Умови та чинники досягнення глобального лідерства країнами Великої вісімки

Нафту і природний газ  видобувають на Паданській низовині. Численні невеликі ГЕС побудовані на лівих притоках річки По, які беруть свій початок в Альпах. Пунктами прийому нафти і нафтопереробки є Ґенуя і Трієст, від яких ідуть трансальпійські нафтопроводи в Німеччину, а також невеликі портові міста на Півдні. Важливою подією стало введення в експлуатацію транссередземноморського підводного газопроводу, який з'єднав алжирські газопромисли з материковою Італією через Туніс і Сицилію. Підводна його частина має довжину 160 км.

Склад промислового експорту: сталь, автомобілі, судна, побутова електротехніка (морозильники, кухонні печі, пральні  посудомийні і швейні машини), конторське обладнання (друкарські і лічильні машини), тканини, одяг, взуття, пластмасові  вироби і меблі. Вивіз і ввіз сталі  та автомобілів майже однакові, але  як експортер і, відповідно, виробник побутової електротехніки, одягу  і взуття Італія займає провідні позиції  в Західній Європі. Одночасно італійські експортні виробництва зазнають все більшої конкуренції з  боку нових індустріальних країн  з більш дешевою робочою силою. Розміщення обробної промисловості  має такі загальні риси. Найбільша  концентрація промислового виробництва  характерна для Півночі при зростанні  останнім часом ролі Центру. Значну роль в розміщенні підприємств і  галузей відіграв історичний чинник: попереднє ремісниче виробництво, ресурси енергії і сировини, які  тепер уже вичерпані, бідність сучасної сировинної бази та імпорт необхідних ресурсів.

Італія виплавляє 25 млн  т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу. Найбільшими  центрами чорної металургії стали агломерації  Ґенуї, Неаполя, міста Пйомбіно (Тоскана) і Таранто (Апулія). Ще не так давно  в металообробці і машинобудуванні  домінували Мілан, Турин і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в  Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Автомобільна промисловість Італії відома автомашинами «ФІАТ» (фабрика  італійських авто Турина), гоночними  машинами, моторолерами і мопедами. Головним центром автомобілебудування залишається Турін. Щорічно випускається до 2 млн автомобілів. Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Виробництво синтетичних волокон стало важливою галуззю. Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості.

Канада — одна з небагатьох країн-експортерів енергоносіїв у  світі: великі поклади природного газу знаходяться на східному узбережжі, а нафти — в Альберті. Є і  великі поклади нафтових пісків Атабаски — друге після Саудівської  Аравії родовище нафти у світі. У  Квебеці, Британській Колумбії, Ньюфаундленді  і Лабрадорі, Онтаріо і Манітобі гідроелектроенергія найпоширеніша  і найдешевша.

У Канаді є розвинена ринкова  економіка з дещо більшим урядовим регулюванням ніж у Сполучених Штатах, проте з набагато меншим ніж у  деяких європейських країнах. Канада —  член Організації економічної співпраці  і розвитку (ОЕСР) і Великої Вісімки (G8). За минуле десятиріччя, після періоду  деякого спаду, економіка країни зростає швидкими темпами та з  низьким рівнем безробіття і великими урядовими надлишками в федеральному бюджеті. На жовтень 2006 р. рівень безробіття в країні становив 6.3 % працездатного  населення, що є найнижчим за останні 30 років. Рівні безробіття серед  провінцій коливаються від найнижчого в Альберті — 3.6 % до найвищого в  Ньюфаундленді і Лабрадорі — 14.6 %.

Канада — одна з найбільших у світі виробників сільськогосподарської  продукції. Канадські прерії, розбудовані  значною мірою завдяки раннім хвилям української еміграції, є  одними з найбільших постачальників пшениці й інших зернових культур. Канада, найбільший виробник цинку  й урану, також має великі родовища інших природних ресурсів, як-от: золото, нікель, алюміній, свинець. Є в країні і високорозвинена переробна промисловість у південному Онтаріо і Квебеку; тут же і знаходяться автобудівні заводи, філіали багатьох американських і японських автомобільних компаній, що є ключовими в економіці цих провінцій.

Економіка Канади глибоко  інтегрована в світову економіку  та до певної міри надзвичайно залежна  від міжнародної торгівлі, особливо зі своїм найбільшим торговельним партнером, Сполученими Штатами Америки. У 1989 р. Канада уклала Канадсько-американську угоду безмитної торгівлі (FTA), а  в 1994 р. — Північноамериканський  договір про вільну торгівлю (NAFTA), який включав ще й Мексику. Вільна торгівля на північноамериканському континенті значно пожвавила економічне співробітництво  між країнами-учасниками договору, дозволила запобігти економічному спаду й досягти найвищого  досі рівня зросту промисловості  серед країн Великої Вісімки. З середини 1990-х років уряд країни демонструє позитивний баланс федерального бюджету і послідовно сплачує  державну заборгованість.

Росія — індустріально-аграрна  країна. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова  металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне  обладнання, харчова та текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. У РФ добувають  усі види мінерального палива, а  також більшість видів мінеральної  сировини. Є три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії. Розвинені  всі види транспорту, але величезні  простори Сибіру практично не мають  залізниць та сучасних автодоріг. Натомість  діють системи магістральних  нафто- і газопроводів. Морський транспорт  забезпечує знану частину перевезень. За даними [МВФ 2009]: ВВП — $ 2 109 млрд. (6 місце); темп зростання ВВП — 2000: 10%, 2001: 5,1%, 2002: 4,7%, 2003: 7,3%, 2004: 7,2%, 2005: 6,4%, 2006 8,2%, 2007: 8,5%, 2008: 5,2%, 2009: - 7,9%, 2010: 4,0%, 2011: 4,3%, 2012: 3,6%. ВВП на душу населення — $14 919 (38 місце). Прямі закордонні інвестиції — 2007: $ 27 800, 2008: $ 27 000, 2009: $ 15 900 [1];млн. Імпорт — $ 191,8 млрд. (г.ч. Німеччина — 13,3%; Китай — 12,2%; Україна — 6,7%; США - 4,7; Білорусь — 4,5 (2007)). Експорт — $ 301,7;млрд. (Нідерланди - 12,2%; Італія - 7,8%; Німеччина - 7,5; Білорусь - 4,9%; Україна — 4,6%; Китай - 4,5; Казахстан - 3,4%). Близько. 65% експорту РФ — пов'язано з вивозом сировини [20].

У структурі економіки  Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування  та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії  — найбільші у світі. Росія  має також найбільші у світі  розвідані запаси природного газу й  другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру й на Далекому Сході. Росія також багата на залізну  руду, боксити, нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих  ресурсів знаходиться в Сибіру, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна  мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку  й транспортування сировини на місця  переробки та споживання.

Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п'яту  валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три  п'ятих орних земель засіваються  пшеницею, ячменем, вівсом і житом. Основними  виробниками зерна є Поволжя, Північний Кавказ, Центрально-Чорноземний  район і Західний Сибір. Вирощуються  також технічні культури (особливо соняшник, цукровий буряк, льон), овочі (у середній смузі та на північному заході) і баштанні культури (на півдні).

 

 

 

 

2. Аналіз структури та динаміки економічного розвитку країн Великої вісімки, визначення чинників, що сприяють їх розвитку

2.1. Аналіз основних макроекономічних  показників країн-членів Великої  вісімки

 

 

В  2009  р.  році  спостерігається  економічний спад  у  масштабах  світової  економіки.  Вперше  за  останні  півстоліття знизились  обсяги  світової  торгівлі  та  інвестиційних потоків. Обсяги  світової торгівлі знизились на 12%, рівень інвестицій у розвинених країнах знизився із 21,5% ВВП в 2007 р. до 21% в 2008 р. і 18% ВВП в 2009 р. (табл. 1) [19].

Таблиця 1

Динаміка ВВП країн  “Великої вісімки”

 

Світовий  ВВП  знизився  на  1,1%,  а  ВВП  розвинених  країн  –  на  3,4%. Фактично економічний  спад становить 2,4% в США  (табл. 1), 5%  - в Японії, 4,8% - у Великобританії, 1,6% - в Канаді, 5% - в Німеччині, 2,2% - у Франції і 4,7% - в Італії. Німеччина  –  країна  з  найбільш  розвиненою  економікою  серед  країн Євросоюзу,  досягнула  максимуму  за  останні  3  роки,  продемонструвавши докризові  результати  і  є передовою  країною ЄС  за  темпами  зростання  ВВП, випереджаючи  за  цим  показником  США,  де  темпи  зростання  економіки  уповільнюються:  протягом  2-го  і  3-го  кварталу  2010  р.  жоден  з  ключових макропоказників  не  збільшився,  темпи  зростання  ВВП  продовжують уповільнюватись з 5% в 1-му  кварталі  до  2,7%  в  2-му  і  1,6%  -  в  3-му.

Зростання ВВП в Німеччині  в 2010 р., за попередніми даними, було на рівні 3,6%, що є рекордним показником  з 1990 р. За результатами 2009 кризового  року  падіння  на  4,7%  було  найбільшим  з  1990  р.  У  2008  р.  відбулось зростання ВВП  лише на 1%.

Таке  значне  підвищення  показника  Німеччини  в  2010  р.  відбулося,  у першу  чергу,  за  рахунок  зростання  зовнішньоторговельного  обороту:  обсяги експорту збільшилися  протягом 2010 року на 14,2% після падіння  у 2009 р. на 14,3%, обсяги імпорту підвищились на 13% (у 2009 р. знизилися на 9,4%).

Німеччина  є  другим  за  величиною  експортером  у  світі,  що  сприяло більш  швидкому  відновленню  темпів  зростання  економіки  в  2010  р.  після  негативного впливу кризи. Так, в  другому кварталі 2010 року німецький  ВВП зріс на 2,2%, що стало найвищим показником за останні 20 років.

Дефіцит  державного  бюджету,  який  з’явився  у  всіх  країнах   “Великої сімки”  у  2009  р.,  пов’язаний  з  безпрецедентним  на  час  кризи  збільшенням  витрат  держави,  які  фінансуються  переважно  за  рахунок  зростання  боргу (табл. 3). До рекордного рівня  збільшився бюджетний дефіцит Великобританії і перевищив 13% ВВП (табл. 2). Мінімальний  дефіцит сукупного державного бюджету  мають Німеччина та Канада. Особливість  канадської економіки, що запобігла  краху, - це жорстка бюджетна політика, прийнята після рецесії 1990-1991  рр.,  у  результаті  чого  протягом  майже  20  років  Канада  має  профіцит державного бюджету: до 2009 р. тільки в Канаді серед країн “Великої сімки” спостерігалось  позитивне  сальдо  державного  бюджету  і  в  кризовий  період дефіцит державного бюджету був мінімальним порівняно  з  іншими країнами “Великої  сімки”  (табл.  2).  В  2009  р.  зовнішній  державний  борг  Канади становив низьку частку відносно ВВП порівняно з рівнем зовнішнього боргу інших країн “Великої сімки” (табл. 4).

Таблиця 2

Дефіцит сукупного державного бюджету у % до ВВП

Таблиця 3

Зовнішній державний борг країн “Великої сімки”

Таблиця 4

Співвідношення зовнішнього  державного боргу до ВВП

 

До  зростання  дефіциту  бюджету  у  післякризовий  період  призвели заходи  антикризової  політики,  впроваджені  для  стимулювання  економіки.

Антикризові  заходи  Канади  є  більш  ефективними,  ніж  у  інших  країнах “Великої  Сімки”.  Програми  економічного  стимулювання  урядом  у  Канаді включають  капіталовкладення  для  активізації  інфраструктурних  проектів  і  в окремі  галузі  реального  сектору  економіки. В Канаді  значно меншою мірою проявились  ознаки  кризи. Канада  веде  активну  зовнішню  торгівлю:  зокрема значно пов’язана з найбільшим торговим партнером - США (76% канадського експорту  і  65%  імпорту  припадає  на  США),  але  залежність  від  попиту  не вплинула на динаміку економічних показників. Ознаки економічного спаду в Канаді  мінімальні:  рецесія  наступила  пізніше,  ніж  у  інших  розвинених країнах, і показник падіння економіки складає 1,6% (порівняно з 2,4% в США і  4,8%  -  у  Великобританії).  І  канадська  банківська  система,  є найприбутковішою  в  світі,  випереджаючи США  і Великобританію. На  фоні стрімкого  падіння  американських  фінансових  установ  канадські  банки залишаються найстабільнішими і з високим рівнем капіталізації.

 

Рис. 1. Співвідношення зовнішнього  державного боргу до ВВП у країнах  “Великої Сімки”

 

На рис. 1 приведено співвідношення  зовнішнього державного боргу до ВВП. Це співвідношення є важливим для  аналізу й прийняття рішень у  період  сучасної економічної нестабільності [19].

У країнах, де більш значною  мірою проявився економічний  спад, - США і Німеччині, більш  наявно простежується сценарій розвитку кризи, тобто різке зростання  показника  і його динаміки протягом докризового періоду – 2006 – 2008  років.  У  період  кризи  протягом  2009  року  при  зменшенні  ВВП  і зростанні  зовнішнього  боргу  спостерігається  підвищення  їх  співвідношення, після  чого  в  післякризовий  період  при  незначному  підвищенні  темпів зростання ВВП  і подальшому збільшенні зовнішнього  державного боргу, який пов’язаний  з  значними  витратами  бюджетних  коштів  на  здійснення антикризових програм, їх співвідношення зростає. 

2.2. Чинники, що стримують розвиток країн Великої вісімки

 

Зростання ВВП країн "великої  сімки" в I кварталі 2013 року в річному  вираженні очікується на рівні 2,4% і 1,8% - у II кварталі. Про це йдеться  у звіті Організації економічної  співпраці та розвитку.

Світова економіка істотно  ослабла в кінці 2012 року, але в  даний час перспективи поліпшуються для країн, що входять до організації. Для більш стійкого відновлення  світової економіки необхідні активні  дії в галузі політики, особливо в єврозоні, де економічне зростання  нерівномірне і залишається більш  слабким, ніж в інших регіонах.

Середній зріст трьох  найбільших економік єврозони - Німеччини, Франції та Італії - становитиме, за прогнозами організації, 0,4% в I кварталі і 1% у II кварталі. При цьому різниця  показників країн залишається суттєвою.

ВВП Німеччини, як очікується, зросте в I кварталі 2013 року на 2,3%, в  той час як економіка Франції  та Італії скоротиться на 0,6% і 1,6% відповідно.

Економіка США, за прогнозами організації, в I кварталі 2013 року збільшиться  на 3,5%, після чого кілька уповільнить  своє зростання - до 2% у квітні-червні.

Щодо майбутнього розвитку економіки Японії аналітики організації  також зберігають оптимістичні прогнози. ВВП країни, як очікується, зросте в I кварталі на 3,2% і на 2,2% в II кварталі.

Процеси стабілізації та відновлення  світової економіки поглиблюються  після кризи. Економічне  зростання  набуває  нових  тенденцій  та  відтінків,  і  його  темпи значно  відрізняються  у  різних  регіонах  світу.  Починаючи  з  другої  половини 2009 р., економічне  зростання  почалось у розвинутих країнах після  найсильнішої рецесії  за  останні  роки.  Зниження  ділової  активності  негативно  вплинуло  практично  на всі економіки світу.