві нормами і правилами.

Типовий технологічний алгоритм роботи з дітьми та молоддю, які перебувають у конфлікті з законом, розроблено спеціалістами Державного інституту проблем сім’ї та молоді у 2003 році на підставі вивченняпотреб молодих людей засуджені до відбування покарань без позбавлення волі або звільнилися з місць позбавлення волі [10, с.321].

Технологічний алгоритм соціального супроводу неповнолітніх включає:

1. збір та аналіз повної інформації про молоду людину, яка звільнятиметься (вивчення її характеристик, особової справи, медичної картки тощо);
2. знайомство із сім’єю, оточенням молодої людини;
3. бесіда-знайомство з молодою людиною (з’ясування індивідуально- психологічних особливостей, мотивації подальшої поведінки, характеру стосунків з батьками, міркувань щодо освіти, майбутньої роботи тощо);
4. розробка індивідуальних діагностичних карт;
5. складання індивідуальної програми реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів втручання (засобів впливу на свідомість, почуття, волю);
6. складання плану соціального супроводу (Цей план повинен включати такі напрями роботи: психодіагностика та психокорекція стану клієнта; правова допомога у формі групових та індивідуальних консультацій; медична допомога; заходи щодо пропаганди здорового способу життя (безпечний секс, відмова від алкоголю, куріння тощо); робота з родиною; робота з позасімейним соціальним оточенням; робота з влаштування навчання, працевлаштування, змістовного дозвілля);
7. розробка та проведення тренінгів з питань соціальних цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів;
8. припинення соціального супроводу (Основними показниками для завершення супроводу можуть бути досягнені позитивні результати у сферах: проживання (постійне, тимчасове); оформлення юридичних документів; матеріальне забезпечення; працевлаштування, навчання; соціально-психологічний стан; життєві плани, очікування) [12, с.191].

При організації роботи з батьками засуджених послідовність дій включає:

1. знайомство з сім’єю (підготовка до зустрічі, з’ясування мотивації щодо проживання молодої людини в сім’ї, питання подальшої освіти, роботи тощо);
2. допомога у створенні позитивного сімейного мікроклімату;
3. складання плану соціального супроводу сім’ї;
4. індивідуально-консультативна робота з батьками з подолання конфліктних ситуацій у сім’ї [14, c. 86].

Одним із компонентів соціального супроводу може бути проведення соціально-реабілітаційної роботи з найближчим оточенням. Вона починається зі знайомства з людьми, які входять до найближчого соціального оточення (однолітки, друзі, знайомі тощо). Спілкування спрямовується на визначення найбільш референтних (для клієнта) осіб з оточення, з’ясування їх індивідуально-психологічних особливостей, мотивації щодо допомоги клієнту, прогнозування їх подальшої поведінки, характеру стосунків, що виникатимуть. Після аналізу отриманої інформації і розробки стратегії втручання ведеться індивідуально-консультативна робота з членами оточення.

Висновки до розділу І 

Таким чином, соціальних супровід умовно засуджених неповнолітніх – це форма соціальної роботи, спрямована на мінімізацію складних життєвих обставин, адаптацію до умов середовища, шляхом надання різних видів конкретних соціальних послуг, здійснення підтримки, опіки, допомоги та патронажу неповнолітніх та їх сімей з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їхнього соціального статусу.

Зміст терміну «соціальний супровід» як виду індивідуальної соціальної роботи розкривається у Законах України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» (від 21 червня 2001 р. №2558-111) та «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (від 13 січня 2005 року № 2342-ІУ) .

Соцыальний супровід здыйснюють управління (відділи) у справах сім’ї та молоді, служби у справах дітей, державні заклади охорони здоров’я, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади, органи праці та соціального захисту населення; органи внутрішніх справ, установи виконання покарань, виконкоми сільських, міських, селищних рад.

Зміст соціального супроводу залежить від проблем, з якими стикається умовно засуджений неповнолітній та його батьки.

Технологічний алгоритм соціального супроводу неповнолітніх включає вісім етапів, які охоплюють процедури від знайомства з неповнолітнім, батьками та оточенням  до досягнення позитивних результатів.

Основним очікуваним результатом соціальної роботи з умовно засудженими неповнолітніми має стати набуття прийнятного соціального статусу особистості, формування відчуття психологічного комфорту від ведення способу життя, сумісного із загальноприйнятими у суспільстві нормами і правилами.

 

 

 

 

 

 

РОЗДіЛ II Розробка, впровадження та експериментальна перевірка методів соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх

2.1. Визначення та обґрунтування методів та технологій соціального супроводу умовно засуджених неповнолітніх

Суттєву роль у попередженні злочинності умовно засуджених неповнолітніх відігріє їх морально‐етичне  виховання, спрямоване на  формування  необхідних моральних понять   та  переконань,  високих  моральних якостей,  виховання  почуття  відповідальності,  стремління мати здорову,  дружню,  міцну родину, усвідомлене і відповідалье ставлення  до  виховання  дітей,  санітарно‐ гігієнічне  виховання,  виховання    правильного  розуміння  сутності духовної  і  фізичної  краси  людини  та  вміння  правильно  співвідносити  ці  два  елементи стосовно  власної  поведінки  та  поведінки  інших людей. 

Необхідна  система  педагогічних  впливів  на  неповнолітніх  з  боку  школи,  сім’ї  та  суспільства. Ця система  дає позитивний результат  за  таких умов: 

− правильний  режим  життя  підлітків  і  організація  їх  діяльності  у  виховному  колективі  (залучення їх в активну суспільну  діяльність,  до  праці та ін.); 

− осмислення,  оцінка,  самооцінка  своєї  поведінки  та  виховання  почуття  відповідальності за  неї;  

− науково – обгрунтована система морально‐статевого виховання; 

− індивідуальний підход у взаємодії з колективними формами впливу; 

−єднанні зусиль школи та батьків у вихованні «важких» підлітків [13, c. 45].

Для  успішного  попередження  злочинності  умовно  засуджених  неповнолітніх  необхідно  здійснювати      також  діяльність  з  профілактики  несприятливого  упливу  на  них  неформальних  груп з  негативною  спрямованістю. 

У виховній роботі з умовно засудженими неповнолітніми, які входять у неформальні групи, можуть бути застосовані наступні заходи: 

1) ізоляція неповнолітнього від групи; 

2) розділення групи прапорушників; 

3) профілактична робота з усією групою з метою перевиховання її  членів [16, c. 58].

У  першому  випадку,  коли  вдається  перешкодити  спілкуванню  неповнолітнього  з групою та  помістити його  у здорове середовище,  то виховний ефект настає порівняльно  швидко.  Але  в  цьому  випадку  група,  як  правило,  продовжує  існувати,  і  залишається небезпека  повернення   неповнолітнього  в  неї.  Сама  група  певний  час  є для  неповнолітнього  дуже привабливою.  Вона зосереджує на соб і його  увагу  та активність, що і містить постійну зазгрозу успіху виховної  роботи.