Умови та чинники досягнення глобального лідерства країнами Великої вісімки

Умови та чинники  досягнення глобального лідерства  країнами Великої вісімки

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП 2

1. Особливості  розвитку країн Великої вісімки 3

1.1. Фактори  впливу на формування та розвиток  країн Великої вісімки 3

1.2. Характеристика  країн Великої вісімки 8

2. Аналіз  структури та динаміки економічного  розвитку країн Великої вісімки,  визначення чинників, що сприяють  їх розвитку 21

2.1. Аналіз  основних макроекономічних показників  країн-членів Великої вісімки 21

2.2. Чинники,  що стримують розвиток країн  Великої вісімки 25

3. Умови досягнення  світового лідерства країнами  Великої вісімки 28

3.1. Аналіз  загальносвітових глобалізаційних  тенденцій 28

3.2. Визначення  передумов світового лідерства  країн-членів Великої вісімки 33

ВИСНОВКИ 36

ЛІТЕРАТУРА 38

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Велика Вісімка (Group of eight, G8) - міжнародний клуб, який об'єднує  уряди провідних демократичних  держав світу. Іноді її асоціюють  з «радою директорів» провідних  демократичних економічних систем. Вітчизняний дипломат В.Луков визначає її як «один з ключових неформальних механізмів координації фінансово-економічного і політичного курсу» США, Японії, ФРН, Франції, Італії, Великобританії, Канади, Росії та Європейського союзу. Роль «вісімки» у світовій політиці визначається економічним і військовим потенціалом входять до неї держав.

У «вісімки» немає свого  статуту, штаб-квартири і секретаріату. На відміну від неформального, але  більш широкоформатного Всесвітнього економічного форуму, вона не має департаменту зв'язків з громадськістю або  навіть свого веб-сайту. Тим не менш, Велика вісімка є одним з найважливіших  міжнародних акторів у сучасному  світі.

Своєю появою «Велика вісімка» зобов'язана серії великих міжнародних  подій, що призвели до кризових явищ у  світовій економіці на початку 1970-х.

1) Розпад Бреттон-Вудської  фінансової системи і невдалі  спроби МВФ і МБРР реформувати  світову валютну систему;

2) перше розширення ЄС  в 1972 році і його наслідки  для економіки Заходу;

3) перший міжнародний  нафтовий криза жовтня 1973 року, призвів  до серйозних розбіжностей західних  країн відносно спільної позиції  з країнами ОПЕК;

4) світова фінансова криза 2008-2009 років.

Робота присвячена аналізу  проблем та перспектив розвитку країн  Великої вісімки та визначенню їх впливу на світову економіку. 

1. Особливості розвитку країн Великої вісімки

1.1. Фактори впливу на формування та розвиток країн Великої вісімки

 

В основу соціально-економічного розвитку економічно розвинених країн  покладено інноваційну модель розвитку. Вона базується на ін­формаційному  способі виробництва і відповідній  йому господарській системі - "новій  економіці". Головним ресурсом останньої  є творчі здібності людей, що формують інтелектуальний капітал. Для цього  ресурсу не характерна традиційна вичерпність. Він забезпечує еконо­мічне зростання  без пропорційного збільшення витрат сировинних ресурсів. Тому найбільш ефективними  стають вкладення в самих працівників, у підвищення творчого потенціалу людської особистості, що фактично є невіддільним від особистого споживання. У такий  спосіб формується саморегульований механізм, який дозволяє здійснювати інвестиції, що стимулюють економічне зростання  за допомо­гою максимізації особистого споживання.

Таким чином, відмінною характеристикою "нової економіки" є ка­піталовкладення в людський фактор. Зараз 2/3 бюджету  США витра­чається на освіту, соціальне  забезпечення, охорону здоров'я тощо. Не менш важливою рисою є дуже високий  рівень наукомісткості й інфо­рматизації.

Необхідними умовами створення  моделі "нової економіки " є:

стимулювання зростання (у відсотковому співвідношенні до ВВП) інвестицій в інформаційні технології;

реструктуризація корпорацій з метою зниження видатків, підвищення гнучкості і поліпшення використання інформаційних техно­логій;

полегшення доступу інвесторів на фінансовий ринок;

збільшення венчурних  капіталовкладень і експансії ринку  нових акцій;

сприяння розвитку підприємницької  культури і допомога бізнесменам-початківцям;

прискорення процесу перегулювання  і лібералізації, насамперед у телекомунікаційному  секторі й на ринку праці;

низький рівень оподаткування  і виважений підхід до підвищення відсоткових ставок [5].

Остаточно "нова економіка" затверджується, коли стає зрозумілим, що її технологічні зміни відіграють вирішальне значення в економіч­ному  зростанні [13].

Основу нового розвитку економіки  світу складають основу країни Великої  вісімки – восьми найбільш розвинених та впливових країн світу.

Група восьми ( англ. Group of eight , G8), Велика вісімка - міжнародний клуб, який об'єднує уряду Великобританії, Німеччині, Італії, Канади, Росії, США, Франції і Японії. Так само називають  і неофіційний форум лідерів  цих країн (за участю Європейської комісії), в рамках якого здійснюється узгодження підходів до актуальних міжнародних  проблем.

"Велика вісімка"  не є міжнародною організацією, вона не базується на міжнародному  договорі, не має статуту і  секретаріату. Рішення "вісімки"  не мають обов'язкової сили. Як  правило, мова йде про фіксацію  наміри сторін дотримуватися  узгодженої лінії або про рекомендації  іншим учасникам міжнародного  життя застосовувати певні підходи  у вирішенні тих чи інших  питань.

Оскільки G8 не має статуту, відповідно, офіційно прийняти статус члена цього інституту неможливо. З 1996, після зустрічі клубу в Москві, Росія почала все активніше брати  участь у роботі клубу. За негласним  правилом саміти "вісімки" проходять  щорічно по черзі в кожній з  держав-членів. У Росії саміт був  у 2006 році в Санкт-Петербурзі (зустріч  клубу, яка пройшла в Москві в 1996 році, не була визнана самітом) [1].

Термін "Велика вісімка" є логічним продовженням терміну "Велика сімка", який виник в російській публіцистиці з помилкової розшифровки  англійського скорочення G7 як "Great Seven" ("Велика сімка"), хоча насправді  воно розшифровується як "Group of Seven" ("група семи"). Вперше вживання терміну "Велика сімка" зафіксовано в статті "Прибалтика обійшлася Горбачову в 16 млрд доларів", газета " Коммерсант "від 21 січня 1991.

G6 виникла на нараді  глав держав і урядів Франції,  США, Великобританії, ФРН, Італії  та Японії в палаці Рамбуйє  15-17 листопада 1975 (з початку 70-х  років подібні зустрічі проводилися  на рівні міністрів фінансів). В 1976 "шістка" перетворилася  на "сімку", прийнявши до свого  складу Канаду, а протягом 1991 - 2002 поетапно (за схемою "7 +1") перетворена  в "вісімку" з участю Росії.

Ідея проведення зустрічей  керівників найбільш промислово розвинених країн світу виникла на початку 70-х років у зв'язку з економічною  кризою і загостренням відносин між  США, Західною Європою і Японією  з економічних і фінансових питань.

На першу нараду (15-17 листопада 1975) з ініціативи тодішнього президента Франції Валері Жискар д'Естена зібралися  глави держав і урядів шести країн: США, Японії, Франції, Великобританії, ФРН, Італії. На зустрічі була прийнята Спільна декларація з економічних  проблем, в якій міститься заклик про незастосування агресії в  торговельній області і відмова  від встановлення нових дискримінаційних бар'єрів.

Надалі зустрічі проводяться  щороку. "Велика вісімка": Росія, США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Італія, Канада. Інші - ЄС, держава-голова ЄС, Індія і Китай.

Головою "вісімки" є  протягом кожного календарного року керівник однієї з країн-членів у  наступному порядку ротації: Франція, США, Великобританія, Росія (з 2006), ФРН, Японія, Італія, Канада (з 1981).

Зустрічі глав держав і  урядів країн "Групи восьми" проходять  щороку (зазвичай - влітку) в черговий країні-голові. У засіданнях беруть участь, крім глав держав та урядів країн-членів, 2 представники Європейського союзу, а саме - голова Європейської комісії  та керівник країни, головуючої в даний  момент в ЄС. Порядок денний саміту формують шерпи - довірені особи керівників країн "вісімки".

На розвиток та діяльність країн, що входять до складу країні Великої вісімки справляють вплив  значна кількість особливих факторів, зокрема, їх можна розділити на групи:

Економічну групу чинників впливу на ринок можна розбити  на наступні складові:

Дані про економічний  розвиток країни;

Торговий розвиток;

Центральні банки;

Будь-які зміни грошово-кредитної  політики;

Виступи глав центральних  банків, глав урядів, видних економістів  з приводу ситуації на ринку валют, зміні економічної політики, економічної  ситуації в країні або їх прогнози;

Інтервенції;

Міжнародна торгівля;

Спекуляції.

Торговельні переговори.

Торговельні переговори є  важливою складовою частиною економічної  політики будь-якої країни. Зокрема, співвідношення імпорту та експорту дає такий  важливий показник економічного розвитку як торговий дефіцит. Для США дефіцит  торгового балансу є основною проблемою протягом останніх кількох  років, граючим чималу роль в падінні  американського долара проти основних європейських валют. Результат торгових переговорів знаходить негайний відгук на ринку, іноді більш ніж  значний.

Засідання центральних банків.

Основним завданням центральних  банків є регулювання внутрішнього економічного життя країни. Крім того, регулювання внутрішньої та зовнішньої вартості валюти також входить в  його обов'язки. Тому будь-які засідання центрального банку - чи точніше, його робочого комітету, - привертає пильну увагу учасників валютного ринку.

Одним з основних засобів  стимулювання або, навпаки, уповільнення зростання економіки, залучення  іноземного капіталу, привабливості  державних облігацій, і як результат, вартості валюти, є регулювання процентних ставок.

Зміни грошово-кредитної  політики.

Такі заходи рідко робляться  для регулювання вартості валют, найчастіше центральні банки або  уряду воліють інші заходи впливу на ринок. Тим не менше, одним із прикладів  може бути пакет заходів, розроблений  урядом Японії виключно в цілях зниження вартості японської ієни на світовому  ринку (також званий "додатковий бюджет"). Його основним завданням  було зниження привабливості інвестицій в японську економіку, стимулювання відтоку японського капіталу за кордон, жорсткість правил у відношенні іноземних  клієнтів, які мають рахунки в  японських банках і т. д.

Результатом засідання країн  великої вісімки може служити  прийняття рішення про проведення спільної інтервенції на світовому  валютному ринку силами декількох  центральних банків або інших  заходів щодо обмеження або, навпаки, стимулюванню зростання вартості тієї чи іншої валюти. Такі угоди можуть полягати не тільки членами - так, наприклад, досить часто виявляються домовленості в області спільної політики на ринку  валют між Японією, США і Німеччиною.

Засідання торгових союзів, що регулюють торгові відносини  між країнами або визначають політику того чи іншого регіону можуть також  надати достатньо сильний вплив  на ту чи іншу конкретну валюту. Апеляція США і Японії до СОТ (Світової організації  торгівлі, створену в січні 1994 року замість ГАТТ) після невдалого  закінчення чергового раунду торгових переговорів залишила ієну практично  без руху майже на цілий тиждень. Засідання ІМФ (international monetary union), що дають оцінку і припущення з приводу  сьогоднішнього стану розвитку світової економіки, і розподіляють кредити, не має прямого впливу на валюти, хоча і може викликати певний відгук на ринку. Швидше за все, в такій ситуації можна розраховувати на визначення довгострокової стратегії розвитку ринку в цілому, ніж на негайну реакцію.

Виступи глав урядів, глав центральних  банків, видних економістів з приводу  ситуації на ринку.

Це один з факторів, в  більшості випадків знаходить негайний відгук на ринку. Виступ глави Швейцарського  Національного Банку Люм'єра про  не зацікавленості Швейцарії в сильній  власній валюті 29 вересня 1995 призвело до стрибка швейцарського франка з рівня 1.1400 до 1.1480 протягом декількох  хвилин, і далі до рівня 1.1580 протягом наступної години. Іншим прикладом  може бути виступ видатного економіста Бергстейна, який разом з несподіваними  цифрами погіршало торгового  балансу США і не виправданими очікуваннями з приводу додаткового  бюджету Японії, призвів до катастрофічного  обвалу ієни протягом менш ніж двох днів з позначки 104.55 до 97.15, звівши нанівець двотижневі зусилля Центрального банку  Японії і Федеральної Резервної  Системи США.

Досить часто, особливо за наявності певних умов, виступ тієї чи іншої особи може не тільки сильно вплинути на поведінку тієї чи іншої  валюти, але і в корені змінити  ситуацію на ринку.

 

1.2. Характеристика країн  Великої вісімки

 

 

Велика Вісімка (G8) створювалась як неформальний форум, тому у неї  немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних  організацій, таких як ООН чи Світовий Банк. Група G8 не має постійного секретаріату чи кабінетів для своїх учасників. Після самміту Великої Вісімки  2008 року група могла б змінити назву на G9, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах саміту.