Сучасний стан та перспективи розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні

  Селяни, які бажають  розпочати діяльність у сфері  малого туристично-готельного підприємництва, та ті, які вже надають цього  виду послуги відпочиваючим на  базі своїх пансіонатів, мають  усі підстави розраховувати на  підтримку держави. Вона, насамперед, має зводитись до встановлення  пільгових ставок оподаткування  сільських підприємців.

Що пропонує Україна в  сільському зеленому туризмі?

Традиційним та найцікавішим в організації сільського зеленого туризму України славиться Карпатський  регіон, в якому найбільш популярні:

Природознавчий туризм. Карпатський  регіон приваблює відвідувачів передусім  величчю та природою.

Фольктуризм – участь у  різноманітних традиційних народних обрядах і святкуваннях.

Кінний туризм на витривалих конях карпатської породи, що є  найближчими родичами вимерлих диких  коней-тарпанів, якими колись так  славилися українські степи.

Водний туризм – рефтинг. Це спуск на надувних човнах, плотах, катамаранах чи каяках гірськими  річками.

Винно-дегустаційний туризм. Завдяки багатовіковим традиціям  домашнього виноробства, закарпатські вина стали однією з візитних карток цього краю.

Історико-етнографічний  туризм. Людей, незалежно від того, звідки вони приїжджають, цікавить багатовікова історія та культура краю, який вони відвідують.

Велотуризм. Цей вид має  чимало шанувальників. У Карпатському регіоні прознаковано десятки міжнародних  веломаршрутів.

Найбільш популярний район  Карпат, який охоплює території чотирьох областей: Івано-Франківську, Закарпатську, Львівську та Чорновицьку, в яких головними центрами СЗТ стали  Яремче, Татарів, Ворохта, Верховина, Косів, Підзахаричи, Путила, Вижнина, Яблуниця, Ясиня, Рахов, Сколе та Славське.

Одним із актуальних напрямків  організації обслуговування туристів у сільській місцевості України  є т. зв.анімація, тобто пожвавлення  програм обслуговування, відпочинку і дозвілля туристів, насичення цих  програм ігровими елементами та шоу-продуктами.

У Карпатському регіоні (як і на Волині, Поділлі, Подніпров‘ї, Запоріжжі, Слобожанщині) перспективною  формою анімації стала організація  сільських анімаційних шоу-музеїв, в яких туристів зустрічають «живі» історичні персонажі (руські князі, гетьмани, козаки-запорожці, чумаки, Довбуш з опришками тощо).

В Україні об‘єкти туризму  з колоритними анімаційними програмами є найпопулярнішими осередками масового внутрішнього й міжнародного туризму (наприклад, Музей народної архітектури  у с. Пирогово біля Києва, ярмарка  у с. Сорочинцях на Полтавщині, фестиваль  сільських мистецьких колективів України  у с. Боромля та багато ін.).

На весь світ славиться  заповідне музейно-анімаційне середовище козацької доби на о. Хортиця в  Запорізькій області (площа 3 тис. га, 12 км довжиною і 2,5 км шириною, прибережні скелі в окремих місцях сягають 40-метрової висоти).

Поряд з музеями «Історії запорізького козацтва», «Народної  творчості та етнографії» на Хортиці  діє кінний етнографічний театр  «Запорізька Січ», який влаштовує  масові театралізовані «Козацькі кінні  ігри», і в них, при бажанні, може взяти безпосередню участь кожен  гість. Тут таки можна спробувати зварити козацький куліш, опанувати  козацькі ремесла та набути ратні  навики тощо. Незалежно від пори року Хортиця приваблює фольклорно-театралізованими акціями («Запорізьке купала», «Запорізький щедрий вечір» тощо).

З початку ХХІ ст. у  Подніпров‘ї розвивається анімаційний  музейний комплекс Трипільської культури у м. Ржищеві й с. Трипілля, що на Київщині. Подібні заходи стали популярними  як на Заході, так і на Сході, Півдні та Півночі України, причому анімаційні програми сільського зеленого туризму  також включають спортивні ігри і змагання, народні танцювальні вечори під запальні мелодії троїстих музик, карнавали, вечорниці, ворожіння тощо з безпосередньою участю туристів.

Однак організація сільського туризму в українських селах  обмежується низкою обставин.

Південь України.

Тут найбільшу популярність мають літній відпочинок в Криму. Море, сонце, фрукти, й це ще не все. Родзинкою  Криму є його багатоетнічність. Дякуючи  СЗТ, турист може доторкнутись до життя  громад кримських татар, болгар, німців, греків, познати їх культуру й побут , споживати блюда традиційних  кухонь та, звичайно, відвідати відомі пам‘ятки природи та історії.

Дуже цікаві можливості пропонує Миколаївська область в першу  чергу на берегах Південного Бугу, де починається ландшафтний природний  парк «Гранитно-степове Побужжя» та не менш екзотичний ландшафтний парк «Кинбурнська коса» з унікальною дикою природою.

Асоціація фермерів «Придунав‘є» запрошує на цікавий відпочинок в  район Ізмаїла Одеської області  з метою також відвідати біосферний заповідник з системою озер і познайомитись  з неповторною культурою та звичаями багатьох націй, які тут перебувають.

Поділля.

Заслуговує особистої  уваги. Основу цієї історичної території  складають три області: Тернопільська, Хмельницька та Вінницька. Ця територія незвичайна своїм ландшафтом, що сформований невеличкими горами – Кременецькими, Товтрами, Вороняками, Гологорами, Оппілям та глибокими каньйонами Дністра, Південного Буга з численими притоками.

Через Поділля проходили  шляхи нападів турок та татар  на Україну, тому тут залишилось багато пам‘яток оборонної архитектури, серед  яких відомі

Кам‘янець-Подільська та Хотинська  фортеці. Своєю особистою гостинністю  відрізняється Хмельниччина через  свої програми відпочинку та оздоровлення в Кам‘янець-Подільському районі та Грицеві.

Центральний та Східний  регіони.

Полтавщина пропонує для  туристів відпочинок на берегах Хорола, Сули, Псла. Головний центр СТЗ –  Миргород, Великі Сорочинці, Діканька – місця, пов‘язані з великим  Гоголем, а також столиця українського гончарства – село Опишня, недалеко від якого можливо побачити найбільше  в Європі скифське городище.

На батьківщині Тараса Шевченко в Черкаській області в  м. Корсунь-Шевченківському, що на р. Рось, можливо побувати в колишньому центрі козацтва.

Південь.

Тут можливо виділити декілька територій, цікавих з точки зору пізнавального відпочинку недалеко від столиці Київ на живописних берегах  Дніпра та місцевостях, де сформувались історико-архітектурні комплекси на матеріалах раскопок поселень Трипільської культури. Одним з найбільш цікавих є місто-музей Переяслав-Хмельницький.

Однак організація сільського туризму в українських селах  обмежується низкою обставин. Зокрема, до найнесприятливіших ми відносимо:

• наявну досі велику недовіру мешканців села до чужих, а отже, і до потенційних туристів;
• політично-економічну нестабільність;
• низький рівень інфраструктури, господарські подвір‘я в більшості випадків невимощені, відсутня централізована каналізація, в межах;
• садиб не вистачає місця для організації активних видів відпочинку і «зелених» зон з доглянутим травяним покривом для, скажімо, змагання чи дитячих забав;
• санітарний стан питної води також незадовільний;
• будинки, призначені для туристів, мають переважно нетипову архітектуру, позбавлену сільських рис.

Успіх справи організації  гостинності на селі визначають, насамперед, такі чинники:

1. У родині:

• професійна кваліфікація та вміння зацікавити;
• співпраця цілої родини;
• добрі стосунки з сусідами;
• особисті якості (комунікабельність, талант керівника).

 

2. У господарстві:

• локалізація;
• відповідні будинки, приміщення та інвентар;
• тип сільськогосподарської продукції;
• здорова їжа;
• безпека;
• місця рекреації на свіжому повітрі;
• можливість цікавих занять.

 

3. У регіоні та у селі:

• туристична атрактивність;
• інфраструктура;
• послуги;
• форми проведення вільного часу.

 

2.3 Шляхи  подолання проблем та перспективи  розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

 

Українське село має надзвичайно  багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, а також  лікувально-рекреаційні ресурси. Наші села багаті індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Водночас гострою проблемою  багатьох сіл є зростаючий надлишок робочої сили. Враховуючи відсутність  капіталовкладень на створення нових  робочих місць у сільській  місцевості України, на загальнодержавному рівні більше уваги варто приділяти  тим галузям, які не потребують для  свого розвитку великих коштів. До таких галузей належить сільський  туризм, який давно практикується  в Україні. Адже в селах з відповідною  рекреаційною базою завжди було багато відпочиваючих. Найбільше це стосується сіл, що розташовані на берегах річок, морів та в гірській місцевості.

В Україні існують усі  передумови розвитку відпочинку в селі, який можна розглядати як специфічну форму підсобної господарської  діяльності у сільському середовищі з використанням природного та культурного  потенціалу реґіону, або як форму  малого підприємництва, що дає можливість певною мірою вирішити проблему зайнятості сільського населення, покращити його добробут, повніше використати природний  та істо-рико-культурний потенціал  сільської місцевості. Справа розвитку сільського відпочинку має реальну  державну перспективу і сприяє поліпшенню соціально-економічної ситуації сільської  місцевості.

Сільський туризм виступає важливим чинником стабільного динамічного  збільшення надходжень до бюджету, активізації  розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо).

Сільський відпочинок в Україні  за рахунок збереження етнографічної  самобутності повинен набути національного  значення.

По-перше, він дає поштовх  для відродження й розвитку традиційної  культури: народної архітектури, мистецтва, промислів - усього, що складає місцевий колорит, і що, поряд із природно-рекреаційними чинниками, є не менш привабливим для відпочиваючих.

По-друге, через сільський  відпочинок мешканці ур-банізованих  територій з масовою культурою  мають можливість пізнати справжні українські традиції.

По-третє, етнокультура села репрезентує Україну світові  й приваблює також іноземних  туристів. Тому як передумову успішного  розвитку відпочинку в сільських  етнографічних районах треба  розглядати формування ідеології відродження  й розвитку всього спектра традиційної  культури, починаючи від форм господарських  занять до надбань духовної сфери, що діятимуть як сприятливі чинники  для індивідуального відпочинку в етнографічних районах України.

Окрім того, у створенні  цікавої відпочинкової пропозиції власник агрооселі повинен дбати  про якість двох ключових аспектів агротури-стичного продукту:

- матеріально-технічної  якості (наприклад, розміри та  умеблювання кімнати, оснащення  їх побутовою технікою, оснащення  гігієнічного вузла);

- емоційно-абстракційної  якості (рівень сервісного обслуговування  відпочиваючих).

Власники агороосель мають  усвідомлювати відповідальність, яку  беруть на себе, організовуючи відпочинок у своїх оселях. Адже недоброякісне  обслуговування може назавжди відбити  у клієнта бажання відпочивати  в селі.

Гість, який приїжджає відпочити  у сільську оселю, бажає оглядати красиву природу. І тому краєвиди села повинні мати привабливий вигляд. Сільська громада має дотримуватися  санітарно-гігієнічних умов проживання, дбати про відсутність сміттєзвалищ, естетичний вигляд будинків, вулиць, садів, громадських закладів. Дбати про  зелені насадження, використовувати  вільні території, враховуючи інтереси відпочиваючих.

Однією з головних складових  відпочинкової пропозиції є умови  проживання. Умови проживання повинні  гарантувати можливість зручного нічлігу, дотримання особистої гігієни, наявність  повноцінного харчування. Тому господарям варто керуватися рекомендаціями з  категоризації сільського житла  Української спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Присвоєння категорії житлу, що надається у  користування відпочиваючим, дає право  господареві оселі повідомляти  про відповідну якість житлових умов у рекламних засобах Спілки, що сприятиме збільшенню відпочинкового попиту та доходів господаря.