Аналіз історії створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні

з особливостями оподаткування  у цих утвореннях. Торкаючись відповідних проблем, народний депутат України Віктор Пинзеник вказував: "Ми створили по багатьох куточках України певні "острівці" з особливим режимом оподаткування, і цим самим дискримінували виробників в інших зонах. Не може держава мати кілька різних режимів оподаткування..."¹⁰. І це є доволі складною проблемою, бо логічним виявляється й те, що створення пільгових умов для окремих підприємств, галузей фактично збільшує податкове навантаження на решту виробництв, а це призводить до існування нерівних умов в оподаткуванні.

Мають місце й інші контраргументи противників СЕЗ, доречні з точки  зору стратегії економічного розвитку України та реформування. Одне з  основних питань щодо ВЕЗ криється у проблемах створення урядом сприятливих умов для надходження інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх, по всій території України загалом, а не просто на окремих економічних "острівцях". Так, за словами Віктора Пинзеника, "вільною зоною має стати вся Україна"¹¹. У цьому визначенні міститься й особлива специфіка ставлення до СЕЗ з боку представників МВФ. Коментуючи цю позицію, народний депутат України, голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Олександр Рябченко вказує, що "з точки зору міжнародних експертів українські ВЕЗ протиприродні і їх треба закрити. На Заході хочуть, щоб вся Україна працювала у режимі, близькому до режиму вільної економічної зони. Тобто мова йде про інвестиційну спрямованість всієї економічної політики України"¹². Однак, якщо дивитися на цю ситуацію об'єктивно, сьогодні в економічному просторі України це виявляється доволі складною справою. Нагадаємо, що на початок 2000 року кількість іноземних інвестицій у розрахунку на одного пересічного українця дорівнювала 66 доларам США.

Дана ситуація, як не парадоксально, додає балів прихильникам СЕЗ. За їх логікою виходить, що поки в Україні в загалі не покращено інвестиційний клімат, СЕЗ є просто необхідними. До того ж існує й мікроекономічній бік медалі. Апеляції до нього є доволі популярними серед прихильників СЕЗ. Наприклад, на місцевому, регіональному рівні "зони", так чи інакше, уявляються прямим шляхом до розв'язання проблем безробіття, поліпшення соціально-економічної ситуації у окремо взятих "економічно депресивних" місцях. Зокрема, якщо проаналізувати економічні процеси у СЕЗ "Яворів" (створена на початку 1999 р.), можна констатувати, що до її появи місцевий комбінат сірки фактично припинив свою роботу - собівартість тонни його продукції становила 100-120 доларів, а на світових ринках її можна було придбати за 58-60 доларів. Проте, після реалізації інвестиційних проектів, собівартість сірки знизилася до 38 доларів, а рівень безробіття знизився на 10%¹³.

Однак, попри деякі досягнення, не можна скидати з рахунків того, що результати функціонування СЕЗ є дуже різними в окремих регіонах. Вони якісно відрізняються, зокрема, й за рівнем надходження інвестицій - чинником, якій має бути справжнім лакмусовим папірцем щодо ефективності існування СЕЗ. Зокрема, Донецька область залучила 237,7 млн. дол. інвестицій - 78% від суми, отриманої всіма регіонами України, де діють СЕЗ і ТПР. Натомість, доволі скромні інвестиційні досягнення виявилися у Луганський області (спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області запроваджено згідно з законодавчим актом 18 грудня 1998 р.) - всього 3,8 млн. дол., або 1,2% від загальної суми інвестицій по Україні і 8,7% від вартості затверджених проектів у цій області. Інша статистика у Луганській області також не справляє позитивного враження і характеризує економічну депресивність "зони" у цьому регіоні. Зокрема на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області створено всього 64 робочих місця із 1453 запланованих, тобто 4,4%. Однак, не слід забувати, що область у цілому є економічно депресивною, і невідомо, що тут було б без створення СЕЗ. Існує ще один момент у діяльності цього економічного утворення на Луганщині. За інформацією голови обласного комітету з питань розвитку території пріоритетного розвитку та інвестиційної діяльності Юрія Кононова, урядом В. Пустовойтенко було прийнято постанову, згідно з якою Луганській "зоні" дозволялося 128 пріоритетів. Проте нинішній Кабмін зменшив кількість таких пріоритетів до 28, а потім і взагалі до трьох¹⁴.

У сусідньому Донецьку завдяки СЕЗ вдалося досягти створення найбільшої кількості нових робочих місць - 3643, а по області всього - 6844 робочих місця, тобто 23% від усіх робочих місць, створених або збережених у всіх спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку в Україні.

Ці цифри підкреслюють специфіку  та різний рівень ефективності СЕЗ (ВЕЗ, ТПР) в країні у різних регіонах, і доводять, що спеціальні "зонні" утворення потребують персоніфікованого  економічного аналізу їх ролі у поліпшенні економічного стану у державі загалом та у регіоні, в якому вони створені. Інакше СЕЗ ризикують стати виключно "чорними дірами" загальнодержавного українського бюджету. Так, за інформацією Державної податкової адміністрації, загальні надходження податків і зборів з територій, де введено спеціальний режим інвестування, не зменшилися. До бюджетів усіх рівнів за період існування спец режимів надійшло 2970,7 млн. грн. Проте за цей же період

суб'єкти господарювання отримали пільги на суму понад 266 млн. грн.¹⁵ Отже, це зайвий раз підтверджує, що без аналізу кожної окремої "зони" доволі складно виявити їх справжню роль та ефективність, опираючись лише на відповідні статистичні узагальнення. У цьому контексті Олександр Рябченко, коментуючи потенційні можливості окремих СЕЗ на мікроекономічному рівні, цілком слушно зазначає: "Місцеві влади домагаються "свободи", яка може стати шляхом реалізації потенціалу регіону. З одного боку, це правильно, оскільки загалом ресурсні можливості регіонів використовуються надто неефективно. Але є і проблеми, коли спеціальні умови господарювання створюються на території, абсолютно невідповідній для цього"¹⁶.

Отже, враховуючи умови МВФ щодо ліквідації СЕЗ, особливо важливо сьогодні разом з "брудною водою не виплеснути дитину", як зазначає народний депутат  України Станіслав Гуренко¹⁷. Не слід забувати й того, що одним з негативних нюансів, які можуть виникнути через ліквідацію СЕЗ, є чергове розчарування інвесторів, що у нинішній складній інвестиційній реальності України є неприпустимим. Бо в окремих законах, які було ухвалено щодо СЕЗ, існування "зон" розраховано на тридцять років.

Отже, історія розвитку СЕЗ в  Україні є досить бідною на переконливі  позитивні приклади, тенденції їх розвитку залишаються загалом невтішними, а перспективи - невизначеними. Слід зазначити, що українським урядом сьогодні введено тимчасовий мораторій на внесення пропозицій щодо створення нових СЕЗ і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, про що було заявлено на дні уряду у стінах Верховної Ради України 12 вересня 2000 р., який символічно майже співпав з початком роботи місії МВФ в Україні. Урядом також передбачено здійснення щомісячного комплексного моніторингу ефективності "зон". Ще одним кроком Кабінету міністрів є розгляд питання щодо припинення діяльності неефективно працюючих ВЕЗ і територій зі спеціальним режимом інвестування. Однак, слід зауважити, що сьогодні доволі важко сказати про критерії, за якими це має визначатися.

Це рішення вказує на намагання  урядом знайти компроміс між прихильниками  СЕЗ, насамперед місцевими керівниками та представниками зацікавлених політичних і бізнес-еліт, та вимогами МВФ щодо ліквідації спеціальних економічних зон. На разі питання "бути чи не бути" СЕЗ в Україні просунулося на кілька пунктів в урядовому порядку денному, проте складно сказати, наскільки це допоможе поновленню кредитування з боку МВФ.

2.3.1. Порівняльний аналіз  можливостей суб`єктів господарювання.

Створення першої в Україні експериментальної  спеціальної митної зони "Сиваш" викликане потребою вироблення нових  підходів до здійснення економічних реформ в Україні, впровадження нових форм підприємницької діяльності. Запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області та у спеціальній зоні "Славутич" передбачає створення робочих місць і працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку з закриттям нерентабельних шахт та Чорнобильської АЕС. Зону "Яворів" створено з метою забезпечення працевлаштування працівників Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", вирішення екологічних проблем, використання потенційних можливостей економіки регіону завдяки вигідному прикордонному розміщенню (автопорт "Краковець").

Найпривабливіше у спеціальних  зонах - наявність податкових пільг. Законодавством про СЕЗ не визначено  єдиного, однакового для усіх шаблону щодо надання пільг в оподаткуванні. Так, наприклад, у СЕЗ "Славутич", територіях пріоритетного розвитку Донецької області та на території комплексної виробничої зони "Яворів" для отримання пільг в оподаткуванні чи статусу суб'єкта зони необхідно забезпечити внесення визначеного законодавством розміру інвестицій.

Існує відмінність й у підходах до ліцензування (квотування) видів  діяльності і переміщення окремих  видів товарів, внесення платежів до різних фондів, оподаткування доходів  нерезидентів, справляння митних платежів та ПДВ при ввезенні товарів для використання на території зон.

У випадку розгляду питання оподаткування у СЕЗ, які мають статус спеціальної (вільної) митної зони ("Донецьк", "Азов", "Краковець" "Технопарк", "Закарпаття"), слід звернути увагу, що тут є деякі спільні моменти при переміщенні товарів через її межі (Таблиця 2). Характерною рисою вільних митних зон є визнання їх законодавством як таких, що не є складовою митної території України, тому режим оподаткування при переміщенні товарів через кордони цих зон спільний для всіх, за винятком хіба що автопорту "Краковець"; до товарів достатньо перероблених чи вироблених на його території при ввезенні на митну територію України не застосовується звільнення від мита.

1. ПкЕЕЗ "Сиваш"

Північнокримська  експериментальна економічна зона "Сиваш" створена у 1996 році, термін функціонування - 5 років. Суб'єктами зони можуть стати  підприємства, які реалізують інвестиційні проекти, затверджені Кабміном. Вимог  до мінімального розміру інвестицій не встановлено.

Пільги. Проекти, реалізація яких пов'язана  з наданням пільг суб'єктам зони "Сиваш", затверджуються Кабінетом  Міністрів України після розгляду та схвалення їх Спостережною радою  з контролю за проведенням експерименту у Північнокримській експериментальній економічній зоні.

Реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності як суб'єкта зони "Сиваш" проводиться за умови  затвердження Кабміном інвестиційного проекту, а також укладення суб'єктом  підприємницької діяльності угоди  з адміністрацією зони про реалізацію проекту, якою передбачаються зобов'язання сторін, в тому числі зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності стосовно відкриття рахунків в уповноваженому банку (філії банку), розташованому на території зони "Сиваш".

Підставою для звільнення сировини, матеріалів, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), що ввозяться в Україну суб'єктами зони для потреб власного виробництва, від обкладення ввізним митом і податком на додану вартість є письмове декларування їх на митниці, що здійснює митне оформлення, як таких, що ввозяться виключно для потреб власного виробництва з метою реалізації у межах цієї зони затвердженого в установленому порядку інвестиційного проекту. Цільове призначення вантажів, що ввозяться суб'єктами зони "Сиваш", має бути письмово підтверджене адміністрацією зони "Сиваш".

Кошти, отримані за рахунок надання  суб'єктам зони "Сиваш" пільги щодо сплати податку на прибуток, спрямовуються  ними виключно на реалізацію інвестиційних  проектів у межах зони.

Крім пільг з податку на прибуток, передбачено зменшення до 50% від діючої ставки оподаткування податком на додану вартість продукції власного виробництва.

При експорті товарів  власного виробництва, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів  України, не застосовується режим ліцензування та квотування. Звільнення щодо обов'язкового продажу на міжбанківській валютній біржі надходжень в іноземній валюті в цей час не застосовується на підставі постанови КМУ від 27.08.97 р. №937.

2. Донецька область

Метою створення в Донецькій області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку (територіями оголошено 17 населених пунктів Донеччини) спеціального режиму інвестиційної діяльності є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств, впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів.

СЕЗ "Азов" та "Донецьк" створено терміном на 60 років, а території пріоритетного розвитку - на 30 років.

Суб'єкти підприємницької  діяльності на територіях спеціальних  економічних зон провадять підприємницьку діяльність на підставі відповідного дозволу ради. На територіях СЕЗ  можуть розміщуватися об'єкти виробничої та невиробничої інфраструктури, у тому числі офісні будівлі, готелі, житлові будинки тощо. На території СЕЗ "Азов" і "Донецьк" заборонено створення казино, гральних домів та інших місць грального бізнесу.

Слід відзначити особливості підходу до мінімального розміру інвестиції. Для того, щоб отримати пільги з податку на прибуток на територіях пріоритетного розвитку, необхідно внести інвестицію у розмірі, еквівалентному 1млн доларів США. Для зон "Донецьк" та "Азов" такої вимоги не передбачено.

На території СЕЗ "Донецьк" передбачено розміщення підприємства, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів для експорту та поставок їх на внутрішній ринок.

На території  СЕЗ "Азов" розміщуватимуть підприємства, які здійснюють операції з обслуговування транзитних вантажів, їх зберігання, доробки, сортування, пакування, надання транспортно-агентських та експедиторських послуг, торгівлі, а також підприємства, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів для експорту та частково на внутрішній ринок.