Туристичний ринок україни: сучасний стан, тенденції, перспективи

Стратегія «збирання врожаю» полягає в продовженні торгівлі перебуває на стадії спаду свого життєвого циклу туром до практичного припинення продажів (тобто до повного зникнення попиту на туристичному ринку). Негативними рисами даної стратегії є всі зростаючі витрати туроператора (для підтримки попиту потрібна все більша кількість рекламних звернень і стимулюючих збут заходів), а також різке підвищення ризику туроперейтинга (особливо якщо туроператор організовує власні групові поїздки), що пояснюється нестабільністю і загальним скороченням попиту. Хоча з іншого боку, стратегія «збирання врожаю» може виявитися досить корисною для туроператорів, конкуренти яких вирішили швидко піти з ринку з падаючим попитом (наприклад, відмовилися від роботи з даними туристичним напрямком). У цьому випадку, вихідний туроператор може залишитися одним єдиним на туристичному ринку, своєрідним монополістом, що призведе навіть до зростання обсягу продажів. Наприклад, тури в Анталію стали морально застарівати і попит на них почав істотно знижуватися, не дивлячись на всі зусилля конкуруючих туроператорів. Раніше пропонували Анталію туроператори вирішили різко піти з регіонального ринку, а залишився один з них вирішив продовжувати торгувати турецькою Рив'єрою «до останнього клієнта», опинившись монополістом на регіональному ринку. В даній ситуації частка ринку залишився туроператора багаторазово збільшилася і обсяг його продажів почне зростати (навіть не дивлячись на те, що тури в Анаталию дійшли до стадії спаду свого життєвого циклу).

Стратегія швидкого відходу, навпаки, передбачає моментальний відмова від продовження торгувати знаходяться на стадії спаду турами. У цьому випадку туроператор отримує можливість швидкого залучення вивільнених в результаті відмови від частини туристичних напрямків ресурсів в інших, більш прибуткових і перспективних напрямках туристичного бізнесу. З іншого боку, швидкий відхід туроператора з ринку може з'явитися фактором упущення додаткового прибутку, яку той міг би отримати, залишившись на туристичному ринку.

Висновок

На закінчення можна відзначити, що будь-яка приймається за основу ринкової діяльності стратегія туроперейтинга (незалежно від того, яку сферу відносин, які вона регулює), повинна адекватно відповідати не тільки стратегічним цілям туроператора в цілому (як комерційних інтересів власників, амбіцій менеджерів, так і потреб персоналу) і його реальним або потенційним можливостям, але й умовам і динаміці цих умов зовнішнього і внутрішнього середовища туроперейтинга. Тільки така стратегія здатна забезпечити виконання всіх поставлених перед стратегічним плануванням у фірмі функцій

Список використаної літератури:

1. Менеджмент туристичної індустрії: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Ігор Миколайович Школа (ред.). - Чернівці : Книги-ХХІ, 2005.
2. Папирян Геворк Аветисович. Международные экономические отношения: Маркетинг в туризме. - М.: Финансы и статистика, 2001.
3. Країни світу: Довідник. – К.: Либідь.
4. Новіков В.С. Менеджмент в туризмі. - М.: ТОВ «Кнігодел», 2006.