Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2014 в 13:58, курсовая работа
Одним з духовних символів українського народу, який мовби уособлює його душу та історичний шлях, є Києво-Печерська лавра — місце подвизу перших українських християнських подвижників, давній осередок літописання, іконописання, літературної діяльності та книгодрукування.
«Києво-Печерський патерик» був однією з найпопулярніших книжок української літератури. М.Грушевський наважився поставити його, щодо популярності серед читачів, поруч із «Кобзарем», з початком друкарства - неустанно передруковуваним твором нашого письменства, «золотою книгою»; українського письменного люду.
Назва походить від слова «патер»; - отець, застосованого для подвижників, зокрема аскетів-відлюдників, що своєю поведінкою виражали суперечливість між ідеалами християнства і узвичаєним побутом суспільства. Водночас їхня поведінка протистояла офіціалізації церкви після визнання християнства панівною релігією. Чернець-відлюдник ставав популярним народним героєм.
ВСТУП.................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. ДОСЛІДЖЕННЯ ДЖЕРЕЛ ТА ІСТОРІЇ ТЕКСТУ ПЕЧЕРСЬКОГО ПАТЕРИКА……………………………………………………5
1.1. Житіє прп. Феодосія Печерського та прп. Антонія ― перші печерські агіографічні твори……………………………………………….……5
1.2. Літопис як один з першоосново Києво-Печерського патерика……..9
РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА ЗОБРАЖЕНЬ ДАВНЬОРУСЬКОГО МОНАСТИРСЬКОГО ЖИТТЯ У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ ПАТЕРИКОВІ..........................................................................................................14
2.1. Особливості агіографічного тексту ......................................................14
2.2. Зображення давньоруського монастирського життя........................11
ВИСНОВОК.....................................................................................................27
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................29
Так, пройнятися почуттями і думками людей, котрі жили кілька віків тому, спробувати прожити їхні захоплення і пристрасті, пройти їхній шлях пошуку — річ непроста, а то й неможлива. Саме тому пам'ятки давньої української літератури не викликають зацікавлення в читацького загалу, навіть якщо сотні разів повторити, що це чималий етап у розвитку письменства, що там джерела багатьох літературних традицій, наша художня та історична пам'ять...
Думається, пам'ятки давньої літератури можуть викликати естетичні відчуття, переживання лише в тих, хто розуміється на мистецтві художнього слова, бо естетичні переживання — це не емоція, спонтанний катарсис, наївна співмірність з висловленою у творі емоцією, а проникнення в художню структуру твору, розуміння, впізнавання її. Словесні твори давнини можуть бути естетично реалізовані в художньому сприйнятті читача. Отже, вирішальне значення має його естетичний досвід — та необхідна база, яка дає можливість збагнути поетику тексту, відгукнутись на нього, незважаючи на те, що між моментом його створення і рецепцією читача лежать цілі століття.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: