Методичні основи використання принципу наочності при вивченні української літератури

Основною методичною засадою унаочнювання є доцільність. Застосування наочності  слід продумати, чітко усвідомлюючи мету послуговування нею: як підготувати учнів до сприймання, організувати навчальну ситуацію, логічно пов'язати її з іншими навчальними ситуаціями.

Використання технічних  засобів навчання, зокрема екранних та звукових, має відповідати таким  вимогам (Л. Кулінська):

1. чітке визначення «дози» їх демонстрування залежно від мети уроку;
2. послідовність демонстрування;
3. тісний зв'язок змісту наочного посібника з іншими складниками навчального процесу;
4. постановка запитань для усних чи письмових відповідей після демонстрування посібника;
5. проведення бесіди з метою закріплення переданого за допомогою посібника матеріалу.

При демонструванні екранного  посібника слід дотримуватися гігієнічних вимог: відстань між екраном і першим рядом – не менше двох метрів; екран – не нижче півтора метра від підлоги; поступове вмикання і вимикання світла.

Під час застосування технічних  засобів навчання учитель може дати коментарі лінгвістичного характеру (з'ясувати значення невідомих учням  слів); історично-побутового (пояснити певні історичні імена, назви, події тощо); історико-літературного (розтлумачити літературні факти та події); ідейно-стильового (пов'язати пояснення з вивченням структури твору).

Учитель може використовувати аудіо- та відео-записи: читання літературних творів майстрами художнього слова; виконання драматичних творів акторами театрів; виступи свідків історичних подій, науковців і діячів мистецтва; літературно-музичні композиції.

Комп'ютерна техніка прислужиться у проведенні презентації літературної теми, під час якої кожне положення буде унаочнене на екрані: портрет письменника, зображення місцевості, де він жив, обкладинки книжок, ілюстрації до твору, теоретико-літературне визначення ключового поняття, цитати з літературно-критичних праць, крилаті вислови з твору, зразки інших видів мистецтва, кадри з кінофільму, сцени зі спектаклю. При цьому можна використати музику як фон або музичне втілення літературного тексту.

Український учитель-методист Світлана Жила розробила систему застосування зразків інших видів мистецтва на уроках української літератури. Під час вивчення ранньої поезії П. Тичини доречні панно М. Жука «Біле і чорне», картина К. Білокур «Квітки і берізоньки ввечері», полотно С. Боттічеллі «Весна»; ілюстрації О. Довгаля до поезії П. Тичини «Арфами, арфами»; романси та хори на слова П. Тичини: «Ви знаєте» (муз. М. Вериківського або М. Скорульського), «Ми дзвіночки» (муз. В. Верховинця), «А я у гай ходила» (муз. П. Козицького), «Подивилась ясно» (муз. П. Сениці). Під час вивчення роману І. Багряного «Тигролови» можна продемонструвати дітям роботу невідомого художника «Волинська Богоматір» (кінець XIII – початок XIV століття), полотна М. Врубеля «Царівна Лебідь» і «Демон», вишивку дружини І. Багряного за малюнком чоловіка «Олень».

Учитель має подавати українську літературу як мистецтво слова в зіставленні з іншими видами мистецтва, унаочнювати викладання життєпису письменника, розповідь про період літературного процесу, характеристику історичної епохи, зображеної у творі, художні інтерпретації твору діячами культури.

Наочні посібники з  літератури різноманітні за формою і  змістом: це таблиці, плакати, карти, схеми, хронологічні, синхроністичні таблиці, фотографії, монтажі,  альбоми та інше.

У практиці школи широко використовуються таблиці, виготовлені  фабричним способом і саморобні. В посібниках цього виду навчальний матеріал подається у вигляді дат і тексту, пов'язаного з ілюстративним матеріалом. Подібні таблиці, як правило, вивішуються в класі і використовуються на різних етапах уроку: під час пояснення нового матеріалу, закріплення вивченого і повторення.

Цінним посібником є літературний плакат, який також може бути саморобним або виданий друком. Він містить в собі різноманітний матеріал, що стосується життєвого і творчого шляху письменників та їх окремих творів. Такі плакати складаються з портретів письменників, близьких їм осіб-одно-думців, фотографій місць, пов'язаних з життям і творчістю митців слова, фотокопій перших видань їх творів, ілюстрацій до них, висловлювання самого письменника та видатних діячів культури і літератури про нього і т.п. Літературні плакати зараз видаються, на жаль, рідко. А в 50-ті роки у видавництві «Радянська школа» було видано серії плакатів з української літератури «Слово о полку Ігоревім», «Марко Вовчок», «Т.Г.Шевченко», «Іван Франко», «М.Коцюбинський» та інші.

Такі посібники демонструються, як правило, на уроці під час пояснення  нового матеріалу. Але їх вивішують в класі під рубрикою «Сьогодні на уроці» заздалегідь з тим, щоб учні і в позаурочний час змогли познайомитись детально з текстом плаката, його оформленням. Деякі вчителі за зразком літературного друкованого роблять з учнями саморобні плакати. При цьому включають в них систему запитань-завдань, розрахованих на виконання їх учнями під час вивчення теми за програмою.

Наочними посібниками можуть бути історичні, географічні та контурні карти, які допомагають учням під час вивчення літературно-історичних тем чіткіше уявити місце подій, відбитих у художньому творі, перебування письменника в конкретних місцях своєї країни та за кордоном.

Карти-схеми типу «Карта подорожей Лесі Українки», схема місць перебування Т.Г.Шевченка в різні періоди життя сприяють кращому засвоєнню матеріалу, що вивчається в часі та просторі. Демонстрація таких карт-схем доцільна в процесі лекційного викладу життєвого і творчого шляху письменників, під час повторення та закріплення пройденого.

Хронологічні та синхроністичні таблиці – зручні наочні посібники для запам'ятовування учнями зв'язків суспільно-історичного життя з фактами життя письменника, з його творчістю. Як правило, вони виготовляються учнями під керівництвом учителя або самим учителем і використовуються в процесі вивчення конкретної теми на уроках.

Фотографії використовуються як наочні посібники під час вивчення біографії письменника й аналізу художніх творів. Фотодокументи про різні періоди життя письменника допомагають дізнатися про його сімейне оточення, про дружбу і зв'язки письменника, його суспільну діяльність. При вивченні драматичних творів використовуються фотографії, які відтворюють сцени з п'єс, виконавців ролей дійових осіб. У процесі демонстрування фотографій учні одночасно із розповіді учителя дізнаються про акторів, які грали в спектаклях, кіно.

Умови кабінетної системи  в сучасній школі допомагають  вчителям-сло-весникам поступово накопичувати фотографічний матеріал, одержаний із ілюстрованих періодичних видань, і створювати тематичні папки з творчості окремих письменників, з вивчення оглядових тем.

Все це створює передумови для демонстрування його як роздавального  матеріалу. Якщо не вистачає достатньої кількості фотографій на клас, демонстрація їх здійснюється через епідіаскоп.

У шкільній практиці зібраний і систематизований ілюстративний  матеріал часто оформлюється у вигляді монтажів, стендів-розкладок для того, щоб учні змогли ознайомитись з наочністю не тільки на уроці, а й у процесі підготовки до домашніх завдань, виступів, повідомлень, використали його під час роботи над твором, випуску літературних газет, ювілейних виставок, присвячених творчості того чи іншого письменника.

Значною орієнтацією для вчителів літератури з питання створення різних видів наочних посібників є вперше розроблений Л.В.Чуніхіною та М.В.Колокольцевим «Аннотированый темник наглядных пособий по литературе», в якому рекомендується створення комплектів демонстраційного матеріалу до вивчення біографії письменника, до творів, що вивчаються текстуально, до історико-літературних оглядів.

Широку популярність має така форма наочних посібників як літературні альбоми, які складаються за різними принципами. Частіше видаються альбоми, що висвітлюють життя і творчість окремого письменника, наприклад, «Життя і творчість Г.Сковороди», «Павло Тичина» та ін. На уроках можна використати з таких альбомів лише окремі ілюстрації, в основному ж робота з ними відбувається в позаурочний час.

В останній час видаються  найбільш зручні для демонстрування на уроці альбоми незброшурованих  картин з окремих монографічних тем (Н.Й.Волошина «Слово і образ», К.: Мистецтво, 1983). Формат таких видань дозволяє вчителю демонструвати наочність на уроці в процесі викладу нового матеріалу, перевірки домашнього завдання, закріплення, під час роботи над твором. А методичні рекомендації, що передують альбомам, озброюють учителя різноманітними методичними прийомами їх використання.

Необхідність розвитку самостійної пошукової діяльності учнів у процесі вивчення літератури викликала появу роздавального матеріалу, наприклад, Б.Г.Скоморовський, «Дидактичний матеріал з української літератури для 8 класу» (К.: Рад. школа, 1981). Такого виду наочні посібники, які використовуються на уроках з метою перевірки знань учнів, організації самостійної роботи і т.п., допомагають виховувати в учнів інтерес до навчального предмета, розвивати трудові навички і використовувати одержані знання у практичній діяльності. Лабораторія технічних засобів навчання Інституту педагогіки АПН України розробила перелік навчальних посібників, який орієнтує сучасного вчителя-словесника на відбір найнеобхідніших, перевірених практикою навчально-наочних посібників з літератури. Поступово розширюється фонд наочних посібників, що особливо помітно з переліку діафільмів, діапозитивів, навчальних кінофільмів, звукових посібників. У перспективі будуть видаватись удосконалені наочні посібники з літератури, наприклад, роздавальний матеріал: картки з текстом, картки ілюстративні з завданнями тощо.

Звукові посібники типу «Сторінки радіопередач», фонохрестоматії вимагають під час використання бездоганно працюючої апаратури: програвачів, магнітофонів і т.п., а також продуманої з боку вчителя певної системи і методичної різноманітності їх використання. Такі посібники слід використовувати на різних етапах уроку, дотримуючись при цьому педагогічної послідовності та почуття міри.

Добір наочних посібників до уроку – річ важлива: тільки комплексне використання їх з урахуванням специфіки класу, його загальної підготовленості, розвитку дасть позитивний результат у навчанні і вихованні школярів.

Має рацію методист А.П.Коржупова, яка вважає, що «велика кількість наочних посібників, показаних на одному уроці, промайне, як в калейдоскопі, перед очима учнів і не тільки не залишить належного сліду в їх пам'яті, не викличе відповідних емоцій і не забезпечить глибини знань, а й приведе до перевантаження уроків».

Слід відмітити, що завдяки  кабінетам літератури в школах створюються умови для зберігання і раціонального використання різноманітних наочних посібників, необхідних для проведення уроків і широкої позакласної роботи. Створюються передумови для включення при цьому різноманітних засобів їх демонстрування, що сприяє оптимізації викладання літератури в школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Практичне  використання принципу наочності  на уроках 

       української літератури

 

Тема:  І. Котляревський. «Наталка Полтавка» — перший твір нової української драматургії.

Мета:  виявити основні особливості першого драматургічного твору нової української літератури, його ідейно-тематичну спрямованість, композицію, конфлікт; охарактеризувати образ возного, виборного, Терпилихи; опрацювати дію І драми; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння грамотно робити висновки, належним чином їх обґрунтовуючи; аналізувати художній твір; виховувати почуття поваги до І. Котляревського, історичного минулого рідного краю, любов до рідного слова, вітчизняної культури.

Методи і  прийоми:   слово вчителя, бесіда, тестування, робота з текстом, робота з аудіо- та відео-матеріалами.

Міжпредметні  зв'язки: історія України (Суспільно-історичні обставини в

  Україні наприкінці ХVІІІ ст.)

Мистецький  контекст: театральне мистецтво (Опера М. Лисенка «Наталка

Полтавка».

Обладнання:  портрет І. Котляревського, картина пам’ятника митцю в Полтаві, підручник, текст твору, аудіозапис пісень Наталки, відеоматкріали; дидактичний матеріал (тестові завдання).

Тип уроку:  засвоєння нових знань, умінь і навичок (за Є. Пасічником).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Літературний  тест за поемою  І. Котляревського «Енеїда».

2. Мозкова  атака. Опрацювання питань:

• Що вам відомо про  драму — літературний жанр?

• Яким був театр у  ХVIII ст.?

• Як розподілялася тематика шкільних драм відповідно до її піджанрів?

• Зазначте п’єси давньої літератури, які користувалися великою популярністю в глядачів. («Комическое действие» (1736) М. Довголевського, «Воскресеніе мертвих» (1747) І. Кониського, «Трагедія о смерті Уроша Пятого» (1744) М. Козачинського»).

• У чому полягає актуальність вертепу сьогодні?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Основний зміст  уроку.

Драматичний витвір І. Котляревського — найкраща

 оздоба української сцени.

Анджело де  Губернатіс, італійський учений

1. Вступне слово вителя.

Лунає пісня в аудіозаписі  Наталки «Ой я дівчина Полтавка». «Під розлогою вербою, що наполовину закриває селянську хату, стоїть струнка кароока  чорнобрива дівчина з відрами  через плече. Біля неї у шанобливій позі чоловік в одязі чиновника, а з-за дерева виглядає якийсь дідуган. Удалині – вишневі садки, луки, в’ється річка...»