Міжнародне значення конфлікту в Північній Ірландії

3.2 Міжнародне значення  ірландського досвіду врегулювання  конфлікту. Ірландська модель  врегулювання та можливості її застосування.

Особливості методів і принципів  врегулювання конфлікту, закладених в  белфастського угоді, дозволяють говорити про особливість Ірландської  моделі врегулювання конфлікту, яка  має на увазі в першу чергу, досягнення компромісу шляхом переговорів і повне роззброєння воєнізованих угруповань, а також створення спеціальних інститутів, здатних представляти інтереси обох сторін. Також першорядним принципом цієї моделі є негайне припинення насильства і роззброєння. В інституціональному аспекті ця модель передбачає створення власного законодавчого та виконавчого органу в конфліктному регіоні, а також механізми його взаємодії як з іншими провінціями Британської держави (Міжурядова рада Британських островів), так і з Ірландською республікою (Рада Міністрів).

Сьогодні нерідко висловлюються  пропозиції щодо використання Ірландської  моделі врегулювання конфлікту для  інших релігійно-політичних конфліктів сучасності, в першу чергу для близькосхідного конфлікту. Пояснюється це тим, що на сьогоднішній день Ірландська модель є найбільш успішною в цій галузі. Основні паралелі бачаться між залученням до виборчої політику ісламістського руху в особі палестинської партії «Хамас» і стратегією партії "Шин Фейн" в Ірландії в 1980 рр.. З одного боку, це порівняння здається доречним: на початку 1980-х війна Ірландської республіканської армії (ІРА) була в розпалі, але перспектива перемоги на виборах і отримання доступу до влади на регіональному та національному рівні переконали ІРА і "Шинн Фейн" відмовитися від збройної боротьби. Рух «Хамас» також використовує в якості основних своїх методів терористичні форми боротьби, проте має схожі передумови для переходу на політичні засоби досягнення своїх цілей. Однак при більш глибокому розгляді стає зрозуміло, що пропозиція щодо застосування Ірландської моделі для Арабо-ізраїльського конфлікту представляється малоперспективним. Очевидно, що Шинн Фейн має набагато більш світські і прагматичні цілі, у той час як Хамас складають послідовники жорсткого фундаменталізму. Близькосхідний конфлікт - складний конфлікт сучасності, так як на кону стоїть існування єврейської демократичної країни, що знаходиться в оточенні тоталітарних мусульманських країн. Це та серйозні територіальні проблеми роблять близькосхідний конфлікт істотно більш важким, ніж ірландський. Тому правомірність застосування  ірландської моделі вирішення конфлікту виглядає вельми сумнівно.

У зв'язку з вищенаведеними фактами  здається більш перспективним застосування Ірландської моделі для баскського конфлікту в Іспанії. У 2000 році в ході саміту Євросоюзу у Франції пролунали заклики зайняти активну позицію у врегулюванні баскського конфлікту за північноірландським зразком. Однак, слід підкреслити, що ситуація, що передувала початку переговорного процесу в Ольстері, і нинішня ситуація в Іспанії мають ряд принципових відмінностей. На відміну від Іспанії, де останнім часом можна говорити про певну радикалізацію помірних націоналістів, в Ольстері спостерігався зворотній процес - перехід екстремістів Ірландської республіканської армії (ІРА) від максималістських запитів (надання північноірландцям права на самовизначення, виведення британських військ, амністія бойовикам ІРА) до більш прагматичних позицій. Крім того, в основі виникнення руху католицької меншини Північної Ірландії за відділення від Великобританії лежала дискримінація католиків протестантською більшістю. Міжконфесійні мотиви відсутні в Країні Басків, де переважна більшість населення - католики.

Таким чином, ми можемо оцінити значення конфлікту в Північній Ірландії для світового співтовариства як високе, тому що він отримав широкий резонанс, особливо, за рахунок терористичних дій ІРА. Процес врегулювання даного конфлікту і його результати є унікальним прикладом пошуку компромісу, проте, застосування його на практиці має значні обмеження. Однак, певні риси даної моделі, в першу чергу принцип компромісу за умови роззброєння і припинення насильства, мають досить широке застосування.

                                                      Висновок

Роблячи висновки, слід зазначити, що релігія і на сьогоднішній день продовжує бути глибоко інтегрованою в усі сфери життя суспільства, в тому числі в політику.

Релігійно-політичні конфлікти є досить поширеними і вкрай важковирішуваними. Найчастіше релігійний фактор втягується в конфлікт як супутній і використовується конфліктуючими сторонами з метою досягнення власних, часто чисто прагматичних, цілей.

Причини релігійних конфліктів можна представити як комплекс регіональних протиріч історичного, територіального, політичного, соціально-культурного та іншого характеру. Серед основних чинників, що призводять до виникнення релігійно-політичного конфлікту можна назвати поліконфесійний характер держави, особливості державного будівництва, дискримінація окремих релігійних груп населення, економічна, військова ідеологічна чи політична підтримка опозиційного релігійного руху ззовні, втручання одних держав у справи інших під приводом боротьби з порушеннями прав одновірців.

Конфлікт у Північній Ірландії - етнополітичний конфлікт між британською владою і місцевими праворадикальними і національними організаціями щодо статусу регіону, ускладнений протиріччями між католицькою меншістю, що піддається дискримінації з боку протестантської більшості.

Історія конфлікту налічує близько восьми століть. ХХ століття відзначене регулярними проявами насильства з обох сторін. Найбільшою гостроти конфлікт досяг в кінці 60-х - початку 80-х рр.. ХХ століття. Початком кризи вважається 1969 р., коли англійським урядом було прийнято рішення про використання військ проти демонстрантів - борців за громадянські права католиків. Протягом наступних років відбувалися запеклі зіткнення, як між конфесійними угрупованнями, так і останніх з поліцією, терористична діяльність досягла небувалих розмахів.

З другої половини 80-х років конфліктуючі сторони взяли курс на врегулювання конфлікту, і результатом стало укладання 10 квітня 1998 року Белфастського угоди. В цілому дана угоде можна вважамиру в Ольстері, не кажучи вже про припинення міжобщинний протистояння, причини якого надто глибокі і складні. Проте угоду 10 квітня 1998 являє собою значний крок вперед, демонструє можливість взаємоприйнятних рішень і доводить, що тільки шлях компромісу і припинення насильства, можуть привести до позитивних результатів.

Релігія зіграла величезну роль у розвитку північноірландського конфлікту. Католицька віра стала етнічних ірландців для них символом самобутності та самоідентифікації. Протестанти в умовах ворожого їм оточення також гуртувалися і практикували жорстку політику утвердження та захисту своїх виключних прав. Церковна приналежність при цьому виявилася універсальним інструментом для разгранічіванія двох ворогуючих груп. Тому згладжування релігійних і культурних відмінностей між громадами не без підстав розглядалося британським політичним керівництвом, як важливий засіб подолання багатовікового конфлікту.

Конфлікт у Північній Ірландії придбав серйозне міжнародне значення. У першу чергу це стосується терористичної діяльності ІРА, яка мала підтримку ірландської громади США, а також багатьох сепаратистських і терористичних організації світу, таких як Організація визволення Палестини, Хезболла, колумбійська FARC та інші.

В процесі врегулювання конфлікту  була сформована особлива Ірландська модель, яка, однак, навряд чи опиниться  в повній мірі застосувати для найбільш гострих релігійних конфліктів сучасності, в першу чергу, для близькосхідного конфлікту. До такого висновку нас приводять особливості релігійних поглядів ісламського фундаменталізму. Північноірландський підхід до врегулювання конфлікту тажке має обмеження в застосуванні схожих, на перший погляд, ситуації в Країні Басків (Іспанія). Однак, відсутність релігійного фактора в даному конфлікті і сильніша радикалізація ЕТА на даний момент накладають обмеження на застосування Ірландської моделі в повній мірі.

Конфлікт у Північній Ірландії вважається врегульованим, конфліктні дії на сьогоднішній день фактично припинені. Однак конфліктний потенціал  в регіоні все ще зберігається і робота над повним вирішенням конфлікту  триває. Восени 1994 р. Комісія ЄС створила спеціальну групу для розгляду варіантів, які б надали практичну допомогу Північній Ірландії та прикордонним графствам Республіки Ірландія в мирному процесі. Виходячи з підсумків роботи, спеціальна група висловила пропозицію створити Спеціальну програму підтримки миру і примирення в Північній Ірландії, мета якої описувалась так: “Стратегічна мета програми миру полягає у зміцненні прогресу в бік мирного і .стабільного суспільства і сприянні примиренню. Є п’ять пріоритетних сфер діяльності: безробіття, модернізація міст і сіл, транскордонний розвиток, соціальне забезпечення та індустріальний розвиток”. Спеціальна програма мала тривати п’ять років, її бюджет становив 300 млн євро для витрат упродовж перших трьох років, а фінансування в наступні два роки мало бути визначене після розгляду доповіді комісії , 80% виділених фондами коштів спрямовувалися на потреби Півночі, а 20% - на потреби Півдня, однак не менше ніж 15% усієї суми асигнувалися на транскордонні проекти.

Країни - члени ЄС активно підтримали Угоду великодньої п’ятниці 1998 р. З різних країн - членів Європейського Союзу надходили привітання й обіцянки подальшої підтримки провінції, якщо угоду буде втілено в життя. Згодом у договорі з адміністрацією Північної Ірландії Європейська комісія затвердила програму Допомоги в сумі 2,7 млрд євро для економічного і соціального Розвитку провінції в 2000-2006 рр. під назвою “Схема підтримки громад”. Оголошуючи це рішення, європейський представник, відповідальний за регіональну політику, Мішель Барнієр заявив, що завдяки новій програмі “Європейський Союз зможе підтримати всі групи населення Північної Ірландії з метою побудови цілісного суспільства і мирного процвітаючого майбутнього”. Покращити розвиток Північної Ірландії зможуть також домовленості між урядом Північної Ірландії і Європейською комісією 10 січня 2008 р. На зустрічі глави Єврокомісії Мануеля Дурана Баррозу з Я. Пейслі і М. Мак-Гіннесом було сказано, що Європейський Союз планує виділити Белфасту близько мільярда євро в наступні п’ять років. Отже, ЄС допомагає британському уряду розв’язати економічні проблеми Північної Ірландії, стимулює конфліктуючі сторони до подальшого діалогу і миру.

Певну роль у врегулюванні проблеми відіграла Рада Європи, заснована 1949 р. з метою сприяти демократії, правам людини і європейській єдності. Членами цієї міжурядової організації є і Сполучене Королівство, і Республіка Ірландія, які зобов’язані виконувати положення Європейської конвенції з прав людини, на сторожі дотримання якої стоїть Європейський суд з прав людини. В 1978 р. суд визнав Сполучене Королівство винним у нелюдському поводженні з північноірландськими  ув’яз¬неними.  У 1984 р. суд визнав, що британське законодавство, за яким дозволялося затримувати підозрюваних у тероризмі на сім днів без висунення звинувачень, суперечило конвенції. Британський уряд був змушений врахувати рішення суду в своїй подальшій політиці в Північній Ірландії.

Через загострення північноірландської  проблеми створювалися різноманітні вузькоспеціалізовані комісії, комітети із міжнародних представників, які мали на меті дослідження і вироблення рекомендацій з певних проблем провінції. Найвідомішою серед них є Незалежна міжнародна комісія з роззброєння, яка мала оформлювати принципи, на основі яких розпочалися б мирні переговори в Північній Ірландії. Комісію очолив Дж. Мітчелл, до якого приєдналися канадський генерал Джон де Кастелан і колишній прем’єр-міністр Фінляндії Гаррі Голкері. У січні 1996 р. був запропонований варіант, за яким роззброєння терористів мало відбуватися паралельно з багатосторонніми мирними переговорами в Північній Ірландії, а не напередодні. Рішення органу дало змогу прискорити перебіг мирного процесу. Черговий раз у 2000 р. вихід з глухого кута, в який ситуація зайшла через небажання ІРА здавати зброю, намагалася знайти Незалежна міжнародна комісія із роззброєння у складі генерала Дж. де Кастелана як її керівника і двох інспекторів. У вересні 2005 р. робота комісії дала конкретні результати, зважаючи на те, що ЕРА виконала свою обіцянку повністю роззброїтись під її контролем. Надалі комісія проводила активні переговори з лоялістськими  угрупованнями щодо припинення ними військової діяльності, про що зазначалося у її доповіді від 19 січня 2006 р.  Робота органу відповідала цілям британського уряду в Ольстері і допомагала йому усунути наболіле питання роззброєння північноірландських воєнізованих угруповань.

                                        Список літератури

1. Agreement between the Qovernment of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and the Government of the Republic of Ireland, 1985. ~ http;//cain. ulst.au. uk/events/aia/aiadoe.htm
2. Agreement reached in the multy-party negotiations, 10 April 1998. — http://cain.ulst. ac.uk/events/peace/docs/agreement.htm
3. A New Framework For Agreement, 22 February 1995. - http://cain. ulst.ac.uk/events/peace/docs/fd22295.htm
4. Arthur P. Special Relationships. Britain, Ireland and the Northern Ireland Problem. - Belfast, 2000. - P. 122.
5. Bill Clinton, President of the USA, keynote address at the Waterfront Hall, Belfast, 3 September 1998. - Washington: Office of Press Secretary, White House, 1998. - http://cain.ulst.ac.uk/events/peace/ docs/bc3998.htm
6. Carlton Ch. Bigotry and Blood. Documents on the Ulster Troubles. - Chicago: Nelson-Hall, 1977. - 160 p.
7. Civil Authorities (Special Powers) Act (Northern Ireland). - Belfast: Her Majesty’s Stationery Office, 1922. - http://cain.ulst.ac.uk/hmso/ spal922.htm
8. Сох M. Bringing in the “international”: the IRA ceasefire and the end of the Cold War // International affairs. - 1997. - Vol. 73. - № 4. - P. 690-691.
10. Cunningham M. British government policy in Northern Ireland, 1969-2000. - Manchester; New York, 2001. - P. 47
11. Disturbances in Northern Ireland. Report of the Commission appointed by the Governor of Northern Ireland. - Belfast: Her Majesty’s Stationery Office, 1969. - Cmd. 532. -
12. Farren S., Mulvihill R. F. Paths to a Settlement in Northern Ireland. - Buckinghamshire, 2000. -
13. Ingraham J. The European Union and Relationships within Ireland. - . ulstac.uk/issues/europe/euireland.htm
14. Ingraham J. The European Union and Relationships within Ireland. - . ulstac.uk/issues/europe/euireland.htm.
15. Irish Republican Army (IRA) Ceasefire Statement, 31 August 1994. - http://cain.ulst.ac.uk/events/peace/docs/ira31894.htm
16. Joint Declaration on Peace, 15 December 1993. -http://cain.ulst.ac.uk/ events/peace/docs/dsd 151293 .htm
17. New Ireland Forum Report. - Dublin: The Stationery Office, 1984. —

1. . Бирюков И.Д. Ольстер – кризис британской империалистической политики.  1968-1984 гг. - М. : Мысль, 1985. - 260 с.
2. . Грибин Н.П. Трагедия Ольстера.  - М. : Междунар. отношения, 1983. - 224 с. 
3. . Султыгов А.Х. Этнополитический конфликт в Северной Ирландии:  прошлое и настоящее // Новая и новейшая история. - 2006. - № 2. - С.168-173.
4. «Военная литература»: Северная Ирландия): [Электронный документ] -    ()
5. Амелин В.В. Проблемы предотвращения межэтнических конфликтов (международный опыт): [Электронный документ] -   (http://www.mininform.orb.ru/books/opyt/amelin.htm) Проверено 10.11.2010.
6. Бирюков И. Д. Ольстср — кризис британской империалистической политики (1968-1984 гг.). - М., 1985. - С. 75-76.
7. Браницкий А. Г., Чуприков П. Б. Основные факторы мирного процесса в Северной Ирландии на современном этапе // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Международные отношения. Политология. Регионоведение. - 2008
8. Волкова Г. И., Тадевосян Э. В. Государство автономий и политика регионального автономизма в современной Испании// Право и политика. — 2001.-№1.-С. 33 - 44 
9. Грибин Н. П. Трагедия Ольстера. - М., 1980. - С. 107
10. Дмитриева О. . // Российская газета. – 2004. - № 3654. 15 декабря. – С. 9
11. Зеленков М.Ю. Религиозные конфликты: проблемы и пути их решения в начале XXI века (политико-правовой аспект). – Воронеж: Воронежский государственный университет, 2007. – 244 с.
12. Зеркин Д.П. Основы конфликтологии: курс лекций. – Ростов-н/Д: «Феникс», 1998. – 480 с.
13. Ланцов С. А. Политическая конфликтология : учебное пособие. – СПб: Питер, 2008. – 320 с.
14. Лебедев А. Очерки британской внешней политики (60-80-е годы). - М.: Международные отношения, 1988. - 304 с.
15. Лебедева М. М. Мировая политика: Учебник для вузов. - М.- Аспект Пресс, 2003. - 351 с.
16. Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов: Подходы, решения, технологии. - М.: Аспект Пресс, 1997. - 272 с.
17. Лихачева Ж. А. Северная Ирландия: кризис продолжается // Расы и народы. - 1979. - Вып. 9. - С. 82-101.
18. Малышева Д.Б. Религиозный фактор в вооруженных конфликтах современности. – М.: Наука, 1991. – 192 с.
19. Мальський М. 3., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002.-392 с.
20. Матюнин Э. Н. Ольстерский кризис и Ирландская республиканская армия (ИРА) // Общественные движения и классовая борьба в странах Западной Европы и Америки в XIX — XX вв. — Ленинград, 1979.-С. 11-20.
21. Напалкова И.Е. Религиозный фактор в развитии Ольстерского конфликта во второй половие ХХ – начале XXI века.: [Электронный документ]   //Вестник Челябинского государственного университета. -  2009. -  № 38 (176). – С. 125–129.
22. Ольстер: конфликт длиной в тысячу лет: [Электронный документ]. – ()
23. Орлова M Е. Северная Ирландия: опыт преобразования в расколотом обществе. –М., 1994.- С.149-150
24. Орлова М Е. Ольстер: восстание у британского порога // Расы и народи. - 1982. - Вып. 12. — С. 110-135.
25. Орлова М. E. Олстерский кризис и истоки раскола североирландских трудящихся //Положение и борьба британского рабочего класса. - М., 1974. - С. 310
26. Орлова М. Е.   Северная Ирландия: опыт преобразований в расколотом обществе. - М: Наука, 1994. – 154 с.
27. Орлова М. Е. Модернизация и мирный процесс в Северной Ирландии // Политические исследования. - 1998. — № 2. — С. 172— 182.
28. Орлова М. Е. Ольстерский кризис и истоки раскола североирландских трудящихся // Положение и борьба британского рабочего класса. - М.: Наука, 1974. — С. 288—335.
29. Орлова М. Е. Северная Ирландия: опыт преобразования в расколотом обществе. — М.: Наука, 1994. — 156 с.
30. Орлова М. Опыт мирного урегулирования в Северной Ирландии в контексте «культуры мира» ": [Электронный документ]. – ()
31. Павлов В. Трагедия, которую хотят скрыть // Новое время.- 1980.-№50.-С. 10-12.
32. Пеа Л. де. Расколотый Олстер. - М.: Прогресс, 1974. - 235 с.
33. Перепелица Г. М. Конфликт в Приднестровье (причины, прогноз развитая и проблемы урегулирования). — К.: Стилос, 2001. -148 с.
34. Перепелиця Г. М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи. - К.: Стилос - ПЦ “Фоліант”, 2003. - 256 с.
35. Пименова Э. История революционного движения в Ирландии. - Петроград: Гос. изд-во, 1920. - 69 с.
36. Політологія. Кн. 1: Політика і суспільство. Кн. 2: Держава і полі-тика / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. - 664 с.
37. Полякова Е. Ю. Ольстер: истоки трагедии. - М.: Наука, 1982.— 164 с;
38. Полякова Е. Ю. Северная Ирландия: истоки конфликта // Новая и новейшая история. - 1990. - № 6. - С. 41-52.
39. Полякова Е. Ю. Североирландский конфликт: религия и полити¬ка // Религии мира. История и современность. Ежегодник 1987. - М.: Наука, 1989. - С. 35—51.
40.   Полякова Е.Ю.  Ольстер: истоки трагедии. – М. : Наука, 1982. – 167c.
41. Попов В. И. Маргарет Тэтчер: человек и политик (взгляд россий¬ского дипломата). - 2-е изд., доп. — М.: Междунар. отношения 2000. - 464 с.
42. Сапрыкин Ю. М. Английская колонизация Ольстера при Якове I // Средние века. - 1956. - Вып. 8. - С. 295-318.
43. Сапрыкин Ю. М. Народные движения в Англии и Ирландии в XVI веке. - М.: Изд-во Московского университета, 1963. - 100 с.
44. Сахновсъкий О. Втрачений шанс: Ірландська парламентська партія між імперським лоялізмом та націоналізмом на початку першої світової війни // Науковий вісник Чернівецького універ¬ситету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини: 36. наук, праць. — 2003. — Вип. 173—174. — С. 402—412.
45. Симонов В. А. Британия без туманов. - М.: АПН, 1985. - 311 с.
46. Степанова Е. Интернационализация конфликтов // Международная жизнь. - 2000. -№11.
47. Толстов С. В. Ольстерский кризис: буржуазные модели политического