Стратегия туристического предприятия

1.      Теоретичне обгрунтування стратегії підприємницької діяльності підприємства туризму

1.1. Значення і роль стратегічного управління підприємством.

Ефективність роботи туристичного підприємства залежить, як відомо, від багатьох факторів: попиту на продукцію, кваліфікації персоналу тощо. Поряд з цим, проблема стратегії управління підприємства займає одне з першорядних місць в його діяльності [1].

Управління туристичним підприємством починається з визначення місця підприємства на туристичному ринку. На цій підставі приймаються рішення зі створення або модифікації продукту (послуги), методів його (її) просування, структури управління персоналом [2].

Стратегічне управління підприємством неможливо уявити без проведення стратегічного аналізу, який розглядається як виконання відповідної функції управління, орієнтованої на перспективу із високою невизначеністю, як дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан. Все це викликає необхідність вивчення методичних підходів до впровадження стратегічного аналіз як інформаційної та організаційної бази прийняття правильних управлінських рішень [3, с. 138].

Необхідною передумовою стратегічного розвитку будь-якої господарської системи є стратегічне управління. Предметом стратегічного управління є досягнення змін з найменшими витратами та у найбільш короткі терміни, ніж у конкуруючих господарських систем. Таким чином, в теорії стратегічного управління доцільно виділяти мету розвитку господарської системи та мету стратегічного управління.

Стратегічний аналіз представляє собою дослідження ретроспективи, поточного стану та варіантів розвитку господарської системи будь-якого рівня як з позицій її місця в системі навколишнього середовища, так і з точки зору внутрішнього потенціалу. Метою стратегічного аналізу є формування аналітично-інформаційної платформи для прийняття керівництвом господарської системи її цільового комплексу, вибору стратегії реалізації останнього та складання плану досягнення цілі та завдань стратегічного розвитку [3, с. 139].

Стратегія – це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.

Для розробки стратегії кожне підприємство має усвідомити такі важливі елементи своєї діяльності: місію; конкурентні переваги; особливості організації бізнесу; ринки збуту, де діє фірма; продукцію (послугу); ресурси; структуру; виробничу програму; організаційну культуру.

Стратегічне управління туристичного підприємства складається з п’яти основних етапів:

Визначення бізнесу та місії туристичного підприємства;

Розробка коротко- і довгострокових цілей;

Розробка стратегії;

Реалізація стратегії;

Оцінка ефективності стратегії і коригування попередніх етапів.

Процес стратегічного управління туристичною організацією починається з визначення бізнесу та місії підприємства. Далі здійснюється постановка стратегічних цілей чотирьох рівнів підприємства. Етап розробки стратегії складається з кількох підетапів. Перший підетап – це аналіз конкуренції, другий – аналіз внутрішнього середовища підприємства, третій – формування портфелю стратегій. Етап реалізації стратегій включає два підетапи: І –адаптація структури підприємства до вимог стратегічного плану, II – адаптація культури до вимог стратегічного плану. Оскільки процес стратегічного управління є безперервним, то його цикл – замкнутий. На останньому етапі здійснюється порівняння досягнутих результатів із запланованими та, при необхідності, коригування попередніх етапів.

Місія туристичного підприємства – це висловлене основне соціальне значуще функціональне призначення організації у довгостроковому періоді. Місія визначає місце, роль і становище підприємства в суспільстві, його громадський статус, її можна розглядати як стратегічний інструмент, що ідентифікує цільовий ринок і широко визначає бізнес, або як основну діяльність підприємства [4, с. 167].

Місія туристичного підприємства формулюється стратегічним керівником на основі аналізу й синтезу факторних груп – можливості компромісів між ними з урахуванням внутрішньої структури пріоритетів для кожної групи, оцінки напрямків і сили впливу факторів. Вона відображає:

–        цінності ключових керівників підприємства, які активно втілюються ними в життя: духовний розвиток, престиж, визнання, зростання добробуту та якості життя тощо;

–        організаційні пріоритети, втілені в організаційній культурі туристичного підприємства: традиції, ритуали, суспільна думка, етичні норми, прийняті в організації пріоритети цінностей: стабільність та інноваційність, ініціативність та енергійність, виконавчість та дисциплінованість;

–        цілі суспільства: піднесення рівня життя, охорона здоров'я громадян, забезпечення безпеки тощо.

Відповідальність за формування місії та за майбутню позицію підприємства лежить на вищому керівництві і не може бути делегована, але допомога зі сторони цілком допустима і навіть необхідна на цьому етапі стратегічного управління.

Інколи в туристичних організаціях розподіл цілей на довгострокові і короткострокові не проводиться, бо формуються тільки цілі вищого порядку, які називаються стратегічними. Наприклад, стратегічні цілі компанії "Nike" зводяться до наступного:

–        зайняти стійкі позиції на нових динамічних ринках (туристичного інвентарю, велосипедів);

–        розширювати асортимент спортивного інвентарю для дорослого населення;

–        інтенсифікувати зусилля компанії з виробництва жіночих спортивних товарів;

–        рухатися у напрямку розширення кількості міжнародних ринків, що обслуговуються;

–        нарощувати прибутковість за рахунок управління запасами і підвищення якості продукції.

На розробку стратегічний цілей та планів впливає велика кількість чинників. До них можна віднести такі, як загальні перспективи розвитку галузі, конкуренція, культура й структура підприємства, відносини між вищим керівництвом і керівниками рівнів управління, конкурентний потенціал підприємства, історія організації. Якість виконання розглянутих етапів стратегічного управління визначає як ефективність наступних, так і управління в цілому.

Реалізація туристичного продукту. У маркетинговій практиці особливо важливою є така організація торгівлі, яка б дозволила досягти максимального прибутку. Це цілком відноситься і до підприємств туристичної індустрії [5, с. 76].

Туристичне агентство – це магазин з продажу туристичних послуг, тому що його основним завданням є роздрібний продаж поїздок і послуг. При цьому йому корисно взяти на озброєння основні принципи роздрібної торгівлі.

Оскільки не всі тури забезпечують однаковий прибуток і однаково популярні, то туристична організація повинна чітко усвідомлювати, що саме вона хоче продати передусім. У зв'язку з цим туристичне агентство повинно згрупувати поїздки. Це можна зробити, використовуючи або просту класифікацію (круїзи, маршрутні тури, відпочинок, ділові поїздки тощо), або класифікацію за місцем призначення поїздок (Європа, Азія, Америка, Океанія і т.д.).

Мотивацією купівлі служать безкоштовні довідкові буклети і проспекти про місце відпочинку та види туризму. При цьому необхідно мати на увазі, що велика кількість проспектів та іншої рекламної продукції, безсистемне розкиданої в офісі туристичної організації, як правило, відштовхує відвідувачів, як і їх повна відсутність. Проспекти, що ілюструють запропонований товар, повинні бути згрупованими за цільовим призначенням для того, щоб полегшити потенційним туристам отримати необхідну їм інформацію.

У системі управління формування управляючого впливу здійснюється на основі прийняття управлінського рішення. Тому управління можна представити як процес підготовки, прийняття і реалізації рішень, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Технологічний процес управління повинен здійснюватись на основі принципів системного підходу, оскільки він (процес) являє собою сукупність багатьох взаємопов'язаних процесів.

1.2. Види стратегій діяльності підприємств

Для досягнення поставлених цілей підприємства розробляють стратегії діяльності. Існують різні види стратегій підприємств.

В умовах ринкових відносин діяльність кожного підприємства (товариства) залежить від конкурентного середовища і зміни кон’юнктури товарного ринку з метою досягнення безперервного зростання обсягів діяльності воно повинно формувати власну стратегію розвитку. Види стратегії та їх характеристика показана на (рис. 1.2) [ 6, 45 c.].

Рис. 1.2. Види стратегії підприємств

З (рис. 1.2) робимо висновок, що стратегія – це комплексна програма дій, яка показує пріоритетні проблеми, а також головні і проміжні цілі. Це довгостроковий плановий документ. Існують 3 види базових стратегій підприємства. Характеристика видів базової  та альтернативних стратегій зображена нижче у (табл. 1.2). Туристичні підприємства безумовно теж розробляють різні стратегії.

Таблиця 1.2

Характеристика видів базової та альтернативних стратегій

Продовження таблиці 1.2

Розробка стратегії діяльності турпідприємства на споживчому ринку здійснюється в декілька етапів, (це наглядно показано на (рис. 1.3) суть і зміст яких в наступному.

На першому етапі повинен бути проведений аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємства та його виробничо-технічні можливості.

Для цього необхідно:

1.      Провести дослідження ринку діяльності підприємства та виявити тенденції його розвитку.

2.      Оцінити виробничо-технічні можливості підприємства, і його конкурентоспроможність, проаналізувати можливості використання внутрішніх резервів і ресурсів підприємства для підвищення ефективності його функціонування.