Вплив засобів масової інформації на формування суспільної свідомості в Україні

Синергетичний підхід дозволить нам дослідити історію вивчення даного питання, дослідити вплив ЗМІ на свідомість українців (пункт 1.2, 2.3, висновки).

У роботі застосовані  наступні методи: метод аналізу документів, метод історизму, порівняльний метод, метод узагальнення, аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування.

Завдяки методу аналізу  документів ми зібрали потрібну інформацію на задану тему для написання роботи.

За допомогою методу історизму була проаналізована історія  вивчення механізмів впливу засобів масової інформації на масову свідомість суспільства. Його застосування в першому розділі дозволило розглянути ретроспективу поглядів на дану проблему (пункт 1.2).

Порівняльний метод  дозволить нам проаналізувати розуміння проблем впливу ЗМІ на свідомість людей у різних авторів, в різні історичні проміжки часу (пункт 1.2).

Метод узагальнення може бути застосований у даній роботі з метою підведення підсумків, тобто, для того, щоб зробити відповідні висновки (висновки).

Аналіз – це розчленовування предмета на його складові частини (сторони, ознаки) з метою їхнього всебічного вивчення. Синтез – це об^’єднання раніше виділених частин у єдине ціле. За допомогою цих методів ми зможемо більш продуктивно працювати з потрібною літературою (пункт 1.1, 1.2, 2.3).

Завдяки використанню методу індукції і дедукції можна найбільш точно зробити загальні висновки на основі знань про окреме, а також на основі загального принципу логічним шляхом з одних положень як істинних вивести нове істинне знання про окреме (пункт 2.2, висновки).

Метод абстрагування дозволить відволіктися від деяких неважливих фактів і одночасно зосередитися на тому, що є безпосереднім предметом даного наукового дослідження (пункт 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, висновки).

В даній роботі не будуть застосовуватися спеціальні методи, характерні для окремих наук. Також  ми не скористаємося загальнонауковими  методами (спостереження, вимірювання, експеримент), бо в їхньому застосуванні немає нагальної потреби. В основному будуть використовуватися тільки універсальні методи пізнання, перераховані вище.

Таким чином, можна передбачити, що механізми впливу ЗМІ на суспільну свідомість у даній роботі будуть розглянуті цілісно і всебічно. Отже, застосування зазначених підходів та методів дозволить з найбільшою користю та ефективністю дослідити обрану проблему в даній курсовій роботі.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА СУСПІЛЬНУ СВІДОМІСТЬ

2.1 Негативні аксіологічні функції  ЗМІ у сучасному суспільстві

У зв’язку з тим, що ЗМІ в сучасному суспільстві виконують не тільки позитивні аксіологічні функції, але і негативні, необхідно проаналізувати ці останні. Адже в сучасному суспільстві досить ефективно функціонує соціальна машина маніпуляції суспільною свідомістю, що представляє собою набір технологій панування, одним з істотних елементів яких є ЗМІ. Негативні аксіологічні функції ЗМІ, особливо електронних мас-медіа, виявляються в тому, що вони займають командні висоти в масовій культурі, використовують маніпулятивну семантику і риторику, технології руйнування свідомості і конструювання специфічної реальності, нав’язуючи в свідомість індивіда і соціальних груп віртуальну реальність, якій нічого не відповідає в об'єктивній соціальній дійсності. Дана обставина відзначена як теологами, так і філософами, а саме: один з сучасних російських теологів резюмував, що «удаваності і уявності перемогли в боротьбі з данностями», філософи ж підкреслюють, що в сучасному соціальному житті чимале місце займають симулякри - копії неіснуючих речей і явищ. Все ці удаваності й симулякри в певних соціальних умовах виконують певні негативні аксіологічні функції, деструктивні для індивідуальної і суспільної свідомості [10, 214].

Перш за все, одним з таких негативних аксіологічних наслідків дії сучасних інформаційних технологій, які використовуються в ЗМІ, на свідомість людини є формування у нього безвідповідальності.

Відбувається формування відносної безвідповідальності, несвідомості і розкутості як мислення, так і дій, - свого роду інфантилізму у індивіда, що представляє небезпеку для інших індивідів і суспільства як цілого. Адже інфантильний, безвольний і безвідповідальний тип людини набуває властивостей драглистої рідини, його внутрішня морально-психологічна тканина стає розрідженою, що робить неможливим ухвалювати відповідальні рішення і діяти адекватно ситуаціям. Не випадково в науковій літературі такий тип особи, сформований сучасними інформаційними технологіями, зокрема електронними мас-медіа, характеризується як Homo gelius - людина желеподібна. Саме Homo gelius несе відповідальність за те, що своєю безвідповідальною поведінкою він сприяє різного роду злочинам, породжує цілий спектр небезпек і погроз іншим індивідам і соціуму.

Іншим негативним аксіологічним наслідком впливу сучасних електронних мас-медіа на свідомість людини (і цілих соціальних груп) є втрата відчуття реальності навколишнього світу, втрата орієнтації в складних реаліях сучасного суспільства. Для проблеми інтерфейсів як посередника в процесах пізнання фундаментальним виявляється питання про співвідношення реальності і пізнання саме дійсності, а не її віртуальної пари, тобто на перший план виходить проблема істини [6, 117].

Адже завдяки концентрованій дії інформаційних технологій, які використовує мас-медіа окрема людина практично неминуче втрачає об’єктивний критерій істини. Річ у тому, що доступна йому практика, яка виступає як критерій істинності його уявлень про навколишній світ, має вже не матеріальний, а інформаційний, «віртуальний» характер. Останній задається уявленнями, пануючими в тих або інших соціальних групах і створюваному ЗМІ «медіа-просторі». Значення тієї або іншої події визначається тепер не його реальними наслідками, а перш за все пануючими в соціальній групі і «медіа-просторі» думками і сприйняттями. «Індивідуальна свідомість, потрапляючи в інформаційний світ, опиняється як би в дзеркальній залі, стіни, підлога і стеля якої відображають один одного і зовнішні дії, що втрачаються, так химерно, нескінченно і різноманітно, що позбавляють спостерігача відчуття реальності - і, відповідно, цілого ряду інших пов’язаних з цим відчуттям якостей, включаючи відповідальність. Він починає співвідносити себе вже не з реальністю, а переважно (і в цьому якісна відмінність інформаційного світу від звичайної ситуації) з пануючими в його оточенні думками про цю реальність».

 В результаті, будучи фізично існуючою, матеріальною  істотою, індивід звикає усвідомлювати себе і діяти в «віртуальному», інформаційному світі, який є світом оцінок і очікувань. Коли даний інформаційний світ охоплює чималу соціальну групу, то це може призвести до вельми негативних результатів в аксіологічному плані [18, 104].

Необхідно мати на увазі ту істотну обставина, згідно якій сучасні мас-медіа використовують в своїй деструктивній діяльності по перебудові свідомості людини досвід пропаганди, накопичений в нацистській Німеччині. Зазвичай приводять, як один з основних принципів, положення Геббельса про те, що багато разів вимовлена велика брехня сприймається як правда.

Віктор Клемперер, відомий німецький філолог, порівнював слова з «мізерними дозами миш’яку: їх непомітно для себе проковтують, вони начебто не мають ніякої дії, але через деякий час отруєння стаю незаперечним фактом». Саме за допомогою мови, на основі використання окремих слів, оборотів мови і конструкцій пропозицій, упроваджуються в свідомість індивіда ідеали і цінності, розкладаються існуючі ціннісні орієнтири суспільства. Даний процес впровадження виявляється ефективним внаслідок того, що мова вдягається в художні форми. Таким чином, відбувається «отруєння» свідомості людини, що підсилює негативні аксіологічні функції ЗМІ.

Для негативної аксіологічної дії сучасних ЗМІ на свідомість людини використовується і таке класичне і до цього дня найпотужніше з дозволених зброй інформаційних технологій, - нейролінгвістичне програмування. Воно не тільки засноване саме на невербальній дії, у тому числі і формально вербальних засобів, але і орієнтоване на вплив, зокрема за допомогою слів безпосередньо на підсвідомість, на відчуття - на першу сигнальну систему. Нейролінгвістичне програмування ігнорує другу сигнальну систему і пов’язану з нею логіку, тому його вплив в значно меншому ступені піддається усвідомленому самоконтролю людини. Тому воно значно сильніше і безпосередньо впливає на поведінку і уявлення індивіда [18, 106].

Цілком правомірне твердження, згідно якому інформаційні технології і особливо технології high-hume ставлять хрест на значущості логіки в осмисленні дійсності, що оточує людину, тим самим позбавляючи її орієнтації в соціумі. Причина цього полягає в тому, що логіка як спосіб функціонування свідомості по самій своєї суті ізоморфна в основному традиційним технологіям high-tech. Технології ж high-hume засновані на творчій інтуїції, і тому high-hume набагато могутніше high-tech, як творча інтуїція - формальної логіки. Саме відсутність критичного сприйняття навколишнього світу позбавляє індивіда і соціальні групи адекватної орієнтації в суспільстві, що постійно ускладнюється. Не випадково, зараз на Заході і в нашій країні мас-медіа обрушують на суспільство потік відомостей з області окультизму, містицизму й астрології: це дозволяє певним силам ефективніше управляти поведінкою і свідомістю індивідів.

Не менш істотним негативним аксіологічним наслідком впливу сучасних ЗМІ на свідомість людини, яка гостро відчуває свою неадекватність і недостатність для сприйняття навколишнього реального світу, є формування і розповсюдження різного роду фобій. Останні є несвідомі, непідконтрольні свідомості страхи, які довільним чином концентруються на різного роду випадкових предметах і явищах: «Фобія - це інтенсивний, ірраціональний або неадекватний страх перед предметом, людиною, організмом або ситуацією, що досягає такого ступеня, який перешкоджає нормальному життю хворого». Такого роду фобій налічується в даний час приблизно 500, і вони перешкоджають нормальній життєдіяльності сучасної людини, роблячи її поведінку легко керованою [3, 249].

Таким чином, сучасні мас-медіа стають одним  з наймогутніших видів інформаційної  зброї, яка використовує для виконання  своїх негативних аксіологічних функцій. Значний потенціал також мають вербальні засоби (друкарське слово та інші) і невербальні засоби.

Отже, основними  негативними аксіологічними функціями  ЗМІ в сучасному суспільстві  є:

• формування у людини відчуття безвідповідальності та відсутності волі;
• втрата відчуття реальності;
• ЗМІ виступають одним із засобів виробництва соціальних міфів;
• втрата людиною об’єктивного критерію істини;
• негативна дія нейролінгвістичного програмування;
• втрата людиною певної логіки в осмисленні навколишнього середовища;
• розповсюдження різноманітних фобій.

2.2 Методи впливу засобів масової  інформації на свідомість людини

Громадська  думка багато в чому визначає суспільне  життя і спрямовує діяльність деяких соціальних інститутів, у тому числі і діяльність ЗМІ. Оскільки ЗМІ прагнуть освітлювати значущі, актуальні для суспільства проблеми і багато в чому розглядають їх з погляду громадської думки, можна зробити висновок, що і громадська думка може визначати діяльність ЗМІ. Але і сама громадська думка формується під впливом різних чинників, зокрема через розповсюдження ідеології і пропаганди, чим можуть займатися і ЗМІ.

У практиці ЗМІ  сьогодні широко використовуються методи підсвідомої дії, коли відношення суспільства  до тих або інших явищ навколишнього  світу формується за допомогою стереотипних уявлень, які впроваджуються в потік  новин, автоматично викликаючи в  масовій свідомості або негативну, або позитивну реакцію на конкретну подію.

Завдання преси в  процесі переконання - створити міцне, стійке відношення до даного явища. Завдяки  своїй біологічній природі, людина схильна до навіювання, наслідуванню і заразливості [11, 104].

Навіюванням вважають дію на особу, що приводить до появи у людини поза його волі і свідомості певних відчуттів або спонукають людину до здійснення певних дій. Знаходячись під впливом навіювання, людина не контролює направлений на нього вплив. Найпростіше переконати людину в тому, до чого вона схильна через свої потреби і інтереси. Проте переконати в чомусь можна і всупереч його волі, викликаючи певні відчуття і стани, що штовхають до здійснення вчинку, можливо, абсолютно не випливаючого з норм, що приймаються ним, і принципів поведінки. Сама по собі діяльність ЗМІ, що ставить завданням навіяти що-небудь суспільству, є негуманною, оскільки люди не можуть контролювати направлену на них дію і, відповідно, виявляються безсилими перед подібними навіюваннями.

Завдання журналіста може полягати більшою мірою в  досягненні власної мети і цілей  організації, яку він представляє. Для направленої дії на громадську думку йому необхідно тримати  під контролем потік інформації і маніпулювати ним. Пропаганда за багато років відпрацювала велику кількість прийомів для маніпулювання суспільною свідомістю, які дійсно  ефективні і дозволяють впливати на масу певним чином. Для дії на аудиторію журналіст використовує певні методи, так, наприклад, можна виділити  метод дезинформації.

Сенс в тому, що в певний момент в ЗМІ «подається»  інформація, що часто є відвертою  брехнею.

По-перше, дезинформація  подається, як правило, з різних джерел і западає в підсвідомість  людини, а по-друге, дезинформація  використовується у момент ухвалення якого-небудь важливого рішення, і коли буде відома правда - мета дезинформації вже буде досягнута. Таким чином, цей метод досить ефективний. Але метод дезинформації є відверто «грубим» і нечасто використовується в сучасних ЗМІ. Можна сказати, що найбільш стійкою є інформація раціонально осмислена і емоційно засвоєна людиною [8, 112].