Внешняя политика сша на ближнем востоке

ПЛАН

 
ВСТУП……………………………………………………………………………..2

 

РОЗДІЛ 1. БЛИЗЬКИЙ СХІД. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ

1.1. Близький Схід та  його  роль у сучасній системі  міжнародної безпеки…..6

1.2. Формування нової  геополітичної ситуації в близькосхідному  регіоні….11

1.3. Трансформація проблем безпеки Близького Сходу на сучасному етапі...14

 

РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ США У ВРЕГУЛЮВАННІ АРАБСЬКО-ІЗРАЇЛЬСЬКОГО  КОНФЛІКТУ

2.1. Арабо-ізраїльський  конфлікт: сутність та історія………………………...23

2.2. Миротворча політика  США у врегулюванні арабо-ізраїльського конфлікту…………………………………………………………………………28

 

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ВІДНОСИН США З ІНШИМИ КРАЇНАМИ БЛИЗЬКОГО  СХОДУ

3.1. Політика США на  Близькому Сході……………………………………….38

3.2. Особливості підходів  нової адміністрації США до  здійснення зовнішньої політики на Близькому Сході…………………………………………………...43

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...53

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Останні десятиріччя XX та початок ХХІ століття стали етапом істотних змін як в сфері глобальних міжнародних відносин, так і в розвитку політичної, соціальної і економічної ситуації в багатьох країнах світу. Найвагоміше значення для сучасної політичної та економічної стабільності світу зберігає регіон Близького Сходу, який вже десятки років переживає перманентний політичний конфлікт, що періодично переростає у військові дії і постійно характеризується проявами насильства.

Протистояння Держави  Ізраїль з оточуючими її арабськими країнами та палестинським рухом  опору залишається постійним дестабілізуючим чинником для сучасної світової системи. Цей регіональний конфлікт безперечно має глобальний вимір та світове значення з огляду на вкрай важливе геополітичне розташування Близького Сходу та його більш, ніж вагомий вплив на постачання енергоносіїв, котрі живлять найрозвинутіші економіки Заходу. Після закінчення “холодної війни” близькосхідна криза перестала оформлюватися у риториці ідеологічного протистояння, що врешті виявило фундаментальні протиріччя — конфесійного, етнокультурного та цивілізаційного порядку. Поглиблене розуміння цих процесів через політологічний аналіз можливе лише за умови врахування одного з системних чинників глобалізації, який полягає у тому, що політичний та соціально-економічний розвиток Близького Сходу обумовлюється складним комплексом різноспрямованих тенденцій, чимало з яких детермінуються глобалізацією та одновимірним глобалізмом США [1].

 Адміністрація Дж. Буша залишила своїй наступниці – команді Б.Обами – важку спадщину на Близькому і Середньому Сході (БСС). Ситуація в цьому регіоні характеризується збереженням глибокої кризи в Іраку, неурегульованістю ізраїльсько-палестинського конфлікту, пробуксовуванням процесів демократизації в арабських країнах, посиленням впливу політичного ісламу й високою активністю екстремістських і терористичних організацій, невирішеністю «іранської проблеми». За великим рахунком, республіканській адміністрації за вісім років своєї діяльності не вдалося досягти тут жодної зі своїх декларованих стратегічних цілей, якщо не рахувати повалення режиму С. Хусейна в Іраку. Натомість є всі підстави говорити про загальне відчутне послаблення позицій США у регіоні БСС, що знайшло свій прояв, зокрема, у безпрецедентному сплеску антиамериканських настроїв у арабських країнах.

Актуальність теми дослідження зумовлена унікальною роллю близькосхідного регіону в світовій політиці, необхідністю встановлення причинно-наслідкових зв’язків між "гарячими" і "холодними" фазами військово-політичної кризи на Близькому Сході як передумови для забезпечення прогресу в розв'язанні арабо-ізраїльського конфлікту; відсутністю комплексного дослідження в сучасній науковій літературі, де б розглядався цей регіональний конфлікт в контексті вивчення процесів глобалізації.

Наукова розробленість  теми. У світлі цього недивно, що впродовж 2001- 2011 рр. у США побачила світ значна кількість серйозних досліджень американських і зарубіжних фахівців, в яких міститься критичний аналіз близькосхідної політики США й пропонуються шляхи виходу з глибокої кризи, в якій вони опинились. Автори цих праць, серед яких ми бачимо чимало відомих у США державних діячів і дипломатів (Мадлен Олбрайт, Річард Хаас, Мартін Індик, Аарон Міллер, Едвард Джереджян, Деніел Курцер), розглядають американську політику в регіоні БСС або у комплексі, або зосереджують свою увагу на її окремих ключових напрямах.

Особливе місце серед  згаданих книг посідає монографія Денніса  Росса і Девіда Маковського під  красномовною назвою «Міфи, ілюзії й  мир: пошук нового напряму для  Америки на Близькому Сході», яка була опублікована в червні 2009 р. і викликала широкий і неоднозначний резонанс як у Сполучених Штатах, так і поза їх межами.

Метою даної курсової роботи є аналіз основних пріоритетів нової політики США на Близькому Сході в контексті сучасної політичної ситуації в регіоні. Висвітлюються чинники формування поточної політичної ситуації в близькосхідному регіоні з точки зору проблеми палестинсько-ізраїльського врегулювання та задіяності інших країн в цьому процесі, формулюються основні компоненти стратегії Сполучених Штатів на цьому напрямі. Визначення особливостей впливу глобальних процесів на перебіг близькосхідного конфлікту, зокрема на перспективи розв'язання арабо-ізраїльського конфлікту та ймовірність його переростання у "цивілізаційний конфлікт". А також - комплексний аналіз трансформації традиційних та структурних проблем безпеки Близького Сходу на сучасному етапі.

Завдання дослідження:

- розкрити геополітичну  сутність Близького Сходу та  його  роль у сучасній системі міжнародної безпеки;

- визначити трансформацію проблем безпеки Близького Сходу на сучасному етапі;

- виявити основні фактори, що зумовлюють нестабільність регіональної системи відносин на Близькому Сході та надати їхню системну класифікацію;

- детально дослідити структурні проблеми безпеки, що стали основною причиною масових заворушень в арабських країнах та зміни режимів у Тунісі та Єгипті з 2001 по 2011 рр.; виявити вплив цих подій на ситуацію на Близькому Сході;

- розглянути розвиток відносин США з іншими країнами Близького Сходу;

- визначити направленість миротворчої політики США на Близькому Сході;

- проаналізувати сучасний стан традиційних проблем безпеки регіону та надати прогноз щодо їхньої еволюції із урахуванням сучасних подій у регіоні;

- визначити особливості підходів нової адміністрації США до здійснення зовнішньої політики на Близькому Сході.

Об’єктом дослідження є близькосхідний конфлікт в системі міжнародних відносин основні тенденції в зовнішній політиці США на близькому сході.

Предметом дослідження є вплив глобалізаційних процесів на політичний та соціально-економічний розвиток близькосхідного регіону, зокрема, на врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту, який набуває ознак цивілізаційного конфлікту та зовнішня політика США на близькому сході в період з 2001 по 2011 роки.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 2001 по 2011 роки.

Методологічна   основа   роботи — системний підхід та геополітичний аналіз, що дають можливість надати цілісне бачення регіонального середовища безпеки, його еволюції та механізмів зміцнення стабільності в регіоні. Зокрема, системний аналіз застосований для розкриття внутрішньої організації та взаємовідносин у близькосхідному регіоні. Для дослідження процесів та принципів розвитку регіону з урахуванням комплексного впливу географічних, політичних, військових, етнічно-релігійних, екологічних та інших факторів був застосований геополітичний аналіз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. БЛИЗЬКИЙ СХІД. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ

 

1.1. Близький Схід та  його  роль у сучасній системі міжнародної безпеки

Близький Схід посідає особливе місце серед регіонів світу з огляду на  його  роль у сучасній системі міжнародної безпеки. Впродовж багатьох десятиліть він зберігає своє “лідерство” за сукупністю наявних тут конфліктних і кризових ситуацій та за ступенем непередбачуваності розвитку ситуації. Це один з регіонів, де взагалі відсутні загальнорегіональні інструменти підтримки стабільності, і де так і не почалося формування системи колективної безпеки.

Під регіоном Близького  Сходу в широкому сенсі розуміється  район, що простирається: на сході - від Ірану і Афганістану (в деяких випадках навіть Пакистану), на заході - до Марокко і Мавританії, на півночі - від Туреччини, на півдні - до Сомалі.

Близький Схід протягом 19-20 ст. незмінно займав і займає сьогодні одне з перших місць серед геостратегічних пріоритетів провідних держав світу - спочатку Великобританії, Росії, Німеччини, потім США.

Підвищений інтерес  і значимість Близького Сходу  в сучасному світі продиктовані економічними, політичними, військово-стратегічними, демографічними факторами.

Значимість Близького  Сходу обумовлюється кількома його найважливішими характеристиками [14]:

1. Близький Схід займає  важливе геостратегічне положення.  Контроль над цим регіоном  дозволяє зв'язати воєдино Західну  Європу - Середземномор'я - Індійський океан - Східну Азію. Це значно скорочує протяжність морських комунікацій. Крім цього, в останнє століття зросло значення деяких проток, розташованих на Близькому Сході. Це пов'язано з виконанням ними економічних функцій і, особливо, функцій «нафтового транзиту».

Перший за важливістю - це Ормузську протоку, вихід з  Перської затоки в Індійський океан.

Другий за важливістю протоку - Баб-ель-Мандеб (між Єменом і Еритреєю) біля входу в Червоне  море.

Третій за важливістю сьогодні канал на Близькому Сході - Суецький канал, що сполучає Червоне море з Середземним.

2. Другий аспект стратегічної  значущості Близького Сходу для  провідних держав світу полягає  в тому, що з моменту початку  «холодної війни» і встановлення  біполярної структури світу - він був перетворений в зону протистояння інтересів США і СРСР, його розглядали дві противостоячі системи як плацдарм для нападу на супротивника (в кращому випадку – стримування противника).

Цей регіон безпосередньо  примикає до кордонів СРСР (РФ), крім цього  через нього проходять найкоротші морські, сухопутні і повітряні

Спочатку Великобританія намагалася встановити контроль над  цим важливим геостратегічних простором. Великобританія намагалася з'єднати воєдино  під своїм контролем ланцюг стратегічних точок по лінії: Середземномор'я - Мала Азія - Перська Затока - Пакистан. З цією метою європейці встановили контроль над Єгиптом і побудували в середині 19 століття Суецький канал. Суецький канал був відкритий в 1869 р. Контрольний пакет акцій був поділений між Англією, Францією "і Османською імперією. До кінця 19 століття Великобританія викупила турецьку частку і стала повновладним господарем не тільки каналу, а й усього Єгипту [12].

Комунікації між Європою, Азією і Африкою. З цієї точки  зору, Близький Схід представляв (у  роки холодної війни) і сьогодні представляє для США (в першу чергу) зручну стартовий майданчик, що дає можливість загрожувати глибинних районів СРСР (РФ) і країнам ОВС. У роки холодної війни на території Саудівської Аравії, Марокко, Туреччини були розміщені великі військово-повітряні сили США. На території Туреччини (1959-1963 рр..) Знаходились балістичні ракети середньої дальності.

Для цих же стратегічних цілей - стримування СРСР - використовувалася  територія Ірану (до 1979 року). На півночі  Ірану розміщувалися великі розвідувальні сили США, радіолокаційні служби, військові підрозділи.

У 70-ті роки XX століття США  сформували основне бачення місця  Близького Сходу в своїй стратегії  в умовах холодної війни - підрив реальних і потенційних позицій СРСР в  регіоні. Тому після подій в Афганістані (1978 р. революція і рішення СРСР надати допомогу новому режиму) у США була проголошена «доктрина Картера», а сам Афганістан був включений в сферу діяльності спеціального

Центрального командування (в рамках якого узгоджувалися  дії 19 близькосхідних і прилеглих держав під патронажем США). На підтримку антиурядових сил в Афганістані США витратили більше 1 млрд. $.

Врегулювання першого  конфлікту в Афганістані відбулося  після підписання Женевських угод в 1988 році [18].

3. Економічний фактор

Економічна значимість Близького Сходу полягає в  тому, що він є найбагатшою нафтової комори світу.

Природа так розпорядилася, що цілий ряд життєво важливих сировинних ресурсів розміщені в  дуже обмеженому числі країн. Це особливо наочно видно на прикладі водних і нафтових ресурсів. І той, і інший фактор в значній мірі визначають ситуацію на Близькому Сході.

Запаси нафти сконцентровані всього лише в кількох досить чітко  позначених зонах. Чотирнадцять країн  володіють 90% всієї розвіданої нафти.

Після руйнування біполярної системи політика США в цьому регіоні практично не змінилася - військову присутність не скоротилося, а навіть зросла. Правда сьогодні використовується інша аргументація для виправдання своєї військової присутності в регіоні-нестабільність, зростання терористичних організацій і рухів, численні конфлікти, які не можуть бути врегульовані самими учасниками і т.д. Головна мета ж залишається незмінною: забезпечення своїх економічних інтересів в регіоні і стримування посилення потенційних конкурентів.

У Перській затоці, навіть у разі збільшення видобутку з 20 до 40 МБД, величезні запаси нафти  залишаться ще на довгі роки. При  цьому всі основні прогнози говорять про збільшення залежності західної економіки в цілому, і американської, зокрема, саме від нафти Перської затоки.