Лікування та оздоровлення козаків

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ  «Ужгородський національний університет»

Факультет туризму та міжнародних комунікацій

Кафедра туризму

 

 

 

Реферат

з лікувально - оздоровчого туризму

на тему:

« Лікування  та оздоровлення козаків »

 

 

                                                   

 

                                                                                   Підготувала

                                                                                      Думнич Іветта Михайлівна

                                                                     студентка V курсу

                                                                               за напрямом підготовки

                                                        «Туризм»

Викладач: доц. Жуков С.А.

Ужгород – 2013

План:

Вступ

РОЗДІЛ 1. Лікування  за часів козаччини

1.1 Історичний  нарис

1.2 Козаки –  лікарі та ліки козаків

1.3 Козаки –  маги з особливим характером

1.4 Фітотерапія,  психотерапія, дієтологія доби Козаччини

РОЗДІЛ 2. Як козаки оздоровлювались 

2.1 Загальна характеристика системи оздоровлення запорозьких козаків

2.2 Складові системи оздоровлення запорозьких козаків

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Народна медицина – одна з найстаріших галузей  людського знання, її початки сягають  доісторичних часів і викликані  інстинктивними спробами самозбереження людини. Первісна медицина в основному  складається з оздоровлення організму  та природного лікування, що за плином часу і переросло в лікувально- оздоровчий туризм.

Первісна  емпірична народна медицина розвивалась  під впливом практики, спостережень над природою, збагачувалась та передавалась з покоління в покоління.

Запорізька  Січ мала добре продуману систему  допомоги хворим та пораненим козакам. Тут були свої досвідчені костоправи, характерники, добрими знавцями фітотерапії  були старі козаки – пасічники. Починаючи  з ХVI століття медичну допомогу запорізьким козакам надавали представники народної хірургії – цирульники, які здобували фахові знання в цехах цирульників, що існували в багатьох містах та містечках України.

Мета: вивчення лікування та оздоровлення за часів  Козаччини, як основоположників сучасного  лікувально – оздоровчого туризму. Важливо проаналізувати стан лікування  та оздоровлення в давні часи , щоб  зрозуміти основу ЛОТ.

Завдання:

1.Вивчення  лікування за часів козаччини  та співставлення з сучасним  ЛОТ;

2. Пізнати  походження ЛОТ та його підрозділів

3. Рецептура  козаччини та використання її  в сучасності

4. Вивчення  оздоровлення на Запорізькій  Січі та його складові

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Лікування  за часів козаччини

1.1 Історичний нарис

Засвідченням  доктора історичних наук Віталія  Щербака, наукових монографій і статей, які були б присвячені темі козацької  медицини, просто неіснує: вчені звикли спиратися у своїх дослідженнях лише на «тверді»факти. Сьогодні ми володіємо  лише матеріалами, які були зібрані  під часетнографічних експедицій. Григорій Фудім, начальник Київського медичного  управління Козацьких військ України, подорожував у свій час селами Нікопольського району, записуючи дивом  унікальні рецепти, які збереглися з часів Січі.

Старовинні  рецепти запорозьких козаків  можна знайти у книзі Анатолія Пастернака «Козацька медицина».

Наші предки-запорожці  були невтомливими воїнами: життя козака проходило у воєнних походах  і відчайдушних битвах з недругами. Недивно, що за 300 років існування  Запорозької Січі була створена і  ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька система воєнно-польової медицини. 
 В Запорозькій Січі так само, як і в стародавній Греції, існував культ фізичного розвитку особистості. Січ стала  своєрідною школою  лицарства і мужності, яку проходило багато українців. Запорожці приймали до свого  братства всіх, але звання лицаря могли здобути  лише люди  дуже сильні і добре збудовані (тілом). Людина, яка була фізично недосконала, відчувала свою нерівність і щиро прагнула підвищити свій фізичний вишкіл.

Серед запорозьких  козаків були справжні богатирі. «Вони  товсті, металеві смуги, як снопи в  полі, навколо шиї ляхів скручували. Дуже тугі луки, над якими в Польщі декілька чоловік даремно силились, натягували, граючись»[1] .

Система оздоровлення запорозьких козаків має не тільки історичне значення, її вивчення актуальне  й зараз, оскільки це національна  система  тіловиховання, яка довела свою ефективність і базується на використанні багатьох природних чинників. 

За часів  гетьманування Івана Мазепи відомим  центром культивування лікарських рослин були Лубни, які зберегли цю традицію до завоювання влади більшовиками, навіть довше. Перед Першою світовою війною тут ще існували гуртові комори, куди селяни звозили сушене зілля  зі своїх плантацій. Лубни були одним  із кращих постачальників лікарської сировини на експорт в перші роки більшовицької влади. Досвід козацтва в галузі лікування дійшов до нас  у пам’ятках давньої літератури, літописах, рукописних травниках і лікарських порадниках. Із них довідуємось про народних лікарів, які зцілювали травами та ліками власного виготовлення.

1.2 Козаки – лікарі

Пам'ять про  старовинні методи козацького цілительства живе сьогодні лише уфольклорі: з часів  козаччини не збереглося жодного  письмового джерела, яке свідчило б  про давню традицію народного  лікування. Перш ніж Січ була ліквідована, запорожці спалили медичні архіви, які знаходилися у Пустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирах, - щоб непотрапили до нечестивих рук… «Цирульники» - так називали на Січі козаків-лікарів – володіли мистецтвом лікування отриманих  у бою ран без звичних ліків  – підручними засобами. Прикладали до рани..павутину, а іноді й звичайну землю, а в якості антисептика  використовували, наприклад, сушений  любисток. Дія цілительських ліків  посилювалася читанням молитов, вимовлянням  особливих – магічних – замовлянь  і заклинань. Лікували, перш за все,словом – чим це не прообраз сучасної психотерапії? Відома«трубка-носогрійка» була в  пошані на Січі, «як мати рідна». Вона допомагала позбавитися від багатьох недуг. Щоб не стався у поході розлад шлунка, курили трубку, набиту материнкою; нервові розлади традиційно заспокоювали сумішшю м'яти і звіробою, а  куріння табаку з додаванням полину, як вважалося, покращувало зір. Простою  козацькою «трубкою-сбрулькою» запорожці  лікували і хвороби спини: примотували  її до викривленої ділянки хребта широким поясом і – відправлялись  в похід. До місць забивів прикладали підкови, камні: не всі підряд, а особливі – лікувальні. Підкову використовували  також в якості своєрідного тренажера  – накачували м'язи по спеціальній  системі. Ходили легенди про те, що запорожець одним зусиллям волі умів поставитина місце хребець, що вискочив. На Січі популярними були настої,відвари, спиртові настійки, обгортання цілющими травами – кажучи сучасною мовою, цирульники були чудово знайомі з  основами фітотерапії.

Козацькі ліки

Аїр. По річках, ставках, мов зелені шаблі, росте аїр. Звуть його ще лісова лепеха або татар-зілля. Існує легенда, що під час татаро-монгольської навали возили коріння його з собою вершники-завойовники, щоб підтримувати сили, втамовувати спрагу. І там, де в поході вронили вони коріння, виросли зелені оці хащі. Проте це не лише легенда. По-перше, народи Середньої Азії і зараз вживають коріння для підвищення тонусу організму, а також лікування статевої слабкості. По-друге, ви ніколи не побачите на Україні цвітіння аїру - він завжди розповсюджується лише паростками. 

А коріння  лепехи непросте: коли порошком з нього  присипати забруднену рану, вона швидко зробиться чистою і загоїться. Цим  дуже часто користувалися запорожці  і рани від ворожих шабель гоїли  напаром татар-зілля. Таке саме застосування має він і зараз серед людей  у Запорізькій і Дніпропетровській  областях. Але з віками набувся  досвід, і зараз народна медицина вживає його також при малярії, водянці, проносах, цинзі, сухотах. 
Кропива. Серед шанованих зелен-ліків купальських найменш шанована та найбільш корисна - кропива. Ви її знаєте з дитинства і ображаєтесь на кропиву за науку. А даремно. Чи відомо вам, що єдиної кропиви в природі не існує? Маємо родину кропив'яних, до якої входять понад 400 видів, з них на Україні росте лише вісім. А де ж подівся весь великий жалкий клан? Він - у тропіках Азії, Африки, Латинської Америки. Та навіть наші вісім видів за лікувальними властивостями різні. Зупинимось на двох. Кропива дводомна містить у листі аскорбінову кислоту, хлорофіл, каротин, вітаміни В, К та інші. Розшифруємо: за змістом каротину вона поступається лише моркві, а по вітаміну С рівна капусті і цибулі. Трава здатна відновлювати гемоглобін, спиняти кровотечу, знижувати рівень цукру в крові. Лікують нею анемію, атеросклероз, суглобний ревматизм, діабет, запалення нирок, сечевого міхура, печінки, жовчного міхура, хвороби шкіри, облисіння. Для цього столову ложку трави заливають 200 г окропу, настоюють півгодини, проціджують, листя розм'якле вичавлюють теж у напар і п'ють замість води. Вживають постійно 1,5-2 місяці. Отруєнь не буває ніколи, але болі на початку лікування будуть. Бо кропива чистить печінку та нирки, а пісок та камінці виходять сечовиками й жовчними протоками, злегка травмуючи слизову оболонку. 

Спеціалізація кропиви жалкої дещо інша. Вона - чудові ліки при пухлинах селезінки, носових  кровотечах, кровохарканні. 

Для лікування  катастрофічне швидкого випадіння  волосся існує стародавній "секрет трьох кропив". 

Двома видами рослин - кропивою жалкою та кропивою малою - слід мити голову. Готують напар  таким чином: три жмені сухого листя кропиви заливають чотирма  склянками окропу, остуджують та проціджують. Далі, попередньо вимивши голову, прополоскують  волосся двома склянками напару. Через дві доби в залишеному настої змочують тампони й втирають рідину в коріння волосся на ніч до легкого почервоніння. Ще через добу процедуру повторюють. 

Одночасно п'ють  відвар "собачої кропиви", яку  ще інакше звуть пустирником. Готують  його так: 1 столову ложку сухої  трави заливають двома склянками  окропу, кип'ятять на маленькому вогні 7-10 хвилин, проціджують. Приймають по одній столовій ложці чотири рази на добу через рівні проміжки часу, один раз обов'язково на ніч. Відвар заспокоює нервову систему, запобігає  неврозам серця. З іншого боку, він  збагачує організм, а відтак і шкіру  солями залізу та калію, роблячи її стійкою до негативних зовнішніх  впливів. Лікування трьома кропивами  зміцнює корені волосся, запобігає  його випадінню. Воно зробить ваше волосся  красивим, блискучим, молодим.

Кульбаба. Яка квітка першою непереборно провіщає весну? Пролісок, первоцвіт, сон-трава? То теж перші квіточки весни, але найвідоміша з них - кульбаба звичайна. Білоруси називають її "сонячницею". А українці ще йменують її "одулисина", "попова лисина", "духівка", "золотавочка". Загалом існує понад 20 місцевих назв кульбаби.

Достеменно  відомо, що немає жодної краплини меду, що не містила б у собі пилку-нектару  з кульбаби. А препаратами з  неї лікують широкий спектр хвороб: від ластовиння до тяжких уражень  печінки та нирок, екзем різноманітного походження. Понад 50 хвороб лікує кульбаба звичайна. 
Береза. У вас хворі суглоби? Скористайтеся допомогою берези. 5 г бруньок її заливають склянкою води, кип'ятять на малому вогні 15 хвилин. Посуд з окропом укутують та настоюють годину. Після проціджування вживають по чверті склянки 4 рази на день через годину після їжі. Можна скористатися і листям. Одну столову ложку листя берези заливають склянкою окропу, настоюють 6 годин, п'ють по півсклянки 2-3 рази на день. Лікувальні властивості має і сік берези. Пийте його частіше, як це пращури наші робили. 
Осика. Дерево, яке завжди хвилюється: при найменшому вітрі дріботять його листочки. Дерево, яке донедавна вважали чи не лісовим бур'яном. Така наша осика.

Але останнім часом звернули увагу на досить швидкий  його ріст та відновлення. І виявилось, що бруньки, молоді пагони, листя осик мають багато хімічних речовин, корисних для людини. Бруньки дерева застосовують при подагрі та хворобах нирок, кора - чудовий шлунковий засіб при  гастритах зі зниженою кислотністю. А листя на Волині входить у  збори, вживані при хворобах легень та малярії.

Каштан кінський. Найулюбленіше дерево, цвіт та листя якого увінчує київський герб, має до того ж дуже цікаві лікувальні властивості. Цілющі - кора, квіти, сік квітів, лушпиння та самі плоди. У Німеччині одержаний з квіток ескузан - ліки, що допомагають при тромбофлебітах, трофічних виразках. Крім того, він запобігає утворенню тромбів під час пологів та операцій, підвищує стійкість судин. У народі відвар кори каштана вживають для лікування геморою. Зуд шкіри гарно знімають сидячі ванни з лушпинням достиглих плодів, які роблять щовечора. Каштан також допомагає при проносах, пропасниці, бронхітах, коклюші.

Соняшник. Не лише насіння, з якого виробляють олію, а й листя та квіти соняшника не без користі: вони - ліки. Відвар з пелюсток покращує травлення, спиртова настойка у рівній кількості листя та квітів по 30 крапель перед трапезою підвищує апетит та стимулює виділення жовчі. 
Сон-трава. На початку квітня з'являються на лісових галявинах великі блакитні і фіалкові квіти. Вони Сон-трава. прикриті довгими пухнастими віями-листочками, а пряма стеблина - сріблясте-сива від дрібних волосків.

Сон-трава  має широкий вжиток у народній медицині з давніх-давен. Вона - заспокоюючий засіб при безсонні, невралгіях, істерії, а також при лікуванні  бронхіальної астми, бронхітів, ниркової коліки. Збирають цю рослину під  час плодоутворення, тобто з половини травня до половини червня, а вживають лише через три-п'ять місяців після  збору.

Баранці. У лузі, серед кущів одними з перших блідо-жовтими віночками розквітають баранці - примула. Розетки їхнього світло-зеленого довгастого листа красиво оздоблюють майже голу землю. Листя не лише окраса, а й добрий салат навесні, коли дуже мало вітамінів. У їжі цілющі. Простий відвар з них у п ять разів сильніший за дією, ніж препарати сенеги та іпекакуани. Ось чому жовтенькі баранці широко вживаються і лікарями, і в народі при різних хворобах легень. Відвар і навіть порошок допомагає при болях у голові, мігрені, є добрим перевіреним сечогінним засобом. Він полегшує та пом'якшує кашель у дітей [11]. 

Вище викладено  лише про декілька рослин, що їх використовували  козаки. Багато, на жаль, залишилося поза увагою автора. Про це слово тих, хто прийде після нас.

1.3 Козаки – маги з особливим  характером

Французький інженер Гійом ле Вас сер де Боплан, який викликався спорудити  в Україні воєнні фортеці, не очікувано  для самого себе, став автором історичної праці «Опис України». Фортифікаційних  справ майстер був щиро здивований «незрозумілими» діями козацьких  магів-цілителів, які буквально з  того світу повертали хворих. Очевидно, Боплан мав на увазі козаків-характерників  – на Січі їх зазвичай було не більше 5-6 осіб. Еліта війська Запорізького, вони володіли здібністю в прямому  розумінніцього слова творити чудеса. «Замовлені» характерниками козаки-запорожцішвидко  розправлялися із закованим в  лати військом ворога – їх не бралині  мечі, ні пулі. Силою погляду характерник  міг повернути назад ворога і  за допомогою давнього замовляння при  повному штилі наповнити вітром паруси козацької «чайки». Умів характерник  і «відв'язувати відмерця». За козацькими повір'ями, убитий в бою ворог  переслідував потім в житті свого  вбивцю-воїна, насилав на нього хвороби  і невдачі. Тому перш ніж почати лікування  раненого, характерник відправлявся у світ мертвих і давав вбитому  козаком ворогу викуп… Щоб дізнатися, чи переможе Запорозьке військо ворога, напередодні далеких походів  і великих битв маги-характерники застосовували геомантію – гадання  наземлі: піднімалися на вершину  найвищого в окрузі кургану, слідкували за переміною напрямку вітру і  польоту птахів та робили по лише для  них зрозумілим ознакам доленосні  висновки. В народі характерників  інакше, як чаклуни, не називали: вважалося, що козак може обманути самого чорта. Як тут не згадати колоритних гоголівських персонажів чи героїв «Чорної ради»  Пантелеймона Куліша… Першим на Русі характерником – тобто, «той, що має особливий характер» - класик історичної думки Михайло Грушевський  назвав князя Олега. Нащадок славних  норманських воїнів-вікінгів, Олег отримав від них у спадок магічні  знання і вміння зцілювати людей  від багатьох хвороб. Проходили століття, до таємних знань давніх барсеків (так називалися у норманів воїни-чаклуни) додалися «напрацювання» слов'ян, а  також – хозарів, печенігів і  половців. Так що запорозькі характерники – явище, можна сказати, інтернаціональне. 
 «Козацьке характерництво» -  пласт козацької психофізичної культури, який дістав назву «господар ночі»). Боротьба козаків-характерників з ворогом вважалася вершиною козацьких бойових мистецтв. Окремі козаки досягали  максимального фізичного і психофізичного розвитку: вони настільки розвивали свої внутрішні можливості, що багато їхніх сучасників були переконані в тому, що в них «вселялись» якісь надприродні сили, тобто козаки володіли чарами, були характерниками, ставали вовками чи ведмедями.