Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Ноября 2013 в 20:16, курсовая работа
Своєю появою «Велика вісімка» зобов'язана серії великих міжнародних подій, що призвели до кризових явищ у світовій економіці на початку 1970-х.
1) Розпад Бреттон-Вудської фінансової системи і невдалі спроби МВФ і МБРР реформувати світову валютну систему;
2) перше розширення ЄС в 1972 році і його наслідки для економіки Заходу;
3) перший міжнародний нафтовий криза жовтня 1973 року, призвів до серйозних розбіжностей західних країн відносно спільної позиції з країнами ОПЕК;
4) світова фінансова криза 2008-2009 років.
ВСТУП 2
1. Особливості розвитку країн Великої вісімки 3
1.1. Фактори впливу на формування та розвиток країн Великої вісімки 3
1.2. Характеристика країн Великої вісімки 8
2. Аналіз структури та динаміки економічного розвитку країн Великої вісімки, визначення чинників, що сприяють їх розвитку 21
2.1. Аналіз основних макроекономічних показників країн-членів Великої вісімки 21
2.2. Чинники, що стримують розвиток країн Великої вісімки 25
3. Умови досягнення світового лідерства країнами Великої вісімки 28
3.1. Аналіз загальносвітових глобалізаційних тенденцій 28
3.2. Визначення передумов світового лідерства країн-членів Великої вісімки 33
ВИСНОВКИ 36
ЛІТЕРАТУРА 38
2) зосередження основних
торговельних потоків в межах
співдружності розвинених
3) замикання інвестиційних потоків та
4) спрямованість міграційних потоків з країн “третього світу” в розвинені регіони планети.
Перший напрямок є найбільш
очевидний. До 1990 р. країни “Великої сімки”
контролювали 87% всіх зареєстрованих у
світі патентів, а за таким показником
як вкладення у розвиток наукоємких
технологій, США в 36 разів випереджали
Росію. Протягом 90-х років країни-члени
ОЕСР витрачали на наукові дослідження
і розробки в середньому близько
400 млрд. дол. США щорічно, з яких 44%
припадало на США. Ці тенденції виражаються
передусім у зростанні
Другий напрямок пов’язаний з випереджаючими темпами зростання світової торгівлі порівняно з темпами зростання обсягів виробництва більшості розвинених країн. Так, з 1870 до 1913 р. обсяги експорту європейських країн збільшилися на 43% порівняно зі зростанням їх ВВП, а в 50-60-ті роки ХХ ст. – уже на 89%.
Третій напрямок пов’язаний з новою якістю інвестиційної активності в розвинених країнах. Зростання інвестиційних потоків і їх зосередження в межах постіндустріального світу на сьогодні помітні як ніколи раніше. Прикладом може бути розподіл інвестицій США і в США за окремими секторами і джерелами. Якщо у Європу у 1970р. спрямовувалося близько 1/3 всіх американських інвестицій, то на сьогодні – вже 50%, тоді як на долю Японії і нових індустріальних країн Азії припадає не більше 8, а Мексики – менше 3%. Характерно, що компанії, які представляють розвинені економіки (США і Європи), інвестують до 80% всіх коштів у галузі високотехнологічного виробництва, а також у банківський і страховий бізнес.
Четвертий напрямок пов’язаний
з відчутним зменшенням міграційних
потоків всередині
Таким чином, єдиної систем
и економіки на рівні світу на сьогодні
не існує: має місце господарська система,
в якій економічний і соціальний розвиток
більшої частини людства знаходиться
в жорсткій залежності від прогресу в
країнах Великої вісімки, які часто диктують
умови розвитку деяких регіонів світу,
і від можливості впливати на події в решті
регіонів планети. Безумовно, господарські
і інформаційні зв’язки стають все більш
інтенсивними, проте їх значення в рамках
різних соціально-економічних систем
залишаються діаметрально протилежними.
Всередині постіндустріального світу
глобальні тенденції призводять в кінцевому
результаті до зближення рівнів розвитку
окремих країн і їх жорсткого протистояння
з рештою світу. У всепланетарному масштабі
кожен новий прояв глобалізації каталізує
формування однополюсного світу, в якому
глобального значення може набувати лише
його центр, як постіндустріальна складова.
Написання роботи, що стосується проблем розвитку та посилення впливу країн “Великої вісімки” на світову економіку, а також аналіз макроекономічних показників цих країн дав змогу зробити наступні висновки, зокрема було проаналізовано тенденції, виявлено закономірності, досліджено динаміку зміни макроекономічних показників економік країн “Великої вісімки”, визначено передумови для активізації розвитку в результаті економічних дисбалансів.
Досліджено тенденції зміни національних макроекономічних процесів на основі порівняльного аналізу, який здійснюється у період глобальної економічної кризи, що дозволило з’ясувати перспективи подальшого розвитку цих країн в світовому економічному просторі.
Було виявлено чинники, які стримують розвиток країн Великої вісімки у після кризовий період:
низька економічна динаміка, насамперед, розвинутих країн, у яких ще не компенсовані кризові втрати;
боргові негаразди у розвинутих країнах Європи, затягування яких знизить довіру не лише до європейських фінансових ринків та інститутів, але й світових загалом, що, своєю чергою стане «продовженням» недовіри, погіршення фінансових умов господарювання, поширення стагнаційних процесів;
висока і нестабільна ціна на енергоресурси, насамперед, нафту, що посилює невпевненість, провокує спекулятивні тенденції, а з тим відбувається втрата цінових орієнтирів для бізнесу і пов’язаних фінансових ринків. Водночас, погіршуються споживчі настрої, знижується сукупний попит, що провокуватиме зниження виробництва і поширення стагнаційних проявів;
подальша консервація ринків житла у розвинутих країнах;
валютна нестабільність – за відсутності надійної міжнародної валюти можуть лише посилювати валютні коливання, що стане елементом макроекономічної нестабільності, поширення інфляційних процесів. Поряд з цим, внаслідок доларової слабкості відбуватиметься реальне зміцнення національних валют провідних економік, з погіршенням умов торгівлі, валютними війнами (прискореною девальвацією заради отримання торгівельних вигод), що означатиме подальше нарощування макроекономічних дисбалансів.
Информация о работе Умови та чинники досягнення глобального лідерства країнами Великої вісімки