Вплив засобів масової інформації на формування суспільної свідомості в Україні

Метод семантичного маніпулювання припускає ретельний  відбір і спеціальну компоновку понять, що викликають або позитивні, або  негативні асоціації, що дозволяє впливати на сприйняття інформації. Оскільки метод заснований на певних асоціаціях, він дозволяє легко вплинути на людину через його звички і переконання.

Коли втаїти інформацію неможливо, часто використовується метод відволікання. Суспільство  не терпить інформаційного вакууму, тому щоб відволікти аудиторію від однієї інформації, необхідно переключити її увагу на іншу, подану в максимально сенсаційному вигляді.  Мета нової інформації - створити відволікаючу альтернативу і понизити актуальність попередньої інформації [2, 149].

Один з прийомів навіювання, який використовується в  сучасній журналістській практиці, - створення  резонансу, суть якого полягає в  тому, що використовується схильність аудиторії гостро реагувати на різні  расові, національні, релігійні ситуації. ЗМІ маніпулює націоналістичними стереотипами і негативними установками для провокації певних дій. Так, наприклад, в даний час для росіян дуже хворобливим є чеченське питання, яке практично щодня піднімають ЗМІ. Сформований навіть якийсь стереотип  «осіб кавказької національності», до  яких більшість громадян відносяться з підозрою.

Повідомлення  в ЗМІ подаються в емоційній  формі, що драматизується. Економічні і соціальні труднощі пояснюються  присутністю «інородців», що заважають  налагодженню нормальних життєвих умов. Преса іноді підтримує екстремістські гасла рішучого вигнання людей іншої національності.  Національні питання нерідко пов’язуються з релігійними [15, 204].

Механізм створення  «образу ворога» нерідко використовується для створення негативної суспільної реакції, в основі механізму закладена ідея дегуманізації - ворог представляється несхожим на вас: він іншої національності, вигляду, розумових здібностей, крім того, він агресивний і нічого доброго від нього чекати не можна. Малюються тільки негативні риси, відомості про позитивний замовчуються. Наприклад, англійська газета “John Bull”, що видавалася в роки Першої світової війни, нерідко користувалася цим механізмом для створення антифашистських настроїв.

Таким чином, елементи навіювання можна «подати» у будь-який час в «упаковці» з новинами, передачами, фільмами; можна маніпулювати людською свідомістю за допомогою радіо і навіть шляхом подачі інформації в певному вигляді в друкарській продукції. Ці елементи западають в підсвідомість людини  і примушують її діяти певним чином; оскільки взаємодія людини із ЗМІ відбувається щодня, то і вплив на суспільство і на кожну людину окремо можна назвати досить істотним.

Багато методів  добре вивчено і давно стали  «класикою» маніпулювання. Ці методи вже  настільки «зрослися» з діяльністю ЗМІ, що стали як би складовою частиною діяльності. Зокрема, вплив масової інформації на свідомість людей нерідко досягається за допомогою стереотипів, міфотворчості та іміджу [5, 90].

Стереотипи  ефективно управляють всім процесом сприйняття інформації. Вони формуються під впливом двох чинників:

1) несвідомої  колективної переробки і індивідуального  соціокультурного середовища;

2) при цілеспрямованій  ідеологічній дії за допомогою  ЗМІ. 

За допомогою  стереотипів легко маніпулювати свідомістю людини, оскільки стереотип тісно пов’язаний з життєдіяльністю суспільства в цілому і конкретних груп людей зокрема, наприклад, в свідомості жителів нашої країни збереглася як стереотип «філософія надії», орієнтація на ідеальні зразки. У американців, наприклад, існують свої стереотипи. Люди в США виховуються так, що не вірять в безвихідність ситуації: вони вважають, що при відповідному умінні будь-яка задача може бути вирішена. У них присутній «оптимізм до останнього».

Більшість дослідників  указують на зв’язок стереотипів з гігантським впливом ЗМІ, що формують відношення до світу, на поведінку, відтворюючу вчинки героїв, створених пресою, радіо або телебаченням. Так, наприклад, в даний час якимсь стереотипом стає людина, орієнтована на досягнення своєї мети, цілеспрямована, яка розраховує на свої власні сили.

ЗМІ привчають  людину мислити стереотипами і знижують інтелектуальний рівень повідомлень  так, що перетворилися на інструмент роботи дурним. Цьому послужив головний метод закріплення потрібних  стереотипів в свідомості - повторення.

Ще одним  методом ЗМІ є міфотворчість. В техніці навіювання підтримка  міфів грає величезну роль. Міфи засідають в свідомість, впливають  на відчуття і поведінку людей. Міфи дуже життєздатні, і  їх життєвість пояснюється тим, що, спираючись на реальні факти і події, вони сприймаються як істина, догмат.

Подія, істинність якої суб’єкти спілкування не мали бажання або можливості перевірити, здається їм правдоподібною на основі їх моделі світу, представленої насправді. Дійсні ж факти часто сприймаються людьми як небилиці [9, 83].

Ще один метод, що дозволяє впливати на громадську думку, - це імідж. Функції іміджу і стереотипу різні. Стереотип позначає образ, що відображає властивості і характеристики, принаймні частково властиві об’єкту, імідж - це штучно сфабрикований образ.

Імідж створюється  шляхом нав’язування певних асоціацій, він завжди пов’язаний з уявою. Імідж  створює реальну соціально-психологічну установку, що визначає поведінку людини по відношенню до об’єкту. І, оскільки впливає на психіку людини, отже, легко сприймається, запам’ятовується і тому часто використовується в рекламі, імідж можна ефективно використовувати як засіб пропаганди, як інструмент управління свідомістю.

ЗМІ формує величезну  різноманітність іміджів політиків, акторів, музикантів, режисерів. Неабиякою мірою цьому сприяє телебачення, яке є основою створення сценічного іміджу. Формуючи імідж, ЗМІ формують і уявлення про людину, привертають до нього увагу населення. Особливо запам’ятовуються епатажні, яскраві, оригінальні образи. І, щоб образ не став «затертим», ЗМІ часто представляють його в дещо іншому світлі, що часто знов привертає увагу аудиторії [13, 317].

Таким чином, проаналізувавши  основні методи впливу ЗМІ на свідомість людини, складно визначити найбільш ефективний, оскільки кожний з них має певний цілеспрямований вплив. Всі ці засоби навіювання мають величезний вплив на людську свідомість, примушуючи саму людину діяти і думати певним чином.

Звичайно, все  залежить від упередженості самої  людини по відношенню до засобів масової інформації, але далеко не кожен критично сприйматиме всю інформацію, що обрушується з газет, радіо і телебачення.

Отже, ще раз  перелічимо основні методи впливу засобів  масової інформації на суспільну  свідомість, а отже й формування громадської думки:

• Метод навіювання;
• Метод дезінформації;
• Метод семантичного маніпулювання;
• Метод відволікання аудиторії;
• Створення резонансу журналістами;
• Механізм створення «образу ворога»;
• Формування стереотипів;
• Міфотворчість, штучно здійснювана засобами масової інформації;
• Створення іміджу.

Всі ці методи дозволяють представникам різних ЗМІ, або більш впливовим фігурам, що стоять за ними, намагатися формувати громадську думку певним чином, маніпулюючи свідомістю людей. Деякі з них є більш ефективними, деякі - менш ефективними і застосовуються в залежності від ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Вплив засобів масової інформації  на формування суспільної свідомості  в Україні

Через засоби масової  інформації у відкритому демократичному суспільстві відбувається вільний обмін ідеями, інформацією, іншою духовною продукцією. А це сприяє перетворенню політичного плюралізму у важливу складову всієї політичної системи, її еволюційного розвитку. Для сучасного суспільства характерним є діалог різних політичних сил з опорою на мас-медіа, і це значною мірою впливає на формування громадської думки. Через ЗМІ здійснюються різні форми громадського контролю. Це забезпечує зворотний зв’язок, що стабілізує саму суспільну систему.

В Україні однією з  головних проблем діяльності засобів масової інформації є інформаційна блокада з боку влади. У зв’язку з тим, що значна частина ЗМІ контролюється виконавчою владою або близькими до неї великими бізнесменами, опозиція змушена вдаватися до створення таких інформаційних приводів, які неминуче опиняться у центрі уваги ЗМІ. Прикладом їх є акція «Україна без Кучми», що розпочалася взимку   2000 – 2001 рр. Її вплив на формування громадської думки як всередині країни, так і за кордоном, досить помітний. Влада навіть вимушена була вдатися до заходів, що мали ознаки певного діалогу з громадськістю. На тлі непрозорої політики, характерної для політичної еліти України наприкінці 1990-х років, це засвідчило силу ЗМІ у відстоюванні цінностей демократичного суспільства. Але вплив українських ЗМІ на формування ціннісних орієнтацій громадян відбувається в період, коли українське суспільство переживає глибинні трансформаційні зміни. В результаті формується викривлена суспільна свідомість.

За сучасних умов, коли політичні новини перетворилися  на товар, засоби масової інформації стали суб’єктом ринкового тиску, як і в будь-якій галузі економіки. За межами ринку новинних медіа лежить досить об’ємний ринок «політичного менеджменту», який охоплює фірми паблік рілейшнз, політичних консультантів органів влади та політичних партій, фірми, що займаються опитуваннями населення та з’ясуванням громадської думки. Журналіст, будучи одним з головних акторів цієї розгалуженої інформаційної мережі, не може нині бути достатньою мірою вільним і незалежним у своїх судженнях і вподобаннях [12, 5].

Особливо небезпечним  для суспільства є підкуп політиками талановитих журналістів. Взагалі, конфіденційні зустрічі представників  преси з політиками є звичним  і нормальним явищем у сучасному  світі, бо саме в кулуарах легше отримати ту інформацію, яка не буде оприлюднена, але без якої важко зрозуміти взаємозв’язок подій. Проте, коли журналіст починає давати лише позитивну інформацію про того чи іншого політика, то це може свідчити про «приручення» цього журналіста. Небезпека такого явища для суспільства у першу чергу полягає в тому, що громадськість позбавляється правдивої інформації про певні події чи окремих політичних діячів. За допомогою підкуплених журналістів політикам легше займатися так званою символічною, «віртуальною» політикою.

Впливові політики нерідко  намагаються контролювати ті засоби масової інформації, які чинять найбільший вплив на формування громадської  думки. Політичні партії та блоки  прагнуть мати власні телеканали та радіостанції, газети та журнали. В ідеалі залежний від партії або впливового політика засіб масової інформації повинен мати у суспільстві репутацію незалежного, що дає йому певну свободу маневру. Досвід українських виборів засвідчив, що наявність контрольованого телеканалу з високим глядацьким рейтингом значною мірою забезпечує подолання відсоткового бар’єру, необхідного для проходження в парламент [17, 345].

Меншою мірою такий  ефект забезпечує контроль над друкованими  засобами масової інформації на загальнонаціональному  рівні. А на регіональному рівні наявність власної популярної газети у період виборчої кампанії дозволяє помітно впливати на формування політичних симпатій та антипатій електорату.

Коли політичне суперництво  між ЗМІ різної політичної орієнтації ведеться відкрито, це сприяє розвиткові демократичних тенденцій у суспільстві. Проте продажність журналістів і використання ними брудних технологій, спрямованих на дискредитацію політичних конкурентів, підриває демократичні засади. Для попередження цього небезпечного явища представники різних засобів масової інформації намагаються контролювати один одного, оприлюднюючи виявлені ними факти підкупу. В умовах жорсткої конкуренції на публікацію подібних фактів той чи інший засіб масової інформації може опинитися у центрі загальної уваги і підвищити свій рейтинг.

З іншого боку, задля сенсації журналісти нерідко звинувачують політиків  або своїх колег-конкурентів не лише в існуючих, але і у вигаданих  гріхах. У такому випадку ображений  подає до суду, і цей метод дозволяє стримувати зайву агресивність журналістів у гонитві за сенсацією.

Таким чином, відносини  між політиками та мас-медіа складаються  непросто і неоднозначно. Кампанія підтримки у засобах масової  інформації, вміло спрямована та організована, може забезпечити стрімкий злет кар’єри  політика. З іншого боку, організована конкурентами кампанія дискредитації може покласти край політичним амбіціям тієї чи іншої особи. Зростання ролі телебачення у житті суспільства веде до «медіатизації» політики, що загрожує небезпечними наслідками не лише молодій демократії у пострадянських країнах, але й традиційній західній демократії [12, 4].

Якщо зусилля політиків  переключатимуться з прийняття  конкретних політичних рішень і впровадження їх у життя на «віртуальну політику», то суспільство під тягарем невирішених  проблем може втратити стабільність. У країнах традиційної демократії на заваді цим небезпечним тенденціям стоять розвинуті інститути громадянського суспільства, проте в Україні, як і в деяких інших постсоціалістичних країнах, такого захисного механізму ще немає. Тому відповідальність мас-медіа перед суспільством тут особливо висока. Розуміючи небезпеку аморалізму в ЗМІ, журналісти країн СНД у травні 1994 р. підписали у Києві документ під назвою «Кодекс професійної етики журналістів» і висловили готовність керуватися ним у своїй роботі [12, 2 ].

Цей документ містить  наступні положення: