Перспективи імплементації міжнародного досвіду здійснення правосуддя судом присяжних в національне законодавство України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Декабря 2013 в 03:33, курсовая работа

Описание работы

Метою роботи є пояснення правової природи суду присяжних і соціального призначення у суспільстві, а також аналіз практики становлення та функціонування даного інституту у системі кримінального судочинства США для створення нового і вдосконалення чинного законодавства України про суд присяжних та правозастосовної практики.
Поставлена мета обумовила виконання у процесі дослідження таких завдань:
- проаналізувати еволюцію суду присяжних та розкрити правову природу його сучасних моделей;
- обґрунтувати місце суду присяжних у судовій системі США;
- охарактеризувати вимоги, що ставляться до присяжних;

Содержание работы

Вступ…………………………………………………………………………..3-4;
Розділ І. Історичний розвиток та правова природа суду присяжних як організаційної форми змагального кримінального судочинства.
Виникнення та становлення суду присяжних……………………….5-10;
Сутнісна характеристика суду присяжних
та принципів його діяльності………………………………………..10-13;
Значення суду присяжних як комплексного теоретико-правового інституту для системи змагального кримінального судочинства…13-16;
Розділ ІІ. Суд присяжних у кримінальному процесі США.
2.1. Місце суду присяжних у кримінальному процесі США……...…….17-21;
2.2. Формування корпусу суду присяжних
в кримінальному процесі США……………………………………………21-27;
2.3. Судове слідство за участю присяжних засідателів та порядок винесення ними вироку………………………………………………………………..27-31;
Розділ ІІІ. Перспективи імплементації міжнародного досвіду здійснення правосуддя судом присяжних в національне законодавство України…..31-36;
Висновки…………………………………………………………………….37-39;
Список використаних джерел……………………………………………..40-42.

Файлы: 1 файл

Kursova_Robota_Na_Temu (2).doc

— 234.00 Кб (Скачать файл)

А в Біллі  про права, прийнятому американською державою в 1791 році, вказувається, що «при всякому кримінальному переслідуванні обвинувачений має право на швидкий і публічний суд неупереджених присяжних». Білль про права також гарантував право на суд присяжних і по цивільних справах.  

У наступні роки Верховний суд США інтерпретував  ці гарантії таким чином, щоб пристосувати інститут суду присяжних до мінливих умов. Спочатку в ролі присяжних могли виступати лише білі чоловіки-землевласники, але поступово це право було розширено і надано жінкам і представникам меншин. Верховний суд постановив, що право на суд присяжних не поширюється на дрібні справи, а також що будь-який підсудний може відмовитися від свого права на суд присяжних і зажадати, що його справу розглядав суддя. Спочатку все журі присяжних складалося з 12 осіб, які були зобов'язані виносити рішення одноголосно. Але Верховний суд вніс додаткову гнучкість в систему, постановивши, що в деяких випадках чисельність колегії присяжних може не перевищувати шести осіб, і що не всі вердикти повинні виноситися одноголосно. За традицією незаможним підсудним доводилося виступати на суді присяжних поодинці, але Верховний суд постановив, що в таких випадках держава повинна безкоштовно виділяти в допомогу підсудним казенних адвокатів. 

Право на суд  присяжних у деякій мірі виглядає більш велично, ніж воно є насправді, тому що на практиці більшість обвинувачених відмовляється від реалізації цього права. Вони розуміють, що, якщо вони постануть перед судом присяжних і будуть засуджені, показання свідків посилять уявлення про їх винність, і в судді виникне спокуса винести суворий вирок. Тому вони погоджуються на угоду з прокурором і беруть на себе провину за менш серйозне правопорушення в обмін на пом'якшене покарання. Зі свого боку, прокурори теж часто воліють укласти подібні угоди з обвинуваченими заради того, щоб уникнути хвилювань, зайвих витрат і невизначеності, пов’язаних з судовим розглядом. У багатьох судах понад дев'яноста відсотків справ закінчуються подібним чином, минаючи суд присяжних. 

Багато спостерігачів  критикують американську судову систему  за надмірне захоплення подібними угодами. Однак вони відображають реальність - хоча в теорії обвинувачення та захист мають рівні шанси схилити присяжних на свій бік, на практиці шанси прокурора в цьому поєдинку набагато вище. Підсудний має право на послуги адвоката, але в багатьох випадках його захищає казенний адвокат, який не володіє великим досвідом, перевантажений роботою і готовий на угоду з прокурором щоб уникнути важкої боротьби в залі суду. Більш того, обвинувачення, як правило, має у своєму розпорядженні куди більш солідні кошти, ніж захист, на проведення розслідування у справі, аналіз доказів і перевірку потенційних присяжних. У результаті багато обвинувачених скептично споглядають на своє право на суд присяжних, який представляється їм швидше фікцією, ніж дійсною гарантією справедливого суду24

Для цього у них є відповідні підстави. Правознавці, судді та інші фахівці, що займаються вивченням інституту суду присяжних, вказують на цілий ряд проблем, породжених нинішніми умовами і абсолютно не передбачуваними для авторів Білля про права, які включили в нього гарантію суду присяжних.

Тим не менш, незважаючи на всі проблеми, інститут присяжних  глибоко укорінився в судочинстві США та виступає важливим демократичним важелем захисту прав і свобод людини, обмеження влади правом, зміцнення народного контролю за процесом правосуддя.

У США кримінальні справи про всі злочини слухаються за участю присяжних (за винятком тих, які переслідуються в порядку імпічменту), якщо на цьому наполягає обвинувачений (ст.3 Конституція Сполучених Штатів Америки)25. Тому не дивно, що інститут суду присяжних найбільш поширений у саме у цій державі, де щорічно проходять більше 120 тис. процесів за участю присяжних, що складає майже 90 % всіх таких процесів у світі26.

 

2.2.   Формування корпусу суду присяжних  в кримінальному процесі США.

Формування корпусу присяжних засідателів - складна процедура, що включає в себе як організаційні (складання списків присяжних засідателів, запрошення їх в судове засідання), так і процесуальні заходи (виявлення суддею об'єктивності та неупередженості при розгляді даної справи у запрошених до суду присяжних засідателів, заява присяжними самовідводів, використання сторонами права на мотивоване і невмотивоване відведення присяжних засідателів).

Після відкриття  судового засідання клерк суду зачитує обвинувальний акт або заяву про обвинувачення і суддя пропонує підсудному відповідати на обвинувачення зізнанням або запереченням своєї вини. Відповідь обвинуваченого заноситься до протоколу судового засідання.

Якщо підсудний  визнав себе винним, присяжні до участі у вирішенні справи не залучаються і суддя виносить вирок. Перед призначенням покарання суддя може допитати свідків про обставини, які пом'якшують або обтяжують вину підсудного, але не про його винність. У деяких штатах визнання підсудним своєї вини не усуває судового розгляду, коли обвинуваченому загрожує смертна кара або інше суворе покарання27.

Якщо підсудний  винним себе не визнав, суддя дає йому деякий час (як правило, не менше двох діб) на підготовку до судового розгляду. Після закінчення цього терміну суд приступає до формування лави присяжних — малого, або судового журі. Підсудний може відмовитися від суду з участю присяжних, якщо йому не загрожує смертна кара або інша сувора міра покарання. Випадки такої відмови досить поширені. В більшості випадків з участю присяжних розглядаються лише близько 10 відсотків кримінальних справ28.    

У США потенційним присяжним засідателем може стати кожен громадянин США, якому виповнилось 18 років, оскільки їх підбір здійснюється навгад спеціальними службовцями, які відповідальні за формування  складу суду присяжних. Список присяжних для того чи іншого федерального суду США формується на основі власного порядку залучення присяжних, складають за його дорученням шерифи, констеблі, судові клерки та їхні помічники. Основою для набору кандидатів є списки виборців даного штату або платників податків, інформація з довідників про жителів міста, телефонні довідники, дані перепису населення. У деяких судах це робиться вручну, в інших – з допомогою комп’ютера. Однак, оскільки доля підсудного у судовій системі США багато в чому залежить від рішень суду присяжних, який складається з пересічних громадян, то вирішальне значення має забезпечення безсторонності суду присяжних. Ця безсторонність гарантується двома вимогами щодо формування суду присяжних. По-перше, суд присяжних повинен обиратися з представників різних верств населення. Другою вимогою є те, що присяжні повинні ухвалити рішення лише на підставі доказів, представлених на судовому розгляді29.

    Разом із тим щодо присяжних передбачаються певні обмеження. Так присяжними можуть стати американські громадяни, яким минуло 18 років і які проживають у місцевості, в якій відбувається процес, не менше року, вміють читати, писати й розуміють англійську мову, не мають психічних чи фізичних вад, не були під слідством або не були засуджені за злочин на строк більше одного року, не належать до осіб, які можуть розголосити секрети правосуддя чи внести розкол під час обговорення вердиктів, можуть брати участь у відправленні правосуддя. Не можуть бути включені до списків присяжних  військовослужбовці, пожежники, посадові особи законодавчих, виконавчих та судових органів. В окремих штатах членами журі не можуть бути або підлягають відводу юристи, лікарі, медсестри, аптекарі, викладачі, священики, журналісти, хіроманти, працівники транспорту, зв'язку, тюрем тощо.

       Особам, що були відібрані в  склад присяжних засідателів,  направляється судова повістка, яка повідомляє їм даний факт. У випадку їх неявки в суд для виконання обов’язку присяжного, їх можуть притягнути до відповідальності за неповагу до суду. Винятком із даного правила є випадок, коли строк служби в якості присяжного порушує робочий графік такої особи чи іншу діяльність. Якщо таке порушення має місце, то особа може перенести таку службу на більш вигідний для себе час, однак це робиться лише в екстрених випадках за погодженням із суддею. Надання такого погодження є правом, а не обов’язком судді30.

    Дуже важливо, щоб всі присяжні засідателі прийшли в суд в той день, коли їх просять прийти, оскільки їх неявка може затягнути судовий процес.

Жорсткий  відбір присяжних в американських судах  слугує забезпеченню повного, неупередженого і всебічного розгляду справи. Особи, які отримали повістку про участь в складі суду присяжних повинні пройти процедуру, яка називається «voir dire». Пол Ханнафорд-Эйгор, директор Центра з вивчення судів присяжних в Вільямсбурзі, штат Вирджиния, перекладає цей французький юридичний термін 14-го століття, як «дивитися, говорити»31.

В рамках процедури  voir dire в присутності судді, головуючого на процесі, кандидатів в присяжні допитують представники з боку обвинувачення та захисту,  які оцінюють «їх здібність бути чесними та неупередженими в правових питаннях». За словами Ханнафорд-Эйгор, американське судочинство виходить з того, що представники з боку обвинуваченого і захисту «якнайкраще знають» ті ситуації, що в ході судового процесу можуть виникнути, і які як наслідок можуть породити упередженість в складі журі присяжних.

Якщо суддя  приходить до висновку, що потенційний  присяжний не зможе чесно і  неупереджено здійснювати свої функції, то має право зняти його кандидатуру  з розгляду. Тобто застосовується «відвід присяжного», причина відводу може вказуватись, і зазвичай вона заснована на таких усталених юридичних визначеннях, як: особисті відносини з учасником процесу, фінансова зацікавленість у вирішенні даної справи та інше. Суддя може заявити відвід будь-якій кількості присяжних, однак дуже рідко відхиляється більше 10% кандидатур.

Окрім цього, представники обвинувачення  та захисту мають  право на відвід кандидатури присяжного без зазначення причини. До початку  процедури voir dire суддя встановляє максимальну кількість відводів без зазначення причини, якими можуть скористатись сторони.

Тактика, що застосовується при перехресному допиті потенційних  присяжних, залежить від уміння юриста задавати потрібні питання і часом  змушує людину розкривати відомості  з приватного життя. 

Процедура voir dire може тривати менше години, але в окремих випадках займає і декілька днів, в залежності від серйозності питань та складності епізодів. На  час проведення процедури voir dire впливає не лише складність справи, але і те, що в різних штатах діють різні строки.

Особа протягом періоду виконання обов’язку  присяжного засідателя не може бути звільнена  з основного місця роботи, а  також не може притягатись до дисциплінарної відповідальності за пропущені дні.

    У таких випадках роботодавці змушені виплачувати їм зарплату, не зважаючи на той факт, що ці особи перебувають на службі в суді присяжних. Крім цього присяжні засідателі отримують від держави матеріальну компенсацію в розмірі 20 доларів за кожен день, який провели в суді.

   Строк  виконання обов’язку присяжного засідателя визначений в судовій повістці і в залежності від місця проживання (штата) може тривати до чотирьох місяців. Враховуючи той факт, що більшість присяжних засідателів беруть участь в суді без попереднього підготовчого навчання, то цілком нормально, що виникає питання, а як вони дізнаються, які дії необхідно вчиняти під час служби в суді присяжних32?

    Насамперед кожному присяжному засідателю видається буклет, у якому міститься інформація про їх діяльність в суді; більшість судів створюють спеціальні програми, які інформують присяжних засідателів про їх діяльність в суді, а саме: інформація про процедуру реєстрації, в які години вони мусять працювати в суді і в чому полягає суть їх роботи, а також що робити, якщо в період служби у суді присяжних в них виникли невідкладні обставини.

    Зазвичай учасник суду присяжних повністю підкоряється внутрішньому розпорядку суду і має бути готовим залишатись в суді довше, ніж це передбачено за загальним правилом. Згідно із американським законодавством, у виняткових випадках, на суд присяжних може бути накладено арешт під час судового процесу чи на період розгляду справи по суті судом присяжних. Формулювання «накласти арешт» в даному контексті означає, що замість того щоб в кінці робочого дня іти додому, присяжні змушені залишатись на ніч в суді чи іншому спеціальному приміщені, яке ізолюване  від зовнішнього світу і доступу до ЗМІ.

    Дані заходи спрямовані, не на обмеження прав засідателів суду присяжних, а для того, щоб відгородити від будь-якого впливу прийняте в майбутньому ними рішення. Оскільки суд присяжних повинен керуватись при постановленні вердикту лише тими фактами, які розглядались в суді і встановлені як належний і допустимий доказ у справі. Це правило не є характерним для всіх штатів, наприклад в штаті Вірджинія все обмежується проханням «не обговорювати, і не читати, не дивитись новин про цю справу».

    Процедура формування складу суду присяжних засідателів залежить в першу чергу від тяжкості вчиненого злочину. Для участі в процесі по справам фелоніях (тяжкі злочини) обирається 20 присяжних, однак кінцевий склад буде становити 12 членів; а для участі в процесі у справах місдімінорах (менш тяжкі злочини) кількість присяжних засідателів буде становити 7  присяжних.

Информация о работе Перспективи імплементації міжнародного досвіду здійснення правосуддя судом присяжних в національне законодавство України