Сучасний стан та перспективи розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні

 

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

 

Кафедра ресторанно-готельного

та туристичного бізнесу

Курсова робота

з дисциплін «Організація готельного господарства» та «Організація туризму» на тему:

«Сучасний стан та перспективи розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні»

 

Виконала студентка                                    

     Факультету  ресторанно-готельного

 та туристичного бізнесу

3 курсу 7 групи

 

 

 

Київ 2011

ЗМІСТ

	с.
ВСТУП………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ 1. Сільський зелений  туризм як окрема форма туристичної  діяльності ………………………………………………….	5
1.1 Сутність, види та форми сільського зеленого туризму………	5
1.2 Світовий досвід розвитку  сільського зеленого туризму  …….	8
1.3 Сільський зелений туризм  як невід’ємна складова частина  соціально-економічного розвитку  села ……………………………….	13
РОЗДІЛ 2. Проблеми та тенденції  розвитку сільського туризму в Україні ………………………………………………………………………	19
2.1 Передумови розвитку  сільського туризму в Україні  …………	19
2.2 Сучасний стан сільського зеленого туризму в Україні ………	21
2.3 Шляхи подолання проблем та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні …………………………………	32
ВИСНОВКИ ………………………………………………………… СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….	41 43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Одним з напрямків сталого  розвитку туристичної індустрії, що спрямований на охорону та розвиток української природи та культурно-історичної спадщини, на сприяння міжетнічній  толерантності та залучення людей  до активної участі у вирішенні власних  фінансових проблем, сприяння працевлаштуванню безробітних, а також подолання  характерного для України сезонного  характеру туристичного продукту є  розвиток сільського зеленого туризму. Даний вид туризму набуває  поширення як в курортних регіонах, так і в більшості областей України.

Розміщення туристів на селі дозволяє укріпити фінансово-економічне положення сільськогосподарського комплексу України без необхідності залучення великих інвестицій. Проте, сьогодні попит на даний туристичний  продукт змінив саму концепцію сільського туризму, який перетворюється для багатьох сільських жителів, навіть, не в побічний, а основний вид діяльності. В багатьох країнах сільський зелений туризм розглядається як один із головних напрямів розвитку національної туристичної  галузі, що знаходить відповідне висвітлення  в національних концепціях розвитку туризму.

Звичайно, важко стверджувати, що країна буде одержувати від сільського туризму доходи, порівнянні з доходами від цієї діяльності, наприклад, в  західних країнах. Водночас, не можна  не визнати, що можливості розвитку сільського туризму в Україні величезні  й у значній мірі не використані. Щоб домогтися більшої ефективності, необхідні знання специфіки цих можливостей, обумовлених національними природно-кліматичними, культурними й економічними особливостями країни.

Актуальність  даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю туристично-рекреаційного комплексу у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні.

 

Метою курсової роботи є дослідження загальноприйнятих концепцій сільського зеленого туризму та розробка на цій основі відповідних рекомендацій щодо створення в Україні сучасного високоефективного, конкурентоздатного та доходного туристичного сектору на основі використання всіх ресурсів сільської місцевості за умови їхнього збереження, заощадження та відтворення.

Здійснення  поставленої мети передбачає вирішення  таких завдань:

• встановлення особливостей сільського туризму як виду діяльності;
• аналіз та оцінка сучасного стану сільського туризму;
• дослідження нормативно-правової бази в процесі державного регулювання даного виду туризму;
• розробка теоретичних і практичних основ удосконалення підготовки фахівців для сфери сільського туризму;
• визначення ролі та місця транспорту в туристичній сфері,;
• узагальнення досвіду сучасних методів формування цін на відпочинкові послуги на селі;
• дослідження принципів побудови рекламно-інформаційного забезпечення сільського туризму;
• визначення можливостей ефективного використання нових організаційних форм діяльності на селі;
• виявлення оцінки можливостей органів місцевого самоврядування у напрямку активізації туристичної діяльності, що ґрунтується на участі громад та використанні ресурсів місцевої економіки.

Об’єкт  роботи: туристичний комплекс України.

Предметом дослідження є становлення та розвиток соціально-економічних, політичних та управлінських відносин в сфері сільського туризму, їх особливості, закономірності та тенденції розвитку.

 

РОЗДІЛ 1. Сільський  зелений туризм як окрема форма туристичної  діяльності

 

1. Сутність, види та форми сільського зеленого туризму.

Зелений  сільський туризм – це рекреаційні подорожі в сільську місцевість як реакція на тисняви  та перенаселеність у містах. Це також один з видів малого бізнесу, який піднімає роль краєзнавства, створює  життєве середовище, що наближене  до природи.

Сільський зелений туризм – явище багатостороннє. Один з  його аспектів (враховуючи сучасний стан соціально-економічного розвитку країни) – соціальний. Тому сільський зелений  туризм слід розглядати як один з засобів  диверсифікації джерел прибутків сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій та сільської інфраструктури, а також  як один з факторів стратегії подолання  бідності в сільській місцевості. Саме тому в країнах, що розвиваються, сільський зелений туризм активно  підтримується та заохочується державою, доступ до діяльності в цій сфері  максимально спрощений. Суб’єкти, які  надають послуги  в цій сфері, отримують усілякі преференції, у т.ч. і податкові.

Другий аспект міститься  в отриманні додаткових можливостей  для популяризації української  культури, розповсюдження знань та інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, яка є основою для визнання сільського туризму суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка заслуговує на всебічну підтримку з боку держави.

Українське село має багатющу історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, самою природою даровані мальовничі ландшафти; наділене багатими лікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села з індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Разом з тим гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили, вивільнюваної з сільськогосподарського виробництва. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей відноситься і сільський зелений туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди було багато відпочиваючого міського населення. Найпопулярнішими для відпочинку є села біля морів, річок та гірські.

Існує три  різновидності нинішнього сільського зеленого туризму в Україні:

- по-перше, агротуризм - вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов'язаний з використанням підсобних господарств населення, або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень в навантаженості на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку.

- по-друге, відпочинковий (відпочинок на селі). Базою його розвитку є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові і інші надбання тієї чи іншої місцевості.

- по-третє, це екотуризм - науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку.

Головною фігурою в  забезпеченні функціонування відзначених  видів туризму, в організації  відпочинку на селі виступає сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчування і знайомить з особливостями  сільської місцевості. Для того, щоб здійснювати це на відповідному рівні, необхідно вчитись.

Сьогодні в області  формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми  відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального  і культурного потенціалу регіону. Сільський зелений туризм у більшості  країн розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів  вирішення багатьох сільських проблем.

Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно  загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму  є особливо бажаними.

Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних  проблем села полягає передусім  у тому, що він розширює сферу  зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у  виробничій сфері але й у сфері  обслуговування. При певному нагромадженні  числа відпочиваючих з'являється  потреба в задоволенні їх різноманітних  запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.

Особливо сприятливі умови  для розвитку сільського зеленого туризму  створюються на територіях національних і ландшафтних парків, де існує можливість поєднати повноцінний відпочинок з пізнаванням природничого та історико-культурного потенціалу регіону.

Важливим результатом  розвитку сільського зеленого туризму  є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і  не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і  приготування. Досвід показує, що ті сім'ї, які приймають відпочиваючих, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.

Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою  сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Звичайно, на перших порах приймання  і обслуговування відпочиваючих  відбувається на базі існуючого житлового  фонду з використанням місцевих рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею  займається, починають робити вкладення  у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць; об'єднаними зусиллями  добиваються зміни на краще сфери  обслуговування. А це одночасно й  вагомий внесок у розвиток села. Прикладом може бути створення місцевих осередків Спілки розвитку сільського зеленого туризму в Чернівецькій області або районних об'єднань громадян, зацікавлених в розвитку інфраструктури для сільського зеленого туризму  тощо.

Суттєву роль відіграє розвиток сільського зеленого туризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись приймати і  обслуговувати відпочиваючих, члени  селянських родин мимоволі змушені  поповнювати свої знання з ведення  домашнього господарства, гігієни і  санітарії, приготування їжі тощо, а  спілкування з гостями розширює їх кругозір, дає змогу зав'язати  нові знайомства, завести друзів в  інших населених пунктах.

 

2. Світовий досвід розвитку сільського зеленого туризму.

 

Світовий досвід показує, що розвиток сільського туризму розглядається  як діяльність, альтернативна сільському господарству. Сільське господарство не може на сьогодні запропонувати  шляхи суттєвого покращення ситуації на селі, і тому саме сільський туризм, з огляду на перспективи його розвитку, може забезпечити певну економічну стабільність. Саме сільський туризм пропонує сучасному туристичному ринку  новий вид діяльності – економічної  за формою , рекреаційної, екологічної  за сутністю, соціальної за спрямуванням.