Організація турів з активним відпочинком

Основним напрямком відпочинку, найбільш популярним серед туристів і відвідувачів Карпатського регіону  є такі види туризму, як: гірськолижний  туризм (популярністю користуються такі гірськолижні зони, як Паляниця, Яблуниця, Ворохта Яремчанської міської ради, м. Косів, села Шешори та Тюдів Косівського району, селище Верховина та ін..); піший  та велосипедний туризм (найбільшою популярністю серед туристів користуються маршрути Чорногірським хребтом з проходженням вершин Говерла, Піп Іван, Петрос, Гутин, Борша, Марамуреш, відвіданням високогірних озер Бребенескул та ін..); водний туризм (найбільш популярним серед туристів є водний маршрут Дністровським каньйоном та спуски на короткі відстані рафтами та плотами по річках Прут, Черемош, Сомс, Бистриця, Ребра Салаута); оздоровчий туризм (мінеральні води “Горянка” в с. Новий Мізунь Долинського району, “Буркут” в Верховиському районі); сільський зелений туризм (за останніми даними у сфері сільського туризму Карпатського регіону працюють близько 1100 сімей з різним ступенем якості в обслуговуванні відпочиваючих); пізнавально-екскурсійний туризм (основні заходи: Міжнародний фестиваль “Різдво в Карпатах”, Космацький великдень в с. Космач Косівського району,  Свято ковалів в м.Івано-Франківську, та ін.)

Культурний туризм як важливий чинник соціально-культурного розвитку регіонів України.

Сучасний туризм стає глобальним чинником розвитку цивілізації, однією зі складових  економіки, соціальної сфери, духовної культури. Процеси, що відбуваються в туристичній індустрії світу, позначилися і на розвиткові туризму в Україні. Державні документи про туризм визначають його як одну з пріоритетних сфер розвитку національної культури й економіки. Нове розуміння культури в суспільному розитку й усвідомлення необхідності збереження культурного різноманіття у світі розширюють перспективи культурного туризму як ресурсу регіонального розвитку, а також впливу на соціальну й культурну сферу, екологію, зовнішньоекономічну діяльність і міжнародні відносини. Це пов’язано з тим, що в сучасному світі туризм із переважно економічного явища перетворюється на соціальний й культурний феномен. З урахуванням строкатої регіональності України, актуальним стає вивчення впливу культурного туризму на розвиток окремих регіонів.  
            Незважаючи на всі труднощі, наш час є періодом розвитку нових тенденцій у культурному житті, відроджуються раніше забуті імена, пам’ятки й події, по-новому оцінюється історична спадщина. І тому для більшості українських регіонів орієнтація на культурний туризм стає однією з реальних можливостей економічного, соціального й культурного піднесення. Виявлення його потенціалу, як ресурсу розвитку регіону, пов’язане з потребами управлінської практики, необхідністю допомогти територіальним співтовариствам оптимізувати процеси залучення широких верств населення до співробітництва з іншими культурними співтовариствами, а також процесами, пов’язаними з довгостроковим прогнозуванням розитку території.

Поняття «культурний туризм» («cultural tourism») уперше офіційно на міжнародному рівні застосовано в матеріалах Всесвітньої конференції з культурної політики (1982 р.). Основні документи у сфері культурного надбання продукували дві міжнародні організації - ICOMOS і UNESCO. UNESCO розглядає культурний туризм як відмінний від інших вид туризму, «що враховує культури інших народів». 
У XXI ст. культурний туризм покликаний слугувати ідеям інтелектуальної й моральної солідарності людства, затвердженню ідеалів терпимості в суспільстві, тобто повазі, прийняттю й правильному розумінню різноманіття культур нашого світу. 
Завдяки безлічі факторів культурний туризм став світовим соціокультурним феноменом зі своєю гуманітарною і глобальною місією. Зокрема, привернути увагу широкої світової громадськості до проблем збереження культурного надбання, національних етнокультур, культурної самобутності, культурного різноманіття, а також проблем взаємодії туризму і культури, туризму і культурного різноманіття, туризму і міжкультурного діалогу.

Сільський туризм як вид підсобної  діяльності.

         В умовах несприятливої кон'юнктури внутрішнього й зовнішнього ринку, стагнації виробництва в найгіршому становищі опинилося українське село. В результаті соціально-економічної кризи поглибилася демографічна криза. Гострою проблемою стала відсутність капіталовкладень на створення нових робочих місць, реструктуризацію господарства. У таких умовах важливо розвивати галузі, які не вимагають великих фінансових вкладень, а можуть задовольнятися поки що використанням існуючих сільських територій, приватного житлового фонду, матеріальних статків. Як свідчить практика розвинених країн, у подоланні вказаних негативних тенденцій можуть відіграти провідну роль несільськогосподарські види діяльності. До них відноситься туризм, а особливо такий його вид, як сільський зелений туризм.

           Сільський  зелений туризм – один з  найбільш популярних видів туризму  в Україні. Він передбачає розвиток туристичних маршрутів у сільських територіях, ознайомлення туристів із сільським побутом, народними традиціями, промислами та ін. Найкращі умови для нього є у регіонах з низьким рівнем урбанізації, агропромисловим типом освоєння, з своєрідними мальовничими ландшафтами.  
Основна відмінність сільського зеленого туризму від звичайного полягає в тому, що туристичні послуги надають особи, які мають інший фах (сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі) та надають ці послуги в сільській місцевості. Сільський зелений туризм є переважно відпочинковим та пізнавальним, його базою є капітальний житловий фонд у сільській місцевості і наявні природні рекреаційні ресурси, пам'ятки історії та культури. У процесі відпочинку у сільській місцевості люди мають можливість відчути красу навколишньої природи, відвідати визначні пам'ятки в околицях села, спробувати домашню сільську їжу, брати участь у сільськогосподарських роботах (годуванні тварин, збиранні овочів, ягід чи фруктів та ін.), сходити в ліс за грибами чи ягодами, пополювати на дичину, кататися на конях та човнах, отримати інші послуги. Цікавим є також присутність на святкуванні релігійних та народних свят, фестивалях та ін..

          Отже, сільський  туризм може здійснюватися як  фермерами, так і приватними  підприємцями, лісниками, що мають  житла садибного типу зі всіма  зручностями. 
Також він розширює сферу зайнятості сільського населення, позитивно впливає на економіку та екологію районів України, сприяє відродженню, збереженню та розвитку місцевих народних звичаїв, промислів, пам'яток, історико-культурної спадщини.

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА РОЗРОБКИ ТУРУ

 

Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку  та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація. Розробка схеми  маршруту та його програмне забезпечення є нерозривно пов'язаними паралельними процесами. Розрахунок вартості туру ґрунтується  на проведених організаційно-технічних  заходах з пошуку партнерів та укладених з ними угод.

Вибір пунктів маршруту.

Критерієм відбору є атрактивність  об'єктів показу для задоволення  мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності.

Ієрархізація пунктів маршруту провадиться за вказаними виїзними критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернута на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Метою даного етапу є виділення диференціація пунктів маршруту відповідно до мети подорожі з виділенням пунктів дислокації з тривалим програмним забезпеченням та екскурсійних пунктів.

Вибір початкового та кінцевого  пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто зв'язаності з місцем постійного проживання потенційних туристів (зоною дії туроператора), взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів.

 Розробка схеми маршруту.

 Схема маршруту залежить від обраної форми. Маршрут - це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані (Рис.2.1.). Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування.

Вибір схеми маршруту залежить від  транспортної системи: конфігурації транспортної мережі, її густоти та технічного стану, рівня розвитку окремих видів  транспорту, рівня розвитку транспортної інфраструктури, що забезпечує надійність та безпеку роботи транспорту.

Найпоширенішим випадком при розробці схеми є варіант, коли за обмежений  термін при мінімізації витрат часу на переміщення між основними  пунктами маршруту бажано забезпечити  максимально можливу інформативність  подорожі, тобто охопити якнайбільше  об'єктів показу задля задоволення  пізнавальної мети. Такий варіант  отримав назву "задача комівояжера".

 

Лінійний маршрут

 

 

 

Кільцевий маршрут

 

 

 

                                                                                     

Радіальний маршрут 

 

 

 

 

 

Комбінованій маршрут

 

Рис.2.1. Основні маршрути

 

 

2.1 Характеристика основних  рекреаційних центрів України

 

Рекреаційні ресурси, потоки рекреантів та матеріально-технічна база дозволяють виокремити в Україні такі зони.

Кримський рекреаційний регіон - найпопулярніший, всесвітньо відомий санаторно-курортний та оздоровлювальний регіон України. Цьому сприяють кліматичні, водні, грязеві, пляжні, пізнавальні ресурси. М'який середземноморський клімат Південного берега Криму є визначальним чинником зростання популярності регіону. Щороку тут оздоровлюється до 8 млн. людей. У Криму функціонує понад 700 лікувально-оздоровлювальних закладів, зокрема 128 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 130 будинків відпочинку та пансіонатів. їх загальна рекреаційна місткість складає 207,2 тис. місць. Чисельність організованих рекреантів сягає 2 млн. осіб, серед них 170 тис. іноземних туристів. Структура курортно-рекреаційної мережі Криму на 30 відсотків складається з лікувальних закладів і на 70 - із закладів відпочинку.

Найпопулярнішими курортами на заході Криму є Євпаторія, Саки, на півдні - Ялта, Алушта, Гурзуф. На території  Кримського рекреаційного регіону  функціонує 15 туристичних. Основними  туристичними центрами є Севастополь, Керч, Феодосія, Судак. Питома вага потенційно рекреаційних територій у структурі  земель Кримського півострова становить 20 відсотків площі регіону.

Відомим в Україні є Західно-Причорноморський рекреаційний регіон у межах Одеської, Миколаївської і Херсонської  областей. Популярністю в цьому регіоні  користуються такі райони: Кароліно-Бугаз, Чорноморка, Шабо, а також Скадовськ, Коблево, Сергіївка, що простягайся  смугою завширшки 1-3 км уздовж Чорного  моря. Приваблюють відпочивальників також лимани і джерела мінеральних  вод, розташовані на відстані 15-20 км від узбережжя Чорного моря. Найціннішими рекреаційними ресурсами регіону  є помірний континентальний клімат, тепле море, піщані пляжі, лікувальні грязі та мінеральні води. Численні лимани, мілководні затоки (Тендрівська, Джарилгіцька) створюють сприятливий  мікроклімат і доступні для масового відпочинку дітей. Найбільші запаси лікувальних грязей зосереджені  у Куяльницькому, Буджацькому, Хаджибейському і Тилігульському лиманах та в Грязевому озері. Мінеральні води залягають у Причорноморському артезіанському басейні (Очаків, Коблево, Одеса, Сергіївка, Кароліно-Бугаз, Татар-бунари). Тут функціонує понад 350 лікувально-оздоровлювальних закладів, серед них 55 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням та 67 будинків і пансіонатів відпочинку відповідно на 18 584 та 30 584 ліжко-місць.

Розвивається у цьому регіоні  й пізнавальний туризм. Цьому сприяють морські круїзи, розгалужена мережа залізничних та автомобільних доріг. Відомими туристичними центрами є Одеса, Миколаїв, Херсон, Білгород-Дністровський. Загальна кількість організованих  рекреантів сягає 0,5 млн. осіб на рік. Якщо враховувати неорганізованих відпочивальників, то ця цифра зросте щонайменше у  чотири рази.

Серед морських курортних місцевостей  виділяється рекреаційний район  Бердянського узбережжя, що займає територію  від Федотової коси до східного кордону  України і входить до Східно-Причорноморського  регіону. Великою популярністю тут  користуються відомі кліматичні та грязеві  курорти Бердянська і

Маріуполя. Клімат цього рекреаційного  району перехідний від морського  до континентального. Купальний сезон  триває з травня по жовтень. У районі Бердянська функціонують чотири санаторно-курортні заклади, з них одна турбаза. Перспективи  цього району тісно пов'язані  з екологічним станом приморських  міст та акваторії Азовського моря.

Сприятливим регіоном для санаторно-курортного лікування, оздоровлювального туризму  та відпочинку є Українські Карпати.

Карпатський рекреаційний регіон займає територію у межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей. У його межах зосереджена третина рекреаційного потенціалу України. Тут налічується близько 800 джерел мінеральної води практично всіх бальнеологічних типів. Лікувальні тор-фогрязі, прикарпатський озокерит та сприятливі умови для клімато-лікування дають можливість розвивати мережу бальнеологічних та кліматичних курортів, пансіонатів, будинків і баз відпочинку, туристичних закладів. Природно-ресурсна база санаторної субга-лузі дозволяє щороку оздоровлювати до 8 млн. людей.

Регіон має значний потенціал  рекреаційної місткості території - площа використовуваних та зарезервованих для рекреації ландшафтів становить 616,7 тис. га. Питома вага потенційно рекреаційних територій у Львівській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях складає 30-50 відсотків до площі області, а  у Закарпатській - понад 50 відсотків.

Якщо брати до уваги нерівномірне розміщення рекреаційних ресурсів, і  насамперед природно-ресурсної бази, то у регіоні можна виокремлюють три райони: Передкарпатський і Закарпатський  курортно-оздоровлювальні та Гірсько-Карпатський  туристсько-оздоровлювальний.

У Карпатах є великі природно-ресурсні можливості для організації і  розвитку зимових видів відпочинку, зокрема гірськолижного. Сьогодні у  регіоні освоєно до 30 гірськолижних  трас, хоча їх кількість можна збільшити  вдвічі й обслужити за сезон понад 250 тис. любителів зимового відпочинку.