Перспективи імплементації міжнародного досвіду здійснення правосуддя судом присяжних в національне законодавство України

    У випадку, коли суддя вважає, що розгляд справи може тривати декілька днів, то може бути проведена додаткова процедура відбору декількох альтернативних  присяжних, яких по-іншому можна назвати замісниками. Процедура їх обрання тотожна процедурі первинного  визначення складу суду присяжних по даній справі.  Під час судового процесу ці замісники також є присутніми в залі суду і разом з присяжними засідателями слідкують за ходом справи та доказами.

    Якщо член суду присяжних, з поважних причин не зможе виконувати свій обов’язок,  наприклад у зв’язку із хворобою, то його замінить присяжний замісник. Замісник, що не буде запрошений для заміни судді-присяжного, буде звільнений від виконання свого обов'язку суддею після заключного виступу адвокатів³³.

2.3.   Судове слідство за участю  присяжних засідателів та порядок винесення ними вироку.

За участю присяжних найзначніші кримінальні справи розглядають окружні федеральні суди і суди загальної юрисдикції в штатах. Процедура вирішення кримінальних справ у суді присяжних складається з таких основних етапів: пред'явлення обвинувачення, формування лави присяжних (малого журі), дослідження доказів і промови сторін; напутнє слово судді присяжним, вердикт присяжних, резолюція і вирок судді.

У будь-якому  судовому процесі існують дві  категорії питань, на які повинні дати відповідь присяжні. Це питання закону та питання факту. Спершу присяжні засідателі вирішують питання факту, і в кінці судового процесу за вказівкою судді мають застосувати закон до цих фактів³⁴.

     Встановлення питання факту для присяжного засідателя означає вислухати всі показання і доводи сторін процесу, розглянути всі докази в вирішити, що ж насправді сталось.

    Члени суду присяжних складають присягу так, як і інші учасники процесу і лише тоді справа розглядається.  Щодо порядку розгляду справи, то важливо зауважити, що в судовому розгляді участь бере прокурор, який може представляти або штат, або місто.

Судове слідство в суді присяжних відбувається з  деякими особливостям. Зокрема, головуючий має право зупинити виступ учасника судового розгляду у судових дебатах, якщо він після зауваження повторно посилається на обставини, які не були предметом дослідження суду присяжних.

Після того як секретар суду чи судовий пристав приведе  до присяги присяжних засідателів  і всіх учасників процесу, справа готова до розгляду.

Існує дві категорії кримінальних справ: фелонії (тяжкі злочини) і місдімінори (найменш небезпечні кримінальні злочини).  Фелонія – це такий злочин, санкція якого передбачає смертну кару чи позбавлення волі з мінімальною межею рік і більше. Якщо суд присяжних визнає підсудного винним у вчиненні злочину, то вони визначають міру покарання в той же час, коли постановляють вердикт.

    Після судових дебатів суддя та адвокат, прокурор та суддя розробляють інструкції для суду присяжних.  Дані інструкції для суду присяжних містять інформацію про закони, які можуть застосовані при розгляді конкретної справи. При цьому інструкції надає як і адвокат так і прокурор, а суддя розглянувши і вивчивши їх, присяжним надає ті, які найбільш відповідають обставинам та суті справи. Присяжні повинні дотримуватись до вимог інструкції, навіть якщо вони мають інше уявлення про цей закон.

    Після прийняття рішення судом присяжних у справах про злочини, які караються смертною карою, суд присяжних заслуховує свідчення на окремому засіданні, перш ніж постановляти вердикт про покарання.

    В ході судового процесу суддя може попросити присяжних вийти із залу суду. І в той час, коли члени суду присяжних відсутні, адвокат, прокурор та суддя обговорюють кваліфікацію вчиненого, а також які докази відповідають вимогам допустимості та належності, а які ні. Метою даного обговорення є надання юридичної оцінки доказам, що пізніше будуть вже розглядатись судом присяжних. Після вирішення всіх значущих питань і прийняття рішення суд присяжних знову запрошується до зали³⁵.

     Після того як суддя дасть суду присяжних спеціальні інструкції, а прокурор і адвокат виступить із заключними промовами, присяжні покидають зал засідання. Присяжним надається опитувальний лист, в якому містяться два основних запитання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний і чи винуватий підсудний у вчиненні цього діяння. Додатково можуть ставитись й інші питання, формулювання яких погоджується із сторонами. Такими, зокрема, є питання про доведеність таких обставин, що збільшують або зменшують ступінь винуватості або змінюють її характер або тягнуть звільнення підсудного від відповідальності, про ступінь здійснення злочинного наміру, причини, у силу яких діяння не було доведено до кінця, ступінь і характер співучасті кожного з підсудних у здійсненні злочину. Допускається постановка питань, відповіді на які можуть дозволити встановити винуватість підсудного в здійсненні менш тяжкого злочину, якщо цим не погіршується становище підсудного і не порушується його право на захист. У тому випадку, якщо підсудний визнав себе винним, присяжним пропонується вирішити питання про пом’якшення відповідальності³⁶. Варто мати на увазі, що в кімнаті, де суд присяжних розглядає справу не повинно бути сторонніх. Якщо суду присяжних знадобиться допомога чи виникнуть певні питання (напр. незрозумілі інструкції), то вирішити їх можливо тільки через судового розпорядника. Тобто члени суду присяжних у письмовому вигляді передають своє клопотання і відповідь отримують не безпосередньо від судді, а і від прокурора, і адвоката, що брали участь у справі.

    Перед початком розгляду справи члени суду присяжних повинні вибрати із свого складу одну особу, яка буде виконувати функції голови суду присяжних, тобто слідкувати, щоб кожен присяжний  мав можливість висловити свою думку і  мав змогу приймати участь в оцінці доказів. Особа, що є головою суду присяжних приймає участь в розгляді і голосує на рівні з іншими учасниками.

    Звісно, що перед початком розгляду справи кожен член суду присяжних має власну думку щодо справи, але в кінцевому результаті має бути досягнуто одноголосне  рішення. Саме тому  так важливо є дотримання дисципліни і взаємоповаги під час розгляду справи, інакшим чином не можливо вислухати та оцінити думку своїх колег. Крім того, присяжні засідателі не повинні дозволяти себе залякувати, і погоджуватись з думкою опонента лише у тому випадку, коди він щиро згоден з тим, що висловлено. Після повного обговорення питань, суд присяжних повинен постановити вердикт, з яким з чистою совістю погоджується кожен член суду присяжних.

     Після прийняття рішення по справі присяжний, що був обраний головою повинен записати вердикт у спеціальному бланку, який надає суддя, підписати його і повідомити судового розпорядника, що вердикт постановлений. Судовий розпорядник повідомляє суддю, який визиває всіх учасників судового засідання, включаючи і суд присяжних. Вердикт суду присяжних зачитує секретар³⁷.

 Коли обвинувачений у кримінальних справах не задоволений вироком суду присяжних, він чи вона може внести апеляцію аж до Верховного Суду. Однак прокурор не має права апелювати.

Суддя відповідно до вердикту присяжних у відкритому засіданні виносить ще й резолюцію про визнання судом винності чи невинності підсудного, яка також заноситься до протоколу. Така резолюція виноситься судом і в справах, які розглядаються без участі присяжних. Потім суддя постановляє вирок, тобто визначає й оголошує покарання підсудному, яке заноситься до протоколу, причому не обов'язково, щоб вирок постановлявся відразу ж після вердикту присяжних. Це може відбутися і через деякий час після суду, як правило, в межах двотижневого терміну³⁸.

РОЗДІЛ  ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ  МІЖНАРОЖНОГО ДОСВІДУ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ СУДОМ ПРИСЯЖНИХ В НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ.

Питання створення  суду присяжних в Україні вже давно є предметом дискусій, хоча ч.4 ст.124 Конституції України передбачено, що «народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних»³⁹. Тобто де-юре даний інститут існує, а де-факто суд присяжних так і не починав свого функціонування, незважаючи на те, що норми Конституції є нормами прямої дії.  Відповідно до ст. 127 Основного Закону присяжні у визначених законом випадках здійснюють правосуддя. Також статтею 129 Конституції України передбачено форми здійснення судочинства, однією з яких є проведення судочинства судом присяжних. Україною у 1997 році ратифіковано Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод»⁴⁰ де у статті 6 закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно статтею 21 Конституції України встановлено та закріплено принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини, а частиною першою статті 55 Конституції України закріплено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Таким чином, невід’ємним правом народу України є можливість обирати справедливий суд – суд присяжних. Україною ще в у 1996 році проголошено та закріплено принцип безпосередньої участі народу України у здійсненні правосуддя.

Варто зазначити, що 17 березня 2011 року до Верховної Ради України депутатами України Москалем Г.Г., Власенком С.В. був поданий законопроект №8253 «Про суд присяжних в Україні», однак на даний момент він відхилений та знятий з розгляду⁴¹. Проектом даного закону передбачено розгляд кримінальних справ судом присяжних в апеляційних судах загальної юрисдикції та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Також встановлено, що участь у складі суду присяжних є громадянським обов’язком, що по суті дублює ставлення до цього інституту громадян США.

Насьогодні  в Україні зроблено спробу, спираючись на міжнародний досвід по даному питанню, забезпечити можливість функціонування суду присяжних.

Кримінальний  процесуальний кодекс України (далі – КПК України)⁴² у ст. 31 закріпив можливість здійснення кримінального провадження судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачене довічне позбавлення волі. Процедура відправлення правосуддя судом присяжних прописана в параграфі 2 глави 30 КПК України. Суд присяжних повинен утворюватися при місцевому загальному суді першої інстанції,судді та присяжні мають спільно вирішувати питання, які пов’язані з судовим розглядом, крім питань про обрання, скасування або заміну запобіжного заходу в суді.

Автори нового КПК України наголошують, що модель суду присяжних вони розробили на основі дослідження досвіду зарубіжних країн, таких як Австрія, Німеччина, Франція, Данія. Так, головний консультант Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України, Б. Малишев зазначає, що новий КПК України фактично запроваджує модель суду шеффенів, який є різновидом суду присяжних⁴³.

Однак, сама концепція суду присяжних у новому КПК України є досить суперечливою та неоднозначною. Так, В.М. Тертишник стверджує, що за новим КПК України судочинство повертається не до ідеї суду присяжних у його класичній формі, а до ідеї народних засідателів⁴⁴. Модель суду присяжних, котру встановив новий КПК України, фактично підміняє собою інститут народних засідателів, повноваження якого було скасовано Законом України від 19.05.2011 р. № 3388-VI.

Більшість експертів, зокрема судді, заперечують необхідність  існування суду присяжних в Україні. Пояснюють свою позицію просто – цей інститут є архаїзмом і почасти навіть шкодить правосуддю. Доказування вини особи у вчиненні того чи іншого злочину є складною процедурою, а процес визнання чи не визнання підсудного винним потребує спеціальних правових знань. І саме тому противники ідеї введення суду присяжних стверджують, що рішення суду може бути неправильним та незаконним.

Прихильники інституту  присяжних вважають його створення  вагомим кроком вперед до створення  демократичної, правової держави, неупередженого та незалежного правосуддя. Противники – навпаки, зазначають про непрофесійність присяжних та їх некомпетентність. Так, Г.І. Алейніков, обґрунтовуючи своє негативне ставлення до формування в Україні суду присяжних посилався на відомий вислів Чезаре Беккаріа: «Це - суд простих ситуацій, простого права, де не потрібно роз’яснень». Крім того, все це потребує значних фінансових витрат держави⁴⁵. 

Аргументи на захист функціонування суду в Україні наводить І.О. Русанова, яка вважає, що в інституціональному аспекті суд присяжних сприятиме⁴⁶: а) формуванню в Україні самостійної і незалежної судової влади; б) гуманізації діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в дусі дотримання прав і свобод людини; в) використанню правоохоронними органами тільки законних методів боротьби зі злочинністю; г) викорінюванню в правоохоронних органах корупції; д) підвищенню професіоналізму слідчих, прокурорів, адвокатів. У процесуальному аспекті суд присяжних розглядається як інструмент розвитку в Україні змагальної процесуальної форми і нової правосвідомості в кримінальному судочинстві, а також як засіб, по-перше, усунення професійної деформації суддів при сприйнятті обставин справи; по-друге, суворого дотримання процедури розгляду кримінальної справи, проходження якої за наявності непрофесійних суддів стає не просто формальною вимогою, а нагальною потребою; по-третє, оптимізації порядку дослідження доказів у судовому розгляді; по-четверте, зниження ступеня впливу професійного внутрішнього переконання суддів, формованого з обвинувальним ухилом на ухвалення рішення про винність особи; по-п’яте, коригування суддівської позиції, залежної від кримінальної політики держави; по-шосте, підвищення особистісної відповідальності професійних суддів за прийняте рішення.

Багато демократичних  країн запровадили суд присяжних і напрацювали значний досвід щодо його функціонування, але для переважної більшості українських громадян суд присяжних також є невідомим і екзотичним. Хоча запровадження нового судового інституту має низку плюсів. Він дозволяє громадянинові вибрати суд, який буде його судити суд присяжних чи професійний суд; стимулює прокуратуру ретельніше готувати обвинувачення, а адвокатів відточувати професійну майстерність. Суд присяжних, через змагальність процесу, реально забезпечує презумпцію невинуватості. За недостатності доказів присяжні виправдовують підсудного - на відміну від більшості українських суддів.