Організаційно-правові форм підприємництва в Україні

 Рис. 2.2. Кількість найманих працівників малих підприємств за видами економічної діяльності

З рис. 2.2 видно, що у період з 2006 по 2009 рр. кількість працівників, зайнятих у малому бізнесі зменшується, проте, у 2010 р. спостерігається незначне зростання цього показника. Так, у 2009р. у порівнянні з попереднім роком вона зменшилась на 4,4%, а у порівнянні з 2006р. – на 6,9%. Кількість найманих працівників на малих підприємствах області у порівнянні з минулим роком також скоротилась на 4,5%. Найбільше скорочення чисельності відбулось у будівництві – на 11,0%, та на підприємствах транспорту та зв’язку – на 7,7%. Рівень зайнятості на малих підприємствах області до кількості населення у працездатному віці у 2009р. становить 7,9%, він скоротився у порівнянні з минулим роком на 0,2 в.п. [20, с. 126]

Зниження обсягів реалізації продукції малих підприємств випереджало загальні темпи зниження обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) по області, які становили 3,1%. Питома вага обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств в загальному обсязі реалізації у 2010 р. скоротилась порівняно з 2009 р. на 0,5 в.п., а порівняно з 2006 р. – на 3,6 в.п. і становить 18,7%.

Рис. 2.3. Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств за видами економічної діяльності 

Отже, за підсумками 2010 р. відбулось  збільшення кількості малих підприємств  на 10 тис. осіб наявного населення та середньомісячної заробітної плати  робітників малих підприємств. Негативним фактором є скорочення чисельності  зайнятих та найманих працівників, які  працюють на малих підприємствах, рівня  зайнятості на малих підприємствах  у відсотках до кількості населення  у працездатному віці, обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств  та частки їх внеску в загальні обсяги реалізації продукції (робіт, послуг). [12]

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

3.1 Роль держави у розвитку  підприємництва в Україні

Державне регулювання  підприємництва – це система правових, організаційних і регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливого підприємницького середовища й управління державним сектором для забезпечення ефективності та конкурентоспроможності національної економіки. [23,с.497]

Підприємницьке середовище – сукупність умов, що впливають на формування і розвиток підприємництва. Воно складається з таких елементів:

• Економічні умови  визначають умови розподілу ресурсів і ступінь активності підприємницької діяльності – ступінь економічної свободи; обсяг сукупного попиту; рівень розвитку ринків; конкуренції; стабільність національної валюти; податкову політику; рівень доходів населення.
• Політична ситуація обумовлює характер взаємодії суспільства і підприємницьких структур, їхню соціальну інтегрованість.
• Правове середовище створює умови для розвитку цивілізованих ринкових відносин – стан розвитку ринкового законодавства; характер регулюючого втручання держави в діяльність суб’єктів економіки; захист інтересів підприємців.
• Соціально-культурне і демографічне середовище виявляє вплив на формування потреб споживачів, обумовлює специфіку попиту; формування типу економічної культури у суспільстві; кількість населення; рівень його освіти, культури; моральні норми; традиції; релігійні погляди; домінуючі соціально-культурні цінності тощо.
• Технологічне середовище обумовлює не тільки характер виробництва, а й способи підприємницької діяльності – рівень індустріального розвитку країни; рівень науки, техніки; наявність технологій і їх впровадження у виробництво тощо.
• Природно-географічне середовище визначає галузеву, територіальну, зовнішньоекономічну структуру економіки; види підприємницької діяльності; наявність природних ресурсів; їхню якість; клімат; географічне положення країни тощо.
• Інституційно-організаційне середовище  характеризує систему органів державного управління, їхню взаємодію з суб’єктами підприємницької діяльності, способів та інструментів державного впливу на підприємство, розвиток інститутів ринкової інфраструктури. [23,с.498]

Суб’єкти державного регулювання  підприємницької діяльності в Україні:

• Міністерство економіки;
• Міністерство фінансів;
• Державний комітет України з питань регулятивної політики й підприємництва;
• Державна податкова адміністрація;
• Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації;
• Антимонопольний комітет України.

Дуже важливим фактором розвитку підприємництва являється участь держави у створенні сприятливих умов для нього. В цьому напряму державою зроблено такі кроки: було засновано Національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції, Державний інноваційний фонд та приймається довгострокова програма державної підтримки підприємництва. Але ефективність від цього мала. У складі місцевих органів влади маються департаменти, що здійснюють державну політику підтримки підприємництва, але через малу чисельність персоналу, відсутності обладнання та фінансів вони займаються лише підготовкою довідок та допомагають починаючим підприємцям у процедурі реєстрації. В цілому відношення місцевої влади до приватного підприємництва залишається індиферентним або приховано негативним. Реальна допомога малому підприємництву на місцях – явище настільки рідкісне, що про початок позитивних змін в стереотипах поведінки чиновників говорить не приходиться. Спеціальних консультаційних пунктів, які могли б внести вагомий внесок у справу підтримки підприємців, при місцевих органах державної влади поки немає. [14,с.112]

Програма державної підтримки підприємництва за останні роки не вийшла за межі паперу. Для багатомільйонної країни мізерно малі грошові кошти, виділені на реалізацію програми. Але основною причиною бездіяльності програми, являється відсутність механізму її реалізації, людей та структур, що її виконують.

В економічно розвинутих країнах велика увага приділяється сфері бізнес-послуг. В інфраструктуру бізнесу прийнято включати сервісні служби для починаючих та діючих підприємців, асоціації та союзи, що допомагають малому підприємництву. В Україні до цього часу не створено мережі довідково-інформаційних та консалтингових служб для малих підприємств, хоча процес йде зростаючими темпами. До початку трансформації Україна не мала самостійно діючих сервісних служб. Все створені організації, що працюють в нинішніх умовах, надають платні послуги, а тому доступні малому числу підприємців та орієнтовані на солідних клієнтів в особі комерційних структур.

Необхідно згадати таку комплексну по послугам форму допомоги малому підприємництву, як центри розвитку бізнесу. В розвинутому вигляді вони надають консультативні послуги, ведуть підготовку до підприємництва. Розвиток мережі таких центрів дозволило б значно підвищити рівень бізнес-послуг та підготовки підприємців.

Із вищесказаного випливає, що зусилля по створенню середовища для розвитку підприємництва в Україні бажано направляти диференційовано, з пріоритетами для менш забезпечених регіонів. [23,с.493]

Головна причина скорочення числа малих підприємств – низький рівень фінансової забезпеченості більшості малих підприємств у зв’язку з труднощами з первісним накопиченням капіталу, неможливістю отримання кредитів на прийнятних умовах, неефективність податкової системи. Негативний вплив на розвиток малого підприємництва у сфері матеріального виробництва чинять нерозвиненість виробничої інфраструктури, недостатність спеціалізованого обладнання, слабка інформаційна база та найважливіший фактор – глибокий спад виробництва.

Все це призводить до того, що лише частина зареєстрованих підприємств малого підприємництва в змозі приступити до реального виробництва продукції.

Як показує зарубіжний досвід, неодмінною умовою успіху в  розвитку підприємництва є положення про те, що мале підприємництво потребує різнобічної та стабільної державної підтримки. Вона здійснюється у різних формах, по-перше, шляхом стимулювання виробництва найбільш пріоритетних видів продукції, надання податкових пільг, дотацій пільгово-банківського кредитування, створення інформаційно-консультативних та науково-технічних центрів, розвитку системи страхування, організації матеріально-технічного постачання. Важливу роль грають прийняття та виконання законодавства, розробка та реалізація конкретних комплексних програм.

Дуже гостра проблема формування фінансової бази становлення та розвитку підприємництва. Для цього йому повинні бути надані визначені пільги. Це можуть бути пільги по оподаткуванню. Але податкова політика нашої країни не тільки не ефективна, але й економічно небезпечна. Вона йде урозріз зі встановленою у світі практикою та сучасними світовими тенденціями розвитку економіки. Високе оподаткування «вбиває» в Україні мале підприємництво. Загальний напрям удосконалення податкової системи – підсилення стимулюючої ролі податків у розвитку виробництва. Необхідно звільнити малі підприємства від податків на інвестиції, завезені технології. Потрібні податкові пільги на період становлення малого підприємства. Є необхідність диференційованого податкового підходу до підприємств різного профілю діяльності. Більш низькі ставки податків повинні застосовуватися для найбільш важливих, пріоритетних галузей. [8]

До цього часу зроблено лише самі перші кроки у правовому  та організаційному забезпеченні формування малого підприємництва у якості особливого сектору економіки України. Діючої системи стимулювання створення малих підприємств не існує, як немає і господарського механізму їх підтримки. Не розроблено державну програму розвитку малих підприємств. Комплекс першочергових мір по розвитку малого підприємництва в Україні, повинен здійснюватися у таких напрямах:

• нормативно-правовому;
• інформаційно-технічному;
• фінансово-кредитному;
• організаційному;
• кадрове та консультативне забезпечення;
• зовнішньоекономічна діяльність.

У державній програмі треба  відобразити механізми грошово-кредитної, податкової, бюджетної, та цінової політики, матеріально-технічного постачання, системи  офіційних гарантій, що забезпечували  б створення рівних стартових умов у розвитку підприємницької діяльності.

У програмі необхідно передбачити  формування ефективних інститутів ринкової інфраструктури, товарного ринку  та ринку цінних паперів, інвестиційного підприємництва, інформаційної, консультативної  та аудиторської діяльності, створення  комплексної державно-суспільної системи  підтримки малого підприємництва, включаючи  підготовку та перепідготовку підприємницьких  кадрів, залучення до цієї сфери  соціально активних прошарків населення. Потрібно визначити міри, що забезпечують підтримку зовнішньоекономічної діяльності та залучення іноземних інвестицій до розвитку підприємництва.

Для реалізації цих програм  повинні бути залучені кошти державного бюджету, приватного та іноземного капіталів. Основним напрямом використання державних  ресурсів повинно стати не виділення  прямих інвестицій, а страхування  і надання гарантій під кредит. [14,с.115]

3.2 Проблемні аспекти розвитку  підприємництва в Україні

Як відомо найнеобхіднішою  складовою економічного розвитку країни найефективнішим інструментарієм підтримки життєдіяльності людей формою їх участі у власній економіці є мале підприємництво . Власне воно посідає важливе місце у підприємницькому середовищі цілковито та істотно впливає на структурну перебудову в економіці країни робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва сприяє економії та раціональному використанню усіх ресурсів створює певне середовище для розвитку конкуренції та ліквідації монополії забезпечує гнучкість стабільність та стійкість економічної системи підводить її до потреб певних споживачів виконує важливу соціальну роль – надає велику кількість робочих місць та проявляє себе як джерело доходу значного прошарку населення визначає темпи економічного розвитку та зростання структуру та якість валового національного продукту .

На превеликий жаль у сучасних умовах господарювання вітчизняне мале підприєм ницт во не виконує тих  функцій які на нього покладає суспільство Адже у своєму розвитку воно постійно наштовхується на численні перешкоди які притаманні не лише малим підприємствам у будь якій економічній моделі ринкового типу а й на особливі перешкоди які  характерні лише національній економіці  . [11]

На думку вітчизняних  підприємців основними проблемами які заважають розвитку малого та  середнього підприємництва в Україні  є: [8]

• високий рівень оподаткування нарахування на фонд заробітної плати неможливість показати ;
• обтяжлива система звітності велика кількість одна з найбільших в Європі різноманітних звітів та організацій до яких вони подаються постійні зміни законодавчої бази відстеження яких потребує  неабияких зусиль );
• невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу протиріччя законодавчих актів між собою незахищеність перед рейдерськими захопленнями пов язаними з корумпованістю судової системи та неефективністю виконавчої служби );
• відсутність чітко сформованої державної політики у сфері підтримки малого та середнього підприємництва;
• збільшення адміністративних бар єрів реєстрація ліцензування сертифікація системи контролю і дозвільної практики регулювання орендних відносин тощо ;
• надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб єкта господарювання  .

До факторів що стримують  розвиток малого підприємництва в Україні  також слід віднести:

• надмірний розвиток корупції та бюрократизму що обумовлює значну питому вагу трансакційних витрат у загальному обсязі господарських витрат суб єктів малого бізнесу ;
• відсутність ефективних механізмів кредитування та страхування суб єктів малого бізнесу незахищеність банківських установ від різноманітних типів ризиків пов язаних із кредитуванням малих підприємств;
• недоступність бізнес освіти для персоналу малих підприємств відсутність соціальних гарантій  .

Якісний аналіз зазначених проблем ефективного розвитку вітчизняного підприємництва дозволяє виділити головну  його перешкоду- неефективність податкової системи .Адже як засвідчує досвід в  Україні чинне податкове законодавство  не заохочує суб єктів економічної  діяльності інвестувати гроші в  легальну економіку .Так за оцінками експертів загальне податкове навантаження в Україні майже вдвічі перевищує  цей показник у групі країн до якої вона належить за показником ВВП на душу населення . [24,с. 96]Відповідно ж до рейтингу "Doing business 2009" 181 180 серед країни Україна за податковим тягарем посіла місце . [28]