Організація турів з активним відпочинком

Отже, доходимо до висновку, що основним продуктом споживання ринку

туристичних послуг є тур, як комплекс туристичних благ, послуг та товарів, представлений у вигляді програми, складеної з урахуванням індивідуальних побажань, в межах якої реалізується мета перебування людини поза постійним місцем проживання, і комплекс заходів по її реалізації на відповідному якісному рівні.  
Тури поділяються на види відповідно до мети подорожі та форми щодо організаційних заходів, класифікуються за кількістю учасників, сезоном та терміном перебування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Класифікація видів  туризму

       

        Згідно зі ст. 4 Закону України "Про туризм", залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їхніх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму:

• дитячий;
• молодіжний;
• сімейний;
• для осіб похилого віку;
• для інвалідів;
• культурно-пізнавальний;
• лікувально-оздоровчий;
• спортивний;
• релігійний;
• екологічний (зелений);
• сільський;
• підводний;
• гірський;
• пригодницький;
• мисливський;
• автомобільний;
• самодіяльний;
• тощо.

     Туризм поділяється на внутрішній і міжнародний. Внутрішній туризм — міграційні потоки людей у межах країни постійного проживання з туристичними цілями. Національна грошова одиниця, яка використовується повсякденно, надалі залишається засобом платежу, а рідна туристу мова - засобом спілкування. Такі подорожі порівняно легко організувати. За деякими оцінками, на частку внутрішнього туризму припадає 80-90 % усіх туристичних поїздок, а загальний обсяг витрат на внутрішній туризм є 5-10 разів перевищує витрати туристів на міжнародні поїздки. Міжнародний туризм охоплює поїздки осіб, що подорожують з туристичними цілями за межі країни постійного проживання. Перетин державного кордону для них пов'язаний з певними формальностями: оформленням закордонних паспортів і віз, проходженням митних процедур, валютним і медичним контролем. Ці правила вводяться державою в цілях боротьби з незаконною міграцією, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією і т.д. і забезпечують установлений порядок в’їзду  в країну і виїзду з неї. Спеціальні служби перевіряють дотримання туристами паспортно-візового режиму, вимог щодо вакцинації (щеплень), правил і умов провезення через кордон речей, товарів, валютних коштів і проведення операцій по обміну валюти.

Що на рахунок видів туризму, то розглянемо декілька прикладів, які є більш популярними.

         Молодіжний туризм (студентський) – це різновид туризму, спрямований на задоволення рекреаційних потреб молоді до 35 років.

          Молодіжний туризм це насамперед — тематичні поїздки, пов’язані з політико-пропагандистськими заходами; туристсько-екскурсійні поїзди; річкові та морські круїзи; туристсько-патріотичні клуби; маршрути вихідного дня; оглядові й тематичні екскурсії; подорожі та екскурсії в межах навчально-виховного і виробничого процесу; туристсько-оздоровчі програми під час літніх канікул та ін. Молодіжному туризму віддають перевагу ті, хто полюбляє дешеві подорожі з використанням менш комфортабельних засобів розміщення і перевезення, екскурсійні програми яких включають активне спілкування з місцевим населенням, розважальне дозвілля (відвідування дискотек, нічних клубів і барів).

Молодь не любить сидіти на місці, молоді люди знаходяться в постійному русі, їм подобається переживати гострі відчуття і займатися екстремальними видами спорту. У такий спосіб відпочиває молоде покоління. До основних видів  молодіжного відпочинку можна віднести дайвінг, віндсерфінг, кайтсерфінг, також  різні гірськолижні види спорту або  ж альпінізм. Екстремальний молодіжний відпочинок також отримав широке розповсюдження у великих містах, де через відсутність гір альпіністи підкоряють вершини споруд, створених  завдяки технічному прогресу. Таке підкорення певних висот надає молодим  людям певну впевненість у  собі і своїх можливостях. У кожної молодої людини є прагнення довести собі свої здібності, що і є поштовхом для заняття, наприклад, екстремальним молодіжним туризмом. Молоді екстремали вирушають в туристичні походи у важкопрохідній місцевості, не боячись труднощів і можливих небезпек, щоб отримати порцію гострих відчуттів.

Початок туристської діяльності молоді — перші роки XX ст. У 20-30-ті рр. активно  розвиваються студентський туризм і  обміни, рух молодіжних об’єднань. На 40—50-ті роки припадає становлення  шкільного і підліткового туризму; 60—70-ті роки період виникнення організованих  національних рухів, формування міжнародних  і регіональних туристських організацій  і об’єднань молоді. 80-ті рр. стали  для молодіжного туризму періодом інтенсивного розвитку, становлення  професійно підготовлених організаторів. Молодіжний туризм одержує підтримку  і закріплення в законодавчих актах низки країн, міжнародних  правових документах, наприклад, Заключному акті НБСЄ (1975); Манільській декларації зі світового туризму (Філіппіни, 1980 р.), де, зокрема, сказано: “Молодіжний  туризм вимагає до себе пильнішої  уваги у зв’язку з тим, що рівень доходів цієї категорії населення  насправді не створює сприятливих  умов для подорожей і відпочинку. Позитивна політика в цій галузі має виражатися в наданні максимальних можливостей і пільг”. Нині у  світі функціонує понад 300 організацій  туризму молоді, студентів і підлітків, у т. ч. близько 30 організацій міжнародного молодіжного туризму. Щорічно до міжнародного молодіжного туристського обміну долучаються понад 25 млн юнаків, дівчат, підлітків.

Молодіжний туризм у світі координується  Бюро туризму й обмінів молоді (БІТЕЖ — BITEJ), що діє з 1961 р., штаб-квартира знаходиться в Будапешті. Об’єднує 67 молодіжних туристських організацій  з більш як 50 країн, обслуговує понад 100 млн туристів за рік. Спрямовує  свої зусилля на поліпшення виховного  й освітнього характеру молодіжного  туризму: залучення до туризму й  обміну якомога більшого числа юнацтва, в першу чергу робітничої і  сільської молоді; надає різнобічну допомогу бюро подорожей країн, що розвиваються. Проводить консультативні зустрічі, семінари. Функціонують комісії з  програм, транспорту, економіки, інформації та пропаганди туризму, молодіжних туристських  центрів тощо. З 1982 р. бере участь у діяльності Всесвітньої туристської організації.

Найвищий орган — Генеральна конференція, що відбувається один раз  на 4 роки. За ініціативою БІТЕЖ у  Відні (1975) пройшла Європейська конференція  з молодіжного і студентського  туризму й обмінів, що виробила детальні практичні рекомендації на основі положень Заключного акта НБСЄ (Женева, 1975 р.).

Ринок молодіжного туризму найбільш представлений у таких країнах  як Австралія, Нова Зеландія, Нідерланди, Чехія, Угорщина, Франція, США.

Лікувальний туризм здійснюється з метою зміцнення здоров'я і передбачає перебування в санаторно-курортних установах. Туризм із метою лікування виокремлений і у класифікації осіб, які подорожують, рекомендованій UNWTO.

Метою оздоровчого туризму є  профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості  міст і більшою тривалістю перебування  в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Виокремлення оздоровчого туризму  також відповідає класифікації UNWTO.

Найчастіше виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою  відпочинку, оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних  сил. Рекреація охоплює всі види відпочинку, в тому числі санаторно-курортне лікування і туризм.

Останнім часом у світі спостерігається  зростання інтересу туристів до лікувально-оздоровчого  туризму. Швидкий темп життя, безліч стресових ситуацій, зростання потоку інформації, несприятлива екологічна обстановка в більшості країн  змушує людей звертатися до цього  виду туризму. Подорожі з лікувальними цілями були відомі ще в стародавніх  Греції і Римі, громадяни яких використовували  цілющі джерела та місця зі сприятливим  кліматом для того, щоб зміцнити здоров'я. Перший відомий в історії  курорт Асклепія у Давній Греції, розташований поблизу порту Епідаурос, був  створений на природних джерелах мінеральних вод у II ст. до н. е. У XVIII—XIX ст. поширилася мода їздити "на води". Люди, переважно багаті, їздили на курорти не з метою лікування, а для відпочинку. Навколо джерел виростали курортні міста, що стали  центрами світського життя, поряд із лікарнями споруджувалися концертні зали, іподроми та казино.

Мотивація подорожей на курорти  з роками не змінилася. Людей, які  бажають відпочити, приваблюють  у курортні місцевості цілющі властивості  природних факторів.

Особливостями лікувально-оздоровчого туризму є:

— тривалість перебування, що повинна  становити не менше трьох тижнів, незалежно від типу курорту і  захворювання, оскільки лише за такий  час можна досягти оздоровчого  ефекту;

— висока вартість перебування і  лікування — звичайне лікування  на курортах є дорогим, тому цей вид  туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;

— вік — як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, які страждають недугами. Вибір робиться між курортами, що спеціалізуються на лікуванні  конкретного захворювання, і курортами  змішаного типу, що загалом зміцнюють  здоров'я і сприяють відновленню  сил і зняттю стресу.

Останнім часом ринок лікувально-оздоровчого  туризму зазнає змін. Традиційні санаторні  курорти перестають бути місцем лікування  і відпочинку осіб похилого віку і  перетворюються на поліфункціональні  оздоровчі центри, розраховані на широке коло споживачів. Така трансформація  курортних центрів зумовлена  двома причинами. Перша криється в зміні характеру попиту на лікувально-оздоровчі  послуги. Модним стає здоровий спосіб життя, у світі стає більше людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну  форму і мають потребу у  відновлювальних антистресових  програмах. Переважно це люди середнього віку, що надають перевагу активному  відпочинку і часто обмежені в  часі. На думку багатьох експертів, споживачі такого типу будуть головними  клієнтами санаторних курортів і  гарантією процвітання лікувально-оздоровчого  туризму XXI ст.

Друга причина переорієнтації полягає  в тому, що курорти поступово втрачають  традиційну підтримку, у тому числі  фінансову, муніципалітетів і держави. Щоб вийти на нові сегменти споживчого ринку і залучити додаткових клієнтів, оздоровниці змушені диверсифікувати свій продукт.

Зберігаючи лікувальну функцію, курорти  урізноманітнюють програму перебування  пацієнтів культурними і спортивними  заходами, пропонують широкий асортимент послуг з оздоровлення і відновлення  сил, більш гнучко підходять до визначення тривалості курсів лікування й оздоровлення. Останнім часом у приморських  готелях дуже популярною є таласотерапія.

Важливість розвитку цього виду туризму для сучасного суспільства  відзначалася на Міжнародному конгресі з лікувально-оздоровчого туризму 1999 р. в Іспанії. У зв'язку з цим  підкреслювалася необхідність проведення широкомасштабного дослідження  ринку відпочинку і лікування, розробки і впровадження стандартів курортного обслуговування.

Автомобільний туризм (автомототуризм, мототуризм, туризм на власному автомобілі, караванінг-туризм, автобусний туризм, автосафарі-туризм) — подорожі туристів до країн або місцевостей, що відмінні від їхнього постійного місця проживання в яких основним засобом пересування виступає приватний, транспорт від фірми або орендований автомототранспорт.

Перші подорожі на особистому автотранспорті стали відбуватися в міру розвитку автомобільної промисловості на початку XX століття, але найбільшу  популярність цей вид туризму  набув у післявоєнний час. У цей  період автомобільні компанії стали  активно випускати нові моделі особистого транспорту, а країни — будувати протяжні автостради. Найбільш динамічно  розвивався автотуризм в США, де в  середині XX століття у зв’язку зі стрімким зростанням добробуту громадян і налагодженим автомобілебудуванням подорожі на особистому транспорті набули масового характеру.

Сьогодні послуги з туристичних  поїздок на машині надають спеціалізовані агентства. Вони займаються підбором готелів  та хостелів, бронюванням поромів  і оформленням віз. Найпривабливішим цей вид подорожей став саме з  тієї причини, що туристи мають можливість планувати свою поїздку самостійно і без сторонньої допомоги, не підлаштовуючись  під розклади поїздів і літаків.

 

1.2 Особливості активного  відпочинку в Україні

 

         Активний туризм в Україні користується популярністю особливо серед молоді. До його складу входять захоплюючі подорожі з палатками, сплав по порогам стрімких річок, альпінізм, тури на велосипедах чи мотоциклах та багато іншого. Цей вид відпочинку не тільки повністю відволікає людину від проблем сьогодення, а й дозволяє повністю відпочити.

Для розвитку цього напрямку туризму  в нашій країні є все необхідне:

- ліси для проведення походів;

- гори для скелелазіння;

- водні простори річок та морів для рафтингу, серфінгу,  дайвінгу та інших видів водного відпочинку.

 Розглянемо Карпатський регіон  як центр розвитку рекреаційного туризму. Ця галузь проголошена стратегічним напрямом розвитку економіки Карпатського регіону (Івано-Франківської області та Марамурешського повіту) і є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки.

У багатьох селах Карпатського регіону  з кожним роком туристична галузь починає відігравати провідну роль у економіці, поглиблюючи взаєморозуміння  у середині громад та спонукаючи їх до розвитку своїх територій. Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, збереженню екологічної  рівноваги. Розвиток туризму поліпшує інвестиційне середовище, стає джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, сприяє розвитку пов’язаних із туризмом галузей економіки.