Вплив засобів масової інформації на формування суспільної свідомості в Україні

I. Найважливіший етичний принцип, яким журналіст має керуватися, - принцип об’єктивності: неупереджена подача інформації про події, подання всіх поглядів і підходів як більшості, так і меншості.

II. Журналіст має право вибору форми подачі інформації без шкоди її змістові та об’єктивності. Журналіст несе особисту професійну відповідальність за особистий коментар і власну думку. Журналіст зобов’язаний зберігати таємницю стосовно джерела інформації, отриманої конфіденційно.

III. Журналіст визнає такі способи отримання інформації:

а) з офіційних джерел;

б) шляхом журналістського  розслідування;

в) купівля інформації.

Об’єктом купівлі-продажу  може бути тільки власне інформація, а  не позиція журналіста.

IV. Журналіст повинен протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав.

V. Журналіст повинен усвідомлювати соціальні і політичні наслідки своєї діяльності й несе моральну відповідальність, керуючись принципом заподіювання щонайменшого зла.

VI. Журналіст повинен усвідомлювати, що його професійна діяльність припиняється тієї ж миті, коли він бере в руки зброю. Журналіст не має права ставати на чийсь бік у конфліктних ситуаціях.

VII. Журналіст не має права займати посаду в органах політичної, судової, законодавчої влади та державного управління.

VIII. Журналіст вважає професійно неприпустимим:

а) викривлення фактів і наклеп;

б) приховування істинної та поширення брехливої інформації;

в) плагіат;

г) приховану рекламу;

д) використання службового становища, авторитету й професійних прав у корисливих цілях.

IX. Журналіст повинен поважати та обстоювати професійні права своїх колег, дотримуватися законів відкритої конкуренції.

X. Журналіст відмовляється від завдання, якщо виконання його пов’язане з порушенням одного із згаданих вище принципів.

Виконання цих морально-етичних  засад дозволило б журналістам  професійно виконувати свої функції, не зраджуючи інтереси суспільства. Проте  те, що робиться під вибори (чи під  гранти різних спонсорів), швидко забувається. І в передвиборчий період 2002 р. подібний кодекс приймався українськими журналістами знову. Та чи буде він виконуватись?

Необхідно підкреслити  ще один момент: не можна змішувати  подачу новин з коментарем, бо це заважає користувачам інформації сформулювати власну думку. З іншого боку, журналіст не може пасивно подавати інформацію, бо ризикує потрапити в повне підпорядкування владним структурам. Тому коментар повинен враховувати різні думки, бути критичним, журналіст має доводити свою думку до читача, а не повчати його.

Отже, коментар повинен бути зрозумілим і справедливим, його власне завдання – допомогти людям скласти власну думку. Відповідальність професійних журналістів перед суспільством полягає насамперед у тому, що вони забезпечують аудиторію цінною, повною й вірогідною інформацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

На підставі аналізу  механізмів впливу засобів масової інформації на суспільну свідомість можна зробити наступні висновки.

Проведено теоретичне вивчення понять: «вплив», «засоби масової інформації», «суспільна свідомість». Вони достатньо повно розкриті в першому пункті, що суттєво облегшило вивчення даної теми. Дані терміни по-різному трактуються у різноманітних джерелах різними авторами, що дало нам змогу обрати для розгляду найточніші та найвлучніші визначення щодо даної теми.

Далі ми прослідкували  історію вивчення механізмів впливу засобів масової інформацію на суспільну  свідомість на прикладі таких вчених, як Ф. Фентон, Г. Тард, К. Ховленд, П. Лазарсфельд, Г. Лассуелл, К. Левін, С. Стауффер, Д. Уеплс, У. Шрамм, Б. Берельсон, Д. Клаппер та деяких інших.

Специфікою вивчення даного питання є наявність так  званої «офіційної» історії поглядів щодо впливу мас-медіа на суспільну  свідомість та переглянутої, тобто  більш повної та достовірної історії  вивчення цього питання. У своїй роботі ми керувалися науковими доробками переважно американських вчених щодо проблем впливу ЗМІ на суспільство. Це пов’язано з тим, що на Заході ця проблема почала розглядатися набагато раніше, ніж в інших країнах і тому внесок американських вчених більш вагомий.

 В даній роботі  для всебічного й повного аналізу  застосовувалися наступні методи: метод аналізу документів, метод історизму, порівняльний метод, метод узагальнення, аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування. Всі ці універсальні методи пізнання певним чином сприяли всебічному вивченні даної теми.

Проаналізувавши негативні  аксіологічні функції ЗМІ у сучасному  суспільстві, ми ще раз переконалися наскільки вагоме місце у сьогоднішньому житті займають засоби масової інформації. Вони виконують безліч функцій. Безперечно, серед них є й низка позитивних. Проте, зважаючи на стрімкий розвиток сучасного суспільства, наявність, так би мовити, інформаційної війни, постійну конфронтацію різних мас-медіа, ми у своїй роботі дослідили негативні функції засобів масової інформації. Ними являються: формування у людини відчуття безвідповідальності та відсутності волі, втрата відчуття реальності; виробництво соціальних міфів; негативна дія нейролінгвістичного програмування; втрата людиною певної логіки в осмисленні навколишнього середовища; розповсюдження через ЗМІ різноманітних фобій.

Далі ми з’ясували  методи впливу ЗМІ на суспільну свідомість. Являючи собою могутню силу впливу, ЗМІ мають змогу коригувати та спрямовувати погляди людей в ту чи іншу площину, залежно від своїх власних потреб та можливостей. Ми виокремили такі основні методи впливу: метод навіювання, метод дезінформації, метод семантичного маніпулювання, метод відволікання аудиторії, створення резонансу журналістами, механізм створення «образу ворога», формування стереотипів, міфотворчість, створення іміджу.

Дослідивши  у наступному пункті плив ЗМІ на формування суспільної свідомості саме в Україні, ми прийшли до висновків, що сучасній Україні актуалізувалося питання про стан громадянського суспільства, тобто суспільства з розвиненою свідомістю. Специфікою цього явища в нашій державі є заангажованість різних ЗМІ та окремих їх представників, наслідком якої є викривлена подача тієї чи іншої інформації.

Отже, слід відзначити, що засоби масової інформації мають найбільш сильний вплив на сучасну суспільну свідомість, певним чином формуючи її та моделюючи зовнішнє відображення.

Суспільна думка стосовно тих або інших ситуацій може бути як реалістичною, так й ілюзорною – все залежить від того, яка саме інформація, подана у ЗМІ, проникла у свідомість громадянина і послужила джерелом певної думки та стереотипу.

Формування суспільної свідомості за допомогою мас-медіа  з використанням методів психологічного впливу стає найбільш ефективним і  дешевим способом тотального контролю й маніпуляції настроями людей. Отже, сучасна роль ЗМІ стає скоріше ідеологічною, ніж інформаційною.

Розвиток теле-відео-аудіо-мультимедіа  дозволив людям сприймати та засвоювати величезні обсяги інформації, не виходячи з дому. А це скорочує ресурси зворотного зв’язку, привчає людину до пасивного сприйняття інформації. І все ж треба сподіватися, що у майбутньому позитивна сторона розвитку нових комунікативних та інформаційних технологій буде переважати негативну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Андреева Г. М.  Социальная психология. – М., Наука, 1994. – 542 с. 

2. Баришполець О. Чинники впливу засобів масової інформації на аудиторію // Соціальна психологія. – 2006. – № 6. – с. 153-163.

3. Богомолова Н. Н.  Массовая коммуникация и общение. – М., Знание, 1988. – 471 с.

4. Брайант Д. Основы  воздействия СМИ. – М., СПб., К., 2004. – 674 с.

5. Волянская Е. и  др. Роль СМИ в социальной агрессии // Персонал. – 2004. - № 7. – с. 88-91.

6. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. – М., 2004. – 245 с.

7. Коновченко С. В.  Общество – СМИ – Власть. –  Ростов-на-Дону: СКАГС, 2001. – 280 с.

8. Кретов Б. Средства  массовой коммуникации – элемент  политической системы общества // Социально-гуманитарное знание. –  2000. - № 1. – с. 101-115.

9. Любивый Я. В. Современное массовое сознание: динамика и тенденции развития / АН Украины. – К., 1993. – 144 с.

10. Мельник Г. С. Mass media: психологические проблемы и эффекты.  – СПб., 1996. – 348 с. 

11. Науменко Т. Массовые коммуникации в политической структуре общества // Вестник Московского университета. – Сер. 12. Полит науки. – 2003. - № 3. – с. 102-114.

12. Парламентские и  президентские выборы 1994 года в  Украине: Мониторинг освещения  избирательной кампании в украинских  СМИ. – К., 1994., с. 2-9.

13. Соціологія: навчальний посібник / За ред.. С. О. Макєєва. – К.: Знання, 2005. – 455 с.

14. Старова О. Средства  массовой информации как источник  агрессии // Прикладная психология  и психоанализ. – 2000. - № 2. –  с. 15-21.

15. Тощенко Ж., Харченко  С. Социальное настроение. – М., 1996. – 324 с.

16. Хабермас Ю. Моральное  сознание и коммуникативное действие. – СПб., 2000. – 314 с. 

17. Цаллер Дж. Происхождение  и природа общественного мнения / Пер. с англ. А. А. Петровой. – М.: Ин-т Фонда «Общественное  мнение», 2004. – 560 с.

18. Шевченко Л. Психологічні особливості діяльності засобів масової інформації // Людина і політика. – 2001. – № 2. – с. 103-108.

19. http://slovari.yandex.ru/dict/azbuka/article/azbuka/ps7-023.htm?text=%D0%92%D0%BB%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B5

(06.05.2008).

20. http://slovari.yandex.ru/dict/psychlex4/article/PS4/ps4-0226.htm?text=%D0%92%D0%BB%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B5 (06.05.2008).

21. http://slovari.yandex.ru/dict/jurid/article/jur3/jur-5796.htm?text=%D0%A1%D0%9C%D0%98 (06.05.2008).

22. http://slovari.yandex.ru/dict/glossary/article/6/062_78.HTM?text= %D0%A1%D0%9C%D0%98 (06.05.2008).