Організаційно-правові форм підприємництва в Україні

Зрозуміло що наявні перешкоди  розвитку вітчизняного підприєм , ництва аж ніяк не відповідають інтересам  економічних суб єктів тому останні  керуючись власними потребами змушені  вести пошук більш сприятливих  шляхів використання доступних їм ресурсів у тому числі виходячи за межі чинного  законодавства. Це спонукає їх до встановлення нових правил здійснення господарських  операцій , у яких регулююча і  контролююча роль держави поступово  заміщується неформальними угодами  між ними. Іншими словами суб єкти малого підприєм ництва змушені шукати захисту в тіні .Так наприклад  з метою ухилення від оподаткування  створюються нелегальні підприємства, фірми, цехи тощо, які не проходять  державної і податкової реєстрації продукція та фінансові потоки яких не обліковуються, а доходи працівникам  виплачують обминаючи встановлений порядок касового обслуговування.

За різними оцінками тінізація  малого бізнесу в Україні складає  більше найвищий рівень  50 %. тіньової діяльності спостерігається у торгівлі нелегалізований тіньовий товарообіг у сфері роздрібної торгівлі становить 32 %).[ 27, с. 92–94]

На думку професора  В Волика виникнення і результативність прихованої підприємницької діяльності темпи й пропорції її розвитку та поширення залежать від суб ’єктивних і об ’єктивних факторів. До суб ’єктивних факторів належить наявність у будь якому суспільстві певної групи громадян здатної ризикувати за різних обставин.

Серед об єктивних факторів поширення тіньової економіки слід виділити : спад виробництва у визначальних галузях економіки недосконалість діючої моделі конкуренції повну ; відсутність або низький рівень державного контролю майнової та посадової відповідальності за результати підприємницької діяльності на всіх рівнях управління ; неадекватність методів регулювання окремих господарських сфер та галузей об єктивним економічним умовам які склалися; створення завдяки недосконалості діючого законодавства майже безкарних можливостей приховувати дійсні обсяги виробленої продукції що обумовлюється наявністю легальних механізмів тінізації ; достатня наповненість джерел формування тіньових доходів.

Для зниження рівня тінізації  підприємницької діяльності в Україні  державним органам влади на погляд автора необхідно усі зусилля  спрямувати не на боротьбу з цією об єктивно існуючою проблемою , а на удосконалення інституційного середовища країни та створення сприятливих  умов для розвитку офіційної підприємницької  діяльності. [ 24,с. 95]

 

3.3 Перспективи розвитку  підприємництва в Україні

В країнах з розвинутою економікою найбільш поширеною формою фінансової підтримки малого бізнесу (70%) є кредитні ресурси банків. Держава  всіляко сприяє зацікавленості кредитним  установам надавати пільгові кредити  початківцям і залучає до цієї справи різні верстви населення. Для цього створюють спеціальні урядові програми для молоді, безробітних, непрацюючих жінок ,реалізація яких здійснюється через вибрані банки .З метою заохочення   виконання  таких програм держава формує систему мотивацій-виділення додаткових кредитних ресурсів ,встановлення пільгової  системи оподаткування для кредитодавця тощо. Банківська система є гнучкою ,а тому має багато переваг .При  банках видаються  мікро кредити, створюються лізингові фірми, венчурні та інвестиційні фонди ,які в різних формах також мають пряме чи опосередковане відношення  до реалізації  подібних програм розвитку малого підприємництва. Однак в Україні за умови обмеженості  кредитних ресурсів, високі ціни на гроші та великого ризику , процентні  ставки є надто високими і не можуть бути  джерелом інвестицій для малого бізнесу . [27, с.220]

В Україні існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств-це державна фінансова допомога та міжнародна донорська допомога .

Державна фінансова допомога реалізується через Український  фонд підтримки підприємництва, Український  державний фонд підтримки фермерських  господарств та державний інноваційний фонд. Але ці фонди не стали дійовим  інструментом реалізації державної  програми підтримки бізнесу, так  як формуються з тих же обмежених  інвестиційних ресурсів, які в  державі відсутні.

Міжнародна донорська  допомога здійснюється через міжнародні фінансові організації- Європейський банк реконструкції та розвитку, Американський  фонд підтримки підприємництва в  західних країнах, Німецький фонд сприяння підприємництву ,фонд Євразія, Каунтерпат, ПАУСІ тощо. Однак кошти надто  малі для масового розвитку підприємництва , та й не завжди вони спрямовані на формування  фінансової підтримки  малого бізнесу.

Намагаючись якось вирішити проблему відсутності інвестиційних  ресурсів, підприємці утворюють громадські організації-кредитні спілки та позичкові  кола взаємного кредитування. Однак  великого поширення такі форми ще не отримали і основна причина  криється в таки же мізерних доходах, які отримують підприємці.

Звуження вказаних джерел інвестиційних ресурсів переносить центр ваги на власні кошти ,яких є  надто мало і тому процеси розвитку протікають надто повільно. [13, с. 50]

Потужні можливості закладені  в податковій політиці. Активна державна підтримка малого бізнесу проявляється у встановлених законодавчо податкових пільгах. Поширені твердження про надто  великий податковий пресинг є  дещо перебільшені. Податкова система  цілком підходить середньому та великому бізнесу, але, безумовно, ускладнює  започаткування  та розвиток малого. Система оподаткування повних і  командних товариств ,приватних фірм малого підприємництва повинна бути наближена до оподаткування підприємців, які працюють без створення  юридичної особи. Так працює весь світ. Маючи повну відповідальність перед кредиторами чи інвесторами, вони отримують від держави пільги стосовно оподаткування. Це дає змогу фірмі-початківцю утвердитись на ринку, накопичити запас капіталу, та захистити від вимивання  обігових коштів .

Податкова політика  повинна  включати перевірену досвідом країн  розвинутої економіки систему пільг : диференційована система оподаткування  в залежності від величини обороту, - “податкові інвестиційні кредити  ” на засоби ,що направляються на розширене виробництво за рахунок  власних ресурсів, податкові скидки на прибуток, пільгове формування спеціальних  цільових резервних фондів за рахунок  неоподаткованого прибутку, пільгове оподаткування оновленого  асортименту  продукції, система стимулюючих  заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються  на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними  технологіями. Останні є надзвичайно  важливим  для нашої економіки, так як може стати стимулом до розвитку венчурного підприємництва в малому бізнесі та запровадження вітчизняного “франчайзигну” . [13,с. 52]

Наприклад, Японія застосовує податок на прибуток в розмірі 42%,а  для малого бізнесу - 30%. Англія відповідно 35% і 29%. В США використовують диференційований підхід до оподаткування прибутку .Перші 50 тис. дол. прибутку обкладаються податком 15%, прибуток від 50 тис. до 75 тис. дол. - за ставкою 25%,  прибуток більше 75 тис. дол. - 34%.У Франції протягом перших 5 років роботи фірми ставка податку зменшується на 50%. Вдвічі меншою є ставка податку для підприємців Німеччини, щорічний прибуток не перевищує 3 млн. марок. Уряд Японії і Швеції дозволяє компаніям створювати за рахунок неоподаткованого прибутку фонд спеціального призначення для фінансування майбутніх інвестицій. Шведські фірми мають змогу відкладати половину прибутку в такі фонди, зберігаючи ці кошти у формі безпроцентних вкладів в банку і використовуючи їх по мірі необхідності. Податкова політика Японії передбачає пільги не тільки на затрати ,але й на результати виробництва. Така продукція, як математичне забезпечення ЕОМ цілком не оподатковується. Товари-новинки впродовж 3 років після впровадження в обсязі 20% також звільняються від податку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

В останні роки особливо активізувалась економічна думка вчених України з проблем підприємництва. Цьому сприяло становлення підприємництва, зростання його ролі в розв'язанні складних соціально-економічних проблем трансформаційного характеру, створення нових робочих місць, заповнення ринкових прогалин, формування ринкового середовища на підґрунті розгортання реальної конкуренції, здатної забезпечити високу ефективність виробничих відносин

Правова база підприємницької  діяльності - це сукупність законів, нормативних  та інструктивних документів, які  визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб-підприємців, їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини  між державою та підприємцями, суб'єктів  підприємницької діяльності між  собою, а також дають підприємцям  певні правові гарантії.

Законодавство у сфері  підприємництва має становити єдину  систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого нормативно-правового регулювання  підприємницької діяльності.

Основні напрямки розробки пріоритетної політики розвитку підприємництва дозволили сформувати взаємозалежну  систему пріоритетів, серед основних елементів якої можна виділити наступні:

1. реформування виробничих відносин і структури підприємств, їхнє технологічне переозброєння, перепрофілювання виробництв відповідно до мінливого кон'юнктурою ринку, створення інтеграційних міжрегіональних і спільних з іноземними фірмами виробничих і промислово-фінансових систем;
2. висновок із дії безперспективних і нерентабельних виробництв;
3. збереження традиційних і організація випуску нових наукомістких і конкурентноздатних видів продукції;
4. береження існуючих, відновлення забутих і освоєння нових ринків збуту;
5. реструктуризація фінансової заборгованості;
6. залучення інвестиційних ресурсів у сферу виробництва.

Отже, фінансово-кредитну і  податкову політику щодо підтримки  малих підприємств слід реформувати. Суттєву роль у фінансовій підтримці  малого бізнесу повинні відігравати  форму підтримки підприємництва. Надзвичайно актуальною проблемою  є залучення вітчизняних та іноземних  інвестицій у різних формах та за напрямками вкладення. Для динамічного розвитку підприємницьких структур незалежно  від їх форм власності потрібно сформувати систему державного регулювання  і підтримки малого підприємництва.

Підвищення ролі та значення малих підприємств в економіці  України висуває нові вимоги до формування відповідної ринкової інфраструктури(фінансово-кредитні інститути, біржі, інвестиційні фонди  і компанії, інформаційні консультативні фірми, бізнес-центри і т.п.), тому державні органи повинні більше уваги приділяти  формуванню її основних елементів і  виробленню належної законодавчої бази. Реалізація цих заходів надасть  нашим підприємцям значні можливості для самореалізації. Тим самим  підприємництво може досягти підвищення своїх показників до рівня розвинутих країн.

Виходячи з вище наведеного, можна сказати ,що підприємництво в  Україні має великі резерви і  великі перспективи, адже нема іншого способу становлення і зміцнення  держави, окрім розвитку ринкової економіки, яка ґрунтується насамперед на приватному бізнесі, особистій ініціативі, що й  дає кожному можливість самореалізації і самоутвердження.

 

 

 

 

Використана література

1. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Закон України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21 грудня 2000 року №2157-ІІІ// Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №40. — С. 176.
3. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2000. — №36. — С. 299.
4. Податковий кодекс України ВР України від 02.12.2010 № 2755-VI
5. Господарський Ко<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Rom