Вплив засобів масової інформації на формування суспільної свідомості в Україні

Суспільна свідомість представлена у різних формах, в яких відображена  специфічна спрямованість відображення дійсності. Вона залежить від об’єкту  відображення та його цілей. Серед форм суспільної свідомості можна виділити: економічна свідомість, політична, правова, моральна, естетична, релігійна, наукова, філософська. В усіх формах суспільної свідомості відбувається об’єднання кожної окремої людини з певною спільністю людей або з усім суспільством в цілому, при чому будується таке об’єднання на базі спільного вирішення специфічних питань організації життя, устрою соціальних інститутів, організації процесу пізнання і т. д.  

Таким чином, підводячи  підсумок розгляду основних понять у  темі «Механізми впливу засобів масової  інформації на суспільну свідомість», слід відзначити, що розкриття та тлумачення основних понять («вплив», «засоби масової інформації», «суспільна свідомість») суттєво допоможуть при подальшому написанні роботи та вивченні теми.

Вони являються ключовими  при розгляді двох пунктів даної  курсової роботи і безперечно їх тлумачення з різних точок зору, різними авторами та наша власна інтерпретація стане у пригоді під час написання цих самих пунктів. Розуміння цих термінів допоможе швидше й легше орієнтуватися в даній проблематиці.

 

 

 

 

 

 

1.2 Історія вивчення впливу ЗМІ на суспільну свідомість

Про психологічний вплив  ЗМІ почали говорити ще з моменту  появи у 1450 році першого друкарського станка. Іноді історичні докази використовувались  для того, щоб вести хроніку  явно виражених змін суспільної думки або колективної поведінки внаслідок масованого впливу масової інформації на аудиторію.

Подібно вченим-соціологам та біхевіористам, деякі історики, які  займаються проблемою розвитку ЗМІ, також намагаються зібрати докази їхнього впливу. Однак полем діяльності історика є минуле – століття, які пройшли з часів першого застосування засобів масової інформації з метою забезпечення комунікації. Таким чином, історик у своїх дослідженнях керується виключно архівними матеріалами.

Історичні свідчення  показують, що спочатку тільки правляча верхівка суспільства усвідомлювала потенційний соціальний вплив друкованого слова. Деякі державні лідери, остерігаючись наслідків всезагальної грамотності і доступності друкованої продукції, прагнули до здійснення контролю над публікаціями, щоб позбавити опозицію права голосу. Такий острах перед впливовістю мас-медіа все ще існує у багатьох тоталітарних державах, де лідери узурпують або контролюють діяльність ЗМІ, щоб залишатися при владі.

Поява нових технологій та розповсюдження грамотності у XIX столітті призвела до виникнення нових форм комунікації, а саме масової комунікації. З цього часу занепокоєність наслідками медіа впливу виражається не тільки представниками еліти, але також індивідами та групами всіх прошарків суспільства. Ці історичні приклади вираження занепокоєності негативним впливом ЗМІ на суспільство були настільки помітними, що мали вплив на законодавство, визначали державну політику та привертали увагу багатьох дослідників [4, 23].

Декілька наукових робіт  кінця XIX століття з психології та соціології приділяли увагу феномену засобів масової інформації та стали передвісниками більш численних та глибоких досліджень у цій галузі у наступні десятиліття. Однак у якості самостійного напрямку дослідження медіа вплив виділився лише у XX столітті. З впровадженням у другій половині минулого століття в найбільших університетах США магістерських науково-дослідних програм з вивчення масової комунікації нова дисципліна почала швидко розвиватися.

Вивчення медіа впливу почалося під час Другої світової війни у зв’язку з занепокоєністю впливом воєнної пропаганди, а також розвитком комерційної реклами та паблік рілейшнз у післявоєнні роки. Спочатку вчені-соціологи вважали, що нічого не підозрюючи аудиторія піддається потужному впливу ЗМІ. Широка спільнота розділяла цю думку.

Так починається «офіційна» історія наукових досліджень медіа  впливу в США. Ця стандартна версія викладена в багатьох лекціях, статтях  та наукових роботах.

Згідною з «офіційною»  версією, більша частина американців  вважала, що ЗМІ (особливо електронні, такі як радіо та телебачення) мають неймовірно сильний вплив на аудиторію. Влада мас-медіа над нічого не підозрюючою аудиторією зображувалась доволі яскравими фарбами: масова інформація порівнювалася зі смертоносними кулями або сильними наркотиками. Ці метафори стали підставою теорії «шприца» або теорії «кулі», яка пояснює вплив ЗМІ [4, 33].

Як правило, у стандартній  версії виникнення теорії «кулі» пояснюється  як реакція на утворення суспільства  ізольованих індивідів, які піддаються впливу схожої інформації через ЗМІ.

В основі деяких ранніх робіт  лежить прийняття теорій «шприца» або  «кулі», тобто визнання величезної влади ЗМІ над аудиторією. До таких  наукових робіт серед інших відносяться: «Суспільна думка» Уолтера Ліппманна, «Методи пропаганди у світовій війні» Гарольда Лассуела та книга Г. Бранца «Союзницька пропаганда та крах Німецької імперії у 1918 році» [4,37].

Офіційна теорія стверджує, що теорія «шприца» залишалася провідною  до кінця Великої Депресії, коли результати емпіричних досліджень показали, що вплив ЗМІ був не настільки сильний, як раніше припускалося. Концепція суспільства ізольованих індивідів, які піддаються впливу всемогучих ЗМІ, змінилася концепцією індивідів – членів соціальних груп, спілкування в яких обмежує вплив масової інформації.

Модель обмеженого впливу міцно затвердилася у 1960 році з публікацією  монографії Джозефа Клаппера «Вплив масової комунікації». У цій класичній  роботі, заснованій на докторській  дисертації, яку автор захищав  в Колумбійському університеті, розглядаються тисячі наукових публікацій з вивчення медіавпливу за період з 1920-х по 1950-х роки, а також робляться спроби узагальнення результатів цих досліджень [4, 30]. 

Такою є так звана  «офіційна» версія розвитку поглядів впливу ЗМІ на суспільну свідомість. Однак існує й переглянута, так би мовити, нова й уточнена версія історії поглядів на цю проблему, розглянута й освітлена          Д. Брайантом у його монографії «Основи впливу ЗМІ».

Уточнена історія наукових досліджень медіавпливу багато в чому відповідає «офіційній» версії, однак між ними існують також принципова різниця. Спільним між ними є ті наукові роботи, які вказували на різні рівні медіавпливу ЗМІ. Нова історія відрізняється від стандартної версії наступними аспектами: визнання ранніх наукових досліджень медіавпливу, які проводилися психологами, соціологами та іншими вченими; переоцінка сумарних висновків деяких провідних наукових робіт; включення окремих наукових робіт, які не вписувалися в «стандартний» сценарій; значення, яке приписувалося внеску певних вчених; акцент на поступовому прогресі в наукових дослідженнях медіавпливу; виявлення вкрай необхідних, але відсутніх критеріїв класифікації, потрібних для певних систематичних досліджень, які дозволяють поглибити знання і зробити узагальнення відносно впливу ЗМІ.

Тепер розглянемо історичну  ретроспективу поглядів на дану проблему різних західних вчених.

Отже, одним з перших, якщо не найпершим дослідженням впливу медіанасилля на поведінку була докторська дисертація Френсіс Фентон. У своїй дисертації вона виклала багаточисельні випадки злочинів та інших асоціальних дій ідея яких біла підказана газетними публікаціями.

Приблизно в той же час, коли була опублікована робота Френсіс  Фентон, Габріель Тард проводив власне дослідження причин злочинності. У книзі «Кримінальна філософія» Тард приводить цитату з монографії А. Коре «Злочин та самогубство», в якій розглядався психологічний вплив друкованих матеріалів про жорстокі злочини, такі як вбивства [4, 41].

Карл Ховленд вивчав вплив навчальних кінофільмів на погляди та переконання американських солдат під час Другої світової війни, а пізніше проводив експериментальні дослідження впливу ЗМІ на погляди та переконання.

У 1940-х роках Пол  Лазарсфельд та його колеги досліджували вплив мас-медіа на суспільну думку під час президентських виборів. Вони виявили, що для виборців міжособистісні контакти мали більшу вагу, ніж інформація, яка прочитана в газетах, журналах або почута по радіо, хоча, як з’ясувалося, самі по собі ці засоби масової інформації також мали певний вплив [4, 45].

Гарольд Лассуела вніс значний  внесок у вивчення медіавпливу, найціннішим  з якого біли: модель п’яти питань (хто повідомляє? що? по якому каналу? для кого? з яким результатом? ); його робота з вивчення пропаганди; визначення трьох важливих соціальних функцій, які виконують ЗМІ (контроль стану соціального середовища, формування суспільної реакції на події, передача культурних цінностей).

Самуель Стауффер першим почав використовувати методи емпіричного  дослідження, особливо опитування, для соціальних наук, а також методи точної статистики. Він очолював дослідження, які проводилися Відділом армії США з питань інформації та освіти під час Другої світової війни [4, 46].

Ще одним дослідником  у даній галузі є Дуглас Уеплс. Його значення для сучасних досліджень медіавпливу не було відзначено в «офіційній» історії, однак воно є досить важливим. В 1940 році Д. Уеплс, Б. Берельсон та Ф. Р. Бредшоу опублікували свою роботу про влив друкованих ЗМІ «Як читання діє на людей». Книга пролила світло на багато речей відносно впливу преси на зміни у поглядах та установках.

У 1940-х та 1950-х роках  число вчених, які займалися дослідженнями  медіавпливу, продовжувало зростати. Передові дослідники та їх роботи мали великий  вплив на «засновника» наукового підходу до вивчення масової комунікації Уілбура Шрамма. Шрамм був ініціатором першої докторської програми у сфері масової комунікації в 1943 році, коли завідував факультетом журналістики в університеті Айови. Трьома роками пізніше він заснував бюро досліджень аудиторії ЗМІ в Айові, один з декількох науково-дослідних інститутів, які виникли в 1940-х 1950-х роках [4, 52].

Бернард Берельсон, мабуть, був першим дослідником, який намагався  зробити комплексні узагальнення відносно впливу масової комунікації. Його цікавив скоріше вплив ЗМІ на суспільну думку, ніж проблема медіавпливу взагалі.

В 1960 році Джозеф Клаппер  видає свою класичну роботу «вплив масової комунікації», яка не втратила своєї цінності й до цих пір. В  цій книзі Клаппер запропонував декілька комплексних, «у найзагальніших рисах», узагальнень відносно медіавпливу.

В 1970-х роках з’являються  психологічні теорії, які мали велике значення для розуміння медіавпливу. Теорія соціального навчання Альберта Бандури і, пізніше, соціально-когнітивна теорія відкрили альтернативні напрямки для дослідження масової комунікації [4,57].

Труднощі, які зустрічають  дослідників медіавпливу у XXI сторіччі, досить вагомі, але в кінці кінців їх можна подолати, якщо вдасться зберегти жвавий інтерес до предмета вивчення.

Отже, підводячи підсумок, слід відзначити, що «офіційна» історія  наукових досліджень медіавпливу пропонує лінійну модель теорій відносно впливу ЗМІ на аудиторію. У період після  Другої світової війни вчені та спільнота  вважали, що ЗМІ досить сильно впливають на переконання, погляди та дії членів аудиторії.

Серед відомих американських  вчених, які цікавилися даною проблемою  є імена Ф. Фентон, Г. Тарда, К. Ховленда, П. Лазарсфельд, Г. Лассуелла, К. Левіна, С. Стауффера, Д. Уеплса, У. Шрамма, Б. Берельсон, Д. Клаппера та багатьох інших.

Модель обмеженої дії  впевнено затвердилася у 1960 році завдяки  публікації Джозефа Клаппера «Вплив масової комунікації». В наступні десятиріччя результати деяких наукових досліджень і нові теорії  не вписувалися  в рамки моделі обмеженої дії. Тому «офіційна» версія була відкоригована: до неї включили нові дослідження, які вказували на можливість існування помірного та сильного медіавпливу.

Загальноприйнята модель «всемогутність – обмежений вплив – помірний вплив – сильний вплив» являла собою простий та зручний сценарій наукових досліджень у сфері медіавпливу. Нажаль, «офіційна» версія не може вважатися ні прийнятною, ні точною.

Переглянута історія  даного питання зосереджує увагу  на тій групі наукових досліджень, які з самого початку виявили незаперечні свідчення значного впливу ЗМІ на аудиторію, спираючись на наукові методи та застосовуючи статистичні техніки. Ця переглянута історія визнає внесок вчених, які виказали якісно нові судження про діапазони медіавпливу від обмеженого до сильного. Цим підкреслюється факт безперервної наукової полеміки про силу впливу ЗМІ з часів перших досліджень і до сьогодення.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Методи вивчення механізмів впливу  ЗМІ на суспільну свідомість 

Метод – це система принципів, правил, прийомів, якими необхідно керуватися в процесі пізнання. Існує три групи методів:

• спеціальні;
• загальнонаукові;
• універсальні.

Для вивчення механізмів впливу ЗМІ на суспільну свідомість буде використаний певний ряд прийомів і методів.

Серед них такий підхід, як структурно-функціональний, котрий дозволить нам розглянути проблеми впливу засобів масової інформації у складному процесі розвитку інформаційного суспільства та еволюції ЗМІ  та дослідити взаємозв^’язок різних методів впливу ЗМІ на свідомість людини (пункт 2.2).

На основі діалектичного підходу можна проаналізувати негативні аксіологічні функції засобів масової інформації у сучасному суспільстві    (пункт 2.1).

Системний підхід у даній  роботі спрямований на те, щоб послідовно розкрити сутність основних понять даної теми. У рамках цього ж підходу можна прослідити історію вивчення та методи впливу ЗМІ на суспільну свідомість (пункт 1.1, 1.2, 2.2, висновки).